Постанова № 41175036, 28.10.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 р. Справа № 804/11672/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Коренева А.О.,

при секретарі судового засідання - Литвин Ю.Ю.,

за участю

представника позивача - Шинкаренко І.Л.,

представника відповідача - Фініченко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «МПП «Вибір» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.14 №0001751500, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПП «МПП «Вибір», звернувся до суду з позовом до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.14 №0001751500. На обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, з посиланням на який прийнято спірне рішення, щодо відсутності у позивача документального підтвердження факту придбання товарів та послуг у ТОВ «СК «Вардат Сервіс», не відповідають дійсним обставинам взаємовідносин позивача з означеним контрагентом, адже у позивача наявні всі, передбачені законодавством первинні документи, що підтверджують факт придбання товару та послуг та право позивача на податковий кредит. В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених в позові.

Відповідач, Криворізька північна ОДПІ ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області, проти задоволення позову заперечував. Мотиви незгоди зводяться до того, що надані позивачем документи не підтверджують реальності здійснення останнім господарських операцій з ТОВ «СК «Вардат Сервіс», директор та головний бухгалтер якого - ОСОБА_3 - пояснив, що не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс». Крім того відповідачем зазначено, що за даними АІС «Податковий блок» підприємство ТОВ «СК «Вардат Сервіс» не має такого виду діяльності як охоронна діяльність, а акти виконаних робіт не містять інформацію про об'єкти, на яких виконувались охоронні послуги. Відповідачем зауважено, що оскільки документи на транспортування товару від ТОВ «СК «Вардат Сервіс» позивачем не надані, місце його навантаження та розвантаження, тобто факт реального придбання товару позивачем, відповідач не встановив. В судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволені позову з підстав, наведених в запереченнях проти позову (а.с.169-173).

Вивчивши доводи позову та заперечень, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд при винесені постанови виходить з наступних підстав та мотивів.

З оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 17.07.14 №0001751500, яким позивачу збільшена сума грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 164 397,49 грн., в тому числі 109 598,33 грн. - за основним платежем та 54 799,16 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, вбачається, що воно прийнято на підставі Акту перевірки від 19.06.14 №65/04-83-22-01/13438956 (а.с. 15). Згаданий акт перевірки (далі - Акт) складений за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за період з 01.01.13 по 01.03.14. Фактичною підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки Акту про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України: віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям придбання товарів у ТОВ «СК «Вардат Сервіс», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання товарів, внаслідок чого: ПП «МПП «Вибір» завищено податковий кредит на загальну суму ПДВ 109 598,33 грн., а саме по періодах: березень 2013 р. - 9100,00 грн., квітень 2013 р. - 9100,00 грн., травень 2013 р. - 9 100 грн., червень 2013 р. - 10713,33 грн., липень 2013 р. - 11 700,00 грн., серпень 2013 р. - 16 220,00 грн., вересень 2013 р. - 17 415,00 грн., жовтень 2013 р. - 9 100,00 грн., листопад 2013 р. - 6 133,33 грн., грудень 2013 р. - 11 016,67 грн.

Такий висновок контролюючого органу обґрунтований відсутністю у позивача первинних документів, які б підтверджували факт отримання позивачем у ТОВ «СК «Вардат Сервіс» послуг з хорони об'єктів, відсутністю додатку до Договору, в якому мали б міститись відомості щодо об'єкту, матеріальних цінностей, що знаходились під охороною, у ТОВ «СК «Вардат Сервіс» відсутні ліцензія та дозвіл на здійснення охоронної діяльності. Висновки відповідача з відсутності у позивача права на формування податкового кредиту за операціями з придбання товарів у ТОВ «СК «Вардат Сервіс» обґрунтуванні відсутністю у позивача документів, які б підтверджували факт перевозки товару, місце навантаження та розвантаження. Також відповідачем враховані обставини, наведені в постанові слідчого Ленінської ОДПІ у м. луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 31.03.14 про призначення позапланової документальної перевірки позивача, відповідно до яких з показань ОСОБА_3 встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс»», де знаходять первинні документи, печаті та штампи вказаного товариства йому не відомо.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі таких висновків спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.

В ході судового розгляду справи судом встановлено, що спірна сума податкового кредиту в розмірі 109 598,33 грн. сформована позивачем за взаємовідносинами з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за Договором на охорону від 08.01.13 та Договором купівлі-продажу товарів від 08.01.13.

