Ухвала суду № 41177876, 20.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

"20" жовтня 2014 р. Справа № 918/1211/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Гулова А.Г. , судді Сініцина Л.М.

розглянувши в судовому засіданні без виклику сторін заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" про виправлення описки у постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 у справі №918/1211/13

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг"

до приватного підприємства "Агро-Експрес-Сервіс"

про стягнення 485684,86 грн.

В С Т А Н ОВ И В :

Відповідно до рішення господарського суду Рівненської області від 26.06.2014 р. у справі № 918/1211/13 (суддя Качур А.М.) відмовлено в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “Приват Лізинг” до приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» про стягнення 458684,86 грн. заборгованості. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. рішення господарського суду Рівненської області від 26.06.2014 р. скасовано та прийнято нове рішення, відповідно до якого був задоволений позов товариства з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» про стягнення з приватного підприємства «Агро-Експрес-Сервіс» 485684,86 грн. процентів за користування чужими коштами, а також - 9713,70 грн. судового збору.

12.09.2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю «Приват Лізинг» звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду із заявою про виправлення описки у вказаній постанові. В обґрунтування своєї заяви зазначає, що суд в резолютивній частині помилково зазначив вид стягнення грошових коштів з відповідача на користь позивача – як «проценти за користування чужими коштами», тоді, як позивач при зверненні до суду просив стягнути з відповідача на корить позивача суму «процентів, що нараховані за розстрочений платіж».

На час надходження заяви про виправлення описки матеріали справи № 918/1211/13 перебували у Вищому господарському суді України, оскільки відбувався перегляд судових рішень в касаційному порядку, що унеможливило негайний розгляд заяви позивача.

Матеріали даної справи Рівненський апеляційний господарський суд одержав на вимогу 15.10.2014 р., і колегія суддів розглядає заяву про виправлення описки, враховуючи, що вирішення такого питання не потребує обов’язкового розгляду в судовому засіданні з викликом представників сторін.

Розглянувши заяву про виправлення описки, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Відповідно до ст.89 ГПК України суд за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні/постанові описки, не зачіпаючи суті рішення.

Вищий господарський суд України у постанові Пленуму № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" (із змінами і доповненнями) роз’яснив, що вирішуючи питання про виправлення описок, допущених у судовому рішенні (рішенні, постанові або ухвалі), суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номеру і дати документа, найменування сторони, прізвища особи тощо), або мають технічний характер.

У постанові від 29.07.2014 р. Рівненським апеляційним господарським судом на підставі матеріалів справи, зокрема з урахуванням умов пункту 2.5.2 договору поставки, які визначені позивачем як підстава позовної вимоги, та норм ст.ст. 536, 692, 694, 695 ЦК України надана правова кваліфікація спірних правовідносин та процентів, які є предметом спору. Позивач не погоджується із таким визначенням стягуваної суми як «проценти за користування чужими коштами», вважає таке визначення помилковим і наполягає, що правильним є «проценти, що нараховані за розстрочений платіж», як визначено позивачем при зверненні до суду.

Отже, фактично, позивач просить не про виправлення описки, а вважає помилковою правову кваліфікацію спірних правовідносин, надану судом. Отже, підстави для виправлення описки відсутні.

Колегія суддів звертає при цьому увагу, що Вищий господарський суд України у постановах Пленумів № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» роз’яснив, що господарський суд самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію спірних правовідносин та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Такі посилання суду не можуть розумітись як вихід суду за межі позовних вимог.

Необхідно також відмітити, що Вищий господарський суд України переглянув в касаційному порядку постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. у даній справі і погодився з висновками апеляційного господарського суду в цій частині, що за своєю правовою природою такі встановлені договором відсотки є платою, яку отримує продавець від покупця за користування останнім утримуваними грошовими коштами (аркуш 3 постанови ВГСУ від 16.09.2014 р. у даній справі), і постанова Рівненського апеляційного господарського суду була змінена лише в частині обрахування процентів за період після 25.10.2011 р.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для виправлення описки у постанові від 29.07.2014 р. у справі № 918/1211/13 за заявою позивача.

Керуючись ст.89 Господарського процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви позивача товариства з обмеженою відповідальністю "Приват Лізинг" про виправлення описки в постанові Рівненського апеляційного господарського суду від 29.07.2014 р. у справі № 918/1211/13 відмовити.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Сініцина Л.М.