Рішення № 41169367, 16.10.2014, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16449/13-ц

Провадження № 2/344/2429/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2014 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої-судді Бабій О.М.,

секретарів Сивухіної Ю.Ю., Іванова О.В.,

за участі представника відповідачки за первісним позовом - позивачки за зустрічним ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат та зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Л68.188.70329 від 05.11.2011 року, посилаючись на те, що відповідачка отримала в позивача кредит в розмірі 9810 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 25,25 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом строком на 36 місяців та зобов'язалась виконати кредитні зобов'язання відповідно до умов кредитного договору. Внаслідок порушення графіку сплати коштів станом на 19.09.2013 року за відповідачкою наявна заборгованість за кредитними зобов'язаннями в розмірі 35 749 грн. 75 коп.

Відповідачка подала зустрічний позов про визнання кредитного договору № Л68.188.70329 від 05.11.2011 року недійсним. Вимоги зустрічного позову мотивувала тим, що при підписанні кредитного договору були порушені її права та інтереси шляхом введення в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Оспорюваний кредитний договір відповідачка уклала для отримання кредиту для погашення заборгованості за іншим кредитним договором в цьому ж банку, готівкових коштів через касу банку вона не отримала, як і не отримала примірника кредитного договору. У зв'язку з тим, що кредитний договір є недійсним з моменту укладення, то відповідачка просить застосувати двосторонню реституцію та зобов'язується повернути позивачу кошти в сумі 9 810 грн., які вона використала для погашення попереднього кредиту. Всупереч п. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» банком при укладенні договору не було роз'яснено інформації щодо умов кредитування, в самому кредитному договорі відсутній загальний опис вартості кредиту. В порушення п. 5 ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитний договір містить дискримінаційні умови щодо можливості банком на власний розсуд змінювати відсоткову ставку. Наслідком несправедливості умов кредитного договору став істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків сторін цього договору, що порушує права позичальника, як споживача кредитних послуг банку.

Представник позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним в судові засідання не з'являвся, про час та місце удових засідань повідомлявся належним чином, надіслав до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника позивача. Проси вимоги первісного позову задовольнити.

Представник відповідачки за первісним позовом - позивачки за зустрічним у судовому засіданні проти позову ПАТ «Ідея Банк» заперечував, оскільки кредитний договір укладений з порушенням ЗУ «Про захист прав споживачів». З цих підстав просив задовольнити вимоги зустрічного позову про визнання його недійсним та застосувати двосторонню реституцію

Заслухавши пояснення представника відповідачки за первісним позовом (позивачки за зустрічним), дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права банку на належне виконання умов кредитного договору, та з приводу захисту прав споживача, внаслідок чого банк позивається про його відновлення шляхом стягнення заборгованості за договором з позичальника, а споживач про визнання кредитного договору недійсним з підстав передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Статтею 1054 Цивільного Кодексу України визначено зміст кредитного договору. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Істотними умовами кредиту є розмір кредиту та строк повернення кредиту.

05 листопада 2011 року між публічним акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № Л68.188.70329 (а.с.5-7), за яким банк надав, а позичальник (відповідачка) отримала кредитні ресурси в розмірі 9810 гривень та зобов'язалась повернути кредит протягом 36 місяців. Відповідно до пункту 1.4. кредитного договору плата за користування кредитними коштами становить 25,25% річних від залишкової суми кредиту. Пунктом 2.1 встановлено, що позичальник зобов'язаний повертати кредит разом з процентними платежами в 36 щомісячних внесках до 5 дня/числа кожного місяця, при цьому перші 35 внески у рівній сумі 518,87 грн., а останній внесок 512,36 грн. до 05.11.2014 року.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у встановлений договором строк.

Не зважаючи на взяті на себе за кредитним договором зобов'язання, відповідачка систематично порушувала умови, передбачені цим договором. На підтвердження цього надано довідку-розрахунок заборгованості за кредитним договором № Л68.188.70329 від 05.11.2011 року (а.с.4).

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, за змістом якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема неустойка.

Станом на 19 вересня 2013 року, згідно довідки про стан заборгованості за кредитним договором № Л68.188.70329 від 05.11.2011 року, заборгованість відповідачки за кредитними зобов'язаннями становить 35 749 грн. 75 коп., з яких: основний борг - 4699 грн. 55 коп., прострочений борг - 5110 грн. 45 коп., прострочені проценти - 7284 грн. 83 коп., строкові проценти - 95 грн. 01 коп., нарахована плата за кредитне обслуговування - 127 грн. 53 коп., пеня - 18432 грн. 38 коп.

Таким чином, враховуючи порушення позичальником договірних зобов'язань, що полягає у несплаті тіла кредиту, відсотків та пені, суд приходить до переконання що позивач ПАТ «Ідея Банк» набув права на стягнення боргу за кредитним договором.

Вирішуючи вимоги зустрічного позову про визнання кредитного договору № Л68.188.70329 від 05.11.2011 року недійсним на підставі ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», суд врахував наступне.

Згідно з положеннями пунктів 22, 23 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем вважається фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов'язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов'язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Зважаючи на предмет кредитного договору банк надав позивачу за первісним позовом споживчий кредит.

Тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми Цивільного кодексу України та Закон України «Про захист прав споживачів».

В силу ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а відповідно до ч. 2 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Стаття 203 ЦК України закріплює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Це зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", на яку посилається зустрічний позивач, як на правове обґрунтування позовної вимоги, передбачено що перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про особу та місцезнаходження кредитодавця; кредитні умови, зокрема: мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений, форми його забезпечення, наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит може бути виданий, орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов'язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту, строк, на який кредит може бути одержаний, варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги, можливість дострокового повернення кредиту та його умови, необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється, податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Однак, обов'язок повідомлення споживачам можливих складових загальної вартості кредиту та інше не є істотною умовою договору кредитування, а простим обов'язком повідомлення споживачів про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту і жодним чином не може створювати підстав для визнання недійсним такого Договору. За приписами ст. ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Так, сторони спірного кредитного договору на добровільних засадах визначили усі його умови, які прописані чітко і зрозуміло. Доводи представника позивача за зустрічним позовом про істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків позичальника є надуманими, а його посилання на положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якою встановлено, що у разі якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним, є безпідставним. Оскільки ОСОБА_3 ніхто не спонукав до укладення договору, ініціатива отримання кредиту виходила саме від неї, а не банку, і як уже зазначалось, умови Договору є чіткими та зрозумілими, то не заслуговують на увагу і доводи представника позивача за зустрічним позовом, що спірний договір укладений на несправедливих умовах;

- oсоба, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Позивачем за первісним позовом чи його представником не ставиться під сумнів обсяг цивільної дієздатності сторін. Крім того, в договорі зазначено прізвище особи, яка укладає договір від імені ПАТ «Ідея Банк»;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Як вже зазначалось раніше відповідачка ОСОБА_3 була ініціатором укладення кредитного договору, в момент його підписання вона була ознайомлена з усіма умовами договору та могла обирати або не погоджуватись на певні умови, однак цього не зробила, доказів таких не наддала суду. Посилання позивачки за зустрічним позовом в своїх поясненнях на те, що при укладенні кредитного договору працівники банку ввели її в оману є голослівними, оскільки відповідно до роз'яснень п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9, правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Позивачкою ОСОБА_3 та її представником таких доказів суду не надано;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Кредитний договір укладений у письмовій формі як того вимагає ч. 1 ст. 1055 ЦК України. Факт підписання кредитного договору сторонами, що є підставою вважати, що договір укладений у письмовій формі сторонами не оспорюється. Позивачка стверджує, що вона не отримала свій примірник кредитного договору, однак доказів на підтвердження своїх не дає;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, який укладений між сторонами був спрямований на реальне настання правових наслідків, відповідач за зустрічним позовом надав позивачці кошти, а остання могла їх отримати, однак як вказав представник відповідачки за отриманням коштів в кассу банку ОСОБА_3 не зверталась, однак кошти згідно п. 1.2 договору могли бути надані і в безготівковій формі. ОСОБА_3 стверджує, що кредит вона отримувала для погашення іншого кредиту в цьому ж банку, тому кошти були перераховані на погашення заборгованості за іншим кредитом, чого представником не заперечувалось;

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Отже, кредитний договір укладений 16.01.2008 року між сторонами та його умови відповідають вимогам, які встановлені для чинності правочину.

За змістом частини 1 статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами при укладанні договору були передбачені розміри та підстави нарахування неустойки, будь-яких доказів щодо звернення позичальника з відповідними заявами про зміну умов договору в частині нарахування штрафів та пені і претензій матеріали справи не містять, договори були підписані та частково виконувалися позичальником, що свідчить про прийняття умов договору.

Окрім того згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Будь-яких клопотань про зменшення розміру пені чи про її перерахунок, ОСОБА_3 та її представник суду не заявляли, свого розрахунку суду не надали.

Як вбачається зі змісту ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 60 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, тобто твердженнях, які самі по собі потребують доведення.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що первісний позов підлягає до задоволення, а вимоги зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Судовий збір підлягає відшкодуванню публічному акціонерному товариству «Ідея Банк» за рахунок ОСОБА_3 на підставі ч. 1 ст. 88 ЦПК України.

На підставі вищенаведеного, відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року № 9, п. 10, 28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління НБУ України від 10.05.2007 року № 168, ст. ст. 1 п. 22-23, 11, 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст. 5, 16, 204 ч.1, 203, 215 ч.1, 627, 628 ч.1, 629, 638 ч.1, 1054, 1055 ч.1, 1056 ЦК України, ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України, керуючись ст. ст. 213-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, судових витрат задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», місцезнаходження якого: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. № 11, (рахунок 29090500033016.980 в ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310, код 19390819) - 35 749 грн. 75 коп. (тридцять п'ять тисяч сімсот сорок дев'ять гривень 75 копійок) заборгованості за кредитним договором № Л68.188.70329 від 05.11.2011 року, з яких: основний борг - 4699 грн. 55 коп., прострочений борг - 5110 грн. 45 коп., прострочені проценти - 7284 грн. 83 коп., строкові проценти - 95 грн. 01 коп., нарахована плата за кредитне обслуговування - 127 грн. 53 коп., пеня - 18432 грн. 38 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, в користь публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», місцезнаходження якого: 79008, м. Львів, вул. Валова, буд. № 11, (рахунок 29090500033016.980 в ПАТ «Ідея Банк», МФО 336310, код 19390819) - 357 грн. 50 коп. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» про визнання кредитного договору недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 21 жовтня 2014 року.

Суддя Бабій О.М.