Ухвала суду № 41173955, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/6330/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області

на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014

та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.11.2013

у справі № 824/1904/13-а

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Трансмост»

до Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з додатковою відповідальністю «Трансмост» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області № 0002942210 від 08.07.2013.

Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.11.2013, яка залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014, позов задоволено; скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної документальної планової перевірки ТДВ «Трансмост» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2012, складено акт № 663/22-1/14262749 від 24.05.2013, в якому зафіксовані порушення, зокрема, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, п. 187.9 ст. 187, п. 192.1 ст. 192, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і), п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет, в період, що перевірявся, на загальну суму 545 966 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 08.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0002942210 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 818 878,50 грн., в т.ч.: 545 919 грн. основного платежу та 272 959,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що 01.10.2008 між ТДВ «Трансмост» (покупець) та ТОВ «Техойл» (продавець) було укладено договір № 011003 про поставку дизпалива та бензину.

18.04.2011 між ТДВ «Трансмост» (покупець) та ТОВ «Золотий екватор» Чернівецька філія (продавець) укладено договір № 39 про поставку дизпалива та бензину.

На виконання укладених договорів у серпні-жовтні 2011 року були складені податкові накладні, в яких не було зазначено код УКТ ЗЕД.

До закінчення проведення перевірки ТДВ «Трансмост» надав копії податкових накладних по ТОВ «Техойл» та ТОВ «Золотий екватор» Чернівецька філія та листом повідомив, що працівники товариства помилково зняли копії з екземплярів податкових накладних для вилучення під час перевірки (опис № 1/22-1 від 08.05.2013), які були неправильно оформлені постачальниками та змінені відповідно з супроводжуючими листами (лист № 178 від 28.11.2011, № 132/40/1 від 26.11.2011, лист № 145-12/11 від 02.12.2011).

До перевірки було представлено два екземпляри податкових накладних: спочатку без зазначення коду УКТ ЗЕД та у результаті переписки ТДВ «Трансмост» із контрагентами, - змінено на податкові накладні із зазначенням коду УКТ ЗЕД.

Факт проведення розрахунків за вказаними договорами судами обох інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI, доповнено п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України пунктом «і» код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)», який набрав чинності 06.08.2011.

На час виникнення спірних правовідносин щодо форми податкової накладної був чинний наказ ДПА України від 21.12.2010 № 969, яким було затверджено форму податкової накладної та порядок її заповнення. Згідно даного наказу, форма та порядок її заповнення не передбачали реквізит «код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України)».

Відповідно до п. 201.2 ст. 201 ПК України форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

Форма податкової накладної та порядок заповнення податкової накладної було затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 № 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071 «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», який набрав чинності 16.12.2011, згідно вимог якого податкова накладна повинна містити графу «код товару згідно УКТ ЗЕД».

Таким чином, до 16.12.2011 діяла форма податкової накладної без окремої графи УКТ ЗЕД, а тому отримані позивачем податкові накладні у спірний період, оформлені у відповідності до положень наказу ДПА України від 21.12.2010 № 969 щодо форми та порядку заповнення податкової накладної, який діяв до 16.12.2011, що надавало право позивачу віднести суми податку на додану вартість, зазначені в таких податкових накладних, до податкового кредиту спірного періоду.

Враховуючи викладене, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернівцях Головного управління Міндоходів в Чернівецькій області залишити без задоволення.

Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.01.2014 та постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.11.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний