Постанова № 41177873, 15.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2014 р. Справа№ 910/287/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Чорної Л.В.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Ставицькій Т.Б.

за участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Кузьмік О.В., представник за довіреністю №166 від 25.09.2014р.;

від третьої особи: Калашнікова І.В., представник за довіреністю №91/2014/09/24-2 від 24.09.2014р.;

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. (підписано-04.09.2014р.)

у справі №910/287/14 (головуючий cуддя: Лиськов М.О., судді: Любченко М.О., Марченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет пору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство «Київенерго»

про визнання договору укладеним

ВСТАНОВИВ:

У січні 2014 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» (далі - відповідач) про визнання договору укладеним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2014р. позовну заяву Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик прийнято до провадження та порушено провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2007р. №47 «Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» шляхом виділу» позивач є балансоутримувачем будинків наведених в додатку №1 до даного рішення. Відповідно до договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.06.2011р. відповідач по справі - Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» є власником нежитлового приміщення загальною площею 458,10кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4, яке обліковується на балансі позивача. При цьому, 29.03.2013р. цінним листом з описом вкладення позивач надіслав на адресу відповідача два примірники договору №749,2 від 27 березня 2012 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, в якому просив відповідача підписати їх і один примірник договору повернути позивачу, проте відповідач не вчинив дії по укладення такого договору. У зв'язку з чим позивач звернувся з позовом про визнаня укладеним договору № 749,2 від 27.03.2012 між позивачем - Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району в м. Києва «Хрещатик» та відповідачем - Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк» про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення в тій редакції, яка була запропоновано відповідачу.

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» позовні вимоги не визнало, у відзиві на позовну заяву просило відмовити в позові в частині укладення договору про надання послуг централізованого опалення на площу 458,1 кв.м та задовольнити позовні вимоги в частині визнання укладеним договору про надання послуг централізованого опалення на площу 141,8 кв.м.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2014р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство «Київенерго».

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. (головуючий cуддя: Лиськов М.О., судді: Любченко М.О., Марченко О.В.) позов задоволено повністю. Визнано укладеним договір №749,2 про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, горячої води та водовідведенняю від 27.03.2012р. між Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» та Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» у редакції викладеній позивачем. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00грн.

За оцінкою місцевого господарського суду, позовні вимоги про визнання укладеним між Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» договір № 749,2 від 27.03.2012р., на умовах, викладених в проекті договору від 27.03.2012 року, запропонованого позивачем, на підставі приписів частини 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 179 ЖК України, ч. 3 ст. 179 ГК України, ч. 7 ст. 179 ГК України, ч. 1 та 2 ст. 181 ГК України, ч. 4 ст. 181 ГК України, ст. 187 ГК України, є законними і такими, що підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/287/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

На думку скаржника, місцевим господарським судом неправомірно задоволено позов, оскільки між сторонами відсутній предмет спору, адже між сторонами укладений Договір №749.1 від 01.05.2014р. про надання послуг з центрального опалення на опалювальну площу 170,8 кв. м., укладеного між позивачем та відповідачем. Між тим, суд задовольнив позов про надання послуг опалювальної площі розміром 458.1 кв. м. без врахування, що такою площею відповідач не користувався.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського судді Кропивній Л.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2014р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» у справі №910/287/14 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Смірнової Л.Г., Чорної Л.В. та призначено розгляд справи на 15.10.2014р.

У судове засідання 15.10.2014р. представники позивача не з'явились. Про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0102413417950 (вх.№09-33/33739 від 29.09.2014р.), проте останній своїми процесуальними правами на участь у судовому засіданні не скористався. Про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Відповідно до ч.3 ст.22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Крім того, статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки, учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка учасників судового процесу не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком, Київський апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 15.10.2014р. за відсутності представників позивача.

У судовому засіданні 15.10.2014р. представник відповідача просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/287/14 та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У судовому засіданні 15.10.2014р. представник третьої особи у вирішенні питання щодо розгляду апеляційної скарги поклався на розсуд суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як підтверджується матеріалами справи, 29.03.2013р. цінним листом з описом вкладення позивач надіслав на адресу відповідача два примірники Договору № 749,2 від 27 березня 2012 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення, в якому просив відповідача підписати їх і один примірник договору повернути позивачу, проте відповідач проект договору не підписав. У зв'язку з цим позивач звернувся з позовом про визнання укладеним договору № 749,2 від 27.03.2012 між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району в м. Києва «Хрещатик» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-банк» про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення в тій редакції, яка була ним запропонована відповідачу.

Відповідно до рішення Печерської районної у м. Києві ради від 12.06.2007р. №47 «Про реорганізацію комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Печерськжитло» шляхом виділу» позивач є балансоутримувачем будинків наведених в додатку № 1 до даного рішення.

Відповідно до Договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 15.06.2011р. Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» є власником нежитлового приміщення загальною площею 458,10кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4, яке обліковується на балансі позивача, що підтверджується Витягом про державну реєстрацію прав №31748237 від 21.10.2011р. (а.с. 29, т. 1).

При цьому, Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Актив-банк» звернулося до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» з листом, в якому зазначало про відсутність централізованого опалення і холодного водопостачання в частині нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 15/4 та просило здійснити перерахунок за опалення приміщень відповідно до фактично наданих послуг відповідно до площі 141,8 кв.м.

Пославшись на ч. 3 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 179 ЖК України, ч. 3 ст. 179 ГК України, ч. 7 ст. 179 ГК України, ч. 1 та 2 ст. 181 ГК України, ч. 4 ст. 181 ГК України, ст. 187 ГК України, суд задовольнив вимоги і визнав Договір від 27.03.2012р. укладеним між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк».

Судова колегія із такими висновками місцевого господарського суду погодитися не може.

Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист та звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Заявлена Позивачем вимога про визнання договору №749,2 від 27.03.2012р. укладеним між Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк» на умовах викладених в проекті договору №749,2 від 27.03.2012 року., який був наданий позивачем, не відповідає встановленим статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України способам захисту цивільних прав, тобто, визнання договору (правочину) укладеним чи неукладеним по суті є встановленням факту, що має юридичне значення та може мати місце лише при розгляді судом спору про право цивільне.

Отже, встановлення судом факту укладення договору може мати місце лише при розгляді іншого господарського спору. Договір не може бути визнано укладеним в судовому порядку шляхом задоволення відповідних позовних вимог, оскільки це суперечить ч.2 ст. 16 ЦК України та ст.20 ГК України.

Водночас, слід врахувати, що згідно ст.3 Цивільного кодексу України встановлені загальні засади цивільного законодавства, серед яких найважливішим є принцип свободи договору.

Статтею 6 Господарського кодексу України також встановлено принцип свободи підприємницької діяльності, заборони незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини як загальні принципи господарювання в Україні.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як вольова дія, правочин являє собою поєднання волі та волевиявлення. Воля сторін полягає в їхній згоді взяти на себе певні обов'язки, вона повинна бути взаємною, двосторонньою і спрямованою на досягнення певної мети.

За змістом статті 627 сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору передбачена і Господарським кодексом України.

Так частиною другою статті 67 цього Кодексу встановлено, що підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Принцип свободи договору полягає у тому, що особа не може бути примушена до укладення договору з нею або з третіми особами.

Між тим, є виключення щодо можливості зобов'язати сторін укласти договір, яке передбачене ч.3 ст.179 ГК України, яким визначено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог є визнання укладеним Договору №749,2 від 27 березня 2012 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної, гарячої води та водовідведення. При цьому йдеться мова про Договір між виконавцем та споживачем, а як слідує зі змісту норм законодавства такий договір не є обов'язковим для укладення в порядку ст. 179 ГК України.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Крім того, слід зазначити, що у відповідності до ст. 16 ЦК України суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Водночас, приписами ст. 10 ГПК України та ч. 2 ст. 159 ГПК України передбачено право суб'єктів господарювання передати спори, що виникають при укладенні господарських договорів, можуть бути подані на вирішення господарського суду.

Між тим, суд першої інстанції, розглядаючи спір про визнання договору укладеним, не звернув уваги на ту обставину, що на момент подання позову у позивача було відсутнє порушене суб'єктивне матеріальне право або охоронюваний законом інтерес на захист якого подано позов, оскільки, сторони у справі не передбачили можливості передачі розгляду такого спору господарському суду.

Врахування зазначеної вище обставини має істотне значення для правильного вирішення спору по суті.

З огляду на вищевикладене, у суду першої інстанції відсутні були підстави задовольняти позов.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» про визнання договору укладеним є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду на таке, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

При здійсненні нового розподілу судових витрат за розгляд справи у суді першої інстанції згідно із статтею 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/287/14 задовольнити.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 03.09.2014р. у справі №910/287/14 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-банк» про визнання договору укладеним відмовити повністю.

4.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Хрещатик» (код ЄДРПОУ 35534430, 01024, м. Київ, вул. Лютеранська, буд. 28/19) в доход Державного бюджету України 609 (шістсот дев'ять) гривень 00 коп. за подання апеляційної скарги.

5.Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6.Матеріали справи №910/287/14 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді Л.В. Чорна

Л.Г. Смірнова