Рішення № 41167742, 22.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15060/14 22.10.14

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛААД»

до Аграрного фонду

про стягнення грошових коштів

Головуючи суддя Цюкало Ю.В.

Суддя Бондаренко Г.П.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін: не з'явились.

СУТЬ СПОРУ:

21.07.2014 року до канцелярії Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява № б/н від 17.07.2014 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛААД» (позивач) до Аграрного фонду (відповідач) про стягнення 1 503 624,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору про надання послуг з перевезення вантажу, укладеного між позивачем і відповідачем, останнім було порушено свої зобов'язання щодо оплати вказаних послуг у строки, передбачені договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2014 року (суддя Цюкало Ю.В.) прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 18.08.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2014 року відкладено розгляд справи до 08.09.2014 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 суд ухвалив розгляд справи № 910/15060/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ЛААД" до Аграрного фонду про стягнення 1 503 624,26 грн. здійснити колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням від 08.09.2014р. Заступника голови Господарського суду міста Києва передано справу № 910/15060/14 для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Босий В.П.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2014 року, справу № 910/15060/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя Цюкало Ю.В.; суддя Бондаренко Г.П.; суддя Босий В.П., призначено розгляд справи на 13.10.2014 року.

В судовому засіданні 13.10.2014р. судом оголошено перерву до 22.10.2014 року.

13.10.2014 року через канцелярію суду віл позивача надійшла заява «Про вжиття заходів до забезпечення позову», у якій останній просить суд накласти арешт на майно або грошові кошти, що належать відповідачу.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Згідно положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік» станом на 01.01.2014 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить - 1 218,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ставка за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову складає 1,5 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто за подання заяви про забезпечення позову, заявником мало бути сплачено 1 827,00 грн. судового збору. Доказів оплати поданої заяви про забезпечення позову позивачем до суду не додано.

Крім того, 13 жовтня 2014 року через канцелярію до суду від позивача надійшло клопотання б/н від 13.10.2014р. в якому ТОВ «Фірма ЛААД» просить витребувати документи первинного бухгалтерського обліку у: Аграрного фонду, Філії ПАТ ДПЗКУ «Гребінківський елеватор», Філії ПАТ ДПЗКУ «Кременчуцький КХП», Філії ПАТ ДПЗКУ «Лубенський насіннєвобробний завод», ДП «Полтавський КХП» ДАРУ, Філії «Троянівський елеватор» ПАТ «Розівський елеватор», ПАТ Сімферопольський КХП.

В задоволенні відповідного клопотання, з підстав його необґрунтованості відповідно до вимог ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, було відмовлено, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином обставин, що перешкоджали самостійно надати відповідні документи до суду, а саме відмов у наданні відповідей на адвокатські запити до суду представлено не було.

Під час перебування справи на розгляді в суді, позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, 21.10.2014 року через канцелярію суду подав заяву б/н від 17.10.2014 року «Про зменшення позовних вимог» в якій ТОВ «Фірма ЛААД» просить стягнути з Аграрного фонду заборгованість за договором про надання послуг № 16/08/12 ЗД від 16.08.2012 року в сумі 1 451 635,08 грн. з них основного боргу - 1 093 350,11 грн., інфляційне нарахування - 177 409,16 грн., 3% річних - 24 175,16 грн. та пеня - 156 700,65 грн.

У відповідності до п. 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ЛААД» (далі по тексту - Перевізник) та Аграрним фондом (далі по тексту - Власник) укладено договір про надання послуг № 16/08/12 ЗД (далі по тексту - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Перевізник бере на себе зобов'язання на підставі Дозволів Відправника надавати останньому комплекс послуг із перевезення (в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи) об'єктів державного цінового регулювання (далі - Вантаж) у кількості 30 232.540 тонн, з усіх станцій Укрзалізниці, зазначених Відправником, а Відправник бере на себе зобовязання оплатити вартість наданих послуг за тарифом не вище 240 грн. за тонну в т.ч. ПДВ.

Ціна договору складає 7 255 809,60 грн. (п. 1.4. Договору).

Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору, ним було надано послуги з перевезення вантажу відповідача належним чином на суму 1 093 350,11 грн., проте свої зобов'язання щодо оплати послуг у строки, передбачені договором останній не виконав.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача боргу та санкцій, сума яких, за розрахунком позивача, становить: основного боргу - 1 093 350, 11грн., інфляційне нарахування - 130 872,22 грн., 3% річних - 47 495, 59 грн. та пеня - 231 906, 34 грн.

21.10.2014 року через канцелярію суду позивач подав заяву б/н від 17.10.2014 року «Про зменшення позовних вимог» в якій просить стягнути з відповідача боргу за Договором, що складається з: основного боргу - 1 093 350,11 грн., інфляційного нарахування - 177 409,16 грн., 3% річних - 24 175,16 грн. та пені - 156 700,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2014 року суд зобов'язував відповідача надати письмовий відзив на позов із зазначенням доказів, що підтверджують викладені у відзиві обставини.

Однак, не дивлячись на вимоги суду, відповідач відзив на позов не надав.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

На підставі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір про надання послуг № 16/08/12 ЗД за до умов якого позивач бере на себе зобов'язання на підставі Дозволів відповідача надавати останньому комплекс послуг із перевезення (в тому числі навантажувально-розвантажувальні роботи) об'єктів державного цінового регулювання у кількості 30 232.540 тонн, з усіх станцій Укрзалізниці, зазначених Відправником, а Відправник бере на себе зобовязання оплатити вартість наданих послуг за тарифом не вище 240 грн. за тонну в т.ч. ПДВ.

Згідно з п. 2.3. Договору, Перевізник зобов'язався забезпечити своєчасне замовлення і подачу вагонів під навантаження (відвантаження) на станції відправлення (отримання) Продукції в узгоджені з Власником терміни, на основі отриманих від нього Дозволів.

Як вбачається з п. 2.7. Договору, Перевізник зобов'язався здійснювати оплату станційних зборів та залізничних тарифів по дорогах мережі «Укрзалізниці», а також здійснювати оформлення та оплату карантинних, ветеринарних сертифікатів, сертифікатів ДХІ, лабораторних досліджень Вантажу, ветеринарний контроль та ін., пов'язане з відвантаженням (прийманням) Вантажу.

Відповідно до п. 3.4. Договору, Власник своєчасно і в повному обсязі зобов'язаний здійснювати оплату Перевізнику за надані послуги.

Згідно з п. 4.3. Договору, після закінчення виконання робіт з відправки (вивантаження) заявленого Вантажу проводиться звірка виконаних Сторонами зобов'язань, після чого Перевізник направляє Власнику Акти наданих послуг з відображенням взаєморозрахунків по кожній станції окремо протягом 5-ти робочих днів після перевезення Вантажу з одного складу на інший. Відповідно до Акту надання послуг проводиться остаточний розрахунок за перевезення заявленого вантажу. Акт надання послуг складається в 2-х примірниках Перевізником і надається Власнику. Власник підписує зазначений Акт надання послуг, завіряє його печаткою та повертає один примірник Перевізнику або надає мотивовані зауваження щодо наданих послуг. У разі відсутності підписаного Акту або вмотивованої відмови у вищевказаний термін послуги по даному Договору вважаються прийнятими і підлягають оплаті в повному обсязі.

На підставі п. 4.4. Договору, розрахунки між Власником та Перевізником здійснюється шляхом переказу грошових коштів на поточний рахунок Перевізника протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання Сторонами Акту наданих послуг.

Відповідно до п. 4.5. Договору, вартість наданих послуг, що підлягає оплаті Перевізнику, вказується в Акті наданих послуг.

Згідно з п. 4.6. Договору, до Акту наданих послуг Перевізник зобов'язаний надати: реєстр залізничних накладних та/або їх належним чином завірені копії; калькуляцію на комплекс послуг, що їх надано Перевізником Власнику Вантажу залізно-дорожніми вагонами та їх вартість.

Відповідно до п. 4.8. Договору, документом, що підтверджує обсяг наданих послуг за цим договором, є єдиний транспортний документ (залізнична накладна), яка містить інформацію про шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення, а також інші передбачені чинним законодавством документи, що підтверджують факт надання послуг, які є предметом цього договору.

З огляду на це, доказами перевезення вантажу відповідача позивачем підтверджується відповідними залізничними накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

На підставі ч. 1 ст. 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно з п. 3.7. Договору, робота перевізника вважається виконаною за фактом відправлення (вивантаження) вагонів зі станцій відправлення (отримання) відповідно до Дозволів Власника та надання в офіс Власника документів, обговорених в п. 2.6. цього Договору. При наданні вищезазначених документів підписується Акт наданих послуг.

13 жовтня 2014 року позивачем було надано в судовому засіданні супровідні листи: № 02, згідно з яким 10.01.14р. відповідачем було отримано Акт наданих послуг на суму 127 710,84 грн.; № 12, згідно з яким 09.01.14р. відповідачем було отримано Акт наданих послуг на суму 241 583,22 грн.; № 18, згідно з яким 13.01.14р. відповідачем було отримано Акт наданих послуг на суму 487 868,40 грн.; № 238, згідно з яким 14.01.14р. відповідачем було отримано Акт наданих послуг на суму 236 187,65 грн. (належним чином засвідчені копії супровідних листів долучені до матеріалів справи).

Мотивованих зауважень з боку відповідача щодо наданих позивачем послуг по Договору відповідно до вказаних актів до суду не надано, а тому, в силу п. 4.3. Договору, послуги вважаються прийнятими і підлягають оплаті в повному обсязі, і на підставі п. 3.7. Договору робота перевізника є виконаною на суми, вказані в актах направлених відповідачу.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 5.9. Договору передбачено, що у разі порушення строків оплати послуг, передбачених п. 4.1. цього Договору, Власник зобов'язаний сплатити Перевізнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми боргу з урахуванням заяви «Про зменшення позовних вимог», суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача: основного боргу - 1 093 350,11 грн., інфляційного нарахування - 177 409,16 грн., 3% річних - 24 175,16 грн. та пені - 156 700,65 грн. є правомірними та доведеними.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, а також те, що доказів сплати заборгованості відповідачем станом на час розгляду справи до суду не надано, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

З приводу наявного в матеріалах справи акту звірки з якого вбачається, що відповідачем було часткового сплачено 581 553,50 грн., що підтверджується довідкою з банку № 08/3000 від 08.08.2014 року, то суд відмічає, що з вказаної довідки вбачається, що заявлена відповідачем сума перераховувалась в оплату послуг по переміщенню зерна, згідно договору 16/08/12зд від 16.08.12р. по акту 1 від 01.11.12р., однак сума заборгованості заявлена позивачем складається на підставі актів за інші періоди. Окрім того, перерахування відповідачем відповідної суми коштів відбулося до моменту надання позивачем на підписання неоплачених за заявлених позовом актів, тобто, по суті, інших актів.

Щодо розподілу господарських витрат у справі № 910/15060/14.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" Вищий господарський суд України з приводу запитання: "Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?" довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування заяви позивача «Про зменшення позовних вимог», становить - 1 451 635,08 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 29 032,70 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з АГРАРНОГО ФОНДУ (ідентифікаційний код 33642855, адреса: 01001, м. Київ, ВУЛИЦЯ ГРІНЧЕНКА, будинок 1, р/р 35227003004099 в ДКСУ у м. Києві, МФО 820172), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ФІРМА "ЛААД" (ідентифікаційний код 36007655, адреса: 39600, Полтавська обл., місто Кременчук, ВУЛИЦЯ БУТИРІНА, будинок 8Б, р/р 26000500080766 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу - 1 093 350,11 грн. (один мільйон дев'яносто три тисячі триста п'ятдесят гривень 11 копійок), інфляційного нарахування - 177 409,16 грн. (сто сімдесят сім тисяч чотириста дев'ять гривень 16 копійок), 3% річних - 24 175,16 грн. (двадцять чотири тисячі сто сімдесят п'ять гривень 16 копійок), пені - 156 700,65 грн. (сто п'ятдесят шість тисяч сімсот гривень 65 копійок) та судових витрат - 29 032,70 грн. (двадцять дев'ять тисяч тридцять дві гривні 70 копійок). Видати наказ.

3. Заяву б/н від 13.10.2014 року «Про вжиття заходів до забезпечення позову» Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІРМА "ЛААД" по справі № 910/15060/14 - залишити без розгляду.

4. Копію даного рішення направити сторонам по справі № 910/15060/14.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 27.10.2014р.

Головуючи суддя Ю.В. Цюкало

Суддя Г.П. Бондаренко

Суддя В.П. Босий