Ухвала суду № 41174058, 22.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2014 року м. Київ К/800/33994/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: Лосєва А.М., Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013

у справі № 816/824/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна»

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013, частково задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Татнєфть-АЗС-Україна» (надалі - позивач, ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна») до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві Полтавської області ДПС): визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0005222306 в частині застосування суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 393,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 в частині задоволення позовних вимог і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу, в яких обґрунтовує законність прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12.11.2012 ДПС у Харківській області проведено перевірку АЗС № 103 (с. Черкаська Лозова, вул. Київське шосе, 6, Дергачівського району Харківської області), орендованої ТОВ «Татнєфть-АЗС-Україна», за результатами якої 12.11.2012 складено акт № 75/16/01/22/38194448.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 9, 12, 13 ст. 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (надалі - Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»), а саме: незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків № 0134, № 0137, що призвело до застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 680,00 грн.; порушення порядку обліку товарів за місцем реалізації (перевіркою виявлено надлишок та нестачу ПММ на загальну суму 1 856,58 грн.), внаслідок чого податковим органом застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 3 713,16 грн.; невідповідність суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків (в момент проведення перевірки - 5 164,60 грн.) сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій (5 158,45 грн.), різниця з вирахуванням закупки склала 6,15 грн., внаслідок чого застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 1,00 грн. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що позивач визнав наявність останнього порушення та погодився із правомірністю застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 1,00 грн., в зв'язку з чим дане порушення не було предметом розгляду в судах попередніх інстанцій.

На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2012 № 0005222306, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 4 394,16 грн.

Переглянувши судові рішення у межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в ході проведення перевірки позивачем була надана книга обліку розрахункових операцій, яка містить оригінали фіскальних чеків № 0134 і № 0137 та їх копії. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання податкового органу на той факт, що підприємством не забезпечено підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО, оскільки, як свідчать матеріали справи, досліджені судами попередніх інстанцій, копії вищезазначених Z-звітів були підклеєні в КОРО, що не заперечується відповідачем, до яких були приколоті оригінали даних Z-звітів. При цьому, підставою для роздрукування копій Z-звітів та підклеювання їх в книгу ОРО стала нестача стрічки при роздрукуванні оригіналів фіскальних чеків № 0134 та № 0137 в повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів погоджується з думкою судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості висновків ДПІ у м.Полтаві Полтавської області ДПС щодо незабезпечення підприємством підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках книги ОРО та необхідності застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Щодо правомірності встановлення контролюючим органом порушення, яке полягає у наявності нестачі паливно-мастильних матеріалів на загальну суму 1 394,58 грн. та надлишків на суму 462,00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Згідно вимог п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Матеріалами справи підтверджено, що надлишок ПММ контролюючим органом виявлено внаслідок проведення замірів та здійснення розрахунків недостачі та надлишків ПММ з допущенням порушень Інструкції № 281 від 20.05.2008 «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України», затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів.

Пунктом 4.2.2.1 зазначеної Інструкції передбачено, що об'ємно-масовим статичним методом визначається маса нафти і нафтопродукту за їх об'ємом, густиною та температурою. Об'єм нафти і нафтопродуктів визначається за допомогою градуйованих резервуарів та засобів вимірювань рівня нафти і нафтопродуктів у резервуарах, залізничних цистернах, танках суден або за повною місткістю мір (автоцистернах, причепах-цистернах, напівпричепах-цистернах).

Згідно вимог п. 4.2.2.2 Інструкції границі відносної похибки методу не мають перевищувати:

± 0,5% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів від 100 т і більше;

± 0,8% - під час вимірювання маси нетто нафти, нафтопродуктів до 100 т і відпрацьованих нафтопродуктів.

Виходячи із положень п. 4.3.6.3 даної Інструкції, перед визначенням маси нафти або нафтопродукту технологічні трубопроводи мають бути повністю заповнені. Контролювання за їх заповненням здійснюється за допомогою повітряних кранів, встановлених на підвищених ділянках трубопроводу. На підставі цього мають бути здійснені розрахунки фактичної наявності нафтопродукту.

З відомості про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) станом на 12.11.2012 на АЗС № 103, складеної за наслідками проведення замірів наявних ПММ, вбачається, що кількість надлишків та нестачі пального не перевищує граничний розмір допустимої похибки, що передбачена Інструкцією.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано пояснення з приводу методики, за якою здійснювались заміри нафтопродуктів, алгоритм розрахунку нестачі та надлишків нафтопродуктів.

Таким чином, оскільки вимірювання об'єму нафтопродуктів в резервуарах представниками податкового органу проводилось без урахування вимог вищезазначеної Інструкції, визначені ними результати вимірювання не можуть бути законною підставою для твердження про порушення позивачем норм законодавства та нарахування йому штрафних санкцій.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України підтверджує висновки судів першої та апеляційної інстанцій про неправомірність висновків податкового органу про порушення позивачем п. 9, 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 4 393,16 грн.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що доводами касаційної скарги не спростовується.

Відповідно до частини 3 статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 210, 214, 215, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2013 у справі № 816/824/13-а залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя(підпис)А.М. Лосєв Судді:(підпис)Л.І. Бившева (підпис) Т.М. Шипуліна