Ухвала суду № 41166509, 30.10.2014, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/4220/14р. Головуючий у 1-й інстанції Притуло Л.В.

Суддя-доповідач Спас О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Спас О.В.,

суддів: Полякова О.З.,

Бабак А.М.,

при секретарі Бабенко Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль»

на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року

у справі за скаргою Публічного акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль на дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Садомової Наталії Володимирівни, заінтересована особа ОСОБА_6,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2014 року ПАТ Райфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МУЮ Садомової Н.В., заінтересована особа ОСОБА_6

У скарзі зазначало, що 31.03.2014 року на адресу Запорізької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надійшли дві постанови головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ Садомової Н.В. про відмову у відкритті виконавчого провадження від 26.03.2014 року - ВП №42656137 та ВП №42656387 від 26.03.2014 року. Як зазначено в оскаржуваних постановах, заяви про примусове виконання виконавчих листів, надійшли 24.03.2014 року, однак заявник вказує, що заяви про відкриття виконавчих проваджень були подані до ВДВС 21.03.2014 року. Підставою для винесення вказаних постанов вказано те, що, згідно відміток державного виконавця від 07.03.2014 року на виконавчих листах, останні були повернуті стягувачу за його заявою відповідно до п.1 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». У зв'язку з цим державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі, якщо виконавчий документ повернено стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів. З вказаним рішення державного виконавця заявник не погоджується, посилаючись на ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених ст.22 цього Закону. Виконавчі листи, згідно вказаної статті, можуть бути пред'явлені до виконання протягом року з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Вважає, що вони скористалися своїм правом на повторне пред'явлення виконавчих документів до виконання на підставі ч.5 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» та в межах строків, передбачених ст..22 ЗУ «Про виконавче провадження».

Посилаючись на викладені обставини, просило суд визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВДВС Мелітопольського МРУЮ Садомової Н.В. при винесенні постанов про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП 42656137 та ВП 42656387 від 26.03.2014 року, скасувати вказані постанови та зобов'язати ВДВС Мелітопольського МРУЮ прийняти до виконання виконавчі листи №2-786/09, виданий 14.07.2009 року, та №2-3542/2009, виданий 25.01.2010 року, і винести постанови про відкриття виконавчого провадження.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, необґрунтованість, неповне дослідження обставин справи, що мають значення для справи, просить ухвалу скасувати, та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

В засідання апеляційного суду особа, чиї дії оскаржують ся, не з'явилася, будучи належно та своєчасно повідомленим про час та місце судового засідання, що підтверджується наявним у справі рекомендованим поштовим повідомленням про вручення повістки. З клопотаннями про відкладення судового засідання з повідомленням про поважність причин неявки до апеляційного суду не звернулася. Судова колегія ухвалила про можливість розглядати справу за відсутності вказаної особи.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, заслухавши пояснення представника апелянта Святюка М.В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і передати питання на новий розгляд суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Під час апеляційного розгляду встановлені порушення порядку вирішення скарги.

Вказаного висновку колегія суддів дійшла з урахуванням роз'яснень, наданих постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».

В цій постанови наголошено, що за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд постановляє ухвалу, яка має відповідати вимогам статей 210, 213, 387 ЦПК (п.18).

Проте, зі справи вбачається, що оскаржена ухвала не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З оскарженої ухвали видно, що суд досліджував та надавав правову оцінку тим обставинам, які не були вказані в якості підстав скарги заявника. Одночасно не проаналізовані судом і не дістали правової оцінки обставини, на які заявник послався, обґрунтовуючи подану скаргу.

Заявник посилався на ті обставини, що подача ним виконавчих листів відповідає ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, належної правової оцінки вказана обставина не знайшла.

Суд першої інстанції залишив поза увагою роз'яснення п.22 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 07.02.2014р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», де вказано: ураховуючи положення пункту 1 частини першої та частини п'ятої статті 47 у взаємозв'язку з вимогами пункту 7 частини першої статті 26 Закону про виконавче провадження, повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою не означає закінчення (закриття) виконавчого провадження і не тягне за собою наслідків у вигляді неможливості розпочати його знову та не позбавляє стягувача права повторно звернутися до органу державної виконавчої служби за виконанням судового рішення протягом встановлених законом строків.

Таким чином, встановлені під час апеляційного розгляду вищенаведені обставини дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції порядку розгляду скарги і тягнуть скасування оскарженої ухвали з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Запорізької обласної дирекції АТ «Райффайзен Банк Аваль» задовольнити частково.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13 серпня 2014 року у цій справі скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: