Постанова № 41163237, 21.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 жовтня 2014 року № 826/7692/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бейдевінд"до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0007142203 від 15.07.2014 та № 0007152203 від 15.07.2014

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бейдевінд" звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

20.08.2014 позивачем через канцелярію суду подано уточнений позов. Зазначені уточнення прийняті судом.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

Податкові зобов'язання позивачу нараховані за результатами документальної позапланової перевірки з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 по 01.03.2014. Підставою для нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість став висновок відповідача про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій та були укладені без мети настання правових наслідків.

Позивач, не погоджуючись з такими висновками податкового органу, зазначає, що у період, який перевірявся податковим органом, мав фінансово - господарські відносини з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс», які за твердженням позивача мали реальний характер, та за якими було отримано послуги використані ним у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку, а документи бухгалтерського та податкового обліків за цими операціями були оформлені у відповідності до вимог податкового законодавства.

Також позивач посилався на те, що оскільки ним не було допущено порушення вимог чинного законодавства, то у відповідача були відсутні правові підстави для складення акту за результатами проведеної перевірки, а мала бути складена довідка.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач обґрунтовує тим, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору, а є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта. Крім того відповідач посилався на постанову слідчого управління, матеріали якої внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №32014130110000034 від 21.03.2014 та акт № 137/22-06/38088338 від 26.03.2012.

Представник відповідача у судове засідання 18.09.2014 не прибув, про причини неприбуття суд не повідомив, про дату, час ті місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд, заслухавши у судовому засіданні представника позивача ухвалив продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Підчас судового розгляду справи, суд,

В С Т А Н О В И В:

В період з 07.05.2014 по 12.05.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейдевінд" з питань визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податків по взаємовідносинам з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 по 01.03.2014, за результатами якої складено акт № 386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014.

Відповідно до зазначеного акту в результаті перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейдевінд" встановлено наступне: "Відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.01.2013 року по 01.03.2014 року щодо придбання ТОВ "Бейдевінд" товарів (робіт, послуг) у контрагентів - постачальників ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» та продажу ТОВ «Бейдевінд» товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів - покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій."

До зазначеного висновку податковий орган дійшов виходячи з наступного: "В ході перевірки використано:

- акт Ленінської ОДПІ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 26.03.2014 № 137/22-06/38088338 «Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38088338) з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 року по 28.02.2014 року та податку на прибуток за період з 08.02.2012 року по 31.12.2013 року»

- Постанова про призначення позапланової документальної перевірки Слідчого відділу фінансових розслідувань Ленінської ОДПІ у М.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 31.03.2014.

Відповідно до постанови слідчого управління матеріали якої внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014130110000034 від 21.03.2014:

«...Влітку 2012 року у м. Луганську до ОСОБА_1 звернувся його знайомий ОСОБА_2, який за грошову винагороду запропонував перереєструвати на своє ім'я ТОВ «СК «Вардат Сервіс» (податковий номер 38088338), без мети здійснення фінансово-господарської діяльності. В вересні ОСОБА_1 підписав кілька документів у тому числі довіреність, в суть яких не вникав та одразу передав усі реєстраційні документи ОСОБА_2

Згідно реєстраційних даних ОСОБА_1 є директором та головним бухгалтером ТОВ «СК «Вардат Сервіс». З показань ОСОБА_1 встановлено, що він не має відношення до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «СК «Вардат Сервіс». Де знаходяться все реєстраційні, бухгалтерські, податкові документи, печаті та штампи ТОВ «СК «Вардат Сервіс» гр.. ОСОБА_1 не відомо.

Тим самим невстановлені особи, використовуючи реєстраційні документи, печатку та розрахункові рахунки ТОВ «СК «Вардат Сервіс», здійснювали протиправну діяльність пов'язану з ухиленням від сплати податків. В результаті проведення аналізу додатків №5 до декларації з податку на додану вартість та уточнюючих розрахунків встановлено, що ТОВ «Бейдевінд» (податковий номер 32043202) до складу податкового кредиту віднесло суми податку на додану вартість по здійсненню фінансово-господарських відносин з ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Крім того відповідно до зазначеного вище акту перевірки встановлено наступне:

«...ТОВ «СК «Вардат Сервіс» зареєстроване Виконавчим Комітетом Луганської міської Ради. Свідоцтво про державну реєстрацію від 08.02.2012 №13821020000019184. Код суб'єкта господарювання за СДРПОУ: 38088338.

Юридична адреса платника податків: 69095, м. Запоріжжя, Жовтневий р-н, вул. Дзержинського, буд. 114, кв. 26.

Взято на податковий облік Ленінською ОДШ у м. Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області 09.02.2012 за №201. Станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в Ленінській ОДПІ ГУ Міндоходів у Луганській області. При проведенні аналізу встановлено:

- діяльність ТОВ «СК «Вардат Сервіс» з «придбання» товарів (робіт, послуг) не приводить до їх надання замовнику;

- відсутні необхідні можливості, основні засоби для здійснення робіт та надання послуг, необхідна кваліфікація персоналу;

- такі операцій здійснювались лише з метою формування податкової вигоди та виходять за межі господарської діяльності, і як наслідок не викликають реальних змін майнового стану, тобто не є господарською операцією для ТОВ «СК «Вардат Сервіс», а також; при відсутності у посадових осіб підприємства правових підстав щодо бухгалтерського обліку зазначених операцій, у посадових осіб підприємства відсутні правові підстави щодо відображення в податковому обліку зазначених операцій."

В період з 24.06.2014 по 24.06.2014 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на підставі підпункту 78.1.12 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та наказу 1567 від 24.06.2014 проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейдевінд" з питань фінансово - господарських взаємовідносин з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за період з 01.01.2013 по 01.03.2014.

За результатами перевірки складено акт № 269/1-26-50-22-03-32043202 від 02.07.2014, яким встановлено порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 90 744,00 грн. та порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 86 208,00 грн.

15.07.2014 на підставі акту № 269/1-26-50-22-03-32043202 від 02.07.2014 прийняті податкові повідомлення рішення № 0007142203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 113 430,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами на 22686,00 грн. та № 0007142203, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток підприємств на загальну суму 102 589,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями штрафами на 16380,00 грн.

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бейдевінд" вважаючи протиправними дії податкового органу щодо складання актів № 269/1-26-50-22-03-32043202 від 02.07.2014 та № 386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014, та у визначенні в них певних фактів, а також вважаючи податкові повідомлення - рішення № 0007142203 від 15.07.2014 та № 0007152203 від 15.07.2014 протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернулось з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до пункту 8 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду

Таким чином судовому захисту в адміністративних судах України підлягає лише порушене право, а отже предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Отже, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, та підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу.

Слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення можливості чи неможливість реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов'язку.

Рішення, дія чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення, дія чи бездіяльність прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення, дія чи бездіяльність є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 984 від 22.12.2010 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Отже, акт перевірки є носієм доказової інформації, яка в подальшому має використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові грошових зобов'язань, а висновки посадових осіб контролюючого органу, викладені в акті перевірки, є позицією цих осіб щодо кваліфікації дій платника податків, однак самі по собі не впливають на стан суб'єктивних прав платника та не створюють для нього будь-яких додаткових обов'язків.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду Украйни від 10.10.2012 у справі № К/9991/30241/12.

З огляду на зазначене, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Позивач в позовній заяві просить суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у складанні актів №386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014 та №269/1-26-50-22-03-32043201 від 02.07.2014, та у визначенні в зазначених актах перевірки певних фактів, а отже позивачем фактично оскаржуються зазначені акти перевірки та дії відповідача щодо їх змістового наповнення.

Також, аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 10.09.2013 у справі №21-237а13, в якій зазначено наступне: "Враховуючи викладене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта."

З огляду на викладене, враховуючи те, що акт перевірки та викладені у ньому факти та висновки не можна розглядати як рішення суб'єкта владних повноважень, що породжує для платника податків певні правові наслідки, оскільки він є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, обов'язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, суд дійшов висновку про те, що у даному випадку позовні вимоги щодо визнання протиправними дій відповідача які полягають у складанні актів №386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014 та №269/1-26-50-22-03-32043201 від 02.07.2014, та у визначенні в зазначених актах перевірки певних фактів не спрямовані на захист та відновлення порушених прав та інтересів позивача, а отже не підлягають задоволенню.

Позивач заявляючи в позовній заяві вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити з усіх автоматизованих інформаційних систем ДПІ показники, внесені на підставі актів №386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014 та №269/1-26-50-22-03-32043201 від 02.07.2014 та відновити його становище, яке існувало до порушення його прав під час складання зазначених актів, в тому числі і шляхом поновлення показників декларацій за період з 01.11.2013 по 31.03.2014 в Інформаційній системі «Податковий блок», водночас не надав суду жодних доказів та не навів обґрунтувань на підтвердження факту наявності відповідних коригувань.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, поряд з тим, що на суб'єкта владних повноважень, у випадку, якщо він є відповідачем в адміністративній справі, покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, Кодексом адміністративного судочинства України на кожну сторону, в не залежності від того чи є вона суб'єктом владних повноважень, покладено обов'язок щодо доведення обставин на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, у суду відсутні підстави для висновку про те, що відповідачем були вчиненні дії по внесенню до автоматизованих інформаційних систем ДПІ показників на підставі актів №386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014 та №269/1-26-50-22-03-32043201 від 02.07.2014, а отже і підстави для зобов'язання відповідача вилучити з усіх автоматизованих інформаційних систем ДПІ показники, внесені на підставі актів №386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014 та №269/1-26-50-22-03-32043201 від 02.07.2014 та відновити становище позивача, яке існувало до складання зазначених актів, в тому числі і шляхом поновлення показників декларацій за період з 01.11.2013 по 31.03.2014 в Інформаційній системі «Податковий блок».

