Ухвала суду № 41173949, 13.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року м. Київ К/800/5020/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві

на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013

та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013

у справі № 804/7987/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будгерметик»

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будгерметик» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві від 22.05.2013 № 0001532260.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з підстав обґрунтованості позовних вимог.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної невиїзної документальної позапланової перевірки ТОВ «Будгерметик» з питань достовірності нарахування та сплати податків під час взаємовідносин з ТОВ «Нацпромторг» за період січень, березень 2012 року, складено акт № 1407/22-621-32378230 від 25.04.2013, в якому зафіксовані порушення: п. п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. п. 201.1, 201.2 та 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 255 936 грн., в т.ч.: за січень 2012 року на суму 157 415 грн., за березень 2012 року на суму 98 521 грн.

На підставі результатів вказаної перевірки, 22.05.2013 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001532260 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 383 904 грн., в т.ч.: 255 936 грн. основного платежу та 127 968 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали висновки податкового органу про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між ТОВ «Будгерметик» та ТОВ «Нацпромторг», з огляду на неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ «Нацпромторг» та встановлення місцезнаходження останнього.

Матеріалами справи встановлено, що 03.01.2012 між ТОВ «Будгерметик» (покупець) та ТОВ «Нацпромторг» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № НЦП-007-01-2012, згідно якого постачальник зобов'язується поставити позивачу будівельні матеріали.

Факт виконання умов цього договору судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: додатковими угодами № 1 від 10.01.2012, видатковими накладними, податковими накладними, реєстром виданих та отриманих податкових накладних, подорожними листами вантажного автомобіля, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог, актами звірки взаємних розрахунків.

Позивач має складські приміщення, що підтверджується договорами оренди нежитлових приміщень № 2 від 01.01.2012, № ДО-030112 від 03.01.2012 та актами приймання-передачі приміщень; позивач має вантажні транспортні засоби та штат водіїв і інших співробітників, що підтверджується наказами по підприємству.

Подальша реалізація придбаного товару підтверджується: договорами з контрагентами ТОВ «Будгерметик» - подальшими покупцями товару, а також податковими та видатковими накладними, довіреностями на отримання товару від ТОВ «Будгерметик», товарно-транспортними накладними, подорожніми листами та платіжними дорученнями і виписками банківських установ.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з абз. «а» п. 198.1 ст. 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу (абз. 1, 2 п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. п. 201.1, 201.2, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну; форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби; податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця; податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно: наявність у платника податку - покупця належно оформлених податкових накладних, виданих особою, що зареєстрована платником податку на додану вартість, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі визначеній податковими накладними, а також фактичне виконання господарських операцій, за наслідками яких у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит, що в даному випадку в судовому порядку встановлено з підтвердженням матеріалів справи.

Зважаючи на вказані обставини, відсутність порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційна скарга відповідача - необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів в м. Києві відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31.10.2013 та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10.07.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний