Ухвала суду № 41174109, 14.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 жовтня 2014 року м. Київ К/800/14887/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулась із позовом, у якому просила зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі-Фонд) виплатити відшкодування коштів за вкладом у розмірі 200 000 грн.

Позов мотивовано тим, що вона є вкладником ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» у якого Національний банк України відкликав банківську ліцензію та ініціював процедуру ліквідації. Відповідно до п. 5 рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2 від 12.02.2002 «Про затвердження Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб» виплата сум відшкодувань вкладникам або іншим особам (за довіреністю, заповітом), які не одержали їх протягом тримісячного строку, здійснюється Фондом шляхом переказу коштів за індивідуальними зверненнями до Фонду на підставі рішень виконавчої дирекції, виходячи з передбаченого статтею 32 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» строку позовної давності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, позов задоволено. Зобов'язано Фонд відшкодувати ОСОБА_4 гарантовану суму за вкладом фізичних осіб у розмірі 200 000 грн. Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 відповідно до договору банківського вкладу № Д141010 від 14. 10.2010 є вкладником ПАТ «Інноваційно-промисловий банк».

29 лютого 2012 року Національним банком України було прийнято постанову № 72, якою відкликано банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ПАТ «Інноваційно-промисловий банк».

Інформація про ліквідацію ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» була розміщена у газеті «Урядовий кур'єр» та «Время».

14.06.2013 позивачка звернулась до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про виплату гарантованої суми вкладу. Листом від 22 липня 2013 року № 09-036-4817/13 Фонд відмовив у виплаті гарантованої суми відшкодування за вкладом з посиланням на те, що: відповідно до ч. 2 ст. 28 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами фізичних осіб, які залучаються банком, переведеним до категорії тимчасового учасника Фонду, які залучені ними з дати отримання повідомлення про переведення їх до категорії тимчасового учасника Фонду; права ОСОБА_4 як вкладника ПАТ «Інпромбанк» захищені включенням всієї суми вклади до четвертої черги вимог кредиторів банку відповідно до рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 січня 2013 року по справі № 2011/16000/2012. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Постановляючи рішення, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. З таким висновком погоджується і колегія суддів Вищого адміністративного суду України, з огляду на наступне. Відповідно до положень Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб - є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб. Згідно з положеннями статті 30 Закону - вкладники набувають право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в грошовій одиниці України з дня настання недоступності вкладів.

Відповідно до статті 1 Закону, недоступність вкладів - це неможливість одержання вкладу вкладником відповідно до умов договору, яка настає з дня призначення ліквідатора банку - учасника (тимчасового учасника) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому статтею 32 зазначеного Закону встановлено, що порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами фізичних осіб затверджується адміністративною радою Фонду. Відповідно до пункту 9 глави І Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб № 2 від 12.02.2002 року, затвердженого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, виплата Фондом гарантованої суми відшкодування через визначені банки-агенти здійснюється протягом трьох місяців з дня настання недоступності вкладів. У разі ліквідації системоутворюючого банку цей строк може бути продовжено до шести місяців. Якщо вкладники не отримали відшкодування у зазначені строки, виплати здійснюються за результатами розгляду індивідуальних звернень вкладників до Фонду. Як зазначалось вище, позивач зверталась до Фонду із заявою про виплату їй гарантованої суми відшкодування за вкладом розміщеним у ПАТ «Інноваційно-промисловий банк», однак у задоволенні її вимог було відмовлено з підстав наявності у банку статусу тимчасового учасника Фонду на момент укладення договору банківського вкладу № Д141010 від 14. 10.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення адміністративної ради Фонду про переведення до категорії тимчасових учасників Фонду від 15.12.2009 року на дату укладення Договору між позивачем та ПАТ «Інпромбанк» останній був тимчасовим учасником Фонду. Однак, рішенням адміністрації ради Фонду від 22.10.2010 року ПАТ «Інпромбанк» було переведено до категорії учасників Фонду.

За змістом статті 3 вищезазначеного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів.

При цьому статтею 21 Закону України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» джерелами формування коштів Фонду у тому числі є: початкові збори з учасників Фонду; регулярні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду; спеціальні збори з учасників (тимчасових учасників) Фонду.

Статтею 23 цього Закону передбачено, що нарахування регулярного збору до Фонду здійснюється учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду двічі на рік по 0,25 відсотка загальної суми вкладів, включаючи нараховані за вкладами відсотки, за станом на 31 грудня року, що передує поточному, та 30 червня поточного року. Перерахування нарахованого регулярного збору здійснюється учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду щоквартально рівними частками до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Отже при нарахуванні регулярного збору враховуються у тому числі і вклади, які були залучені до моменту переведення банку до учасників Фонду.

Оскільки позивач був вкладником банку на момент його переведення до категорії учасника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, судова колегія погоджується з висновком судів про те, що він має право на відшкодування грошових коштів за таким вкладом.

Доводи касаційної скарги встановлених обставин справи та висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ухвалив:

Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року - без змін.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є Донець