Рішення № 41163367, 30.09.2014, Білозерський районний суд Херсонської області

Справа № 648/3260/14-ц

Провадження № 2/648/822/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.09.2014 року Білозерський районний суд Херсонської області

в складі головуючого - судді: Сокирко Л.М.

при секретарі: Онофрійчук Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в:

24 червня 2014 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, мотивуючи позов тим, що 19 серпня 2011 року між ОСОБА_4 та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ПЗУ Україна» був укладений договір страхування транспортних засобів № АМ-023288, предметом якого є страхування автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

28 грудня 2011 року в м. Херсоні трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керування ОСОБА_4 та трактора «Luzhong LZ 804», державний номер НОМЕР_2 з причіпом "Luzhong», державний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2

В постанові Білозерського районного суду Херсонської області від 7 травня 2012 року було вказано, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху, проте провадження по адміністративній справі було закрито в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

29 грудня 2011 року до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернувся страхувальник із заявою про пошкодження транспортного засобу в зв'язку з дорожньо-транспортною подією, яка є страховим випадком відповідно до умов договору страхування № АМ-023288.

21 лютого 2012 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на підставі страхового акту № UА201112280023/ L01/02 від 20 лютого 2012 року та розрахунку суми страхового відшкодування до нього, виходячи зі звіту про оцінку № 52/02/12 від 13 лютого 2012 року здійснило виплату страхового відшкодування на користь страхувальника в розмірі 75 057 грн. 33 коп., що підтверджується платіжним дорученням №1530 від 21 лютого 2012 року.

У відповідності до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки (п. 1 ст. 1187 ЦК України, відносить до джерела підвищеної небезпеки діяльність, пов'язану з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності), інше речове право, договір підряду, оренди, тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

У відповідності до ст. 1188 ЦК України, яка передбачає загальні підстави відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, зазначено, що шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Тобто, згідно положень ст. 1188 ЦК України, ОСОБА_2 зобов'язаний здійснити відшкодування шкоди спричиненої з його вини.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільна відповідальність ОСОБА_2, який керував транспортним засобом «Luzhong LZ 804», державний номер НОМЕР_2 була застрахована в Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-авто» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс №ВА/7178773), крім того причіп «Luzhong», державний номер НОМЕР_3, яким було завдано шкоди забезпеченому автомобілю був застрахований в Приватному акціонерному товаристві «Європейський страховий альянс» за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (подіс № АВ/ 0340837).

У відповідності до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 50000 грн.

Оскільки в постанові про притягення до адміністративної відповідальності, зазначено, що дорожньо-транспортна пригода сталася саме через порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху та враховуючи те, що на момент дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_2 мав поліси цивільної відповідальності, то обов'язок відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в межах ліміту відповідальності в розмірі 50000 грн. покладається на Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Гарант-авто» та Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс».

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» зверталося до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» та Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» із заявами про страхове відшкодування (в порядку регресу), в яких просило здійснити відшкодування шкоди по зазначеній вище страховій події, але дані товариства не відшкодували шкоду.

Посилаючись на ст.ст. 261 ч. 6 993, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст.. 6, п. 22.1 ст. 22, п.9.2 ст. 9, п. 12.1 ст. 12, п. 36.6 ст. 36, п. 35.1 ст. 35 та п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», просили стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 25 057 грн. 33 коп. та судовий збір в сумі 350 грн, а всього 25558 грн. 47 коп. Стягнути солідарно з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-авто» та Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» 50 000 грн. та судовий збір в розмірі 500 грн, а всього 50500 грн.

В судове засідання представник позивача не прибув, однак подав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 в судове засідання не прибув, однак подав до суду заяву в якій, просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні позову відмовити та надав суду заперечення, в яких вказав, що вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими, так як, відповідно до п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. В постанові Білозерського районного суду Херсонської області (справа № 2102/184/2012) від 07.05.2012 року, зазначено, що в зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення, суд «не вправі з'ясовувати обставини вчинення правопорушення та визнавати особу винною чи визнавати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення», таким чином, суд не визнав його виним в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України.

Відповідно абз. З п. 4 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим, у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача.

Відповідно ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно ч. З ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Представник позивача Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, але у відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язується довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Однак, позивач, пред'явивши вимоги про стягнення з відповідачів компенсації за заподіяну ОСОБА_2 матеріальну шкоду не надав жодних належних та допустимих доказів, що свідчить про відсутність підстав позову, зокрема факту порушення, в якому його звинувачує позивач.

Представник відповідача Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» позовні вимоги не визнала, подала до суду заперечення, в яких вказала, що постановою Білозерського районного суду Херсонської області в справі №2102/184/2012 встановлено, що «згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВТ1 № 176919 від 28 грудня 2011 року водій ОСОБА_2, 28 грудня 2011 року, близько 11 год. 15 хв., керуючи транспортними засобами: трактором "Luzhong LZ 804", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом 2 ПТС-4, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 по вул. Чорноморській в м. Херсоні, який перед виїздом на лінію не перевірив та не забезпечив механічну справність причіпного пристрою, внаслідок чого, пристрій обірвався та причіп скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, якого в свою чергу, відкинуло на транспортний засіб ВАЗ 2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що був припаркований поруч. Внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження».

Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та враховуючи, що вищевказана постанова суду на даний час не скасована і набрала чинності, сторони звільненні від доказування обставин події, щодо того, що дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок того, що пристрій обірвався та причіп, як самостійний транспортний засіб, скоїв наїзд на припаркований автомобіль «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п 1.10 «Правил дорожнього руху України», причіп є транспортним засобом, призначеним для руху тільки в з'єднанні з іншим транспортним засобом, і водій механічного транспортного засобу, тобто причепу, повинен мати при собі чинний договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу у разі укладання такого договору, згідно п. 2.1 (г) Правил дорожнього руху України.

Згідно з положеннями ч 2 п. 36.3 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», якщо дорожньо транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Таким чином, цивільно-правову відповідальність за шкоду, завдану власнику транспортного засобу «Mazda CX-7», державний номер НОМЕР_1, несе страхова компанія, якою було забезпечено транспортний засіб - причіп «Luzhong», державний номер НОМЕР_3, через укладання договору страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, так як під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 грудня 2011 року, причіп «Luzhong», не був зчеплений з транспортним засобом -трактором ««Luzhong LZ 804».

Відповідно .до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивачем заявлений позов про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», в порядку регресу 50 000 грн. страхового відшкодування до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки, за твердженням позивача, дорожньо-транспортна пригода, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми, сталося саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача.

При зверненні до суду з даним позовом позивач, як на доказ, що підтверджує вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, посилається на постанову Білозерського районного суду Херсонської області від 07.05.2012 року, яка, на думку позивача є доказом вини ОСОБА_2

Однак, зазначеною постановою суду, адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України закрито в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, вина водія наземного транспортного засобу трактора «Luzhong LZ 804», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди не встановлена. Отже, постанова Білозерського районного суду Херсонської області від 07.05.2012 року відносно ОСОБА_2 не є належним доказом на підтвердження його вини у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28.12.2011 року.

Відповідно до ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом (презумпція невинуватості).

Крім того, у провадженні Господарського суду м. Києва перебувала справа № 910/17516/13 за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення 75057 грн. 33 коп., а саме про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), що сталася 28.12.2011 року у м. Херсоні, за участю застрахованого автомобіля «Mazda CX-7», під керуванням ОСОБА_4 та трактора з причіпом (тобто, подія, яка є підставою звернення позивача у порушеному судовому провадженні Білозерським районим судом Херсонської області).

Позивач у справі № 910/17516/13 позовні вимоги обґрунтовував ч. 2 ст. 1187 ЦК України, ст. 1188 ЦК України (щодо вини ОСОБА_2.), ст. ст. 22, 27 Закону України «Про обов'язкове страхування.цивільної відповідальності власників транспортних засобів», як підстави про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 910/17516/13 від 28.10.2013 за позовом Приватного підприємства «Страхова компанія «ПЗУ України» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення 75057 грн. 33 коп. про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу) у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» відмовлено повністю. Рішення господарського суду м. Києва по справі № 910/17516/13 від 28.10.2013 року набрало законної сили.

Відповідно до п. 6 ч. І ст. 205 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Згідно вимог ч. І ст. 32 ЦПК України, позов може бути пред'явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони, діє в цивільному процесу самостійно.

Враховуючи те, що предметом спору по справі № 648/3260/14-ц за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» до ОСОБА_2, ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто», Публічного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» є відшкодування шкоди (в порядку регресу), заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 грудня 2011 року та рішенням Господарського суду м. Києва по справі № 910/17516/13 від 28.10.2013 року за позовом Приватного підприємства «Страхова компанія «ПЗУ України» до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» про стягнення 75057 грн. 33 коп. про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (в порядку регресу), у позові Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ України» відмовлено повністю, то відповідно щодо спірних відносин, в частині позовних вимог до ПАТ «Українська страхова компанія «Гарант-авто», провадження у справі 648/3260/14-ц на підставі п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 1 ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Відповідно до п. З постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», особи вважаються такими, що спільно завдали шкоди, якщо вони завдали неподільну шкоду взаємопов'язаним сукупними діями або діями з єдністю наміру.

Солідарний характер відповідальності осіб, що спільно завдали шкоди, пояснюється неподільністю результату їх шкідливих діянь та необхідністю створення умов для відновлення порушених прав потерпілого. Відповідальність осіб, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, будується з врахуванням загальних положень ст. 543 ЦК України, тобто кредитор (потерпілий) має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі, як від усіх боржників (завдавачів шкоди) разом, так і від будь-кого з них окремо.

Згідно роз'яснень п. 8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 року № 4, особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст. ст. 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Таким чином, вважає, що у Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-авто" відсутній обов'язок, щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 грудня 2011 року, також у Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-авто" відсутній солідарний обов'язок, щодо відшкодування спричиненої шкоди, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 28 грудня 2011 року та провадження у справі відносно позовних вимог до "Українська страхова компанія "Гарант-авто" підлягає закриттю.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» в судове засідання не прибув, однак надав суду заперечення, в яких вказав, що Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» проти позову заперечує з наступних підстав: відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

28.12.2011 року в м. Херсоні сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керування ОСОБА_4 та автопотяга у складі тягача-трактора «Luzhong LZ 804», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом 2 ПТС-4, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 під керуванням ОСОБА_2, що належить ОСОБА_6

ОСОБА_2 в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди винним не було визнано та адміністративну справу відносно нього, відповідно до ст. ст. 38, 247 КпАП України, закрито.

Даний випадок регулюється редакцією Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка діяла на момент укладання полісу відповідальності (Договору).

До змін, внесених до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було незрозуміло, як саме потрібно врегульовувати подібні ситуації, що підтверджується роз'ясненнями Моторного (транспортного) страхового бюро України, викладеними у Листі від 03.06.2011 року.

Так як напівпричіп може рухатись лише у з'єднанні з тягачем, під час страхування, до даного типу транспортного засобу застосовується коригуючий (понижений) коефіцієнт (п.п. 5 п. 6 Розділу V11 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Це передбачає, що вірогідність страхових випадків, що може статися за участю напівпричепа без з`єднання з тягачем, набагато менша, ніж кількість страхових випадків, що можуть статися за участю напівпричепа, що перебуває у з'єднанні з тягачем.

Отже, страховим випадком, що стався за участю напівпричепа, можна вважати лише той випадок, коли подія сталася за участю напівпричепа, що не перебував у з'єднанні з тягачем.

Таким чином, оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 грудня 2011 року напівпричіп перебував у з'єднанні з тягачем, його рух повністю залежав від руху тягача, тобто він не міг рухатися самостійно, даний випадок не можна вважати страховим за полісом АВ/0340837, а отже і відшкодування шкоди, не може бути покладено на Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс».

Відповідно до п. 36.3 ст. 36 України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової дповідальності власників наземних транспортних засобів», якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Оскільки, цивільно-правова відповідальність тягача-трактора «Luzhong LZ 804», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», то і відповідальність, за шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, повинно бути покладено на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія «Гарант-Авто».

Крім того, позивач неправомірно вимагає відшкодування завданої шкоди з відповідачів у солідарному порядку.

Відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Кожний з відповідачів несе відповідальність за окремо укладеним ним договором страхування.

Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс» вважає, що оскільки при страхуванні причепів застосовують понижений коефіцієнт страхового платежу, то дія Полісу страхування причепу розповсюджується тільки тоді, коли він самостійно рухався.

Так як причеп знаходився в русі, який надавав йому тягач (трактор), а не самовільно покотився під час стоянки, то настає відповідальність тягача.

Таким чином, відповідач, Приватне акціонерне товариство «Європейський страховий альянс" не бачить законних підстав для задоволення виплати страхового відшкодування та судового збору.

Суд, дослідивши матеріали позовної заяви та ознайомившись із запереченнями відповідачів, вважає, що позов задоволенню не підлягає, виходячи зі слідуючого:

Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (серія АМ № 023288), укладеного 19 серпня 2011 року, сторони, а саме Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_4 перебували у договірних відносинах з 00 год. 00 хв. 19.08.2011 року по 24 год. 00 хв. 18.08.2012 року, предметом яких були майнові інтереси ОСОБА_4, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вигодонабувач ПАТ «КБ Хрещатик».

29 грудня 2011 року до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» із заявою про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО звернувся ОСОБА_4, який вказав, що 28 грудня 2011 року, близько 11 год. застрахований автомобіль «Mazda CX-7» стояв на зупинці та від трактора (державний номер НОМЕР_2), який рухався повз автомобіль відірвався причіп (державний номер НОМЕР_3) та «в'їхав» в автомобіль «Mazda CX-7», який від удару «вперся» в припаркований автомобіль НОМЕР_6.

Факт викладений в заяві ОСОБА_4 підтверджується довідкою працівника міліції та довідкою № 8936531 про дорожньо-транспортну пригоду, виданою 3 лютого 2012 року Батальоном дорожньо-патрульної служби м. Херсон УДАІ УМВС України в Херсонській області за №6/35/145.

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику наземного транспортного засобу № 52*/02/12 складеного 13 лютого 2012 року експертом-оцінювачем ОСОБА_7, вартість відновлювального ремонту наземного транспортного засобу автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 88296 грн. 80 коп.

Відповідно до страхового акту № UA2011122800023/L01/02 від 20.02.2012 року, випадок пошкодження наземного транспортного засобу автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, який мав місце 28 грудня 2011 року по вул. Чорноморська, 101 в м. Херсоні визнано позивачем страховим випадком за ризиком КАСКО Дорожньо-транспортна пригода та призначено до виплати в якості страхового відшкодування на підставі розрахунку (додаток №1 до страхового акту) 75057 грн. 33 коп.

Копією платіжного дорученням № 1530 від 21.02.2012 року підтверджується, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування (ОСОБА_4.) вигодонабувачу Публічному акціонерному товариству АТ «КБ Хрещатик».

Із наданої копії постанови Білозерського районного суду Херсонської області від 7 травня 2012 року вбачається, що «Згідно протоколу про адміністративне правопорушення ВТ1 № 176919 від 28 грудня 2011 року водій ОСОБА_2, 28 грудня 2011 року, близько 11 год. 15 хв., керуючи транспортними засобами: трактором "Luzhong LZ 804", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом 2 ПТС-4, державний реєстраційний номер НОМЕР_5 по вул. Чорноморській в м. Херсоні, який перед виїздом на лінію не перевірив та не забезпечив механічну справність причепного пристрою, внаслідок чого, пристрій обірвався та причіп скоїв наїзд на припаркований автомобіль "Мазда", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , якого в свою чергу відкинуло на транспортний засіб ВАЗ 2104, державний реєстраційний номер НОМЕР_4, що був припаркований поруч. Внаслідок пригоди транспортні засоби отримали механічні пошккодження. Таким чином, ОСОБА_2 порушив вимоги п. 2.3 а Правил дорожньго руху України». Адміністративна справа відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України була закрита в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

7 липня 2012 року позивач звернувся до Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія «Гарант-Авто» із заявою про страхове відшкодування (в порядку регресу) в сумі 75057 грн. 33 коп., так як трактор "Luzhong LZ 804", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 з причіпом 2 ПТС-4, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, якими керував ОСОБА_2 (винна особа) був застрахований у Публічному акціонерному товаристві "Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (поліс № АА/7178773)

17 вересня 2012 року позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства "Європейський страховий альянс» із заявою про страхове відшкодування (в порядку регресу) в сумі 75057 грн. 33 коп., так як причіп 2 ПТС-4, державний реєстраційний номер НОМЕР_5, який тягнув трактор під керуванням ОСОБА_2 (винна особа) був застрахований у Приватному акціонерному товаристві "Європейський страховий альянс» (поліс № АВ/0340837).

Як зазначено в п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Позивач в позовній заяві обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач ОСОБА_2, визнаний винним в завданні шкоди, відповідно до постанови Білозерського районного суду Херсонської області від 7 травня 2012 року, а тому, відповідно до ст. 1188 ЦК України, зобов'язаний здійснити відшкодування шкоди.

Однак, постанова Білозерського районного суду Херсонської області від 7 травня 2012 року відносно ОСОБА_2 не містить даних про те, що останній був визнаний винним в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 28 грудня 2011 року з участю застрахованого автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. В постанові суд виклав відомості, які були зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2, а також зазначив, що з моменту вчинення ОСОБА_2 правопорушення пройшло три місяці, а тому суд, за спливом строку притягнення до адміністративної відповідальності, не вправі був з'ясовувати обставини вчинення правопорушення та визнавати особу винною чи визнавати її невинуватою у скоєнні адміністративного правопорушення та адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КпАП України закрив в зв'язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, постанова Білозерського районного суду Херсонської області від 07.05.2012 року відносно ОСОБА_2 не є належним доказом підтвердження вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.12.2011 року з участю застрахованого позивачем автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 7 КпАП України, ніхто не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

До позовної заяви позивач долучив заяву про настання страхового випадку по договору страхування Авто КАСКО, довідку працівника міліції, довідку № 8936531 про дорожньо-транспортну пригоду, видану 3 лютого 2012 року Батальоном дорожньо-патрульної служби м. Херсон УДАІ УМВС України в Херсонській області за №6/35/145, звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику наземного транспортного засобу № 52*/02/12, складений 13 лютого 2012 року експертом-оцінювачем ОСОБА_7, страховий акт № UA2011122800023/L01/02 від 20.02.2012 року та копію платіжного дорученням № 1530 від 21.02.2012 року про здійснення виплати страхового відшкодування .

Однак, зазначеними документами та постановою суду від 7 травня 2012 року не встановлена вина ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.12.2011 року з участю застрахованого позивачем автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому вони не можуть розцінюватися, як належний доказ вини ОСОБА_2

Інших доказів на підтвердження позовних вимог позивачем суду не надано.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встаноалених ст. 61 цього Кодексу .

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справ, і виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Підстав, зазначених в ст. 61 ЦПК України, які б звільнили позивача від доказування ним же не наведено, а постанова суду відносно ОСОБА_2 судом визнана, як не належний доказ.

Таким чином, із-за відсутності належних доказів, а саме постанови у справі про адміністративне правопорушення, яка б підтвердила вину ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за участю застрахованого позивачем автомобіля «Mazda CX-7», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу звернення до суду з позовом до відповідачів про компенсацію виплаченого страхувальнику страхового відшкодування, отже позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення страхового відшкодування задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 224, 225, 226 ЦПК України, ст. 1188 ч. 1 ЦК України, суд,

в и р і ш и в:

В задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто», Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс» про відшкодування щкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Херсонської області через Білозерський районний суд Херсонської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10 -денний строк з дня проголошення рішення, а учасниками процесу, які не були присутні в судовому засіданні в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручнення їм копії рішення суду. .

Суддя: Сокирко Л.М.