Рішення № 41172523, 31.10.2014, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/11588/14-ц

Провадження № 2/520/6094/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.10.2014 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.

за участю секретаря - Баранової Ю.О., Коваль В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради, в особі органу опіки та піклування про усунення перешкод у вихованні дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон,

ВСТАНОВИВ:

08.09.2014 року позивач звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнила та згідно редакції від 25.09.2014 року просила ухвалити рішення, яким визнати право ОСОБА_1 на тимчасові виїзди за межі території України разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у тимчасовому виїзді за межі території України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати дозвіл на виїзд з України громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення ОСОБА_3 шістнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Зазначити, що це рішення є підставою для Відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області для оформлення проїздних документів на ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Свої вимоги мотивує тим, що від стосунків з відповідачем ОСОБА_2 народився син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач зазначає, що після народження дитини стосунки значно погіршились, в сім'ї стали виникати сварки та скандали на підставі взаємонепорозуміння та в серпні 2004 року сім'я розпалась остаточно, відповідач зібрав свої речі та почав жити окремо.

Позивач стверджує, що немотивована відмова відповідача у наданні згоди на тимчасовий виїзд дитини за кордон є перешкодою для тимчасового перебування дитини в різних країнах світу, фізичного розвитку та досягнення успіхів у спорті.

Вищевказані обставини і стали підставою для звернення до суду з даним позовом.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.74, 76, 77 ЦПК України.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, сповіщався належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв та клопотань про відкладання не заявляв.

При викладених обставинах суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, який сповіщений про розгляд справи належним чином, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, ухваливши заочне рішення у справі, зі згодою представника позивача, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України, так як надані матеріали є повними і достатніми для розгляду справи у відсутності відповідача.

Відповідно до ст. 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи сповіщався належним чином, поважність причини не явки до суду не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини між сторонами по справі є сімейно-правовими та урегульовані положеннями СК України.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року народився ОСОБА_3, про що Відділом реєстрації актів громадянського стану київського районного управління юстиції м. Одеси в книзі записів актів громадянського стану про народження 08 серпня 2001 року зроблено відповідний запис № 50, де батьками дитини записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

З початку 2011 року син - ОСОБА_3 навчається в Комунальному позашкільному навчальному закладі «Спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву імені Літвака Бориса Давидовича», що підтверджується довідкою № 263 від 21 серпня 2014 року.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що дитина робить великі успіхи у спорті та його команда постійно виїжджає на змагання до різних країн. З метою культурного та освітнього виховання сина, його фізичного, духовного та морального розвитку, ОСОБА_1 усно звернулась до начальника відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеські області із заявою про видачу проїздних документів. Однак їй було відмовлено, посилаючись на відсутність згоди батька дитини.

Після чого позивач звернулась до відповідача ОСОБА_2 із проханням надати нотаріально посвідчену згоду на тимчасові виїзди дитини за межі України та згоду на оформлення проїздних документів, та як в наступний час виникла потреба виїзду сина на змагання, але відповідач заперечує без пояснення причин, порушуючи при цьому інтереси дитини, перешкоджаючи його інтересам та розвитку, що призводить до засмученості та розчарування дитини.

Статтею 33 Конституцією України від 28 червня 1996 року передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які установлюються законом.

Статтею 313 Цивільного Кодексу України визначено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними. Водночас фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України.

Порядок виїзду за кордон дітей громадян України визначено Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадяни України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ, постановою КМУ від 27 січня 1995 р. № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України», Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами).

Правила перетинання державного кордону громадянами України, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 р. № 57 із змінами і доповненнями, передбачають, що перетинання державного кордону для виїзду за межі України громадянами, які не досягли 16-річного віку, здійснюються лише за згодою обох батьків (усиновлювачів) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку. Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, згода другого з батьків не вимагається у разі пред`явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою КМУ від 31 березня 1995 р. № 231 (із змінами) визначено зокрема, що виїзд неповнолітніх громадян України за межі території України здійснюється за одним із таких документів: паспорт громадянина України для виїзду за кордон, виданий дітям - громадянам України згідно з цими правилами; проїзний документ дитини, виданий відповідно до Правил; паспорт громадянина України для виїзду за кордон одного з батьків, у який, відповідно до Правил, записано дитину, яка прямує у його супроводі через державний кордон.

Пунктом 18 цих Правил передбачено, що оформлення паспорта/проїзного документа здійснюється на підставі заяви батьків (законних представників батьків чи дітей), а у разі, коли батьки не перебувають у шлюбі між собою, - того з них, з ким проживає дитина, справжність підпису яких засвідчено нотаріально. За наявності заперечень одного з батьків документ може бути оформлено на підставі рішення суду.

Виїзд за межі України громадян, які не досягли 16-річного віку, у супроводі одного з батьків або у супроводі осіб, які уповноважені одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється: за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків не перебуває у пункті пропуску через державний кордон; без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: коли другий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджує запис про батька у свідоцтві про народження дитини, і він відсутній у пункті пропуску; коли у паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким прямує громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документі є відповідний запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України чи відмітка про взяття на консульський облік в дипломатичному представництві України за кордоном; у разі пред'явлення оригіналів документів або їх нотаріально посвідчених копій: свідоцтва про смерть другого з батьків; рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків; рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім; рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним; рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків; довідки про народження дитини, виданої відділом реєстрації актів цивільного стану, із зазначенням підстав внесення відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України (під час виїзду дитини за кордон у супроводі одинокої матері).

Таким чином, діючим законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

Сімейне законодавство виходить із принципу повної рівноправності обох батьків - батька і матері - у всіх правах і обов'язках відносно своїх дітей. Зокрема, стаття 155 СК України визначає, що здійснення батьками своїх прав по виконанню обов`язків мають ґрунтуватися на повній повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов'язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» за відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради, в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 10, 212-215 ЦПК України, ст. 4 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженого Постановою КМУ від 27.01.1995 року № 57, Правилами оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1995 року № 231, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Київська районна адміністрація Одеської міської ради, в особі органу опіки та піклування, про усунення перешкод у вихованні дитини та надання дозволу на виїзд дитини за кордон - задовольнити.

Визнати право ОСОБА_1 на тимчасові виїзди за межі території України разом з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у тимчасовому виїзді за межі території України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та надати дозвіл на виїзд з України громадянину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у супроводі матері ОСОБА_1 без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 до досягнення ОСОБА_3 шістнадцятирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Куриленко О. М.