Постанова № 41165926, 20.10.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

20 жовтня 2014 р. № 820/16630/14

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання Звягіна Я.І.,

представників сторін:

позивача - Яковлева Є.В.,

відповідача - Наконечного А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ВУДАРТ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство "ВУДАРТ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд: скасувати податкові повідомлення-рішення видані Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18 вересня 2014 року №0001172201, №0001182201, №0001192201.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом без дотримання податкового законодавства України, а зафіксовані в акті перевірки висновки не відповідають дійсним обставинам справи.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, позиція яких повністю збігається з викладеною у судовому засіданні, де зазначив, що встановлені при перевірці позивача порушення належним чином зафіксовані в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на цілком законних підставах та відповідають чинному законодавству, у зв'язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фахівцем Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області проведена планова виїзна документальна перевірка ПП "ВУДАРТ" податковий номер 36818153, з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.20111 року по 31.12.2013 року, результати якої оформлені актом №2765/20-38-22.01-36818153 від 08.08.2014 року, яким зафіксовано: п.135.1, п. 135.2 ст. 135, п.138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст. 139, п.п. "б" п.176.2 ст. 176, п.185.1 ст. 185, п.186.1 ст. 186,ст. 187, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.п.201.6, п.п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-V (із змінами та доповненнями), п.2.6 Положення №637 (т. 1 а.с. 39-148).

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки подав на них свої заперечення №460 від 08.09.2014 року до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (т. 1 а.с. 149-162).

Рішенням від 15.09.2014 року №13508/10/20-22-01-12 Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області висновки акту перевірки залишено без змін (т. 1 а.с. 163-177).

На підставі зазначеного акту перевірки Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.09.2014 року: №0001192201, №0001182201, №000172201 (т. 1 а.с. 179-181).

Позивач зареєстрований виконавчим комітетом Харківської міської ради 17.12.2009 року, згідно свідоцтва серії А01 №422856 (т.1 а.с. 21).

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вударт" є платником податку на додану вартість, про що останньому видано свідоцтво відповідного зразка №100266922 (т. 1 а.с. 25).

Судовим розглядом встановлено, що в перевіряємий період позивачем були укладені договори на поставку товарів та послуг, а саме:

- про придбання товарів за договорами поставок з ПП "ВПФ "Влатор" договір поставки №ВЛ - 84 від 11.11.2011 року та з ПП "ТПК "Спецпостач" договір поставки №СП-54 від 11.11.2011 року;

- про реалізацію товарів на користь ТОВ "Епіцентр К", ТОВ "АТБ-Маркет", ТОВ "Айсберг" ЛТД, ТОВ "Метро Кеш енд Кері Україна";

- про надання послуг ПП "АЗЧ Постач", ПП "ТПК "Спецпостач", ПП "ПО Мануфактура", ДП "Деснел Трейд", ПП "ЛСВ Моноліт", ПП ВПФ "Влатор", ТОВ "НПО "Будгідр-Схід", ТОВ "ТК "Російський Продукт", ПП "Виробник Інтер Плюс", ПП "Інтермитсервіс", ПРАТ "СК Мост", ТДВ "Велика Страхова Компанія", ПРАТ "СК "Автоексімстрах".

Реальність виконання зазначених договорів підтверджується залученими до матеріалів справи документами первинного та бухгалтерського обліку: податковими накладними, видатковими накладними, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, довіреностями, виписками з банку, звітами про виконані роботи .

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем укладено ряд договорів добровільного страхування фінансових ризиків, на підтвердження реальності укладення яких товариством позивача надано до суду акти здачі-прийняття.

Проаналізувавши вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем доведено придбання послуг у своїх контрагентів та отримання від нього послуг контрагентами, оскільки ними виконані умови укладених договорів, що підтверджується первинними бухгалтерськими та податковими документами, які виписані з додержанням вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (із змінами та доповненнями), п. 9.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" та п. 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88; зареєстровано у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704). Факти, які б позбавляли правового значення конкретні видані за здійсненими господарськими операціями документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, відповідачем не надані.

Дослідивши приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладанні і виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Відповідачем таких доказів суду не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

При цьому, суд приймає до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарських операцій за договорами позивача з його контрагентами, за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України, відповідач суду не надав.

Судом не встановлено невідповідності податкових накладних фактичним обставинам справи.

Крім того, суд зауважує, що податкові накладні містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Згідно пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 вищевказаного кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Порядок формування податкового кредиту передбачений положеннями статті 198 Податкового кодексу України.

Згідно до пункту 198.1 статті 198 вищевказаного кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

За правилами пункту 198.3 статті 198 вищевказаного кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п.198.6 ст. 198 ПКУ).

Відповідно до положень п.п. 14.1.27 Податкового кодексу України під витратами розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 14.1.36. пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України встановлено, що господарською діяльністю є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, в силу п. п.139.1.9п.139.1ст.139 Податкового кодексу України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, котрі враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 -138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Судом з акту перевірки встановлено, що при визначенні порушень позивачем діючого законодавства, контролюючий орган посилався на акти перевірок податкових інспекції, на обліку в яких знаходяться контрагенти позивача, а саме: акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області від 07.08.2014 року №1119/1/20-38-22-01-04/34392592 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ВПФ "Влатор"", акт Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області від 04.08.2014 року №1093/20-38-22-03-08/35970565 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП "ТПК "Спецпостач"", акт Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області від 02.12.2013 року №396/20-29-22/36459077 "Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Торгівельна компанія "Російський продукт", акт державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.08.2013 року №210/26-55-22-02/37045707 "Про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Велика страхова компанія" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2010 року по 31.12.2012 року.

Щодо посилань в акті перевірки на акт державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів у м. Києві від 09.08.2013 року №210/26-55-22-02/37045707, за результатами якого складено податкове повідомлення - рішення від 13.09.2013 року №48726552202, суд зазначає, що рішенням ГУ Міністерства доходів і зборів у м. Києві від 05.11.2013 року №6142/10/26-15-10-04, податкове повідомлення - рішення від 13.09.2013 року №48726552202 скасовано в частині основного платежу у сумі 3204559,51 грн. та застосованих штрафних санкцій в розмірі 801139,99 грн. (т. 5 а.с. 1-9)

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на акти Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів Харківської області, суд зазначає, що пунктом 1 порядку №1232 від 27.12.2010 року про проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок передбачено, що зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків (т. 17 а.с. 36-113, 170-231).

Тому, у податкового органу не було законних підстав робити висновок про порушення з боку позивача норм діючого податкового законодавства України лише на підставі акту про неможливість проведення зустрічної звірки, оскільки контрагенти позивача фактично не перевірялись, документи первинного та бухгалтерського обліку останніх досліджені не були.

Щодо посилань відповідача в акті перевірки на акт Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області(т. 17 а.с. 115-169), суд зазначає, наступне.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року по справі №820/2889/14 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Російський продукт" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено в повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення - рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10 лютого 2014 року № 000092211 (т. 5 а.с. 10-11).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.05.2014 року постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.03.2014 року залишена без змін (т. 5 а.с. 12-14).

Зі змісту положень ч.2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України випиває, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Таким чином, суд доходить до висновку, що відповідачем неправомірно використано висновки акт Чугуївської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області від 09.12.2013 року, оскільки вони спростовані в судовому порядку і на час винесення спірних податкових повідомлень -рішень, та судове рішення набрало законної сили.

Додатково суд зазначає, що не бере до уваги твердження податкової інспекції щодо не надання позивачем відповіді на письмові запити, через наступне.

Приватним підприємством "Вударт" 13 серпня 2014 року отримано запити Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області запити від 01.08.2014 року за номерами 11760/10/20-38-22-01-10, 11715/10/20-3 8-22-01 -10, 11716/10/20-3 про надання інформації та її документального підтвердження, які направлені на адресу ПП "Вударт" 11 серпня 2014 року.

За змістом вищезазначених запитів їх надання обумовлено проведенням планової виїзної документальної перевірки та необхідністю отримання додаткових документів та інформації.

Відповідно до п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, тривалість перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення перевірок, визначених у статті 77 цього Кодексу, можливе за рішенням керівника контролюючого органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

За правилами пунктів 85.1, 85.2, 85.4 ст. 85 Податкового кодексу України, забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами контролюючих органів у випадках, не передбачених цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При проведенні перевірок посадові особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

З матеріалів справи встановлено, що наказом начальника Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області від 03.07.2014 року призначено планову виїзну документальну перевірку платника податків ПП "Вударт".

Під час проведення здійснення планової виїзної документальної перевірки ПП "Вударт", відповідачем надано підприємству позивача: наказ №1013 від 03.07.2014 року, яким призначено планову виїзну документальну перевірку зі строком дії направлення з 14.07.2014 року по 25.07.2014 року; наказу №1131 від 25.07.2014 року про подовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки до 28.07.2014 року.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що вище зазначені посилання відповідача в акті перевірки щодо ненадання документів є необґрунтованими та безпідставними, оскільки термін проведення планової виїзної документальної перевірки ПП "Вударт" закінчився 28 липня 2014 року, тоді як письмові запити на надання документів надійшли до позивача 18.08.2014 року.

При цьому, будь-яких інших наказів від Основ'янської ОДПІ м. Харкова про подовження терміну проведення планової виїзної документальної перевірки до підприємства позивача не надходило, а тому суд робить висновок, про те що запити: № 11760/10/20-38-22-01-10, №11715/10/20-38-22-01-10, №11716/10/20-38-22-01-10 надіслані ПП "Вударт" поза межами строків проведення планової виїзної документальної перевірки підприємства позивача, а саме: через три дні після дати складання акту - 11.08.2014 року.

Згідно п. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд дійшов до висновку, що відповідач ні документально, ні нормативно не довів правомірності винесених податкових повідомлень - рішень, а тому вважає за доцільне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч. ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства "ВУДАРТ" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення видані Основ'янською об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 18 вересня 2014 року №0001172201, №0001182201, №0001192201.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "ВУДАРТ" (61037, м. Харків вул. Плеханівська, 126/1, код ЄДРПОУ 36818153) судовий збір у розмірі 1827.00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили у порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2014 року.

Суддя М.О. Лук'яненко