Ухвала суду № 41174089, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 жовтня 2014 року м. Київ К/800/23519/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Олендера І.Я. (доповідача), Бутенка В.І., Лиска Т.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про стягнення компенсації за неотримане речове майно, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року позивач - ОСОБА_4 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути з відповідача - Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного грошову компенсацію за неотримане речове майно в сумі 6649,78 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що на момент звернення позивача до суду, Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» не було передбачено право на отримання грошової компенсації за не надане речове майно для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджене Постановою КМ України «Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час» від 28.10.2004 № 1444 (далі - Положення), не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій, як таких, що ухвалені із порушенням норм матеріального і процесуального права, та про ухвалення нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовані норми статі 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-XII та Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444 (далі - Положення).

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Позивач проходив службу у Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного і наказом № 931 від 16.11.2012 року був звільнений зі служби за п. п. «г» п. 6 (у зв'язку із скороченням штатів) статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Наказом начальника Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) № 235 від 29.11.2012 року позивача виключено зі списків особового складу академії та знято зі всіх видів забезпечення.

Відповідно до довідки № 42/2012 від 28.11.2012 року про одержання грошової компенсації замість речового майна, що підлягає видачі полковнику ОСОБА_4, сума до виплати складає 6649,78 грн.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції, яка діяла до 11.03.2000 року) військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.

Згідно з пунктом 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації.

Статтею 2 Закону України від 17.02.2000 року № 1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», що набрав чинності 11.03.2000 року, призупинено дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ в частині одержання військовослужбовцями речового майна або за їх бажанням грошової компенсації замість нього.

Законом України від 03.11.2006 року № 328-V «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб» статтю 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено в новій редакції, а також доповнено статтею 9-1 (у редакції, чинній до 01.01.2008 року), якою було передбачено, зокрема, що продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

При цьому положення частини 2 статті 9-1 Закону України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що на момент звернення позивача для отримання грошової компенсації замість речового майна Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ не передбачав такого права для військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, а пункт 27 Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року № 1444, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить нормам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 27.05.2014 року (№ 21-132а14). та від 19.03.2013 року (№ 21-38а13) в справах за аналогічними адміністративними позовами.

Доводи касаційної скарги спростовуються викладеними вище нормами права та установленими обставинами справи, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування оскаржуваних судових рішень.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що з оскаржуваних судових рішень вбачається, що при їх ухвалені, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 1 квітня 2014 року та постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 травня 2013 року у справі № 813/2087/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

В.І. Бутенко

Т.О. Лиска