Постанова № 41176324, 29.10.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2014 р. Справа № 924/630/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Гулова А.Г.

суддів Маціщук А.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М.

розглянувши апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь"Д на рішення господарського суду Хмельницької області від 03.07.14 р.

у справі № 924/630/14 (суддя Танасюк О.Є. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Русь"Д

відповідач Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Станіславська торгова компанія"

про визнання недійсним пунктів 10.8, 10.8.1, 10.8.2, 10.8.3, 10.8.4, 10.8.5 договору поставки №7/10003 від 26.10.2012р.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

відповідача 1- не з'явився

відповідача 2- не з'явився

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням В.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 24 вересня 2014 року у справі № 924/630/14 у зв'язку із відрядженням судді Гулової А.Г. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гудак А.В. , суддя Сініцина Л.М.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 28.10.14р. у справі № 924/630/14 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Гудак А.В., Сініциної Л.М. та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді та визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Гулова А.Г. , суддя Маціщук А.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року у справі № 924/630/14 (суддя Танасюк О.Є.) у позові товариства з обмеженою відповідальністю "Русь" Д до публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз" про визнання недійсними пунктів 10.8, 10.8.1, 10.8.2, 10.8.3, 10.8.4, 10.8.5 договору поставки № 7/10003 від 26.10.2012р. відмовлено.

Відмовляючи у позові з огляду на положення ст. ст. 6, 203, ч.1 ст.215, ст. 627, 678, 712 Цивільного кодексу України, ст. 5, п.12 ч.1 ст. 6, ст. 12 Закону України "Про третейські суди", місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності будь-яких цивільних або господарських правовідносин, які б випливали із вказаного договору, із нерезидентом України, а тому пп. 10.8, 10.8.1, 10.8.2, 10.8.3, 10.8.4, 10.8.5 спірного договору не суперечать приписам п. 12 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди". На думку суду першої інстанції, відсутність в якості додатків до договору регламенту та положення третейського суду в силу приписів ст.ст. 12, 30 Закону України "Про третейські суди" не є підставою для визнання недійсними спірних пунктів договору.

Крім того, місцевий господарський суд вказав, що ПАТ "Компанія "Райз" набуло право вимоги за договором поставки № 7/10003 від 26.10.2012р. відповідно до договору № 0913/3 про відступлення права вимоги укладеного між ТОВ „ Агрокомпанія Поділля" та ПАТ "Райз", та не було стороною спірного договору поставки № 7/10003 від 26.10.2012р., а відповідно не порушувало прав позивача на момент його укладення.

Не погодившись із прийнятим рішенням позивач звернувся із апеляційною скаргою, якою вважає, що рішення господарського суду прийняте з невірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Звертає увагу суду на той факт, що пункти 10.8-10.8.5 Договору суперечать п. 12 ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" і за приписами ст. ст. 215, 216 ЦК України є нікчемними, при цьому останні пункти про розгляд спорів третейським судом були внесені до договору №7/10003 в момент його укладення, тобто до виникнення спірних відносин.

З посиланням на ст. 12 Закону України "Про третейські суди", ст.203 ч. 1ст.215 Цивільного кодексу України, вказує на підстави недійсності третейської угоди.

Зазначає, що зі змісту оскаржуваних пунктів договору поставки вбачається, що усі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли в ході виконання даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, а також будь-які інші суперечки між сторонами з питань господарських і цивільних правовідносин між ними підлягають остаточному розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі.

Зважаючи на вищенаведене сторони прописали те, що правові наслідки, які можуть застосовуватись при переданні товару неналежної якості, підлягають остаточному розгляду в постійно діючому Третейському суді.

Зауважує, що за умовами п. 1 Предмету договору та Додатку №/ЗП-10003/00007 від 06.11.2012р. предметом поставки є плуг оборотний KVERNELAND моделі Р8 серійний номер ККРМ 0008-32 виробником якого є концерн "Kverneland Group International Gmbh" Coestewed 45. D-59494 Soest (Німеччина).

Вказує, що постачальник реалізував для покупця товар, виробником якого є Німеччина, всупереч вимог пунктів 3, 4, підпунктів 7, 8-2 пункту 4, пункту 5, підпунктів 5, 6 пункту 8, підпункту 2-1 пункту 10 Постанови КМУ №694 від 08.07.2009р. "Про затвердження порядку відомчої реєстрації та зняття з обліку тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів" не провів належне митне оформлення, реєстрацію, сертифікацію, оформлення технічних умов переобладнання. Також всупереч вимог підпункту 1.3 пункту 1 "Галузь використання", підпункту 2.1 пункту 2 "Нормативні посилання", підпункту 4.3 пункту 4 "Загальні положення" наказу Держкомітету України по стандартизації, метрології та сертифікації №24 від 17.01.97 р. не провів обов'язкову Сертифікацію на відповідність продукції, що імпортується, вимогам ДСТУ, не вніс відомості про засновника Компанії в Єдиний державний реєстр та не повідомив чи є засновник (и) громадянами України, або нерезидентами, що вказує на те, що Постачальником реалізується товар неналежної якості

В даному випадку при виникненні спорів таких взаємовідносин до участі в справі повинен бути залучений виробник - власник товару - нерезидент України, про що було відмовлено місцевим господарським судом.

На думку апелянта, не всі суперечки, які виникають та випливають в ході виконання договору №7/10003 можуть бути передані на розгляд третейського суду, зокрема не підлягають розгляду справи стосовно передання товару неналежної (належної) якості коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України. Так, в даному випадку, остаточне вирішення третейським судом спору щодо якості переданого товару без залучення виготовлювача товару (нерезидента), позбавить можливості позивача повною мірою скористатися правом ,передбаченим п. 3 ст. 678 ЦК України.

Зазначає, що зі змісту позовної заяви вбачається наявність у позивача претензій до якості товару та можливості скористатися приписами викладеними в статті 678 ЦК України.

Просить скасувати рішення господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року у справі № 924/630/14 повністю та прийняти нове рішення, яким визнати недійсними пункти 10.8 -10.8.5 договору поставки №7/10003 від 26.10.2012р.

Відзивів на апеляційну скаргу від ПАТ "Компанія "Райз" та ТОВ "Станіславська торгова компанія" не надійшло, що відповідно до ч.2 ст.96 ГПК України не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою суду від 24 вересня 2014 року до участі в справі в якості другого відповідача залучено ТОВ "Станіславська торгова компанія"(як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомпанія Поділля") .

Сторони не скористалися правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялись заздалегідь та належним чином, на що вказують зворотні повідомлення відділення поштового зв'язку про відправку рекомендованої кореспонденції. (а.с.91-92).

Крім того, від ТОВ "Русь" Д повернувся поштовий конверт з ухвалою суду від 24.09.14р. про відкладення розгляду справи, причина повернення вказано "за закінченням терміну зберігання".

Пунктом 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Пункт 3.9.1. вказаної Постанови передбачає, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

А тому, примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" вважається належним доказом виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасника судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлялись про час та місце апеляційного перегляду справи, враховуючи обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов'язковою не визнавалась, судова колегія не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників сторін.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення , судова колегія вважає, що апеляційна скарга ТОВ "Русь" Д не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.10.2012 р., між ТОВ "Агрокомпанія Поділля" (постачальник) та ТОВ "Русь" Д (покупець) було укладено договір поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів № 7/10003, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця сільськогосподарську техніку, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти її і оплатити вартість товару, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

Відповідно до п.10.8. договору, усі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли в ході виконання даного договору (контракту) або у зв'язку з ним, або випливає з його, підлягають остаточному розгляду в Постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі (поштова адреса: 40000, м. Суми, а/с 36) відповідно до регламенту зазначеного суду один із судій одноособово.

На підставі цієї третейської угоди підлягають розгляду також будь-які інші суперечки між сторонами з питань цивільних і господарських правовідносин між ними, які не засновані на зазначеному в попередньому абзаці цього пункту договорі, але є наслідком визнання цього договору недійсним, або таким котрий не був укладений.

Ця угода укладена сторонами на підставі й у відповідності зі статтями 1,5,6,12 Закону України "Про третейські суди" від 11.05.2004 р. №1701-4, статей 212,626-628 Цивільного кодексу України.

Рішення Постійно діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі буде остаточним і обов'язковим для сторін і буде ними виконано в строки, зазначені в рішенні Постійного діючого Третейського суду при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі.

Згідно з п. 10.8.1. договору про місце проведення третейського розгляду сторони повідомляються ухвалою суду. Мова третейського розгляду українська.

Сторони дійшли згоди, що у разі заміни кредитора або боржника у зобов'язані за згодою сторін, останній повинен повідомити нового кредитора або боржника про існування даного Третейського застереження (п. 10.8.2. договору).

Сторони не вважають за необхідне ведення протоколу засідання третейського суду (п. 10.8.3. договору).

В п. 10.8.4. договору сторони дійшли згоди, що у випадку неявки сторін або однієї сторони на засідання третейського суду головуючий може розглянути спір без участі сторони (сторін) за наявними у справі документами (доказами). У разі неявки відповідача до суду він має право подати до суду письмовий відзив, в якому вказати чи визнає позов, у якому об'ємі та чи має претензії до позивача матеріального характеру з предмету позову.

Сторони зобов'язуються добровільно виконувати рішення Третейського суду, без будь-яких зволікань чи застережень (п. 10.8.5. договору).

Даний договір було підписано представниками ТОВ "Агрокомпанія Поділля" та ТОВ "Русь" Д та скріплений печатками підприємств.

Додатком № /ЗП-10003-00007 від 06.11.2014 р. до договору № 7/10003 від 26.10.2012 р. передбачено назву та вартість, що купується покупцем ТОВ "Русь" Д, а саме, плуг оборотний RN 100-9 (8 корпусів) вартістю 369106,50 грн., що еквівалентно 35000,00 євро.

На виконання умов договору, ТОВ "Агрокомпанія Поділля" було передано позивачу плуг оборотний KVERNELEND, модель RN 8, серійний номер KKRN000832 вартістю 369106,50 грн., що підтверджується актом приймання-передачі № 20 від 30.11.2012 р. та видатковою накладною № ВН-10003-0004 від 18.02.2013 р.

30.09.2013 р. між ТОВ "Агрокомпанія Поділля" (первісний кредитор) та ПАТ "Компанія "Райз" (новий кредитор) був укладений договір № 0913/3 від 30.09.2013р. про відступлення права вимоги, відповідно до п. 1.1. якого первісний кредитор уступив, а новий кредитор отримав право вимоги, яке належить первісному кредитору відповідно до договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів № 7/10003 від 26.10.2012 р.

Листом від 30.09.2013 р. за вих. № 0913/7 ТОВ "Агрокомпанія Поділля" було повідомлено ТОВ "Русь" Д про відступлення права вимоги за договором поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів № 7/10003 від 26.10.2012 р. від ТОВ "Агрокомпанія Поділля" (первісного кредитора) до ПАТ "Компанія "Райз" (новий кредитор).

Позивач, вважаючи пункти 10.8-10.8.5 договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів № 7/10003 від 26.10.2012 р. такими, що суперечать вимогам п.12. ч.1 ст.6 Закону України "Про третейські суди" і за приписами ст.ст. 215, 216 ЦК України є нікчемними, звернувся до суду з позовом до ПАТ "Компанія "РАЙЗ" про визнання їх недійсними.

Аналізуючи встановлені обставини справи, Рівненський апеляційний господарський суд вважає за необхідне врахувати наступні положення чинного законодавства України.

Відповідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом. 10.8 договору поставки, сторонами договору було передбачено, що усі суперечки, розбіжності, вимоги і претензії, що виникли в ході виконання даного договору або у зв'язку з ним, або випливають з нього, а також будь-які інші суперечки між сторонами з питань господарських і цивільних правовідносин між ними підлягають остаточному розгляду в постійно діючому Третейському суді при Сумській міжрегіональній товарній універсальній біржі.

Згідно ст. 12 Закону України "Про третейські суди", третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Третейська угода має містити відомості про найменування сторін та їх місцезнаходження, предмет спору, місце і дату укладання угоди.

Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору.

Статтею 5 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, зокрема, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 , 6 ст. 203 цього кодексу.

Апелянт у скарзі вказує, що виробником товару (техніки), яка була поставлена позивачу за договором поставки № 7/10003 від 26.10.2012р., є нерезидент України, а тому пп. 10.8-10.8.5 суперечать вимогам Закону України "Про третейські суди".

Пунктом 12 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" передбачено, що третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.

Господарськими судами вірно встановлено, що виробником поставленого позивачу товару - плуга оборотного KVERNELEND, модель RN 8, серійний номер KKRN000832 - є не відповідач, а фірма-нерезидент, яка знаходиться на території Німеччини, (Постанова Рівненського апеляційного господарського суду від 19.02.14р. у справі №924/1550/13).

Однак, скаржником не подано в матеріали справи будь-яких доказів на підтвердження того, що концерн „Kverneland Group Internatsonal Gmbh, Coestewed 45, D-59494 Soest (Німеччина) є стороною договору поставки №7/10003 від 26.10.2012 р., визнання недійсними п.п.10.8-10.8.5. якого вимагає ТОВ "Русь" Д, а також не надано жодних даних, що дане товариство є стороною будь-якого договору, укладеного з концерном „Kverneland Group Internatsonal Gmbh, Coestewed 45, D-59494 Soest (Німеччина), та несе перед нерезидентом будь-які зобов'язання, а відтак не довів наявності будь-яких цивільних або господарських правовідносин з зазначеним нерезидентом України, що є обов'язковою умовою з огляду на приписи п.12 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди".

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що апелянт не довів належними та допустимими доказами наявності будь-яких цивільних або господарських правовідносин, які б випливали із вказаного договору, із нерезидентом України, що є обов'язковою умовою з огляду на приписи п.12 ч.1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди" та в даному випадку сторонами договору поставки сільськогосподарської техніки з розстроченням платежів за № 7/10003 від 26.10.2012р. є ТОВ "Агрокомпанія Поділля" та ТОВ "Русь" Д, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що пп. 10.8-10.8.5 спірного договору не суперечать приписам п. 12 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про третейські суди".

Щодо посилання скаржника в позовній заяві на те, що ПАТ "Компанія "Райз" не є суб'єктом права на торгівлю (поставку) тракторами, самохідними шасі, самохідними сільськогосподарськими, дорожньо-будівельними і меліоративними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери, оскільки відомості в зазначеному реєстрі про відповідача відсутні, судова колегія зазначає наступне.

Згідно договору поставки № 7/10003 від 26.10.2012 р. постачальником техніки виступало ТОВ "Агрокомпанія Поділля" , яке в подальшому відступило право вимоги за вказаним договором ПАТ "Компанія "Райз" відповідно до договору № 0913/3 про відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ "Агрокомпанія Поділля" та ПАТ "Райз". Отже, оскільки ПАТ "Компанія "Райз" не було стороною спірного договору поставки № 7/10003 від 26.10.2012р., а тому і не порушувало прав позивача на момент його укладення.

Згідно п. 3 ст. 678 ЦК України, якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до продавця або виготовлювача товару.

Коло осіб, до яких може бути пред'явлено позов щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків, у разі, якщо продавець товару неналежної якості не є його виготовлювачем не обмежений лише виробником товару, а розповсюджується і на продавця (відповідач).

Також, є безпідставними посилання позивача - ТОВ "Русь" Д, що пункти 10.8.1-10.8.5 договору поставки 7/10003 від 26.10.2012 р. не відповідають вимогам закону, оскільки п. 10.8.2 зазначеного договору взагалі законодавчо не унормовані, а п. 10.8.1 договору поставки відповідає та не суперечить ст. 31 Закону України "Про третейські суди", згідно якої розгляд справ у третейському суді провадиться українською мовою, якщо інше не передбачено регламентом третейського суду чи угодою сторін; п. 10.8.3 спірного договору не суперечить ч. 1 ст. 44 Закону України "Про третейські суди", за приписами якого протокол засідання третейського суду ведеться лише в разі наявності угоди між сторонами про ведення протоколу або коли ведення протоколу передбачено регламентом третейського суду; п. 10.8.4 даного договору не суперечить ч. 1 ст. 39 Закону України "Про третейські суди", за якою, третейський розгляд здійснюється у засіданні третейського суду за участю сторін або їх представників, якщо сторони не домовилися про інше щодо їхньої участі в засіданні; п. 10.8.5 спірного договору відповідає вимогам ч. 1 ст. 55 Закону України "Про третейські суди", згідно якої рішення третейського суду виконуються зобов'язаною стороною добровільно, в порядку та строки, що встановлені в рішенні.

Також відсутність в якості додатків до договору регламенту та положення третейського суду в силу приписів ст.ст. 12, 30 Закон України "Про третейські суди" не є підставою для визнання недійсними спірних пунктів договору.

Крім того, апеляційний господарський суд вважає правомірною відмову в задоволенні клопотання про залучення концерну "Kverneland Group Internatsonal Gmbh", Coestewed 45, D-59494 Soest (Німеччина) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що предметом даного спору є визнання недійсними пунктів 10.8, 10.8.1, 10.8.2, 10.8.3, 10.8.4, 10.8.5 договору поставки №7/10003 від 26.10.2012р., укладеного між позивачем та ТОВ „Агрокомпанія Поділля". При цьому, концерн „Kverneland Group Internatsonal Gmbh, Coestewed 45, D-59494 Soest (Німеччина) не є стороною зазначеного договору, відповідно рішення по справі ніяким чином не може вплинути на права та обов'язки останнього щодо відповідача . За таких обставин, суд першої інстанції не вбачав підстав для залучення останнього в якості третьої особи по справі та правомірно відмовив в задоволенні поданого клопотання позивача.

Інші доводи, викладені у апеляційній скарзі, також не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а тому відхиляються як необґрунтовані.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що пункти 10.8-10.8.5 договору поставки № 7/10003 від 26.10.2012 р. повністю відповідають приписам Закону України "Про третейські суди", а відсутність у третейському застереженні вказівки на місце проведення третейського розгляду справи та відсутність в якості додатків до договору регламенту та положення третейського суду в силу приписів ст.ст. 12, 30 Закон України "Про третейські суди" не є підставою для визнання недійсними спірних пунктів договору.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

В силу ст.ст. 33, 38, 43, 47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року у справі № 924/630/14.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги відповідно до ст. 49 ГПК України в зв'язку з відмовою в її задоволенні покладається на апелянта.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 03 липня 2014 року у справі № 924/630/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Русь" Д залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.