Так, за Договором на охорону від 08.01.13 (а.с.40-41) виконавець - ТОВ «СК «Вардат Сервіс», в особі директора ОСОБА_3, та власник - ПП «МПП «Вибір», в особі директора Шинкаренко І.Л., уклали договір про те, що виконавець в інтересах власника здійснює фізичну охорону об'єктів, що належать власнику, матеріальних цінностей, охорону громадського порядку та пропускний режим в межах Об'єкта, а власник своєчасно здійснює оплату послуг; виконавець здійснює охорону з моменту здачі об'єкта під охорону і до моменту зняття об'єкта охорони з-під охорони; умови та порядок здачі та заняття об'єкту визначаються Інструкцією про порядок приймання/здавання об'єктів та окремих приміщень під охорону. Відповідно до розділу 1 вказаного договору об'єктом є окремі приміщення або території, перераховані у Дислокації (додаток 1, що ж невід'ємною частиною цього договору), в яких зберігається майно «Власника» (а.с.40). З посиланням на вказаний Договір охорони ТОВ «СК «Вардат Сервіс» на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач суму в розмірі 91 000 грн. включив до складу податкового кредиту з січня 2013р. по березень 2014р., відобразив їх у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Окрім Договору на охорону від 08.01.13 та податкових накладних на суму 546 000 грн., в т.ч. ПДВ 91 000 грн., позивачем надані до перевірки та до суду платіжні доручення, за якими розрахунки за вказаним Договором проведені у повному обсязі, а також акти надання послуг, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.45-59).

За Договором купівлі - продажу від 08.01.13 (а.с.42-44), укладеним між ТОВ «СК «Вардат Сервіс» - продавцем, в особі директора ОСОБА_3, та ПП «МПП «Вибір» - покупцем, в особі директора Шинкаренко І.Л., продавець зобов'язується передати у власність покупцю, а покупець - прийняти та оплатити товар за специфікацією, яка є невід'ємною частиною Договору. З посиланням на вказаний Договір купівлі - продажу ТОВ «СК «Вардат Сервіс» на адресу позивача виписані податкові накладні, на підставі яких позивач включив до складу податкового кредиту з січня 2013р. по березень 2014р. суму в розмірі 27 698,33 грн., та які відобразив у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних. Окрім Договору купівлі-продажу від 08.01.13 та податкових накладних на суму 166 190 грн., в т.ч. ПДВ 27 698,33 грн., позивачем надані до перевірки та до суду звіти про використання коштів та квитанції за товар, за якими розрахунки за вказаним Договором проведені у повному обсязі, а також видаткові накладні, Специфікації №1-№4, Акти приймання-передавання товарів за такими Специфікаціями (а.с.60-93).

Розв'язуючи спір, суд зазначає, що порядок формування платником податків податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту визначений приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 14.1.36 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. За змістом п. 22.1. ст. 22 ПК України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Згідно з п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

За приписами п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Пунктом 200.1 ст. 200 згаданого Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період. Згідно зі ст. 3 Закону № 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Приписами ст.9 Закону № 996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Системний аналіз наведених правових норм дає суду підстави для висновку, що законодавцем безумовно презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку, а право платника податку на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як: придбання платником податку у інших платників цього податку товарів чи послуг, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку - отримання доходу, тобто досягнення розумної економічної мети; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку.

Суд відмічає, що вставлення факту реального придбання платником податків товарів чи послуг від контрагента, зазначеного в податковій накладній, є визначальним при вирішенні питання щодо права позивача на податковий кредит та відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній, зокрема в постанові від 22.10.10 у справі за позовом Приватного підприємства «Балтімор» до ДПІ у Кіровоградській області, Головного управління Державного казначейства України у Кіровоградській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, в постанові від 21.01.11 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, згідно з якою неналежним чином оформлена (підписана уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги. Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Отже, документи, надані платником податків на підтвердження правомірності визначення податкового кредиту, повинні розкривати зміст господарської операції та фізичне її здійснення, бути достовірними, тобто відображати те, що мало місце насправді, а сам факт наявності відповідного документа, бездоганне його оформлення за формою, не може вважатись первинним, якщо його зміст не відображає реальних подій господарської діяльності такого платника податків.

Надаючи оцінку наданим позивачем на підтвердження правомірності визначення спірної суми податкового кредиту документам, суд зважує на таке. Акти надання послуг №№891, 870, 721, 617, 1395, 1134, 1073, 1167, 1059, 1072, 214, 645 не розкривають зміст господарської операції з надання контрагентом позивача послуг охорони об'єктів, не містить даних щодо кількості та місцезнаходження об'єктів, відносно яких такі послуги надані, щодо кількості та ПІБ охоронців, які здійснювали відповідну охорону. Позивачем не надано ані під час перевірки, ані в ході судового розгляду Дислокації - Додатку 1, що є невід'ємною частинною Договору на охорону №08.01.13, в якому перераховувались би об'єкти охорони, не надано позивачем і доказів на підтвердження його права власності на такі об'єкти та їх використання у власній господарській діяльності. Факти здачі об'єктів під охорону та їх зняття з-під охорони також не підтверджені позивачем належними доказами. Крім того, судом встановлено, що за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців надання послуг з охорони не відноситься до видів діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс»

Зі змісту Договору купівлі-продажу від 08.01.13 та даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вбачається, що позивач протягом спірного періоду знаходиться в м. Кривому Розі, а ТОВ «СК «Вардат Сервіс» - в м. Луганську. Ані в ході перевірки, ані в ході розгляду справи позивачем не надано документів, які б підтверджували фізичне переміщення товару від ТОВ «СК «Вардат Сервіс» - м. Луганську до позивача - м. Кривий Ріг. В Договорі купівлі-продажу від 08.01.13 не визначені порядок транспортування товару та сторону, на яку покладений обов'язок з перевезення товару до позивача. В Актах приймання передавання, копії яких наявні в матеріалах справи (а.с.86-93), не зазначено місце приймання-передавання товарів, наведених в таких актах, - за місцезнаходженням позивача чи його контрагента. Належних доказів, які б підтверджували факт поїздки директора Шинкаренко І.Л. з м. Кривого Рогу до м. Луганська для отримання товару, позивачем до суду також не надано.

Судом в ході розгляду справи було запропоновано позивачу надати до суду відповідні документи, в тому числі, ті, з яких би вбачалось, що охоронці ТОВ «СК «Вардат Сервіс» приступили до охорони певних об'єктів (відповідні журнали), а також щодо їх кількості та особистих даних. Позивач не скористався своїм процесуальним правом надати відповідні документи. Втім, відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторонам має довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення. Наведене зобов'язує позивача підтвердити належними доказами свої заперечення проти доводів, наведених контролюючим органом - відповідачем в акті перевірки.

Враховуючи наведене у сукупності із інформацією, наведеною слідчим СВ ФР Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів в постанові від 31.03.14 (а.с.182) , відповідно до якої з показань ОСОБА_3, підпис якого міститься на всіх наданих позивачем документах, встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Севріс», суд доходить до висновку, що надані позивачем документи не є достовірними доказами як факту надання ТОВ «СК «Вардат Севріс» послуг з охорони об'єктів позивача, так і факту продажу ним товарів позивачу за період з 01.01.13 по 01.03.14, адже не підтверджують ані фізичного перебування осіб - охоронців ТОВ «СК «Вардат Севріс» на об'єктах позивача та самі такі об'єкти, ані фізичного переміщення товару від ТОВ «СК «Вардат Севріс» до позивача. Сам факт наявності у позивача податкових накладних та перерахування коштів контрагенту не є безумовним доказом реальності господарських операцій між позивачем та таким контрагентом, тоді як для податкового обліку значення має саме факт надання послуг тим виконавцем (постачальником), який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження податкового кредиту.

З огляду на те, що позивачем не надані належні докази, які б могли достовірно свідчити про фактичне отримання позивачем послуг з охорони об'єктів саме від ТОВ «СК «Вардат Севріс», про їх зміст, обсяг, про об'єкти охорони та осіб, які такі послуги надали (приступили до виконання своїх обов'язків з охорони певних об'єктів), про приймання відповідних об'єктів під охорону, та про фактичне отримання позивачем саме від ТОВ «СК «Вардат Севріс» товару, зазначеного в податкових накладних, на підставі яких сформована спірна сума податкового кредиту, суд погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України: віднесення до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціям придбання товарів у ТОВ «СК «Вардат Сервіс», які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства, у зв'язку з відсутністю документального підтвердження факту придбання товарів, та завищення позивачем податкового кредиту на загальну суму ПДВ 109 598,33 грн.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів Позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову щодо його скасування належить відмовити.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 69, 71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволені адміністративного позову Приватного підприємства «МПП «Вибір» до Криворізької північної об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 17.07.14 №0001751500.

Стягнути з Приватного підприємства «МПП «Вибір» (код ЄДРПОУ 13438956) на користь Державного бюджету України решту суми судового збору в розмірі 2 959 грн. 20 коп. (дві тисячі дев'ятсот п'ятдесят дев'ять гривень 20 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, визначеними ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили згідно зі ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 03.11.14.

Суддя А.О. Коренев