Рішення № 41177792, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8845/13 27.10.14

За позовомКонцерну «Міські теплові мережі»до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача1. Міністерство енергетики та вугільної промисловості України 2. Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз" 3. Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад"про примусове виконання обов'язку в натурі

Суддя Васильченко Т.В.

в присутності представників сторін:

від позивача Саржинська О.А., довіреність №1203/20-19 від 04.03.2014;від відповідачаЯщенко Р.Ю., довіреність № 14-135 від 13.05.2014; від третьої особи-1не з'явилися; від третьої особи-2Бурдак О.В., довіреність №19/0024 від 01.10.2013; від третьої особи-3Корабльов В.В., довіреність №14 від 02.06.2014.

Суть спору: Концерн «Міські теплові мережі» звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна" про зобов'язання відповідача провести списання заборгованості Концерну «МТМ» в сумі 4598042,99 грн., відповідно до Закону України від 06.09.2012 № 5213-VI «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач повинен був здійснити списання заборгованості, що обліковується за позивачем у розмірі 4598042,99 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", втім дій по списанню відповідачем не вчинено.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі № 910/8845/13, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 у позові відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.06.2014 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 та рішення господарського суду міста Києва від 26.12.2013 у справі №910/8845/13 скасовано з передачею справи на новий розгляд до господарського суду міста Києва, з підстав того, що суди попередніх інстанцій відмовляючи в задоволенні позовних вимог не надали належної правової оцінки договору відступлення права вимоги від 31.10.2012 року та не врахували правових наслідків укладеного договору.

Відповідно до розпорядження керівника апарату № 04-23/459 від 04.07.2014, щодо призначення повторного автоматичного розподілу справи № 910/8845/13, справу передано на розгляд судді Васильченко Т.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/8845/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 12.08.2014 справу №910/8845/13 передано на розгляд судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. у відпустці.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.08.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/8845/13 прийнято до провадження суддею Босий В.П. та призначено до розгляду.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 29.09.2014 справу №910/8845/13 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з відпустки.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/8845/13 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

02.10.2014 через відділ діловодства суду від позивача надійшли пояснення, з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України.

06.10.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких зазначив про те, що обраний позивачем спосіб захисту, а саме: вимога про зобов'язання відповідача провести списання заборгованості Концерну «Міські теплові мережі» у розмірі 4598042, 99 грн. у порядку, визначеному Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" не передбачені ні статтею 16 Цивільного кодексу України, ні статтею 20 Господарського кодексу України, а також те, що спірна заборгованість у відповідача виникла лише 31.10.2012, а отже не підпадає під дію цього Закону.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 на підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи-2 та третьої особи-3, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Запоріжгаз" та Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад" та відкладено розгляд справи.

В судовому засіданні 27.10.2014 представники позивача та третіх осіб позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових поясненнях, зазначаючи про те, що заборгованість не підпадає під дію Закону України від 06.09.2012 № 5213-VI «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", оскільки станом на 01.09.2012 заборгованість сумі 4 598 042, 99 грн. не обліковувалась в бухгалтерському обліку відповідача, так як договір про відступлення права вимоги було укладено 31.10.2012, а тому не може бути ним списана.

Третя особа 1 в судове засідання 27.10.2014 своїх представників повторно не направила, про причини неявки суду не повідомила, хоча про час та день розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

В судовому засіданні 27.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

23.09.2011 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» (постачальник) та Концерном "Міські теплові мережі" (покупець) був укладений договір № 1 БО на постачання природного газу за регульованим тарифом, відповідно до умов якого постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.

З наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі природного газу за період з жовтня 2011 року по серпень 2012 року вбачається, що Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Запоріжгаз» здійснило постачання споживачу природного газу на загальну суму 245606343,87 грн.

За умовами укладеного договору споживач зобов'язався здійснювати оплату вартості послуг з постачання газу авансовими платежами до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, із розрахунку договірного обсягу постачання газу протягом періоду оплати відповідно до додатка 2 до договору.

Споживач, свої зобов'язання в частині оплати вартості послуг з постачання газу у повному обсязі не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість в сумі 99950265,33 грн.

31.10.2012 між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Запоріжгаз" (первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (новий кредитор) було укладено договір № 14/6705/12 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги до боржника первісного кредитора Концерну "Міські теплові мережі" за договором на постачання природного газу № 1 БО від 23.09.2011 у сумі 99 950 265,33 грн. (п.1.1 договору).

Пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги передбачено, що крім передачі права вимоги оплати спожитого газу за вищевказаним зобов'язанням до нового кредитора переходять права вимоги стягнення всіх штрафних санкцій, інфляційних витрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням боржником своїх зобов'язань за зазначеним вище договором.

При цьому, відповідно до п.2.1 зазначеного договору первісний кредитор зобов'язаний в термін до 01.11.2012 передати новому кредитору оригінали документів, які підтверджують права вимоги до боржника, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Сторони договору здійснюють розрахунки за цим договором на визначену в пункті 1.1 договору суму права вимоги, переданого від первісного кредитора новому кредитору шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно статті 601 Цивільного кодексу України (п.2.4 договору).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги (цесія) являє собою договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора (цедента) новому кредиторові (цесіонарію). Тобто, відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити.

Статтею 514 вказаного Кодексу унормовано обсяг прав, що переходить до нового кредитора у зобов'язанні. Так, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, заміна кредитора в зобов'язанні не змінює основного зобов'язання та моменту його виникнення, а відповідно і укладення договору відступлення права вимоги, не змінює періоду виникнення заборгованості позивача за природний газ, що спростовує доводи відповідача про те, що спірна заборгованість позивача перед відповідачем виникла з 31.10.2012, після підписання договору відступлення права вимоги.

30.10.2012 набув чинності Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012, який визначає комплекс економічних заходів, спрямованих на вирішення питань заборгованості та забезпечення стабільного розвитку державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які включені до складу Державного концерну «Укроборонпром».

Дія вказаного закону розповсюджується на ЗДП "Радіоприлад" та Концерн "Міські теплові мережі" з огляду на те, що для реалізації принципів діяльності та виконання завдань у сфері оборони, визначених ст.ст. 13, 16 Закону України "Про оборону України", з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації, утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 29.12.2010 р. № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром". На підставі п.1 постанови КМУ від 29.12.2010р. № 1221 утворений Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком, в перелік яких з урахуванням змін, передбачених у постанові КМУ від 06.04.2011 р. № 374 "Про внесення змін до постанови КМУ від 29.12.2010 р. № 1221" увійшло Запорізьке державне підприємство "Радіоприлад".

Відповідно до п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 2 Закон України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" від 06.09.2012 підлягає списанню, зокрема:

- заборгованість підприємств оборонно-промислового комплексу (у тому числі встановлена судовими рішеннями та реструктуризована) за теплову енергію і природний газ та послуги з його транспортування перед підприємствами, що виробляють, транспортують і постачають теплову енергію, та суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу за регульованим тарифом, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірніми компаніями (підприємствами), яка обліковувалася станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом;

- заборгованість підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, перед суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, в межах сум, списаних учасникам процедури списання - підприємствам оборонно-промислового комплексу, яка виникла станом на 1 вересня 2012 року і не сплачена станом на дату набрання чинності цим Законом.

Списання заборгованості (у тому числі з пені, штрафних та фінансових санкцій) відповідно до цієї статті здійснюється підприємствам оборонно-промислового комплексу відповідними суб'єктами господарювання, які здійснюють постачання природного газу та електричної енергії за регульованим тарифом, оптовим постачальником електричної енергії, підприємствами, що виробляють електричну енергію, Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та її дочірніми компаніями (підприємствами), а також суб'єктами господарювання, які постачають теплову енергію, надають послуги з водопостачання та водовідведення (далі - учасники процедури списання), у такому порядку:

1) обсяг заборгованості (у тому числі реструктуризованої) визначається з урахуванням вимог законодавства з питань інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, коштів, документів та розрахунків і списується учасниками процедури списання у сумах, що обліковуються в бухгалтерському обліку таких учасників, враховуючи у тому числі суми пені, штрафних санкцій, 3 відсотки річних та індекс інфляції на дату списання;

2) для списання заборгованості кожен учасник процедури списання утворює комісію з питань списання заборгованості, до складу якої обов'язково входять керівник підприємства як голова комісії та головний бухгалтер і яка визначає обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню, у розрізі контрагентів;

3) списання заборгованості проводиться на підставі взаємно погоджених актів звіряння учасників процедури списання, в яких зазначаються обсяг та період виникнення заборгованості, що підлягає списанню;

4) датою списання заборгованості є дата підписання взаємно погоджених актів звіряння учасниками процедури списання.

На виконання даного Закону, наказом № 780 від 02.11.2012 Концерном "Міські теплові мережі" було створено комісію з питань списання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу, яка визначила належні до списання суми заборгованості за договорами на постачання теплової енергії з підприємствами оборонно-промислового комплексу ( в тому числі встановленої рішеннями суду) та склала відповідні акти звірки обсягів дебіторської заборгованості за теплову енергію, що утворилася на 01.09.2012.

Згідно долучених до матеріалів справи актів звірки, які погоджені позивачем та третьою особою-3 вбачається, що списанню підлягає 6750736,22 грн., з яких 4598042,99 грн. є заборгованістю на яку відповідач отримав право за договором про відступлення права вимоги №14/6705/12 від 31.10.2012.

Отже, у відповідності до п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" позивач отримав своє право на списання заборгованості за природний газ після визначення сум заборгованості підприємств Укроборонпрому за теплову енергію, оскільки вказаним законом передбачено, що заборгованість підприємств, які виробляють, транспортують та постачають теплову енергію списується в межах сум списаних підприємствам Укроборонпрому за теплову енергію у порядку, встановленому Законом.

У зв'язку з цим, позивач направив відповідачу 25.03.2013 лист №1621/1/13, в якому просив списати відповідну заборгованість.

Позаяк, відповідач списання не здійснив, посилаючись на те, що вказана заборгованість станом на 01.09.2012 на підприємстві не обліковувалась.

Втім, п. 5 ч. 1 ст. 2 Закону, у відповідності до якого підлягає списанню заборгованість позивача, а не п. 1 ч. 1 цієї статті, як помилково посилається відповідач, не вимагається наявності облікованої заборгованості у відповідача станом на 01.09.2012, а встановлено, що така заборгованість повинна бути списана в межах сум списаних учасникам процедури списання підприємствам оборонно-промислового комплексу.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач безпідставно ухилився від списання спірної заборгованості, яка виникла у підприємства оборонно-промислового комплексу перед позивачем станом на 01.09.2012 і не сплачена на дату набрання чинності Законом України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", положення якого є обов'язковими до застосування та не залежать від волі підприємства-кредитора.

Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України способи захисту прав по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права.

Встановлення факту, що має юридичне значення може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.

Спосіб захисту права "визнання права" застосовується в разі необхідності підтвердження в судовому порядку наявності у певної особи конкретного, визначеного за змістом і за обсягом суб'єктивного права.

Право на списання заборгованості є належним позивачу у спірних правовідносинах в силу положень Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку", тобто є суб'єктивним та може бути захищене в судовому порядку саме обраним позивачем способом захисту. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15.10.2013 у справі №5011-27/6245-2012.

Вищевикладене спростовує твердження відповідача з приводу того, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку списати спірну заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на позивача в силу вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ вул. Б Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) провести списання заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458) в сумі 4 598 042 (чотири мільйони п'ятсот дев'яносто вісім тисяч сорок дві) грн. 99 коп. відповідно до Закону України від 06.09.2012 № 5213-VI «Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку".

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, ідентифікаційний код 32121458) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати накази позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.10.2014

Суддя Т.В.Васильченко