Рішення № 41173279, 21.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/17318/14 21.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Винфорт"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат"

про стягнення 79 947,87 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Дружинський А.С. (дов. №15/09/14-1 від 15.09.2014)

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 21.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Винфорт" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 79 947, 87 грн. за договором поставки № 101324 від 01.12.2009, з яких 69 601, 05 грн. основного боргу, 3 099, 36 грн. 3 % річних, 7247,46 - інфляційних втрат, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.08.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/17318/14, розгляд справи призначено на 30.09.2014.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 30.09.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 14.10.2014.

14.10.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва позивачем подано уточнення до позовної заяви, відповідно до яких позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 70 124, 48 грн., пеню в розмірі 5 475, 60 грн., інфляційні втрати в розмірі 10 869, 31 грн., 3 % річних у розмірі 4 213, 64 грн.

У судовому засіданні 14.10.2014 відповідно до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 21.10.2014. Подані позивачем 14.10.2014 уточнення до позовної заяви розцінені судом були в судовому засіданні як заява про збільшення позовних вимог, яка була прийнята до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України, розгляд позивних вимог в подальшому здійснюється з урахуванням поданої заяви.

21.10.2014 через відділ канцелярії Господарського суду м. Києва від представника відповідача надійшли доповнення до заперечення на позовну вимогу про стягнення боргу в сумі 79 947,87 грн.

У судове засідання 21.10.2014 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином під розписку.

Представник відповідача в судове засідання з'явився та надав усні пояснення по справі, відповідач визнав позов в частині стягнення боргу у сумі 50672, 06 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем його зобов'язань за договором поставки № 101324 від 01.12.2009 в частині оплати за поставлений товар.

Враховуючи те, що не з'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, позивач не скористався своїм процесуальним правом на направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 між позивачем, як постачальником за умовами договору та відповідачем, в особі Філії «Аскан», як покупцем було укладено договір поставки № 101324 (далі по тексту - договір), відповідно до п. 1.1. якого сторони погодили, що постачальник зобов'язується поставляти товар згідно з замовленнями покупця, а покупець прийняти товар згідно товарно-транспортних накладних або рахунку-фактурі (далі по тексту - документи на відпуск), та оплачувати товар, відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 2.1. договору постачальник здійснює поставку товару в об'ємі і асортименті, погоджених сторонами, відповідно до замовлень покупця на умовах DDR (склад покупця), відповідно до умов ІНКОТЕРМС-2000.

Сторони у п. 3.2. договору погодили, що покупець оплачує вартість поставленого товару протягом 5 (п'яти) днів з моменту продажу товару покупцем третім особам, але не пізніше 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту передачі товару покупцю.

Згідно п. 3.3. договору ціна товару фіксується в документах на відпуск.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що в разі прострочки покупцем оплати товару відповідно до п. 3 договору, покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого в термін товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно з п. 4.3. договору в разі прострочки покупцем оплати за товар, постачальник має право призупинити подальше розвантаження товару в адресу покупця.

На виконання умов договору поставки по видатковим накладним № РкС1 23688 від 21.12.2012 на суму 54 113, 12 грн. та № РкС1 23749 від 21.12.2012 на суму 25 143, 12 грн. позивач поставив, а відповідач прийняв 26.12.2012 товар на загальну суму 79 256, 24 грн.

При прийнятті товару по зазначеним вище видатковим накладним сторонами був складений акт про повернення бракованого товару на суму 565, 44 грн.

28.05.2013, як зазначає позивач, відповідачем було здійснене часткове повернення товару, отриманого на підставі видаткових накладних № РкС1 23688 від 21.12.2012, № РкС1 23749 від 21.12.2012 на загальну суму 8 566, 32 грн. На підтвердження зазначеного, позивачем в матеріали справи надані накладна на повернення № ВоПА-01012 від 28.05.2013 на 5 656, 44 грн. та накладна на повернення № ВоПА-01011 від 28.05.2013 на суму 2 909, 88 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявна накладна на повернення постачальнику № 31 від 28.05.2013, із якої вбачається повернення відповідачем позивачу товару на загальну суму 19 452, 42 грн.

За розрахунком позивача заборгованість відповідача перед позивачем складає 70 124, 48 грн. За розрахунком відповідача його заборгованість перед позивачем складає 50 672, 06 грн.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача про стягнення з відповідача 70 124, 48 грн. основної заборгованості за договором, 5 475, 60 грн. пені нарахованої згідно п. 4.1. договору за період з 10.02.2013 по 09.06.2013, 10 869, 31 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2013 по вересень 2014 та 4 213, 64 грн. 3 % річних за період з 10.02.2013 по 13.10.2014.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ" підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Договір поставки № 101324 від 01.12.2009 є договором поставки, а відтак у відповідній частині між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору поставлено відповідачу товар на суму 79 256, 24 грн., що підтверджується матеріалами справи (зокрема видатковими накладними, які свідчать про поставку товару на зазначену суму).

Враховуючи, що відповідачем поставлений товар був частково повернутий позивачу на загальну суму 20 017, 86 грн. (19 452, 42 + 565, 44), станом на момент подання позовної заяви та вирішення спору заборгованість відповідача перед позивачем складає 50 672, 06 грн., доказів сплати якої відповідачем суду не надано і розмір якої не заперечується.

Доводи позивача щодо того, що 28.05.2013 відповідачем позивачу було повернуто лише товар на загальну суму 8 566, 32 грн., відхиляються судом на тій підставі, що накладні на повернення № ВоПА-01012 від 28.05.2013 на 5 656, 44 грн. та № ВоПА-01011 від 28.05.2013 на суму 2 909, 88 грн. не містять підписів відповідальних осіб сторін та відтисків їх печаток (і є внутрішнім документом позивача), в той час, як накладна на повернення постачальнику № 31 від 28.05.2013 на суму 19 452, 42 грн. містить відтиск печатки відповідача та відмітку, що товар отримано на склад «Винфорт».

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 50 672, 06 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором в сумі 50 672, 06 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати товару, у відповідності до п. 3.2. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 50 672, 06 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили нарахування пені за порушення зобов'язань по оплаті поставленого товару в розмірі 0,1 % від суми неоплаченого в термін товару за кожний день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у відповідності до п. 4.1. договору, оскільки судом встановлено порушення відповідачем строків виконання грошового зобов'язання, у розмірі визначеному судом, оскільки розрахунок позивача здійснений виходячи із більшої суми основної заборгованості ніж була встановлена судом. За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, за період прострочення з 10.02.2013 по 09.08.2013 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня за порушення грошового зобов'язання в розмірі 4 916, 54 грн.

Крім того, позивач на підставі п. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 213, 64 грн. трьох відсотків річних за період прострочення з 10.02.2013 по 13.10.2014 та 10 869, 31 грн. індексу інфляції нарахованого на суму боргу за весь час прострочення за період з лютого 2013 по вересень 2014.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до розрахунку суду, оскільки розрахунок позивача здійснений виходячи із більшої суми основної заборгованості ніж була встановлена судом. За розрахунком суду, зробленого за допомогою системи ЛІГА, за період прострочення з 10.02.2013 по 13.10.2014 з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3 % річних за порушення грошового зобов'язання в розмірі 2 791, 12 грн. та за період з лютого 2013 по вересень 2014 інфляційних втрат в розмірі 8 374, 70 грн.

З огляду на викладене позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 50 672, 06 грн. основної заборгованості, 4 916, 54 грн. пені, 2 791, 12 грн. 3 % річних, 8 374, 70 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст. ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - "Фрегат" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, 1, код ЄДРПОУ 36100206; в порядку визначеному Законом України «Про виконавче провадження») на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИНФОРТ" (65012, м. Одеса, пров. Катаєва, 3, код ЄДРПОУ 30704028) 50 672 (п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят дві) грн. 06 коп. основної заборгованості, 4916 (чотири тисячі дев'ятсот шістнадцять) грн. 54 коп. пені, 2791 (дві тисячі сімсот дев'яносто одну) грн. 12 коп. 3 % річних, 8374 (вісім тисяч триста сімдесят чотири) грн. 70 коп. інфляційних втрат та 1344 (одну тисячу триста сорок чотири) грн. 91 коп. витрат по оплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.10.2014.

Суддя Г.П. Бондаренко