Рішення № 41176243, 27.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17937/14 27.10.14

За позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24"

про визнання інформації такою, що не відповідає дійсності, спростування неправдивих відомостей, які порочать ділову репутацію

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Приходько Я.М.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" (далі-відповідач-1), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24" (далі-відповідач-2) про:

1) визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 липня 2014 року у телевізійній програмі «Знак оклику» на каналі «ТВі» та розміщену 9 липня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24" на сайті www.tvi.ua, а саме: «Будь-яка фірма чи компанія, яка імпортує товари в нашу країну, змушена сплачувати за утилізацію тари й упаковки від товарів визначений відсоток державному підприємству «Укрекоресурс». Вони зобов'язані за це платити згідно з наказом Кабміну. Далі це держпідприємство повинно збирати упаковку та тару і переробляти їх. Але, як кажуть імпортери, держпідприємство послуг за ці гроші не надає, а компанії, які займаються імпортом, змушені власним коштом утилізувати тару…» - «Не менш цікавий і теперішній директор «Укрекоресурси» ОСОБА_2. Окрім того, що він є директором держпідприємства, пан ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Консалтингова група «Рант`є», а також, згідно з даними ЄДР, все ще обіймає посаду керівника ТОВ «Юніверс-Київ». А ще, починаючи з 2012 року, він працював на різних посадах у «Держекоінвесті». Це держпідприємство відоме тим, що роздало 2 мільярди державних закупівель бізнес-структурам, близьким до ОСОБА_4 «ОСОБА_4»;

2) зобов'язання відповідача-1 спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у передачі «Знак оклику» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини цього рішення;

3) зобов'язання відповідача-2 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщеним на належному йому сайті www.tvi.ua зазначеної передачі «Знак оклику» (у разі, якщо передача «Знак оклику» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) в якій міститиметься зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили;

4) зобов'язання відповідача-2 видалити відео сюжет програми «Знак оклику» журналіста ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Журналісти «Злаку оклику!» вивчили особливості вітчизняної системи утилізації відходів), який розміщений 9 липня 2014 року на сайті www.tvi.ua за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширені відомості у вищезазначеній програмі щодо діяльності ДП «Укрекоресурси» та директора останнього є неповними та неправдивими, зокрема дискредитують позивача, як суб'єкта господарювання, завдаючи шкоди діловій репутації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2014 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 15.09.2014 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

08.09.2014 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача-1 подав клопотання про відкладення розгляду справи через перебування повноважного представника у відпустці.

Розгляд справи неодноразово відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили. Однак, про час, дату та місце слухання справи відповідачі були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.10.2014 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2014 р. о 21 год. 25 хв. на телеканалі ТВі, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт", в ефірі програми «Знак оклику» відбувся показ сюжету програми журналіста ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також відео зазначеного сюжету програми було розміщено на інтернет-сайті «http://tvi.ua», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24" за адресою: «ІНФОРМАЦІЯ_1, в яких міститься інформація наступного змісту:

«Будь-яка фірма чи компанія, яка імпортує товари в нашу країну, змушена сплачувати за утилізацію тари й упаковки від товарів визначений відсоток державному підприємству «Укрекоресурс». Вони зобов'язані за це платити згідно з наказом Кабміну. Далі це держпідприємство повинно збирати упаковку та тару і переробляти їх. Але, як кажуть імпортери, держпідприємство послуг за ці гроші не надає, а компанії, які займаються імпортом, змушені власним коштом утилізувати тару…» - «Не менш цікавий і теперішній директор «Укрекоресурси» ОСОБА_2. Окрім того, що він є директором держпідприємства, пан ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Консалтингова група «Рант`є», а також, згідно з даними ЄДР, все ще обіймає посаду керівника ТОВ «Юніверс-Київ». А ще, починаючи з 2012 року, він працював на різних посадах у «Держекоінвесті». Це держпідприємство відоме тим, що роздало 2 мільярди державних закупівель бізнес-структурам, близьким до ОСОБА_4 «ОСОБА_4».

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову (службову) репутацію керівника підприємства позивача, а тому підлягає спростуванню.

На підтвердження недостовірності інформації, викладеної відповідачами у відеосюжеті та розміщеній статті, позивач посилається на те, що будь-які імпортери (форми чи компанії) не зобов'язані укладати договори та сплачувати кошти за послуги з утилізації виключно ДП «Укрекоресурси», оскільки збір та утилізація використаної тари (упаковки) може здійснюватись шляхом укладення угод не тільки з позивачем, але і з іншими організаціями.

Окрім того, кошти, які надходять як плата за послуги згідно постанови Кабінету Міністрів України (далі-КМУ) від 26.07.2001 р. № 915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини», зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий ДП «Укрекоресурси» у Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямками, визначеними постановою КМУ від 20.01.2010 р. № 39. Контроль за цільовим використанням коштів здійснюється Державною фінансовою інспекцією України.

Також інформація про володіння директором позивача часткою у статутному капіталі ТОВ «Консалтиногова група рант`є» та перебування його одночасно на посаді керівника ТОВ «Юніверс-Київ» не відповідає дійсності. Крім того, ОСОБА_2 не працював на керівних посадах у ДП «Держекоінвест» та не займався жодною незаконною діяльністю.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України, юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України «Про інформацію», під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України, юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ст. 34 ГК України, дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Як встановлено судом вище, відповідачем-1 в ефірі програми «Знак оклику» відбувся показ сюжету вказаної програми журналіста ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», а відповідачем-2 було розміщено відео програми «Знак оклику» із вказаним сюжетом на інтернет-сайті «http://tvi.ua», за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_1.

У зазначеному сюжеті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», на думку позивача, було проголошено інформацію, що не відповідає дійсності (недостовірну інформацію) зокрема, наступного змісту: «Будь-яка фірма чи компанія, яка імпортує товари в нашу країну, змушена сплачувати за утилізацію тари й упаковки від товарів визначений відсоток державному підприємству «Укрекоресурс». Вони зобов'язані за це платити згідно з наказом Кабміну. Далі це держпідприємство повинно збирати упаковку та тару і переробляти їх. Але, як кажуть імпортери, держпідприємство послуг за ці гроші не надає, а компанії, які займаються імпортом, змушені власним коштом утилізувати тару…».

На підтвердження факту поширення відповідачами спірної інформації, до матеріалів справи надано складений працівниками позивача акт фіксації розміщення відеоматеріалу від 08.08.2014 року, в якому зазначено, що на сайті www.tvi.ua за адресою: «ІНФОРМАЦІЯ_1 містився запис телепередачі "Знак оклику" від 07.07.2014 року; диск CD-R з записом відповідної телепередачі, зафіксований позивачем з сайту www.tvi.ua, роздруковані "скрін-шоти" з інтернет-сторінок, в яких міститься посилання на створення і розміщення відповідачами спірної інформації.

Так, пунктом 1 частини 5 Постанови КМУ від 26.07.2001 р. №915 «Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини» установлено, що підприємства, установи та організації усіх форм власності, які використовують в Україні тару і пакувальні матеріали або імпортують їх разом з продукцією, зобов'язані, зокрема, самостійно з дотриманням вимог законодавства забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до встановлених пунктом 3 цієї постанови мінімальних норм утилізації або укласти з Компанією договори про організацію їх збирання, заготівлі та утилізації з оплатою послуг за тарифами, затвердженими пунктом 2 цієї постанови.

Крім того, пунктом 2, 3 частини 5 вказаної постанови, кошти, що надходять як плата за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, відкритий Компанією в Державному казначействі, і використовуються в порядку та за напрямами, визначеними Кабінетом Міністрів України. Контроль за цільовим використанням зазначених коштів здійснюється Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами та наглядовою радою, персональний склад якої затверджується Кабінетом Міністрів України

Пунктами 2.4-2.5 Порядку здійснення митного оформлення імпортних товарів у тарі і пакувальних матеріалах, затвердженого Наказом Міністерства економіки України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державної митної служби України від 30 липня 2009 року N 789/414/709, регламентовано, що одержувачу (імпортеру) товарів або особі, яка уповноважена на декларування, необхідно скласти Відомість. Відомість складається за наявності договору з організації збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів (далі - Договір) з Компанією або за наявності підтверджуючих документів щодо самостійного приймання та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів.

