Ухвала суду № 41174112, 20.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2014 року м. Київ К/800/36141/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представників: позивача Гусака А.М.

відповідача Цюрупи Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013

у справі №2а-15340/12/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІЗІ СОФТ»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 18.03.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013, позов ТОВ «Ізі Софт» задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва ДПС форми «Р» №0001572220 від 21.05.2012.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведена виїзна планова перевірка фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт № 140/22-205/34817577 від 03.05.2012.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 5.2.10 п.5.2, пп.5.3.2 та пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1 п.5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Наказу «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складення» №143 від 29.03.2003, ст.9 Закону України. «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.06.1999 №996 -XIV, пп. 140.1.2 в п. 140.1. ст. 140 Податкового кодексу України від 02.04.2010 №2755-VI внаслідок чого занижено податок на прибуток в розмірі 3109090 грн.;

п. 4.1. ст. 4, пп.7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 185.1 ст. 185. п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п.192.2 ст. 192. п. 198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в розмірі 16332479 грн.;

п.13.2 ст. 13, з урахуванням вимог п. 16.13. ст.16, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого несвоєчасно утримано та сплачено податок з доходів іноземних юридичних осіб в сумі 7843,86 грн. (граничний термін сплати податку - 05.07.2010, фактично сплачено - 06.07.2010);

пп.4.2.9, пп.4.2.1 п.4.2 ст.4, пп.8.1.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст.8, п.19.2 ст.19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п.164.2.17, п.164.2, пп. 164,3 статті 164 розділу IV Податкового кодексу України внаслідок чого донараховано податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 3647,40 грн.

На підставі акта перевірки прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення, форми «Р» від 21.05.2012 № 0001572220, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 16199010,00 грн., штрафних санкцій 2492254,00 грн., а всього 18691264,00 грн.

За наслідками адміністративного узгодження, рішенням ДПС у м. Києві від 06.08.2012 №4824/10/12-1.14, прийнятим за розглядом первинних скарг, скасовано податкове повідомлення - рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 21.05.2012 року №1001572220 в частині визначення 66592,00 грн. податку на додану вартість і 16648,00 грн. штрафної санкції та податкове повідомлення - рішення 21.05.2012 №0001582220 в частині визначення 78682,25 грн. податку на прибуток і 19670,56 грн. штрафної санкції, а в іншій частині зазначені податкові повідомлення - рішення залишено без змін.

Рішенням ДПС України від 16.10.2012 №3674/0/61-12/10-2115, прийнятим за наслідками розгляду повторної скарги залишено без змін податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м. Києва ДПС від 21.05.2012 року № 1001572220, №0001582220 з урахуванням рішення ДПС у м. Києві, прийнятого за розглядом первинних скарг.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та ТОВ «Українське гарантійне агентство» укладено договір на придбання prepaid-продукції №U394431831335 від 01.08.2008.

За актом від 31.07.2010 підписаного сторонами на виконання умов вказаного договору, за період з 01.07.2010 по 31.07.2010 ТОВ «Українське гарантійне агентство» відступило покупцю ТОВ «Ізі Софт» права вимоги на суму 1845000,00 грн., за актом від 31.08.2010 до договору №U394431831335 від 01.08.2008 за період з 01.08.2010 по 31.08.2010 ТОВ «Українське гарантійне агентство» (Компанія) відступило покупцю ТОВ «Ізі Софт» права вимоги на суму 1480000,00 грн.

01.09.2010 між ТОВ «Ізі Софт» та ТОВ «Українське гарантійне агентство» укладено договір відступлення прав вимоги та їхнього обліку № U386472423410.

За даним договором вартість відступлення прав вимоги без ПДВ за період 31.07.2010 по 31.12.2011 склала 68358000,00 грн.

За висновками відповідача під час перевірки повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.07.2010 по 31.12.2011 встановлено заниження податку на додану вартість при реалізації WEB-money як товару на суму 15968877,00 грн.

Підставою для таких висновків стало те, що в договорі купівлі-продажу prepaid-продукції № U 394431831335, укладеного ТОВ «Ізі Софт» з ТОВ «Українське гарантійне агентство» (Компанія), предметом є: 1.1. Prepaid-продукція - права вимоги за дійсною дебіторською заборгованістю первинного Дебітора по відношенню до Компанії, що виражена у гривневому еквіваленті, а в Типовому договорі на поставку електронних одиниць та Prepaid-продукції №07/07-Т від 07.07.2008, який позивач укладає з покупцями «Prepaid-продукції» - записані в електронному виді ваучери, скретч-коди, інтернет-картки, картки ІP- телефонії, картки розрахунків за Інтернет та ін., установлених номіналів, що мають персональні ідентифікатори (серійний номер, код активації) та грошову оцінку (вартість).

Таким чином, податковий орган дійшов висновку, що позивач при реалізації - WEВ-money здійснював товарні операції.

Відповідно до підпункту 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових) операцій, крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Відповідно до підпункту 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування операції з торгівлі за грошові кошти або цінні папери борговими зобов'язаннями, за винятком операцій з інкасації боргових вимог та факторингу (факторингових операцій), крім факторингових операцій, якщо об'єктом боргу є валютні цінності, цінні папери, у тому числі компенсаційні папери (сертифікати), інвестиційні сертифікати, іпотечні сертифікати з фіксованою дохідністю, операції з відступлення права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), житлові чеки, земельні бони та деривативи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Українське гарантійне агентство» здійснювало торгівлю за грошові кошти борговими зобов'язаннями, що згідно з підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування податком. Своєю чергою операція з подальшого продажу права вимоги особою, що придбала таке право вимоги у ТОВ «Українське гарантійне агентство» за ціною не менше ціни придбання такого права вимоги, згідно з підпунктом 3.2.5 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», підпунктом 196.1.5 пункту 196.1 статті 196 Кодексу також не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідачем, всупереч вимогам частини 2 статті 71 КАС України, не надано доказів реалізації позивачем prepaid-продукції, як товару, оскільки споживач, сплачуючи через термінали, придбавав у позивача право вимоги, а не продукцію.

Щодо доводів відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 312666 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Компанія Квік Дан», ТОВ «АМГ Групп», ТОВ «Віннерком», то судами попередніх інстанцій встановлено наявність у позивача документів, які в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підтверджують факт здійснення господарських операцій, та як наслідок, настання правових наслідків, обумовлених договором.

Наявність у позивача належно оформлених первинних документів на підтвердження понесених витрат та податкового кредиту, які були належним чином відображені ним у податковому обліку, відповідачем не спростовано, жодних свідчень того, що спірні договори та/або їх виконання спричинило заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників, судами не встановлено.

За загальним правилом, позивач не може нести відповідальність як за несплату податків його контрагентом, так і за можливу недостовірність відомостей про нього, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності щодо такої.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Платник податків (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Щодо доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту на суму 11038 грн. з огляду на не підтвердження належним чином оформленими податковими накладними, то судами попередніх інстанцій встановлено, що висновки відповідача в частині завищення суми податкового кредиту в розмірі 10798,00 грн. не знайшли свого підтвердження та спростовані наданими позивачем податковими накладними виданими його контрагентами, на підставі яких відбулось формування податкового кредиту відповідних звітних періодів, та які містять усі обов?язкові реквізити на відсутності яких наполягав податковий орган, неправомірність включення до складу податкового кредиту суми 207,00 грн. позивачем визнано.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що формування позивачем податкового кредиту за травень 2011 року в сумі 580392,16 грн. на підставі податкової накладної №676 від 06.05.2011, виданої ПРаТ «Київстар», відбулось у відповідності з вимогами абз.11 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у зв?язку з чим у відповідача відсутні правові підстави для його зменшення.

Наведені податковим органом в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставою для іншого висновку, оскільки судами перевірялась правильність здійсненого відповідачем донарахування податкових зобов?язань з податку на додану вартість за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням в цілому, зазначене донарахування у визначеній сумі не знайшло свого підтвердження.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтовані рішення, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.03.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20.06.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун