Рішення № 41168743, 24.10.2014, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/1534/14-ц

РІШЕННЯ

Іменем України

24 жовтня 2014 року м.Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Гриценко І.Г.

при секретарі: Манюк Л.В.

за участю представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «СК «Провідна», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої ДТП,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «СК «Провідна», ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої ДТП.

Позивач просить винести рішення, згідно якого стягнути з ПАТ «СК «Провідна» на її користь 25500 грн. в якості страхового відшкодування матеріальних збитків та стягнути з ОСОБА_1 26409 грн. 20 коп. матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 17.07.2008 року на автодорозі Вінниця-Бар на повороті на с. Широка Гребля Вінницького району мала місце дорожньо-транспортна пригода, в якій було пошкоджено належний ОСОБА_3 автомобіль марки Volkswagen д.н.з. НОМЕР_3.

Факт заподіяння шкоди та обставини вчинення ДТП підтверджується постановою Барського районного суду Вінницької області від 26.08.2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24.12.2008 року, відповідно до якої винним у скоєнні ДТП визнано ОСОБА_1 та притягнуто до адміністративної відповідальності шляхом накладення адміністративного стягнення за ст.124 КУпАП.

Диспозиція статті 124 КУпАП визначає порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Разом з тим, 06 квітня 2009 року була порушена кримінальна справа за ст. 286 ч. 1 КК України, до вирішення якої ОСОБА_4 не могла звернутися до страхової компанії та до ОСОБА_1 з вимогою відшкодувати завдану матеріальну шкоду.

Постановою старшого слідчого СУ УМВС України від 17 травня 2013 року ОСОБА_5 кримінальне провадження у даній справі закрито за відсутністю ознак складу злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Одразу після дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 повідомила ПАТ «СК «Провідна» про страховий випадок та звернулася із заявою про виплату страхового відшкодування.

Лише 11.02.2014 року, що підтверджується копією конверту та супровідним листом, на адресу ОСОБА_3 надійшла відповідь ПАТ «СК «Провідна» про відмову у виплаті страхового відшкодування датована 05.10.2009 року.

Відмовляючи у виплаті страхового відшкодування ПАТ «СК «Провідна» мотивувала свій висновок тим, що не встановлена ступінь вини водія ОСОБА_1 у скоєні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому, ПАТ СК «Провідна» посилається на те, що довідкою про ДТП ВВС Вінницького району УМВС Вінницької області МВС України №121/9 від 20.08.2008 року та постановою про відмову в порушенні кримінальної справи встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода настала внаслідок невиконання ОСОБА_4 вимог п.п. 10.1 Правил дорожнього руху, а також в наслідок невиконання водієм ОСОБА_1 вимог п. 14.2 Правил дорожнього Руху України.

Такі, доводи ПАТ СК «Провідна» є надуманими та не відповідають дійсності оскільки наявність чи відсутність вини особи в силу вимог чинного законодавства України може підтверджуватися лише судовим рішенням, яке набрало закону, а не довідкою про ДТП чи постановою слідчого.

Постанова про відмову в порушенні кримінальної справи стосовно ОСОБА_1 вказує лише на відсутність в його діях складу злочину.

Відповідно до п. 4 постанови ВССУ України №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Постановою Барського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 24 грудня 2008 року встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП.

З врахуванням ст.9 КУпАП та постанови Барського районного суду Вінницької області від 26 серпня 2008 року, встановлена вина ОСОБА_1 у порушення правил дорожнього руху та спричиненні ДТП.

Разом, з тим вина ОСОБА_4 відсутня, так як відсутні будь-які судові рішення про притягнення її до адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Таким чином, відмова відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування з посиланням на пп. З ч. 1 ст.1188 ЦК України та не встановлення ступеня вини кожного з учасників ДТП є незаконною.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК встановлено, що шкода, заподіяна при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується особою, з вини якої шкода була заподіяна.

Висновком спеціаліста Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру УМВС України у Вінницькій області від 15.08.2008 року №404 встановлено, що розмір матеріального збитку завданий ОСОБА_4, як власнику автомобіля Volkswagen Golf 4 1.6 д.н.з. НОМЕР_3, 2003 року випуску в результаті його пошкодження при ДТП складає 51909 грн. 20 коп.

Оскільки відповідальність ОСОБА_1 згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВВ/1717954 застраховано у СК «Провідна», ОСОБА_4, звернулася за відшкодуванням до Страховика.

Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одні сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі і виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Поліс укладений на умовах відшкодування шкоди, заподіяної майну третіх осіб в межах до 25500,00 грн. Ця сума є значно меншою, ніж розмір заподіяного ОСОБА_3 матеріального збитку.

Відповідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З урахуванням права на отримання позивачем страхового відшкодування від Страховика в сумі 25500,00 грн. ОСОБА_1 зобов'язаний відшкодувати їй: 51909,20 грн. (сума завданого збитку) - 25500,00 грн. (страхове відшкодування ) = 26409,2 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, просила їх задоволити, дала пояснення аналогічні змісту позовної заяви. В подальшому в ході розгляду справи судом в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву згідно якої просила позов задоволити та розглянути справу у її відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав взагалі просив в задоволенні позову відмовити повністю у зв'язку із спливом позовної давності та недоведеності позовних вимог, про що надав письмову заяву в якій зазначив свої обґрунтування у відмові в задоволенні позову. Дав пояснення аналогічні змісту поданої ним заяви, також зазначив, що ОСОБА_1 не має відшкодовувати будь-якої шкоди позивачу, так як згідно постанови старшого слідчого СУ УМВС України від 17 травня 2013 року ОСОБА_5 кримінальне провадження по факту ДТП, що мало місце 17.07.2008 року за участю водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 закрите у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, і що в даному ДТП були пошкодженні транспортні засоби винна сама позивач ОСОБА_3, що підтверджується вказаною постановою слідчого.

Представник відповідача ПАТ «СК «Провідна» в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду надав письмові заперечення проти позову, згідно яких просить застосувати строк позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні вимог до ПрАТ «СК «Провідна», просить розглянути справу у його відсутності.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи, а саме: копію постанови Барського районного суду, копію постанови про закриття кримінального провадження від 17.05.2013 року, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, висновок спеціаліста №404 від 15.08.2008 року, довідку про дорожньо-транспортну пригоду, постанову про відмову в порушені кримінальної справи від 25.07.2008 року, та інші, оглянувши заперечення представника ПАТ «СК «Провідна», заяву представника відповідача ОСОБА_2 про застосування судом позовної давності, матеріали кримінального провадження внесеного в ЄРДР за №12013010100000292, матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступного.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Постановою слідчого про закриття кримінального провадження від 17.05.2013 року (а.с.44) встановлено, що 17 липня 2008 року близько 09 год. 20 хв. на авто дорозі сполученням м. Вінниця - м. Могилів - Подільський, в районі перехрестя із другорядною дорогою, що веде в напрямку с. Широка Гребля Вінницького району сталося зіткнення автомобіля «Фольксваген» державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4, яка здійснювала маневр повороту ліворуч в напрямку с. Широка Гребля, із автомобілем «Кіа» державний номерний знак НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_1, який здійснюючи маневр обгону рухався в напрямку м. Мог. - Подільський. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4, відповідно до висновку судово-медичної експертизи №954, отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Даною постановою слідчого від 17.05.2013 року закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2013 року за №12013010100000292, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України.

В мотивувальній частині вказаної постанови зазначено:

«Відповідно до висновку автотехнічної експертизи НДЕКЦ при УМВС України у Вінницькій області №213а від 23.10.2009 «У даній дорожній ситуації що склалася, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди у водія автомобіля «Фольксваген» державний номер НОМЕР_3 ОСОБА_4, з технічної точки зору полягала у виконанні вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України».

Тобто, водій ОСОБА_4 перед зміною напрямку руху повинна була переконатися, що не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.

Згідно з висновком автотехнічної експертизи №41а «В даній дорожній обстановці в діях водія автомобіля «Фольксваген» держ. номер НОМЕР_3 ОСОБА_4 вбачається невідповідність вимогам п. 10.1 Правил дорожнього руху».

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи Харківського науково - дослідного інституту судових експертиз ім. засл. Професора М.С. Бокаріуса №10689, яка проводилася за клопотанням ОСОБА_4, «В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_4 повинна була діяти відповідно до вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_4 мала технічну можливість попередити зіткнення шляхом виконання вимог п.10.1 Правил дорожнього руху України, для чого у неї не було будь - яких перешкод технічного характеру та вказані порушення, з технічної точки зору, знаходилися в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди».

Відповідно до висновку автотехнічної, транспортно - трасологічної експертизи №1817/1818 «В діях водія автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_4 вбачається невідповідність технічним нормам вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Кіа» ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити зіткнення.»

