Ухвала суду № 41173950, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" жовтня 2014 р. м. Київ К/800/10756/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу скарга Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014

та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013

у справі № 816/5461/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Трейд Плюс»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпро-Трейд Плюс» звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області № 0004621502/60 від 19.07.2013.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами документальної позапланової перевірки ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» щодо достовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на додану вартість ТОВ «Дніпро-Трейд Плюс» за червень, липень, серпень, грудень 2012 року, з урахуванням показників уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у зв'язку з виправленням самостійно визначених помилок, складено акт № 4474/15.2-05/37373703 від 11.06.2013, в якому зафіксовано порушення: п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: дані, наведені в деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, грудень 2012 року про обсяги придбання та податковий кредит - не є дійсними, та як наслідок: завищено податковий кредит за червень, липень, серпень, грудень 2012 року у сумі 2 043 080,40 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки, 19.07.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0004621502/60 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2 553 850,50 грн., в т.ч.: 2 043 080,40 грн. основного платежу та 510 770,10 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Донараховуючи грошове зобов'язання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням-рішенням, податковий орган виходив з нікчемності угод, укладених між позивачем та ПП «Технорубит», ПП «Капо», як таких, що порушують публічний порядок.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Технорубит» (постачальник) укладені договори поставки № ДГ-0000011 від 02.07.2012, № ДГ-010512 від 31.05.2012, за умовами яких позивач придбав товар (амперметр, балка, вольтметр, манометр, розетка, лічильник, трансформатор, циліндр).

Згідно договору № ДГ-0000004 від 02.08.2012 позивач придбав у ПП «Капо» товар (палочна порошкова проволка, проволка, сітка зварна).

Згідно договорів про відповідальне зберігання № 02/07 від 02.07.2012 та № 3105/12 від 31.05.2012 та актів прийому-передачі, придбаний у контрагентів товар знаходиться на зберіганні у ПП «Технорубит» та ПП «Капо».

За першою подією та на підставі податкових накладних, отриманих за операціями з ПП «Технорубит» та ПП «Капо», позивачем сформовано податковий кредит в сумі 2 043 080,40 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними договорами, наявності факту узгодженості дій позивача з його контрагентами з метою незаконного отримання податкових вигод або обізнаності позивача з такими діями постачальників.

Однак, висновки судів обох інстанцій є передчасними та такими, що зроблені без повного та всебічного з'ясування обставин у справі.

Так, статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Докази, на які послалися суди на обґрунтування своїх рішень, є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

В даному випадку, судами попередніх інстанцій не досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та контрагентами: ПП «Технорубит», ТОВ «Капо», а саме: можливостей контрагентів позивача щодо виконання укладених з позивачем договорів, зокрема, наявності технічних та технологічних можливостей; питання щодо фактичної оплати позивачем податку на додану вартість в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку; не досліджено руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентом, з відповідним документальним підтвердженням.

Для вирішення спору важливе значення також має встановлення факту реєстрації та перебування контрагентів платника податку в стані платників податку на додану вартість, що надає право таким платникам видавати податкові накладні, які є підставою для формування податкового кредиту.

Встановлення даних обставин є важливим для правильного вирішення даної справи по суті.

Згідно з ч. 2 ст. 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області задовольнити частково.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2014 та постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2013 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний