Постанова № 41177168, 13.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13718/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.

Суддя-доповідач: Бабенко К.А

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Бабенка К.А., суддів: Борисюк Л.П., Собківа Я.М., секретаря Чепурко Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Прокуратури міста Києва на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Прокуратури міста Києва про скасування Наказу, поновлення на посаді, визнання недійсним Запису про звільнення з роботи, -

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року позов задоволено частково.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення Позивача та представника Відповідача перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а Постанову суду першої інстанції в її резолютивній частині - змінити з наступних підстав.

Постановою про порушення кримінальної справи слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України молодшого радника юстиції Кулеши П.В. від 16 вересня 2011 року, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.77-80), зокрема щодо Позивача, порушено кримінальну справу.

Як вбачається з п.2 Наказу Відповідача від 23 вересня 2011 року №2162 к (далі - Наказ №2162 к), копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.9), за вчинення проступку, який порочить працівника прокуратури, порушення Присяги працівника прокуратури Позивача звільнено з посади помічника прокурора Голосіївського району міста Києва

Постановою Печерського районного суду міста Києва від 19 лютого 2013 року у справі №1-73/12, копія якої наявна в матеріалах справи (а.с.12), кримінальну справу по обвинуваченню, зокрема Позивача, у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.368 КК України закрито у зв'язку з відмовою прокурора підтримувати державне обвинувачення.

28 лютого 2013 року Позивачем подано до Відповідача Заяву про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, копія якої також наявна в матеріалах справи (а.с.13-15), щодо скасування Наказу №2162 к та Наказу про позбавлення класного чину, поновлення його на посаді помічника прокурора Голосіївського району м.Києва та присвоєння йому відповідного класного чину, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на посаді.

Листом Відповідача від 18.03.2013 року №11-218вих13, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с.16), Позивача повідомлено, що 13.03.2013 року прокурором міста Києва призначено службове розслідування, у ході якого будуть перевірені доводи Позивача щодо законності притягнення його до кримінальної відповідальності, поновлення на посаді та виплати йому заробітної плати за час вимушеного прогулу.

А Листом Відповідача від 24.07.2013р. №11-749вих13, копія якого також наявна в матеріалах справи (а.с.19), Позивача повідомлено про відсутність підстав для задоволення звернення Позивача, оскільки згідно з чинним законодавством, закриття кримінальної справи щодо Позивача не є підставою для поновлення на роботі та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, оскільки Позивача звільнено за вчинення дисциплінарного проступку та зазначено, що наказ про позбавлення його класного чину не видавався.

Згідно з частиною першою ст.9 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховною радою України від 06.11.1991 року №1796-ХІІ, дисциплінарні стягнення щодо прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури застосовуються за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків або за проступок, який порочить його як працівника прокуратури.

Відповідно до п.2 ст.2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 року №266/94-ВР (далі - Закон №266/94-ВР), закриття кримінального провадження за відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливості їх отримати є підставою для відшкодування шкоди в розмірах і в порядку передбаченому цим законом.

Згідно зі ст.6 Закону №266/94-ВР, громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу. Робота (посада) надається громадянинові не пізніше ніж через один місяць з дня звернення, якщо воно надійшло протягом трьох місяців з дня набрання законної сили виправдувальним вироком або винесення постанови (ухвали) про закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним.

А частиною четвертою ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, визначено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок.

Більш того, згідно з частиною першою ст. 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

А як встановлено в Постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України від 21 травня 2013 року у справі №21-403а12 (номер в ЄДРСР 32532890), звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можливо кваліфікувати як порушення Присяги.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правомірно скасовано Наказ №2162 к, поновлено Позивача на посаді помічника прокурора прокуратури Голосіївського району м.Києва та визнано недійним запис про звільнення його з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці.

Проте, відповідно до п. 2 частини 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" № 4901-VI від 05.06.2012 року, стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

А згідно з пп.3 п.2 Розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати і середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

В зв'язку з вищенаведеним, колегія суддів дійшла висновку про зміну абзацу п'ятого резолютивної частини оскаржуваної Постанови суду першої інстанції із зазначенням в ньому фактичної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню.

Як вбачається з Довідки Відповідача від 09.10.2014 року №18/570, заробітна плата Позивача за липень 2011 року скала 3839,16 грн. (21 робочий день), а за серпень 2011 року - 3465,07 грн. (21 робочий день), в зв'язку з чим, його середня заробітна плата складає 173,91 грн. /день (3839,16 грн.+3465,07 грн.): 42 дні, а загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з 24 вересня 2011 року по день ухвалення оскаржуваної постанови суду першої інстанції становить 116867,52 грн. (70 робочих днів за 2011 рік + 251 р.д. за 2012 рік + 251 р.д. за 2013 рік + 100 р.д. за 2014 рік) х 173,91 грн.

Згідно зі ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є, зокрема, правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

В зв'язку із зазначеним, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права в зв'язку з чим, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу частково, а Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року в її резолютивній частині змінює.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 201, 205, 207, 244-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва задовольнити частково, Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 травня 2014 року в її резолютивній частині змінити, викласти її абзац п'ятий в наступній редакції: «Стягнути з прокуратури міста Києва (код за ЄДРПОУ 02910019) на користь ОСОБА_2 (індивідуальний ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 116867 (Сто шістнадцять тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 52 коп. суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 23.09.2011 року по 29 травня 2014 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення її в повному обсязі безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі 20.10.2014 року.

Головуючий суддя Бабенко К.А.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.

Головуючий суддя Бабенко К.А

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.