Постанова № 41177865, 28.10.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р. Справа№ 910/10314/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Рябухи В.І.

Сітайло Л.Г.

при секретарі Царук І. О.

За участю представників:

від відповідача 1: Дзюба М. І. - представник за довіреністю № 14/430 від 19.08.2014

від інших учасників судового процесу: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014

у справі № 910/10314/14 (суддя Смирнова Ю. М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах»

до 1. Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна»

2. Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів

ОСОБА_4

про стягнення 37 674,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача 1 в порядку регресу страхового відшкодування в сумі 37 174,54 грн., яке позивачем як страховою організацією було виплачено в зв'язку з пошкодженням автомобіля «Хюндай Асент», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить гр. ОСОБА_5, пошкодженого внаслідок ДПТ, що сталася з вини гр. ОСОБА_4, який є працівником відповідача 2, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у відповідача 1, та стягнення з відповідача 2 частини виплаченого страхового відшкодування в сумі 500 грн., яка становить суму франшизи за укладеним між відповідачем 1 та відповідачем 2 страховим полісом.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.07.2014, повний текст якого підписаний 18.08.2014, у справі № 910/10314/14 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача 1 на користь позивача присуджено страхове відшкодування в сумі 18 337,27 грн., в іншій частині позовних вимог до відповідача 1 відмовлено, до стягнення з відповідача 2 на користь позивача присуджено шкоду в порядку регресу в сумі 500 грн.

На думку суду першої інстанції, з матеріалів справи слідує, що винним у спірній ДТП визнано обох її учасників, а відтак, розмір страхового відшкодування має становить 50 %.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Провідна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014, припинити провадження по справі в частині стягнення 15 522,31 грн., відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

В апеляційній скарзі відповідач 1 посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, допущено недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, а висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Так, відповідач зазначив про те, що судом першої інстанції при винесення оспорюваного рішення не враховано, що під час розгляду справи в суді відповідачем 1 частину спірного страхового відшкодування в сумі 15 522,31 грн. перераховано позивачеві в добровільному порядку, належні докази чого були подані до суду першої інстанції.

Крім того, відповідач 1 зазначив про те, що при вирішенні спору по суті судом безпідставно не зменшено присуджену до стягнення суму страхового відшкодування на суму ПДВ.

Ухвалою від 17.09.2014 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Чорна Л. В. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 06.10.2014, враховуючи перебування судді Чорної Л. В. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/10314/14 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Баранець О. М., Сітайло Л. Г.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2014, враховуючи перебування судді Баранця О. М. у відпустці, вирішено здійснити розгляд справи № 910/10314/14 у складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Рябуха В. І., Сітайло Л. Г.

Позивач, відповідач 2 та третя особа в жодне судове засідання представників не направили, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача, відповідача 2 та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача 1 апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача 1, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

26.04.2007 ЗАТ «Страхова компанія «Інгосстрах», правонаступником якого є позивач, як страховик та ОСОБА_5 як страхувальник уклали договір страхування наземного транспорту № СSRКАК00000179 (далі Договір) (а.с. 13-14), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем «Хюндай Асент», державний номерний знак НОМЕР_1 (далі Автомобіль).

В п. 9 Договору сторонами погоджено, що Договір діє 12 місяців (один рік) з 26.04.2007 по 25.04.2008 включно (але не більше ніж сплачуємий період п. 10.1). При бажанні Страхувальника застрахувати Автомобіль на строк, більший за 12 місяців, та у разі сплати страхового платежу, зазначеного в п. 8 Договору, Договір вважається щорічно продовженим на відповідний строк, за який здійснена сплата страхового платежу.

Згідно з п. 8 Договору страховий платіж (разом по всіх об'єктах) становить 3 661,30 грн. у разі пролонгації Договору розмір платежу щорічно зменшується на 4,4% від попереднього страхового платежу.

Як слідує з наданих позивачем копій меморіальних ордерів (а.с. 16-17), Договір в поряду, встановленому п.п. 8 та 9 Договору, був пролонгований до 25.04.2013 року шляхом сплати страхувальником страхових платежів у 2008-2012 роках.

04.03.2013 о 12 годині 50 хвилин біля будинку № 171 по вул. Смілянській в м. Черкаси сталась дорожньо-транспортна пригода (зіткнення автомобілів) за участю Автомобіля під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля «Санг Йонг Корандо», державний номерний знак НОМЕР_2 (далі Автомобіль 1), під керуванням третьої особи.