Відповідно до п. 4 Порядку збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки), затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 2 жовтня 2001 року N 224, приймання та утилізація використаної тари (упаковки) здійснюються підприємствами, установами, організаціями, які використовують тару (упаковку) для пакування і транспортування продукції, у процесі діяльності яких утворюється тара (упаковка), а також імпортерами, продукція яких міститься в тарі (упаковці), самостійно або шляхом укладення договорів з Державною компанією "Укрекокомресурси" чи іншими спеціалізованими підприємствами щодо надання послуг зі збирання, сортування, транспортування, переробки та утилізації використаної тари (упаковки).

З системного аналізу вказаних вище нормативних актів можна дійти висновку, що імпортери товарів у тарі і пакувальних матеріалах зобов'язані забезпечити приймання та утилізацію використаних тари і пакувальних матеріалів, на підставі укладеного договору зі спеціалізованим підприємством або самостійними силами.

Отже, імпортери товарів у тарі і пакувальних матеріалах мають альтернативу щодо того, яким чином буде відбуватися приймання та утилізація використаних тари і пакувальних матеріалів, зокрема самостійно чи відповідною спеціалізованою установою, а відтак, твердження, викладені в сюжеті під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», зокрема, «Будь-яка фірма чи компанія, яка імпортує товари в нашу країну, змушена сплачувати за утилізацію тари й упаковки від товарів визначений відсоток державному підприємству «Укрекоресурс». Вони зобов'язані за це платити згідно з наказом Кабміну. Далі це держпідприємство повинно збирати упаковку та тару і переробляти їх. Але, як кажуть імпортери, держпідприємство послуг за ці гроші не надає, а компанії, які займаються імпортом, змушені власним коштом утилізувати тару…», не відповідають дійсності, а вказана інформація є недостовірною.

Більше того, всі кошти, що надходять до підприємства позивача у вигляді плати за послуги з організації збирання, заготівлі та утилізації використаних тари і пакувальних матеріалів відповідно до цієї постанови, зараховуються на спеціальний рахунок, контроль за цільовим використанням яких здійснює Державна фінансова інспекція.

При цьому, суду не надано доказів того, що Державна фінансова інспекція встановила будь-які порушення цільового використання позивачем коштів спеціального фонду, які надходили в якості плати за утилізацію тари та пакувальних матеріалів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних доказів того, що саме ОСОБА_2, який є директором підприємства позивача, володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Консалтингова група «Рант`є», а також, все ще обіймає посаду керівника ТОВ «Юніверс-Київ».

Так, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що інформація, проголошена відповідачем-1 в ефірі програми «Знак оклику», в якому відбувся показ сюжету вказаної програми журналіста ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1», та інформація, відображена відповідачем-2 у відео програми «Знак оклику» із вказаним сюжетом на інтернет-сайті «http://tvi.ua», за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_1, не відповідає дійсності, а відповідачами не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності проголошеної та відображеної інформації за змістом, зазначеним вище.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З проведеного аналізу інформації, що була проголошена відповідачами та на думку позивача є недостовірною, суд приходить до висновку, що викладена в статті недостовірна інформація не являється також оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

За таких обставин, оскільки відповідачі не виконали покладеного на них обов'язку доведення, що поширена інформація є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази недостовірності поширеної інформації, а поширена інформація не являється оціночним судженням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 липня 2014 року у телевізійній програмі «Знак оклику» на каналі «ТВі» та розміщену 9 липня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24" на сайті www.tvi.ua, а саме: «Будь-яка фірма чи компанія, яка імпортує товари в нашу країну, змушена сплачувати за утилізацію тари й упаковки від товарів визначений відсоток державному підприємству «Укрекоресурс». Вони зобов'язані за це платити згідно з наказом Кабміну. Далі це держпідприємство повинно збирати упаковку та тару і переробляти їх. Але, як кажуть імпортери, держпідприємство послуг за ці гроші не надає, а компанії, які займаються імпортом, змушені власним коштом утилізувати тару…» - «Не менш цікавий і теперішній директор «Укрекоресурси» ОСОБА_2. Окрім того, що він є директором держпідприємства, пан ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Консалтингова група «Рант`є», а також, згідно з даними ЄДР, все ще обіймає посаду керівника ТОВ «Юніверс-Київ». А ще, починаючи з 2012 року, він працював на різних посадах у «Держекоінвесті». Це держпідприємство відоме тим, що роздало 2 мільярди державних закупівель бізнес-структурам, близьким до ОСОБА_4 «ОСОБА_4».

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно пп. "і" п. 1 ст. 59 Закону України від 21.12.1993 року № 3759-XII "Про телебачення і радіомовлення" телерадіоорганізація зобов'язана розмістити спростування поширеної інформації, визнаної недостовірною, наклепницькою тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до відповідачів листами №741/07 від 17.07.2014 р. та №765/07 від 18.07.2014 р. з вимогою спростувати поширену недостовірну інформацію, однак відповідачами вказані листи було проігноровано, а недостовірну інформацію не було спростовано.

Враховуючи встановлені вище факти, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача-1 спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у передачі «Знак оклику» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили резолютивної частини цього рішення та зобов'язання відповідача-2 спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщеним на належному йому сайті www.tvi.ua зазначеної передачі «Знак оклику» (у разі, якщо передача «Знак оклику» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) в якій міститиметься зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили.

Крім того, враховуючи, що відео програми «Знак оклику» із вказаним сюжетом на інтернет-сайті «http://tvi.ua», за посиланням: «ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому було поширено недостовірну інформацію, є доступним для перегляду і на даний час, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача-2 видалити відео сюжет програми «Знак оклику» журналіста ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Журналісти «Злаку оклику!» вивчили особливості вітчизняної системи утилізації відходів), який розміщений 9 липня 2014 року на сайті www.tvi.ua за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів солідарно.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною задовольнити.

2. Визнати недостовірною та такою, що не відповідає дійсності інформацію, поширену 7 липня 2014 року у телевізійній програмі «Знак оклику» на каналі «ТВі» та розміщену 9 липня 2014 року Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24" на сайті www.tvi.ua, а саме: «Будь-яка фірма чи компанія, яка імпортує товари в нашу країну, змушена сплачувати за утилізацію тари й упаковки від товарів визначений відсоток державному підприємству «Укрекоресурс». Вони зобов'язані за це платити згідно з наказом Кабміну. Далі це держпідприємство повинно збирати упаковку та тару і переробляти їх. Але, як кажуть імпортери, держпідприємство послуг за ці гроші не надає, а компанії, які займаються імпортом, змушені власним коштом утилізувати тару…» - «Не менш цікавий і теперішній директор «Укрекоресурси» ОСОБА_2. Окрім того, що він є директором держпідприємства, пан ОСОБА_2 володіє часткою у статутному капіталі ТОВ «Консалтингова група «Рант`є», а також, згідно з даними ЄДР, все ще обіймає посаду керівника ТОВ «Юніверс-Київ». А ще, починаючи з 2012 року, він працював на різних посадах у «Держекоінвесті». Це держпідприємство відоме тим, що роздало 2 мільярди державних закупівель бізнес-структурам, близьким доОСОБА_4 «ОСОБА_4».

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" спростувати зазначену недостовірну інформацію шляхом зачитування диктором у передачі «Знак оклику» не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням законної сили резолютивної частини.

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24" спростувати недостовірну інформацію шляхом розміщеним на належному йому сайті www.tvi.ua зазначеної передачі «Знак оклику» (у разі, якщо передача «Знак оклику» закрита, то в іншій програмі яка поширює масову інформацію) в якій міститиметься зазначені спростування, не пізніше місяця з дня набрання судовим рішенням з даної справи законної сили.

5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНФО 24" видалити відео сюжет програми «Знак оклику» журналіста ОСОБА_3 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1» (Журналісти «Злаку оклику!» вивчили особливості вітчизняної системи утилізації відходів), який розміщений 9 липня 2014 року на сайті www.tvi.ua за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, літ. В, ідентифікаційний код - 32485339) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, ідентифікаційний код - 2007774) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

7. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО24» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, літ. В, ідентифікаційний код 37535546) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В, ідентифікаційний код - 2007774) 609 (шістсот дев'ять) грн. 00 коп. - судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 29.10.2014 р.

Суддя Бондарчук В.В.