Рішення № 41173266, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10739/14 22.10.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ТРАНС РЕЙЛ»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ПАЛЛАДІУМ»простягнення 148 807, 93 грн. Судді Васильченко Т.В. (головуючий)

Грєхова О.А.

Любченко М.О.

в присутності представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, договір №1-1/04/2014 від 11.04.2014

від відповідача - Шкіптан Д.В., довіреність б/н від 25.07.2014

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ТРАНС РЕЙЛ» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ПАЛЛАДІУМ» про стягнення 148807,93 грн., з яких: 70039,61 грн. - основний борг, 53 876, 62 грн. - штраф, 16807, 12 грн. - пеня, 3548, 95 грн. - 3 % річних та 4535, 63 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору № 37 від 12.04.2012 відповідачу надані транспортно-експедиційні послуги, визначені умовами договору, які відповідач, в порушення умов даного договору, належним чином не оплатив, у зв'язку з чим на момент звернення позивача до суду з позовом виникла заборгованість у розмірі 70039, 61 грн., що зумовило нарахування, пені, 3% річних та інфляційних втрат. Крім того, позивач просить стягнути штраф у розмірі 50% вартості перевезення здійсненого без дозволу, у відповідності до п.п. 2.1.1, 8.3 договору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.06.2014 порушено провадження у справі №910/10739/14 та призначено справу до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 23.06.2014 справу №910/10739/14 передано на розгляд судді Ломаці В.С., у зв'язку з перебуванням судді Васильченко Т.В. на лікарняному.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.06.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/10739/14 прийнято до провадження суддею Ломакою В.С. та призначено до розгляду.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 07.07.2014 справу №910/10739/14 передано для розгляду судді Васильченко Т.В., в зв'язку з виходом судді з лікарняного.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2014, на підставі ст.ст. 65, 86 ГПК України, справу №910/10739/14 прийнято до провадження суддею Васильченко Т.В. та призначено до розгляду.

29.07.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, посилаючись на необґрунтованість вимог про стягнення заборгованості у розмірі 35000,00 грн., оскільки зазначена заборгованість сплачена ним до звернення позивача до суду з даним позовом, а також просить суд припинити провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 35039,61 грн., так як ним сплачена ця сума після звернення позивача до суду з даним позовом. Крім того, відповідач зазначив про порушення позивачем вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України під час нарахування суми пені та заявив про відсутність підстав для стягнення штрафу, оскільки в даному випадку пункт 2.1.1 укладеного сторонами у справі договору застосовуватися не повинен. У відзиві на позовну заяву відповідачем також заявлено клопотання про зменшення належної до стягнення суми неустойки.

Також 29.07.2014 позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про стягнення з відповідача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 50000,00 грн.

В судовому засіданні 29.07.2014 у відповідності до ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 08.09.2014.

08.09.2014 відповідач через відділ діловодства суду подав письмові пояснення, в яких заперечив проти стягнення витрат на послуги адвоката в розмірі 50000,00 грн., вважаючи їх розмір необґрунтованим.

В судовому засіданні 08.09.2014 суд дійшов висновку про призначення колегіального розгляду даної справи.

Розпорядженням Голови господарського суду міста Києва від 08.09.2014 призначено колегіальний розгляд справи №910/10739/14 в наступному складі суду: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Любченко М.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 08.09.2014 справу №910/10739/14 прийнято до провадження колегією суддів в складі: Головуючий суддя: Васильченко Т.В., судді: Грєхова О.А., Любченко М.О. та призначено до розгляду.

В судовому засіданні 22.10.2014 представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, з підстав викладених у відзиві.

В судовому засіданні 22.10.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, які приймали участь під час розгляду справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ТРАНС РЕЙЛ» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ПАЛЛАДІУМ» (клієнт) було укладено договір № 37 транспортно-експедиційного обслуговування, відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор приймає на себе обов'язки від свого імені та за рахунок клієнта здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним, автомобільним та іншими видами транспорту по території України, країн СНД та інших держав.

Відповідно до пункту 2.1.1 договору на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, направленого факсимільним зв'язком (електронною поштою), експедитор зобов'язаний узгоджувати з клієнтом маршрут та умови перевезення вантажу та направляти клієнту для підписання протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною договору.

При цьому, умовами підпункту 2.1.3 пункту 2.1 договору передбачений обов'язок експедитора надсилати клієнту дозвіл на відправлення вантажів в терміни та в обсягах, погоджених з експедитором, а також інструкцію по заповненню перевізних документів.

В свою чергу, клієнт зобов'язаний відшкодовувати витрати, які поніс експедитор, виконуючи надане йому клієнтом доручення (п. 2.2.3 договору).

Вартість послуг за договором узгоджується сторонами, про що складається та підписується протокол погодження договірної ціни, який є невід'ємною його частиною. Розмір плати експедитору входить до загальної вартості транспортно-експедиційного обслуговування, яка зазначена у протоколі погодження договірної ціни (п. 3.1 договору).

Відповідно до пункту 4.1 договору клієнт здійснює 100% передплату згідно отриманого від експедитора рахунку шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора. Банківські витрати несе клієнт. В дорученні банку на перерахування грошових коштів клієнт робить запис «Комісія банку-відправника сплачується за рахунок відправника». В дорученні банку на перерахування грошових коштів клієнт зазначає, за які перевезення проводиться оплата, номер договору, рахунку (п. 4.2 договору).

Сторони здійснюють звірку розрахунків в останній день кожного місяця. Після проведення звірки сторонами підписується акт виконаних робіт (п.п. 4.4, 4.5 договору).

У разі, якщо актом виконаних робіт зафіксовано заборгованість клієнта перед експедитором, клієнт сплачує борг у 3-денний термін з моменту отримання акту (п. 4.6 договору).

Надання послуг підтверджується актами виконаних робіт, підписаних сторонами (п. 6.1 договору).

Протоколом погодження договірної ціни № 1 від 17.04.2012 визначено, що вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом Іваничі 353104 - Назарбек 722203 становить 595 грн. 44 коп. за одну тону вантажу, а вартість додаткових зборів поза межами України на території Росії та Казахстану (РЖД та КЗХ) за надання телеграми «ЦФТО», транзитне декларування, митний догляд, становить 812,04 грн. без ПДВ еквівалент 101,00 долар США за один вагон парка СПС.

Згідно з протоколом погодження договірної ціни № 2 від 15.05.2012 вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом Іваничі 353104 - Назарбек 722203 становить 595 грн. 44 коп. за одну тону вантажу, а вартість додаткових зборів поза межами України на території Росії та Казахстану (РЖД та КЗХ) за надання телеграми «ЦФТО», транзитне декларування, митний догляд, становить 812,04 грн. без ПДВ еквівалент 101,00 долар США за один вагон парка СПС.

Згідно з протоколом погодження договірної ціни № 3 від 22.05.2012 вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом Назарбек 722203 - Чайкурук 706906 становить 1045 грн. 20 коп. за одну тону вантажу.

За протоколом погодження договірної ціни № 4 від 05.06.2012 вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом Іваничі 353104 - Назарбек 722203 становить 595 грн. 44 коп. за одну тону вантажу, а вартість додаткових зборів поза межами України на території Росії та Казахстану (РЖД та КЗХ) за надання телеграми «ЦФТО», транзитне декларування, митний догляд, становить 812,04 грн. без ПДВ еквівалент 101,00 долар США за один вагон парка СПС.

За протоколом погодження договірної ціни № 5 від 05.07.2012 вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом Іваничі 353104 - Назарбек 722203 становить 595 грн. 44 коп. за одну тону вантажу, а вартість додаткових зборів поза межами України на території Росії та Казахстану (РЖД та КЗХ) за надання телеграми «ЦФТО», транзитне декларування, митний догляд, становить 812,04 грн. без ПДВ еквівалент 101,00 долар США за один вагон парка СПС.

Згідно з протоколом погодження договірної ціни № 6 від 05.09.2012 вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом Астана - Червона Могила екс становить 9176 грн. 00 коп. за одну тону вантажу, за маршрутом Алма - Ата 1 - Червона Могила екс - 10256 грн. 00 коп. за одну тону вантажу, Солнечная - Зерново екс - 1440 грн. 00 коп. за одну тону вантажу та за маршрутом Лихобори/Черкизово/Пресня/Канатчиково-Зерново екс - 1520 грн. 00 коп. за одну тону вантажу.

За протоколом погодження договірної ціни № 7 від 20.09.2012 вартість послуг з перевезення вантажу за маршрутом Брянськ-Льговский - Зерново екс становить 592 грн. 00 коп. за одну тону вантажу, а за маршрутом Домодедово-Зерново екс - 1600 грн. 00 коп. за одну тону вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач надав відповідачу узгоджені договором послуги з перевезення вантажу на загальну суму 115183,60 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами здачі - прийняття робіт (надання послуг), які підписані уповноваженими особами сторін без заперечень, а саме: № ОУ-046 від 30.11.2012 на суму 104188 грн. 77 коп. за рахунком № СФ - 000052 від 05.11.2012, № ОУ - 050 від 13.12.2012 на суму 5532 грн. 25 коп. за рахунком № СФ - 000061 від 13.12.2012, № ОУ - 051 від 27.12.2012 на суму 3564 грн. 48 коп. за рахунком № СФ - 000062 від 14.12.2012 та № ОУ - 0000002 від 09.01.2013 на суму 1898 грн. 10 коп. за рахунком № СФ - 0000002 від 09.01.2012.

Позаяк відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за договором, оплату наданих послуг з перевезення вантажу належним чином не здійснив, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 70039,61 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають на підставах, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Частиною 7 зазначеної статті Господарського кодексу України встановлено, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За умовами ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

При цьому, ст. 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 8 ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" платою експедитору вважаються кошти, сплачені клієнтом експедитору за належне виконання договору транспортного експедирування.

При цьому, згідно ст. 10 визначеного Закону експедитор має право, зокрема, на відшкодування в погоджених з клієнтом обсягах додаткових витрат, що виникли в нього при виконанні договору транспортного експедирування, якщо такі витрати здійснювалися в інтересах клієнта.

В свою чергу, клієнт за умовами ч. 2 ст. 12 Закону зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час розгляду справи, позивачем були надані відповідачу визначені договором послуги, в той час як відповідач свої зобов'язання по оплаті отриманих послуг належним чином не виконав, а отже в силу вищенаведених вимог закону вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання.

В той же час в процесі судового розгляду відповідачем у підтвердження здійснення оплат заборгованості до матеріалів справи надано копії платіжних доручень № 44 від 26.05.2014 на суму 10000,00 грн., № 58 від 28.05.2014 на суму 7500,00 грн., № 125 від 18.07.2014 на суму 6539,51 грн., №91 від 25.06.2014 на суму 7500,00 грн., № 85 від 19.06.2014 на суму 4500,00 грн., № 81 від 17.06.2014 на суму 9000,00 грн., № 70 від 10.06.2014 на суму 7500,00 грн., № 65 від 04.06.2014 на суму 7500,00 грн. та № 61 від 02.06.2014 на суму 10000,00 грн.

В рядку «призначення платежу» вказаних платіжних доручень зазначено «Оплата за організацію перевезення згідно договору № 01/2014 від 13.01.2014». При цьому, оплата здійснена саме на банківський рахунок позивача і отримання позивачем грошових коштів після перерахування їх відповідачем не заперечується.

24.07.2014 відповідачем на адресу позивача у справі направлено лист № 164 від 23.07.2014 про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу» відповідно до листа Національного банку України від 09.06.2011 № 25-111/1438-7141 «Про заміну інформації у реквізиті «Призначення платежу», за яким після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті «Призначення платежу», вирішується сторонами переказу без участі банку, в якому просив вважати правильним призначенням «Оплата за організацію перевезення зг. договору №37 від 12.04.2012».

У відповідь на вказаний лист відповідача та виходячи з приписів Національного банку України позивачем на адресу відповідача направлено довідку від 03.09.2014 № 170 про зарахування грошових коштів за платіжними дорученнями № 44 від 26.05.2014, № 58 від 28.05.2014, № 125 від 18.07.2014, № 91 від 25.06.2014, № 85 від 19.06.2014, № 81 від 17.06.2014, № 70 від 10.06.2014, № 65 від 04.06.2014, № 61 від 02.06.2014 на загальну суму 72039,51 грн. як оплата за договором №37 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів від 12.04.2012

Крім того, платіжним дорученням № 134 від 23.07.2014 із призначенням платежу «Оплата за організацію перевезення зг. договору № 37 від 12.02.2012» відповідачем на рахунок позивача перераховано 10 коп.

Отже, станом на час розгляду справи, заборгованість за надані послуги відсутня.

В той же час, з наданих платіжних доручень вбачається, що борг за надані послуги в сумі 17500,00 грн. був сплачений відповідачем до подачі позову, а саме проплати згідно платіжних доручень №44 та №58 здійснено 26.05.2014 та 28.05.2014, а позов подано 02.06.2014, про що свідчить відмітка суду на позовній заяві.

З огляду на викладене та враховуючи, що на момент подачі позову борг за надані послуги в сумі 17500,00 грн. був відсутній, суд прийшов до висновку про відмову в позові в цій частині.

В іншій частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 52539,61 грн., провадження у справі підлягає припиненню.

Так, відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За умовами п. 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами, у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Відтак, оскільки сплата основного боргу в сумі 52539, 61 грн. відповідачем здійснена після подання позову (02.06.2014) та порушення провадження у даній справі (04.06.2014), провадження у справі в цій частині підлягає припиненню у зв'язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.

При цьому, суд вважає помилковими доводи позивача про те, що перераховані відповідачем грошові кошти вважаються такими, що сплачені, тільки з моменту узгодження позивачем інформації у рядку «Призначення платежу» відповідних платіжних доручень, тобто з 03.09.2014.

Так, документами, які регулюють порядок зарахування коштів на розрахунковий рахунок, є Закон України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346) та Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою правління НБУ від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2346 помилковий переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Визначення того, які кошти є помилково зарахованими, а хто є неналежним платником або отримувачем наведені в п.1.4 Інструкції №22:

неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі;

неналежний платник - особа, з рахунку якої помилково або неправомірно переказана сума коштів;

помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Пунктом 2.35 Інструкції № 22 визначено, що кошти помилково зараховані на рахунок неналежного отримувача, мають повертатися ним у строки, встановлені законодавством України, за порушення яких неналежний отримувач несе відповідальність згідно із законодавством України. У разі неповернення неналежним отримувачем з будь-яких причин коштів у зазначений строк вони повертаються у судовому порядку.

Виходячи з наведених вище норм, грошові кошти, що були перераховані відповідачем позивачу за помилковим призначенням платежу, за своєю природою не є помилковим переказом.

При цьому, відповідно до пункту 32.3 статті 32 Закону № 2346 банки зобов'язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 Закону.

Так, згідно із зазначеним пунктом Закону обслуговуючий платника банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунку платника і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо) та приймати цей документ до виконання тільки у разі їх збігу.

Моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою ( п. 30.1 статті 30 Закону № 2346), а згідно з пунктом 8.1 статті 8 цього Закону банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаного датою надходження грошових коштів, сплачених відповідачем платіжними дорученнями із помилковим зазначенням призначення платежу, є дата їх зарахування, оскільки вказані грошові кошти не є помилковим переказом, фактично знаходилися на банківському рахунку позивача з моменту їх перерахування відповідачем у справі через банківську установу, а не з моменту надання позивачем дозволу на зміну призначення платежу у відповідних платіжних дорученнях, як помилково вважає позивач.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 ).

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача у справі 3% річних у сумі 3548,95 грн. та інфляційні втрати у розмірі 4535,63 грн. за період з грудня 2012 року по квітень 2014 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про його обґрунтованість, вірність та відповідність фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 16807 грн. 12 коп. за зазначений у розрахунку загальний період прострочення з 01.12.2012 по 15.05.2014.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Втім, в укладеному сторонами у справі договорі відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати наданих позивачем послуг не встановлено. Законом також не встановлено можливість стягнення з позивача пені у правовідносинах транспортного експедирування без відповідного врегулювання цього питання у договорі.

За таких обставин вимога про стягнення пені є необґрунтованою, а тому позивачу в цій частині в позові належить відмовити.

Не вбачає суд підстав для задоволення позовних вимог і в частині стягнення з відповідача 53876,62 грн. штрафу у розмірі 50% вартості перевезення, здійсненого без дозволу, і витрат, пов'язаних зі здійсненням такого перевезення.

Так, в обґрунтування вказаної вимоги позивач посилається на те, що оскільки згідно пункту 2.1.1 договору, який визначає, що на підставі письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, направленого факсимільним зв'язком (електронною поштою), експедитор зобов'язаний узгоджувати з клієнтом маршрут та умови перевезення вантажу, відповідач не надав письмового запиту (пропозиції) про перевезення вантажу, він зобов'язаний сплатити на користь позивача штраф в сумі 50% вартості перевезення, здійсненого без дозволу, а також відшкодувати всі витрати, пов'язані із здійсненням такого перевезення, виявленого в результаті звірки, незалежно від терміну дії договору що становить 52094,38 грн. за актом здачі приймання робіт (надання послуг) №ОУ-046 від 30.11.2012 та 1782,24 грн. за актом №ОУ 51 від 27.12.2012, всього 53876,62 грн.

Втім, в актах здачі - прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-046 від 30.11.2012 на суму 104188 грн. 77 коп. за рахунком № СФ - 000052 від 05.11.2012, № ОУ - 151 від 27.12.2012 на суму 3564 грн. 48 коп. за рахунком № СФ - 000062 від 14.12.2012, які підписано обома сторонами без заперечень та на які посилається позивач, відсутня інформація про те, що позивачем на адресу відповідача у справі не було надіслано заявку на здійснення перевезення та що визначене в них перевезення здійснено без узгодження.

Навпаки, в акті №ОУ-0000002 від 09.01.2013, яким визначена компенсація (доплата) сплата зборів (обов'язкових платежів), послуг (робіт) інших осіб, залучених до виконання договору за актом №046 від 30.11.2012 визначено, що послуги надавалися згідно заявки №02/11-01 від 02.11.2012.

В свою чергу, за послуги, які зафіксовано в акті №09-051 від 27.12.2012, відповідач навіть здійснив попередню оплату в сумі 3564,48 грн. згідно рахунку позивача №СФ-000002 від 14.12.12., що відображено самими сторонами в акті звірки станом на 10.04.2014, який підписаний уповноваженими особами сторін, що аж ніяк не може свідчити про відсутність погодження між сторонами перевезення вантажу.

До того ж, п. 8.3 договору встановлено, що у разі перевезення вантажів, які перевищують узгоджені сторонами (п. 2.1.3) обсяги, з використанням Інструкції експедитора без повідомлення, клієнт сплачує штраф в розмірі 50% вартості перевезення, здійсненого без дозволу, а також відшкодовує всі витрати, пов'язані із здійсненням такого перевезення, виявленого в результаті звірки, незалежно від терміну дії договору.

Позаяк звіркою розрахунків, здійсненою сторонами у справі, випадків перевезення вантажів у неузгоджених обсягах без повідомлення позивача не зафіксовано, при цьому до акту від 30.10.2012 №ОУ-046 позивачем включені витрати на сплату залізничного тарифу за 15 порожніх напіввагонів, що не може свідчити про перевищення узгодженого сторонами обсягу вантажу, а, навпаки, свідчить про те, що вантажу було менше, ніж знадобилось вагонів для його перевезення.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позаяк, позивачем під час розгляду справи не надано належних доказів у підтвердження порушення відповідачем положень договору щодо узгодження обсягів перевезень.

Отже, вимога про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 53876,62 грн. є недоведеною, а тому позивачу в цій частині в позові також належить відмовити.

З огляду на вищевикладене, пред'явлений позивачем позов підлягає задоволенню частково, з покладенням судового збору в цій частині на відповідача на підставі вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, що стосується заявлених до відшкодування позивачем понесених ним витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 50000,00 грн., суд вважає їх явно завищеними, у зв'язку з чим вважає за необхідне покласти на відповідача обов'язок відшкодувати такі витрати в розмірі 6062,42 грн.

Так, відповідно до п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 16.01.2013 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК України у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Як документальне підтвердження наявності підстав для стягнення з відповідача 50000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката позивачем надано договір від 11.04.2014 № 11-1/04/2014 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого позивач як клієнт доручив, а Адвокатське об'єднання «ОСОБА_1 та партнери» зобов'язалося надавати за винагороду клієнту чи вказаним ним особам правову допомогу в порядку, в обсязі та на умовах, визначених договором. Суть правової допомоги визначена сторонами вказаного договору у пункті 1.2. У вказаному пункті серед загальних питань юридичної практики відсутнє посилання на необхідність ведення конкретної справи за позовом ТОВ «Альянс Транс Рейл» до ТОВ «Інвестиційно-будівельна компанія «Палладіум» про стягнення 148807,93 грн.

До договору, укладеного з адвокатським об'єднанням позивачем також додано ордер серії КВ №070124, виданий адвокату ОСОБА_1, який приймав участь у справі, а також додаток № 1 до договору із погодинними ставками працівників адвокатського об'єднання.

У підтвердження фактичного здійснення витрат на оплату послуг адвокатів позивачем суду надано витяг з банківського рахунку від 18.04.2014 про перерахування позивачем адвокатському об'єднанню «ОСОБА_1 та партнери» 10000,00 грн., а також квитанцію №1 до прибуткового касового ордеру від 23.04.2014 про прийняття вказаним адвокатським об'єднанням 40000,00 грн.

При цьому, ціну послуг адвоката у розмірі 50000,00 грн. визначено актом приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 28.07.2014, підписаним позивачем та адвокатським об'єднанням. Розрахунок вказаної ціни зазначений у додатку № 1 до вказаного акту приймання-передачі, зокрема, відповідно до розрахунку вартості послуг адвоката, вартість надання адвокатом ОСОБА_1 юридичної консультації у розрізі спору між позивачем та відповідачем становить 10000,00 грн., участь вказаного адвоката у переговорах із боржником - 10000,00 грн.; проведена адвокатом ОСОБА_2 правова експертиза укладеного сторонами у справі договору № 37 від 12.04.2012 про транспортно-експедиційне обслуговування вантажів - 10000,00 грн.; підготовка та участь у судовому засіданні 23.06.2014, яке не відбулося, адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 10000,00 грн. та участь в судовому засіданні 14.07.2014 адвокатів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - 10000,00 грн.

В той час як, в акті приймання-передачі виконаних робіт не зазначено про складання вказаним адвокатським об'єднанням жодного документу у справі, включаючи позовну заяву, жодного розрахунку або пояснення на вимогу суду.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

При цьому, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

В даному випадку, суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката з урахуванням обставин справи, категорії спору, рівня його складності, тривалості розгляду справи та часткового задоволення позову є співрозмірними та підлягають задоволенню частково, у розмірі 6062,42 грн., що складає 10% від суми задоволених позовних вимог і позовних вимог, у частині яких провадження у справі припинено, але які є обґрунтованими. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 0.02.2014 у справі № 904/7731/13, від 03.07.2014 у справі № 910/2040/14, від 24.09.2014 у справі №916/1425/14.

Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 44, 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 52539, 61 грн.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційно-будівельна компанія «ПАЛЛАДІУМ» (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 31; ідентифікаційний код 37101609) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС ТРАНС РЕЙЛ» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10, офіс 320, ідентифікаційний код 37046795) 4535 (чотири тисячі п'ятсот тридцять п'ять) грн. 63 коп. - інфляційних втрат, 3548 (три тисячі п'ятсот сорок вісім) грн. 95 коп. - 3% річних, 6062 (шість тисяч шістдесят дві) грн. 42 коп. - витрат на оплату послуг адвоката, 1212 (одну тисячу двісті дванадцять) грн. 48 коп. - витрати по сплаті судового збору, видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

4. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.10.2014.

Головуючий суддя: Т.В.Васильченко

Судді: О.А. Грєхова

М.О.Любченко