Рішення № 41173280, 21.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20030/14 21.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс груп"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвест"

про стягнення 209437,02 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Нурищенко О. М. (дов. № 26-1/08 від 26.08.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосервіс груп" (далі за текстом - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвест" (далі за текстом - відповідач) про стягнення 209437,02 грн. передплати за договором № 5/14 на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів від 05.05.2014, з яких 196 470, 00 грн. основної заборгованості та 12 967, 02 грн. штрафних санкцій, а також позивач просить покласти на відповідача витрати по оплаті судового збору.

22.09.2014 разом з позовною заявою через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем було подано заяву про забезпечення позову, якою позивач просив вжити заходів до забезпечення позову - накласти арешт на грошові кошти в національній або іноземній валюті (в перерахунку по офіційному курсу НБУ) у розмірі 213 625,76 грн., що дорівнює ціні позову та сплаченого судового збору, що належать відповідачу та знаходяться на його банківських рахунках.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/20030/14, розгляд справи призначено на 21.10.2014.

21.10.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача подано документи для доручення до матеріалів справи.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні пред'явлено для огляду судом оригінали документів доданих до позовної заяви та надано усні пояснення по суті заявлених вимог, в яким позовні вимоги були підтримані в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань за договором № 5/14 на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів від 05.05.2014, в частині своєчасного початку виконання робіт, що стало підставою для відмови позивача від договору та неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань по поверненню грошових коштів передплати здійсненої за договором позивачем на вимогу останнього.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання жодного разу не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем, як замовником та відповідачем, як виконавцем 05.05.2014 було укладено договір № 5/14 на вивезення та утилзацію твердих побутових відходів (далі за текстом - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору відповідач зобов'язувався за завданням позивача на свій ризик виконати для замовника в межах договірної ціни комплекс робіт із збору, вивозу та утилізації твердих будівельних відходів (далі - ТБВ), які накопичуються в процесі господарської діяльності третіх осіб, з якими замовник має відповідні договірні відносини, в результаті чого ТПВ повністю утилізуються, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу та оплатити її у строки і на умовах, передбачених договором.

Пунктом 2.2 договору встановлено, що обсяг робіт визначається актами виконаних робіт, які складаються на підставі товарно-транспортних накладних, що засвідчують передачу ТБВ виконавцю та накладних або талонів, які засвідчують факт утилізації переданих ТБВ на відповідному полігоні ТБВ.

Відповідно до п. 2.3., 2.4. договору, загальний кошторис договору складає 392 400 грн., що дорівнює вартості робіт обсягом 3 924 куб.м. ТБВ, а вартість виконання робіт із збору, вивозу та утилізації 1 куб. м. ТБВ складає 100 грн., в тому числі ПДВ - 16, 67 грн.

Згідно п. 3.1. договору, позивач зобов'язується оплатити не менше 50% суми кошторису, вказаною в п. 2.4 договору, після накопичення відповідної суми коштів, але не пізніше 20 червня 2014 року.

Пунктом 3.2. договору встановлений обов'язок відповідача приступити до виконання робіт після оплати позивачем не менше 50% кошторису, протягом 10 календарних днів з моменту отримання такої оплати.

При збільшенні вартості робіт та кошторису сторони, згідно п. 2.6. договору, фіксують це в протоколі погодження договірної ціни, який, в разі його підписання, є невід'ємним додатком до договору.

Відповідно п. 3.5. договору, відповідач, щомісячно, до 5 числа наступного місяця складає акт виконаних робіт та разом з товарно-транспортними накладними, накладними або талонами, які фіксують перевезення та утилізацію ТБВ, передає їх в офіс позивача під розписку або надсилає рекомендованим чи цінним листом, для перевірки та затвердження.

Сторони п. 3.7. договору передбачили, що за вимогою будь-якої із сторін договору, сторони зобов'язані один раз в на місяць здійснювати звірку взаєморозрахунків та підписати відповідний акт звірки.

Пунктом 4.2.3. договору позивачу надано право відмовитись від договору в односторонньому порядку, шляхом надсилання листа, та вимагати повернення сплачених коштів, в разі порушення виконавцем строків виконання робіт, передбачених п. 3.2, 3.6 договору чи в разі зволікання з їх початком виконання.

У разі затримки виконання робіт, або виконання робіт не в повному обсязі, виконавець сплачує штрафні санкції (пеню) в розмірі 0,1% від суми невиконаних робіт за кожний день затримки та/або неповернення коштів.

На виконання умов договору позивач здійснив оплату більше ніж 50% суми кошторису, вказаною в п. 2.4 договору, про що свідчать виписки з банку, зокрема 12.06.2014 позивачем було сплачено 177 000 грн., а 16.06.2014 - 19 470 грн., всього 196 470 грн., що підтверджено матеріалами справи.

Відповідач, порушив умови договору, і незважаючи на отримання коштів до виконання робіт не приступив (відповідач мав розпочати виконання роботи не пізніше 26.06.2014).

Позивач, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором письмово звернувся до відповідача з листом-вимогою від 24.07.2014 вих. № 24-07 (була отримана відповідачем 30.07.2014), в якому заявив про відмову від договору та вимагав в триденний строк повернення сплачених позивачем кошти в сумі 196 470 грн. на банківський рахунок позивача. Окрім того, у зазначеному листі позивач просив заповнити та підписати акт звірки взаєморозрахунків, як це передбачено п. 3.7. договору.

Відповідач у відповідь лист - вимогу не надіслав, кошти передплати не повернув, акт звірки не підписав.

У зв'язку з цим, позивач вдруге звернувся з листом-вимогою №26-08 від 26.08.2014 до відповідача про відмову від договору та повернення коштів передплати, яку відповідач проігнорував, кошти не повернув, а відповіді на лист-вимогу не надіслав.

За розрахунком позивача, на час звернення до суду сума основного боргу відповідача перед позивачем складає 196 470, 00 грн., яку позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позивачем, за прострочення зобов'язання по виконанню робіт нараховані пеня в розмірі 0, 1 % за період з 27.06.2014 по 31.08.2014, що складає 12 967, 02 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір № 5/14 на вивезення та утилізацію твердих побутових відходів від 05.05.2014 є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

За приписами ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 854 ЦК України встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором по внесенню 50 % суми кошторису не пізніше 20.06.2014 виконав належним чином та сплатив на користь відповідача 196 470, 00 грн. При цьому, відповідач у строк обумовлений договором до початку виконання робіт не приступив, доказів іншого матеріали справи не містять.

Відтак, докази початку виконання відповідачем робіт у строк визначений сторонами в п. 3.1 договору відсутні, договір припинений за ініціативою позивача в односторонньому порядку з 30.07.2014, і позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача повернути суму передплати за договором у розмірі 196 470, 00 грн. сплачену на виконання умов договору.

Згідно частини 2 ст. 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню, особі яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 у справі № 2-22/1351-2009 та від 12.06.2012 у справі № 55/385.

З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з початку виконання робіт за договором, враховуючи, що договір з 30.07.2014 припинено, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний був повернути позивачу аванс, в тому числі на його вимогу, у розмірі 196 470, 00 грн. отриманий за договором.

Отже, заявлені позовні вимоги в цій частині визнаються судом доведеними та обґрунтованим, та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 12 967, 02 грн. нарахованої за прострочення зобов'язання по виконанню робіт у відповідності до п. 7.3. договору за період з 27.06.2014 по 31.08.2014, то зазначені позовні вимоги задовольняються судом частково, з нижчевикладених підстав.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.3. договору передбачена відповідальність відповідача за таке порушення зобов'язань за договором як затримка виконання робіт або виконання робіт не в повному обсязі у вигляді 0,1% від суми невиконаних робіт. Враховуючи, що за ініціативою позивача договір припинив свою дію з 30.07.2014, відповідно і зобов'язання відповідача по своєчасному та повному виконанню робіт за договором припинилися 30.07.2014, після цієї дати у відповідача існували зобов`язання по поверненню грошових коштів. Отже, пеня за порушення зазначених зобов'язань (не виконання робіт) може бути нарахована лише за період з 27.06.2014 по 30.07.2014.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума пені у відповідності до п. 7.3. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання робіт за договором, за період прострочення з 27.06.2014 по 30.07.2014, що за розрахунком суду здійсненим за допомогою системи ЛІГА становить 6 679, 98 грн.

Підсумовуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 196 470, 00 грн. основного боргу та 6 679, 98 грн. пені.

Нормами статті 66 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї власної ініціативи вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, якими безпосередньо є: накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26 грудня 2011 року № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Враховуючи, що в першому судовому засіданні суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, та що із матеріалів справи вбачається численні стягнення з відповідача грошових коштів за рішеннями судів по іншим справам, суд задовольняє подану позивачем заяву про забезпечення позову, частково - в межах суми задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, як на сторону з вини якої виник спір.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 66, 67, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Люксінвест" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок, буд. 5/6; код ЄДРПОУ 36039928; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс груп" (03058, м. Київ, вул. Лебедєва-Кумача, б. 5; код ЄДРПОУ 32379428) 196 470 (сто дев'яносто шість тисяч чотириста сімдесят) грн. грошових коштів передплати за договором, 6 679 (шість тисяч шістсот сімдесят дев'ять) грн. 98 коп. пені та 6 015 (шість тисяч п'ятнадцять) грн. 74 коп. витрат на оплату судового збору.

4. З метою забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосервіс груп" до набранням рішенням у даній справі законної сили вжити заходи до забезпечення позову, а саме:

- накласти арешт на грошові кошти у розмірі 209 165, 72 грн., що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Люксінвест" (03151, м. Київ, вул. Очаківська/Очаківський провулок, буд. 5/6; код ЄДРПОУ 36039928) та знаходиться на банківських рахунках: № 26003024899001, МФО 320876 в Київській філії ПАТ КБ «Південкомбанк», м. Київ; № 26009125780001, МФО 380355 в ПАТ КБ «Євробанк»; № 26009010102884, МФО 380689 в ПАТ «Вернум банк»; № 26006013002551, МФО 320627 в АТ «Сбербанк Росії».

5. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2014.

Суддя Бондаренко Г. П.