Відповідно до висновку комісійної автотехнічної експертизи №84а/636 «Водій автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_4 повинна була керуватися вимогами п.п. 9.2, 9.4, 10.1 Правил дорожнього руху України. В даній дорожній ситуації водій автомобіля «Кіа» ОСОБА_1 не мав технічної можливості попередити зіткнення. Технічна можливість попередити дане зіткнення у водія автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_4 забезпечувалася виконанням нею технічних норм вимог п. 10.1 ПДР України».

В ході слідства з'ясовано, що в місці дорожньо-транспортної пригоди відсутні дорожні знаки попереджаючі про наявність перехрестя, а дорога має по одній смузі руху в кожному напрямку. Таким чином, у діях автомобіля «Кіа» ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п.п. а), є) п. 14.6 та п. 11.4 Правил дорожнього руху України.

Враховуючи сукупність доказів зібраних по кримінальній справі слід прийти до висновку, що в діях водія ОСОБА_1 відсутній склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а у причинному зв'язку з наслідками перебувають порушення вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_4.»

Суд вважає постанову слідчого про закриття кримінального провадження від 17.05.2013 року належним та беззаперечним доказом відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мало місце 17 липня 2008 року близько 09 год. 20 хв. на авто дорозі сполученням м. Вінниця - м. Могилів - Подільський, в районі перехрестя із другорядною дорогою, що веде в напрямку с. Широка Гребля Вінницького району за участю транспортних засобів «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3 та «Кіа» д.н.з. НОМЕР_5 відповідно під керуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_1

Позивач грунтує свої вимоги на тому, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мало місце 17.07.2008 року підтверджується постановою Барського районного суду Вінницької області від 26.08.2008 року.

Однак в ході огляду матеріалів кримінального провадження внесеного в ЄРДР за №12013010100000292 судом встановлено, що постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.07.2008 року (а.с.49) яка слугувала для складання в подальшому протоколу відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, на підставі якого Барським районним судом Вінницької області 26.08.2008 року було винесено постанову при притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ст.124 КУпАП (а.с.5) - скасована, і остаточною постановою слідчого від 17.05.2013 року закрито кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.02.2013 року за №12013010100000292, у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, в мотивувальній частині якої вказано, що у діях автомобіля «Кіа» ОСОБА_1 відсутні порушення вимог п.п. а), є) п. 14.6 та п. 11.4 Правил дорожнього руху України, а у причинному зв'язку з наслідками перебувають порушення вимог Правил дорожнього руху водієм автомобіля «Фольксваген» ОСОБА_4.»

Тому суд вважає, що постанова Барського районного суду від 26.08.2008 року, на яку посилається позивач не являється доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, що мало місце 17.07.2008 року за участю транспортних засобів «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3 та «Кіа» д.н.з. НОМЕР_5 відповідно під керуванням ОСОБА_3 та ОСОБА_1 з вище викладених міркувань.

Крім того, на день звернення позивача ОСОБА_3 з даним позовом до суду 02.04.2014 року, вона не являлася і не являється на даний час власником автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3, так як згідно облікових карток приватного ТЗ наданих суду Вінницьким центром НППзВАЗ УМВС України у Вінницькій області ОСОБА_3 являлася власником автомобіля «Фольксваген» д.н.з. НОМЕР_3 в період з 20.06.2008 року по 17.06.2009 року, так як 17.06.2009 року даний автомобіль був знятий з обліку для реалізації в комісійний магазин України. 17.06.2009 року вищевказаний автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_7, як йрахується зареєстрованим за нею по теперішній час.

З вище описаних підстав суд прийшов до висновку що позов не є доведеним та задоволенню не підлягає.

Щодо строків позовної давності суд враховує абзац 3 п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення» у відповідності до якого, встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Тому, клопотання представників відповідачів про застосування строків позовної давності у даній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Враховуючи зазначене вимоги представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі на правову допомогу підлягають до задоволення.

Тому необхідно стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 грн. витрат по юридичній допомозі, що підтверджується обгрунтуванням та розрахунком що наданий представником відповідача (а.с.139)

Керуючись ст. ст. 10, 57-61, 89, 209, 212, 214, 215 ЦПК України; ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, п. 4 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 року, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства "СК "Провідна", ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої ДТП відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 3000 (три тисячі) гривень витрат по юридичній допомозі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: