Постанова № 41175760, 31.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 жовтня 2014 року 810/5939/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Овостар" до Васильківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

15 жовтня 2014 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Овостар" (далі - позивач) до Васильківської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 6 жовтня 2014 р. № № 0006492205 , 0006502205.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно зробив висновки про нікчемність правочинів, які були укладені між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія Бізнесінвестресурс" (далі - ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс"). Стверджує, що всі укладені позивачем угоди були реальні та виконані їх сторонами в повному обсязі (т.1 а.с. 3-15).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у задоволенні позову просив відмовити, посилаючись на те, що правочини між позивачем та ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" за період з 1 по 31 липня 2013 р., здійснені без мети настання реальних наслідків. Стверджує, що названі правочини є нікчемними (т. 3 а.с. 79-83).

30 жовтня 2014 р. представниками сторін були подані клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, клопотання сторін, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів ч. 4 ст. 122 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

31 липня 2002 р. позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 3 а.с. 50-54).

Основними видами діяльності позивача за КВЕД-2010 є: виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання в оренду сільськогосподарських машин і устаткування; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

10 вересня 2014 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" за період з 1 по 31 липня 2013 р., за результатами якої 17 вересня 2014 р. було складено акт перевірки № 3428/22-05/32086437 (далі - акт перевірки № 3428/22-05/32086437) (а.с. 16-33).

У розділі "Висновок" названого акту перевірки зазначено, що позивачем порушено:

1) п. 138.2, 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 2 грудня 2012 р. № 2755-VI (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на прибуток за 2013 р. на загальну суму 197 121 грн 00 коп.

2) п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 ПК України, внаслідок чого завищено від'ємне значення суми податоку на додану вартість за липень 2014 р. на загальну суму 207 496 грн 00 коп.

На підставі висновків акту перевірки № 3428/22-05/32086437 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 жовтня 2014 р. :

- № 0006492205, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за липень 2013 р. на загальну суму 207 496 грн оо коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0006492205) (т. 1 а.с. 47)

- № 0006502205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 246 406 грн 00 коп., з якої за основним платежем - 197 121 грн 00 коп., штрафні санкції - 49 281 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0006502205) (а.с. 48);

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними, ним було подано даний адміністративний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України, Положенням № 88 та Порядком № 41.

Згідно з вимогами п. 85.2 ст. 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до вимог п. 85.8 ст. 85 ПК України посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Як убачається з п. 44.6 ст. 44 ПК України, у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з вимогами п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до вимог п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з вимогами п. 188.1 ст. 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Як убачається з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з вимогами п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з вимогами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Із аналізу положень ст. ст. 138 і 198 ПК України вбачається, що скористатися правом на формування валових витрат і податкового кредиту можливо лише при наявності первинних бухгалтерських документів, оформлених у відповідності до Закону. Відсутність таких документів зумовлює неможливість включення позивачем до складу валових витрат і податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними документами у періоді фізичного здійснення господарської операції.

Згідно з вимогами п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Відповідно до вимог п. 201.6 ст. 201 ПК України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Як убачається з п. 201.12 ст. 201 ПК України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку. Для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається податкова накладна, податкові зобов'язання за якою включені до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з вимогами пп. 1.2 п. 1 Положення № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог положення.

Відповідно до вимог пп. 2.1, пп. 2.4 п. 2 Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як убачається з п. 8 Розділу 3 Порядку № 41, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Наявні матеріали справи свідчать, що відповідачем було поставлено під сумнів фінансово - господарську діяльність позивача, зокрема, реальність господарських операцій з контрагентом - ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" та зроблено висновок, що господарські операції між ними були фіктивними правочинами.

Даний висновок підтверджується встановленими судом обставинами.

17 липня 2013 р. між позивачем (покупцем) та ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" (продавцем) було укладено договір поставки № ОВ-17/07/13-1ТП (далі - договір № ОВ-17/07/13-1ТП) (т. 1 а.с. 50-52).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору постачальник взяв на себе зобов'язання передати покупцю у власність товар - соняшник, а покупець прийняти та оплатити його.

Відповідно до п. 2 названого договору якість товару - соняшнику повинна відповідати ДСТУ 4694-2006, кількість товару встановлюється в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

Як вбачається з п.п. 4.1 п. 4 договору № ОВ-17/07/13-1ТП доставка товару здійснюється погодженими партіями на умовах DDP транспортом та за рахунок постачальника.

На виконання договору № ОВ-17/07/13-1ТП позивачем суду було надано такі докази. Зокрема, копії:

- специфікацій від 17 липня 2013 р. № № 1, 2, 3 (т. 1 а.с. 53-55).

- карток аналізу зерна за липень 2013 р. (т. 1 а.с. 56-59).

- посвідчень про якість зерна від 18 липня 2013 р. № 18071, 19 липня 2013 р. № № 19071, 19072, 19073, 21 липня 2013 р. № № 21071, 21072, 21073, 21074, 21075, 21076, 24 липня 2013 р. № 24071 (т. 1 а.с. 60-70).

- податкових накладних від 18 липня 2013 р. № 17 у сумі 104 643 грн 00 коп., 19 липня 2013 р. № 18 у сумі 363 973 грн 50 коп., 21 липня 2013 р. № 21 у сумі 619 344 грн 00 коп., 24 липня 2013 р. № 22 у сумі 157 014 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 158-161);

- видаткових накладних 18 липня 2013 р. № 17/07 у сумі 104 643 грн 00 коп., 19 липня 2013 р. № 18/07 у сумі 363 973 грн 50 коп., 21 липня 2013 р. № 21/07 у сумі 619 344 грн 00 коп., 24 липня 2013 р. № 22/07 у сумі 157 014 грн 00 коп., 28 листопада 2013 р. № 15/11 у сумі 146 864 грн 00 коп., 29 листопада 2013 р. № 16/11 у сумі 343 743 грн 50 коп., 30 листопада 2013 р. № 17/11 у сумі 129 779 грн 00 коп. , 13 грудня 2013 р. № 12/12 у сумі 83 880 грн 00 коп., 17 грудня 2013 р. № 16/12 у сумі 76 392 грн 00 коп., 18 грудня 2013 р. № 18/12 у сумі 72 792 грн 00 коп., 19 грудня 2013 р. № 19/12 у сумі 59 202 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 139, 142, 147, т. 4 а.с. 9, 12, 18, 21, 23, 25, 27 відповідно);

- товаро-транспортних накладних від 18, 19, 21, 24 липня, 28, 29, 30 листопада, 13, 17, 18, 19 грудня 2013 р. (т. 1 а.с. 140, 143-145, 148-153, 156, т. 4 а.с. 10, 11, 13-17, 19-20, 22, 24, 26, 28 відповідно).

- рахунків-фактур від 18 липня 2013 р. № 17/07 у сумі 104 643 грн 00 коп., 19 липня 2013 р. № 18/07 у сумі 363 973 грн 50 коп, 21 липня 2013 р. № 21/07 у сумі 619 344 грн 00 коп., 24 липня 2013 р. № 22/07 у сумі 157 014 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 141, 146, 154,157 відповідно).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" та завірені печаткою цього товариства.

Оплата позивачем за куплені у ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" товар підтверджується копією банківської виписки, яка завірена печаткою публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк» (т. 1 а.с. 71-93, т. 4 а.с. 29-49).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс", зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 3 а.с. 120-124).

Судом встановлено, що у подальшому куплений товар, а саме, соняшник, позивачем було перероблено та продано на виконання договорів, укладених з товариствами з обмеженою відповідальністю «ЯСЕНСВІТ» (далі - ТОВ «ЯСЕНСВІТ»), «Роменський завод продовольчих товарів» (далі - ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів»), «СВІТ ОЛІЯ» (далі - ТОВ «СВІТ ОЛІЯ»), фізичною особою - підприємцем - ОСОБА_1 (далі - ФОП - ОСОБА_1), приватними підприємствами «КОРПУС-В» (далі - ПП «КОРПУС-В») та «Босна» (далі - ПП «Босна»), публічним акціонерним товариством «Київський маргариновий завод» (далі - ПАТ «Київський маргариновий завод»), компанією «Ramus Sp. Z.o.o» (т. 1 а.с. 189-190, т.2 а.с. 101-102, 158-159, 164-165, 183-184, 188-189, 206-208, т.4 а.с. 3-5).

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду копіями документів.

1 червня 2013 р. між позивачем (замовником) та ТОВ «ЯСЕНСВІТ» (виконавцем) було укладено договір про переробку давальницької сировини № ОВ-01/06/13-10 (далі - договір № ОВ-01/06/13-10) (т. 1 а.с. 189-190).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору виконавець взяв на себе зобов'язання виконати роботу з переробки давальницької сировини насіння соняшника у готову продукцію олію соняшникову нерафіновану не виморожену пресовану вищого або першого ґатунку, а замовник прийняти готову продукцію та оплатити виконані роботи.

На виконання договору № ОВ-01/06/13-10 позивачем суду було надано такі докази. Зокрема копії:

- актів здачі-прийняття робіт (т. 1 а.с. 191-217);

- видаткових накладних (т. 1 а.с. 218-250, т. 2 а.с. 1-16).

У цей же день між позивачем (поклажодавцем) та ТОВ «ЯСЕНСВІТ» (зберігачем) було укладено договір відповідального зберігання № ОВ-01/06/13-11 (далі - договір № ОВ-01/06/13-11) (т. 2 а.с. 17-18).

Згідно з п.п. 1.1 п. 1 названого договору зберігач взяв на себе зобов'язання за винагороду прийняти та зберігати продукцію: насіння соняшнику, олію соняшникову, шрот, макуху соняшниковий, лузгу соняшника, а поклажлдавець прийняти та оплатити надані послуги.

На виконання договору № ОВ-01/06/13-11 позивачем суду було надано такі докази. Зокрема, копії:

- актів приймання передачі майна на зберігання (т. 2 а.с. 20-77);

- актів здачі прийняття робіт (надання послуг) (т. 2 а.с. 19).

Також 1 червня 2013 р. між позивачем (постачальником) та ТОВ «ЯСЕНСВІТ» (покупцем) було укладено договір поставки № ОВ-01/06/13-13 (далі - договір № ОВ-01/06/13-13) (т. 2 а.с. 101-102).

На виконання договору № ОВ-01/06/13-13 позивачем суду було надано такі докази. Зокрема, копії:

- видаткових накладних (т. 2 а.с. 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117, 119, 121, 123, 125, 127, 129, 131, 133, 135, 137, 139, 141, 144, 146, 148, 150, 152, 154, 156);

- податкових накладних (т. 2 а.с. 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116, 118, 120, 122, 124, 126, 128, 130, 132, 134, 136, 138, 140, 142, 145, 147, 149, 151, 153, 155, 157).

Перелічені документи були підписано посадовою особою ТОВ «ЯСЕНСВІТ» та завірені печаткою цього товариства.

Оплата укладених між позивачем та ТОВ «ЯСЕНСВІТ» договорів підтверджується банківськими виписками, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (т. 4 а.с. 92-137).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № ОВ-01/06/13-10 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «ЯСЕНСВІТ», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 3 а.с. 125-134).

Крім того, куплений у ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" товар позивачем було реалізовано ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», ТОВ «СВІТ ОЛІЯ», ФОП - ОСОБА_1, ПП «КОРПУС-В», ПП «Босна», ПАТ «Київський маргариновий завод», компанією «Ramus Sp. Z.o.o», на виконання укладених з ними договорів поставки.

Дана обставина підтверджується наданими позивачем суду копіями документів, а саме:

- договорів поставки від 1 червня 2014 р. № № ОВ-01/06/13-8, ОВ-01/06/13-6, ОВ-01/06/13-7, ОВ-01/06/13-1, 4 червня 2014 р. № ОВ-04/06/13-1, 1 липня 2014 р. № ОВ-01/07/13-1 відповідно (т. 2 а.с. 158-159, 164-165, 183-184, 188-189, 206-208, т. 4 а.с. 3-5 відповідно);

- контракту від 12 вересня 2014 р. № 94 (т. 4 а.с. 1-2);

- видаткових накладних (т. 2 а.с. 160, 167, 170, 179, 181, 185, 190, 194, 197, 199, 216, 218, 220, 222, 225, 227, 229, 231, 233, 236, 238, 240, 242, 244, 248);

- податкових накладних (т. 2 а.с. 161, 162, 169, 172, 177-178, 186, 192, 193, 196, 198, 201, 217, 219, 221, 223, 226, 228, 230, 232, 234, 237, 239, 241, 243, 245, 247, 249);

- товаро-транспортних накладних (т. 2 а.с. 163, 173-176, 187, 202-205, 250, т. 3 а.с. 1-15);

- довіреностей (т. 2 а.с. 168, 171, 180, 182, 191, 195, 200, 224, 235).

Перелічені документи були підписано посадовими особами ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», ТОВ «СВІТ ОЛІЯ», ФОП - ОСОБА_1, ПП «КОРПУС-В», ПП «Босна», ПАТ «Київський маргариновий завод», компанії «Ramus Sp. Z.o.o» та завірені печатками цих підприємств.

Оплата за проданий позивачем товар була здійснена ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», ТОВ «СВІТ ОЛІЯ», ФОП - ОСОБА_1, ПП «КОРПУС-В», ПП «Босна», ПАТ «Київський маргариновий завод», компанії «Ramus Sp. Z.o.o», що підтверджується копіями банківських виписок, які завірені печаткою публічного акціонерного товариства «УніКредит Банк», публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк», публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (т. 4 а.с. 139-211).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договорів поставки у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «Роменський завод продовольчих товарів», ТОВ «СВІТ ОЛІЯ», ФОП - ОСОБА_1, ПП «КОРПУС-В», ПП «Босна», ПАТ «Київський маргариновий завод», компанії «Ramus Sp. Z.o.o», зокрема, копії витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 3 а.с. 182-223).

Таким чином, доводи, якими податковий орган мотивував правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, є необґрунтованими.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору поставки № ОВ-17/07/13-1ТП дійсно мало місце та було вчинено з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем договору поставки № ОВ-17/07/13-1ТП призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору поставки № 54 у нього не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс", що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (т. 3 а.с. 120-124).

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору поставки між позивачем та ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс".

Крім того, судом не може бути взято до уваги посилання представника відповідача на довідку від 8 квітня 2014 р. № 392/26-58-22-07-17/33999636 про проведення зустрічної звірки ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаєморозрахунках з СТОВ «Агрос» за лютий-березень 2013 р., ФГ «Радомир-Агро» за травень, липень 2013 р., оскільки, вона жодним чином не стосується господарських відносин між позивачем та ТОВ "Компанія Бізнесінвестресурс" (т. 3 а.с. 84-93).

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не доведено належними та достатніми доказами фактів безпідставного чи неправомірного формування позивачем податкового кредиту та не надано суду доказів, які б спростовували надані позивачем докази.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення № № 0006492205 , 0006502205протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 9, 69 - 72, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 6 жовтня 2014 р. № № 0006492205, 0006502205.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Овостар" сплачений ним судовий збір у сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн 20 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Виноградова О.І.