В результаті ДТП пошкоджено застрахований позивачем Автомобіль.

За замовленням позивача, Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності № 9705/10 від 24.06.2010) проведено оцінку визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику Автомобіля внаслідок вказаного ДТП, за результатам якої 18.03.2013 складено Висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 46 (далі Звіт) (а.с. 25-41), згідно з яким сума матеріальних збитків, нанесених власнику Автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, з урахуванням 20% ПДВ складає 38 453,54 грн.

Згідно зі складеним позивачем Страховим актом № И-1050 від 29.03.2013 (а.с. 47-48), з урахуванням того, що франшиза за Договором щодо збитків, завданих ДТП, становить 1% від страхової суми (77 900 грн.), тобто в 779 грн., до виплати в якості страхового відшкодування призначено 37674,54 грн. (38 453,54-779).

Згідно з абз. 4 ст. 3 Закону України «Про страхування» (в редакції на дату укладення Договору), страхувальники мають право при укладанні договорів страхування інших, ніж договори особистого страхування, призначати фізичних осіб або юридичних осіб (вигодонабувачів), які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

Зі змісту Договору слідує, що Вигодонабувачем за Договором є ПриватБанк.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» (тут і далі в редакції чинній на дату спірної ДТП) здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Листом № Є.СS.0.0.0.0/18-3880 від 27.03.2013 (а.с. 43) ПАТ «Комерційний банк ПриватБанк» (Вигодонабувач) просив позивача здійснити виплату спірного страхового відшкодування з метою відновлювального ремонту Автомобіля на рахунок СТО за визначеними в листі реквізитами.

У вищезгаданому страховому акті № И-1050 від 29.03.2013 вирішено виплату спірного страхового відшкодування згідно заяви Вигодонабувача здійснити на рахунок СТО.

Згідно з наявними в матеріалах справи платіжним дорученням № 1098 від 01.04.2013 та меморіальним ордером №вор3-2 від 02.04.2013 (а.с. 49), страхове відшкодування в сумі 37 674,54 грн. перераховано позивачем Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_10 (особі, яка в подальшому, як вбачається з рахунку № 89 від 14.03.2013 (а.с. 45-46), здійснювала ремонт Автомобіля).

З відмітки банку на вказаних платіжних документах слідує, що вони банком проведені, а отже, страхове відшкодування позивачем виплачене в повному обсязі.

Статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 27 ЗУ «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність вини обох водіїв у спірній ДТП, проте колегія суддів з таким висновком суду погодитись не може з огляду на те, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.03.2013 у справі № 712/2863/13-п, провадження № 3/712/602/13 (а.с.159) адміністративну справу відносно ОСОБА_5 закрито у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення а винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої пошкоджено Автомобіль, визнано третю особу, що підтверджується постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.04.2013 у справі № 712/2868/13-п, провадження № 3/712/605/13 (а.с. 24).

З огляду на вказані обставини, винним у спірні ДТП є саме третя особа

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з витягом з електронної бази Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с. 77), станом на 04.03.2013 (дата ДТП) цивільно-правова відповідальність відповідача 2 як власника Автомобіля 1 була застрахована відповідачем 1 згідно Полісу № АВ 8655528.

Вказаний факт також підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного полісу (а.с. 126).

Пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.

З наданої відповідачем 2 довідки № 58 від 17.06.2014 (а.с. 130) слідує, що з 15.05.2012 і по дату видачі вказаної довідки третя особа працює водієм транспортного відділу Черкаської аптечної бази відповідача 2, тобто під час спірної ДТП третя особа виконувала свої службові обв'язки.

Частина 1 ст. 1172 ЦК України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Отже, у спірному випадку в силу приписів ст. 1172 ЦК України, саме відповідач 2 відповідає за шкоду заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано працівника відповідача 2 (третю особу).

Вказаний факт відповідачем 2 не заперечується.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зокрема, порядок виплати такого відшкодування та дії сторін при настанні страхового випадку, регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон).

За правилами ст. 22 Закону (тут і далі в редакції, чинній на момент виплати позивачем страхового відшкодування), обов'язок відшкодувати шкоду при настанні страхового випадку покладено на страховика, яким застраховано цивільно-правову відповідальність особи, винної у настанні такого випадку.

Згідно ч. 4 ст. 36 Закону виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно, вказані особи мають право на звернення до страховика з відповідними вимогами.

Отже, в даному випадку саме відповідач 1 як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача 2 (як працедавця особи, яка визнана винною у спірній ДТП, скоєній під час виконання останньою своїх службових обов'язків) має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП, а позивач як особа, яка виплатила страхове відшкодування особі, якій завдано збитків внаслідок спірної ДТП, набув право вимоги, яке ця особа, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання від відповідача 1 спірного страхового відшкодування позивач звернувся до відповідача 1 з претензією про відшкодування збитків в порядку регресу № 25-07/02-04 від 25.07.2013 (а.с. 51-52), в якій просив в добровільному порядку перерахувати 37 674,54 грн. в рахунок виплаченого страхового відшкодування за вказаними позивачем реквізитами. На доказ направлення вказаної заяви-вимоги до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії фіскального чеку № 7371 від 26.07.2013, опису вкладення та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4909403703942 з відміткою про отримання 02.08.2013 відповідачем 1 (а.с. 53-54).

На вказану претензію відповідач 1 не відповів , спірне страхове відшкодування позивачу не перерахував, наслідком чого стало звернення останнього з цим позовом до суду.

Суд першої інстанції частково задовольнив вимоги позивача, присудивши до стягнення з відповідача 1 на користь позивача страхове відшкодування в сумі 18 337,27 грн. виходячи з того, що винним у спірній ДТП визнано обох її учасників, і що розмір страхового відшкодування, яке підлягає стягненню з відповідача 1, має становить 50 % від виплаченої позивачем суми страхового відшкодування за мінусом франшизи згідно Полісу № АВ 8655528 (500 грн.) (37 674,54/2-500), проте, як було встановлено вище, висновок суду першої інстанції про наявність у спірній ДТП вини обох водіїв є помилковим, тому виходити в даному випадку слід з того, що винною особою у спірній ДТП є саме третя особа, з огляду на що відповідач 1 як страховик цивільно-правової відповідальності відповідача 2 має відшкодовувати збитки, що були завдані внаслідок спірної ДТП

Втім щодо розміру заявлених позивачем до стягнення збитків слід зазначити таке.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як слідує зі змісту Звіту, сума збитку в ньому визначено з урахуванням суми ПДВ, в той час як зі змісту рахунку № 89 від 14.03.2013, виставленого Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_10 (а.с. 45-46), який є особою, яка здійснювала ремонт Автомобіля та якій позивач перерахував спірне страхове відшкодування (платіжне доручення № 1098 від 01.04.2013 меморіальний ордер №вор3-2 від 02.04.2013 (а.с. 49), слідує, що вказана особа не є платником ПДВ.

В листі Верховного суду України від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» зазначено, що нерідко до виплати заявляється сума ремонту автомобіля з урахуванням податку на додану вартість (далі - ПДВ). Зазначена сума, виходячи з умов договорів, укладених на підставі чинного законодавства та правил, розроблених кожною страховою компанією, виплачується останньою або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з'ясувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи зареєстрований надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ.

В листі Державної податкової інспекції України від 21.08.2009 № 10143/5/16-1516 вказано, що у разі якщо придбання послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об'єкта чи товарно-матеріальних цінностей, які мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), здійснюється у неплатника податку на додану вартість, то розрахунок суми виплати та таке придбання здійснюється без урахування сум податку на додану вартість, оскільки особа, не зареєстрована платником податку на додану вартість, не має права нараховувати і виділяти окремим рядком суму податку на додану вартість.

Отже, у випадку проведення ремонту пошкодженого автомобіля особою, яка зареєстрована як платник ПДВ, сума страхового відшкодування має бути виплачена з урахуванням ПДВ, а у випадку виконання таких робіт особою, як не зареєстрована як платник ПДВ - без урахування ПДВ.

Враховуючи, що Фізична особа-підприємєць ОСОБА_10 не є платником ПДВ, страхове відшкодування, на стягнення якого має право позивач, має бути виплачено без урахування суми ПДВ.

За таких обставин, сума страхового відшкодування, на стягнення якого має право позивач, становить 31 265,62 грн. (38 453,54 (вартість збитків згідно звіту) - 6 408,92 (сума ПДВ) -779 (франшиза за Договором).

Крім того, за правилами абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону, сума спірного страхового відшкодування має бути зменшена на суму франшизи.

Зі змісту Полісу № АВ 8655528 слідує, що ліміт відповідальності відповідача 1 як страховика за шкоду, завдану майну, становить 50 000 грн., а франшиза - 500 грн.

З урахуванням зазначених обставин, колегія суддів вважає, що обґрунтованими є вимоги про стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 30 765,62 грн. (31 265,62-500).

Як слідує з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції в рахунок оплати спірного страхового відшкодування відповідачем 1 позивачу перераховано 15 522,31 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 0034466 від 25.07.2014 (а.с. 156). Вказаний факт судом першої інстанції при прийняття оспорюваного рішення врахований не був.

Отже, з спірного страхового відшкодування відповідач 1 не сплатив позивачу 15 243,31 грн. (30 765,62-15 522,31).

Пунктом 4.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Згідно з п. 4.4. вказаної Постанови, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

З огляду на вищевикладене, провадження у справі в частині стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 15 522,31 грн. підлягає припиненню з підстав п. 1-1 ст. 80 ГПК України, згідно з яким господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

За обставин, що склалися, стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 15 243,31 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Водночас відповідач 2 як працедавець особи, яка визнана винною у спірній ДТП, скоєній під час виконання останньою своїх службових обов'язків, має відшкодувати позивачу суму франшизи згідно Полісу № АВ 8655528, тобто 500 грн. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мале місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, тому рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі № 910/10314/14 підлягає зміні, позов задовольняється частково - стягненню з відповідача 1 на користь позивача підлягає страхове відшкодування в сумі 15 243,31 грн., провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 15 522,31 грн. припиняється, в решті позовних вимог до відповідача 1 відмовляється, стягненню з відповідача 2 на користь позивача підлягає франшиза в сумі 500 грн.

З огляду на підстави зміни рішення суду першої інстанції, а також враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» підлягає частковому задоволенню.

Щодо витрат відповідача 1 за подачу апеляційної скарги слід зазначити таке.

Загальна сума заявлених майнових вимог становить 37 674,54 грн.

Рішенням від 30.07.2014 у справі №910/10314/14 позов задоволено частково, загальна сума задоволених майнових вимог становить 18 837,27 грн.

Відповідач 1 в апеляційній скарзі просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014, припинити провадження по справі в частині стягнення 15 522,31 грн., відмовити в задоволенні решти позовних вимог, тобто, фактично, рішення щодо майнових вимог до нього відповідачем 1 оскаржено в повному обсязі.

З урахуванням положень Закону України «Про судовий збір», встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати відповідно до підпункту «4» п. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідач 1 при зверненні до суду з апеляційною скаргою правильно сплатив 913,50 грн. судового збору.

Цією постановою позовні вимоги щодо відповідача 1 задоволено частково, до стягнення з відповідача 1на користь позивача присуджено страхове відшкодування в сумі 15 243,31 грн., провадження у справі в частині вимог про стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 15 522,31 грн. припинено, в решті позовних вимог до відповідача 1 відмовлено.

Безпідставними визнані вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 1 страхового відшкодування в сумі 6 408,92 грн., яка становить суму ПДВ, а відтак, витрати відповідача 1 по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги щодо цієї суми, які вираховуються пропорційно розміру оскаржених майнових вимог (37 674,54) та задоволених з них, та становлять 155,40 грн., слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» на рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі № 910/10314/14 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі № 910/10314/14 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2014 у справі № 910/10314/14 в такій редакції:

« 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) страхове відшкодування в сумі 15 243 (п'ятнадцять тисяч двісті сорок три) грн. 31 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 491 (одна тисяча чотириста дев'яносто одна) грн. 96 коп.

3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» страхового відшкодування в сумі 15 522,31 грн.

4. У задоволенні решти позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» відмовити.

5. Стягнути з Черкаського обласного комунального підприємства «Фармація» (18008, м. Черкаси, вул. Вернигори, 7, ідентифікаційний код 01980963) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) франшизу в сумі 500 (п'ятсот) грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 24 (двадцять чотири) грн. 25 коп.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.»

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Інгосстрах» (49049, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, 32, ідентифікаційний код 33248430) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, ідентифікаційний код 23510137) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в сумі 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 40 коп.

5. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.

6. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10314/14.

Повний текст постанови складено: 03.11.2014

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді В.І. Рябуха

Л.Г. Сітайло