З огляду на зазначене суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача вилучити з усіх автоматизованих інформаційних систем ДПІ показники, внесені на підставі актів №386/3-26-50-22-03-32043202 від 19.05.2014 та №269/1-26-50-22-03-32043201 від 02.07.2014 та відновити становище позивача, яке існувало до порушення його прав під час складання зазначених актів, в тому числі і шляхом поновлення показників декларацій за період з 01.11.2013 по 31.03.2014 в Інформаційній системі «Податковий блок» є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень № 0007142203 від 15.07.2014 та № 0007152203 від 15.07.2014 суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України принципами адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Суть офіційного з'ясування всіх обставин у справі визначена в частинах четвертій та п'ятій статті 11 цього Кодексу, якими встановлено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Принцип офіційного з'ясування всіх обставин справи зобов'язує суд встановити обставини справи для забезпечення прийняття правосудного рішення, в тому числі незалежно від посилань чи доводів сторін.

При розгляді справи судом було перевірено чи мали операції між позивачем та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» реальний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання позивачем отриманих товарів.

При цьому, суд виходив з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції. Також, судом було зобов'язано позивача та відповідача надати всі наявні докази на обґрунтування їх правових позицій.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що позивач, у період, який перевірявся податковим органом, мав правовідносини з ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» за договорами:

- № 0103/2013-01 від 01.03.2013 та №0108/2013-02 від 01.08.2013 предметом якого є виконання робіт з ремонту опорно - підвісної системи трубопроводів;

- № 0807/2013-03 від 08.07.2013 та № 0508/2013 від 05.08.2013 предметом яких є надання послуг з розробки креслень конвеєрів металургійного виробництва.

На підтвердження факту виконання робіт за зазначеними договорами позивачем надано суду копії зазначених договорів та складені до них акти приймання - передачі виконаних робіт, податкові накладні, акти приймання - передачі будівельних робіт.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є "45.21.1 Будівництво будівель", "45.21.7 Монтаж та встановлення збірних конструкцій", "45.45.0 Інші роботи з завершення будівництва", а отже роботи виконані з договорами № 0103/2013-01 від 01.03.2013, №0108/2013-02 від 01.08.2013, № 0807/2013-03 від 08.07.2013 та № 0508/2013 від 05.08.2013 були використані позивачем у власній господарській діяльності та з метою отримання прибутку.

Відповідачем доказів, які б спростовували пояснення позивача та наданні ним докази, не надано. Зокрема, відповідачем не надано доказів проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача, та доказів того, що ТОВ «СК-«Вардат Сервіс» не відобразило у своїх податкових звітностях операції з позивачем, а також, що ним не було сплачено податок на додану вартість з вказаних операцій. Відтак, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять товарність та реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ «СК-«Вардат Сервіс».

Посилання відповідача на акт № 137/22-06/38088338 від 26.03.2014 "Про результати позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Вардат Сервіс» (код за ЄДРПОУ 38088338) з питань дотримання вимог діючого податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 08.02.2012 року по 28.02.2014 року та податку на прибуток за період з 08.02.2012 року по 31.12.2013 року" не приймаються судом до уваги з огляду на те, що як вбачається зі змісту зазначеного акту, під час проведення перевірки за результатами якої його складено не досліджувались фінансово - господарські між позивачем та ТОВ «СК «Вардат Сервіс».

Необґрунтованість посилань відповідача на постанову про призначення позапланової документальної перевірки Слідчого відділу фінансових розслідувань Ленінської ОДПІ у м.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 31.03.2014 зумовлюється наступним.

Відповідно до частини четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З урахуванням положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, належним доказом для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду в кримінальній справі ухвалений щодо цієї особи.

Відповідачем будь-яких доказів на підтвердження факту набрання законної сили вироком суду за результатами розгляду кримінальної справи в рамках якої винесено постанову про призначення позапланової документальної перевірки Слідчого відділу фінансових розслідувань Ленінської ОДПІ у М.Луганську ГУ Міндоходів у Луганській області від 31.03.2014 суду не надано, як і не зазначено про наявність відповідного факту.

З огляду на викладене, а також враховуючи той факт, що інших доказів та обґрунтувань, крім зазначених, на підтвердження відсутності у позивача прав на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за фінансово - господарськими відносинами з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за договорами № 0103/2013-01 від 01.03.2013, №0108/2013-02 від 01.08.2013, № 0807/2013-03 від 08.07.2013 та № 0508/2013 від 05.08.2013 відповідачем суду не надано та не зазначено про причини неможливості їх надання, суд дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за зазначеними договорами мали реальний характер.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу. Витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, встановлено, що витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35 - 37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Реальність та товарність господарських операцій між позивачем та ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за договорами № 0103/2013-01 від 01.03.2013, №0108/2013-02 від 01.08.2013, №0807/2013-03 від 08.07.2013 та № 0508/2013 від 05.08.2013 в ході судового розгляду справи судом було встановлено, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що у позивача було право на формування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування по операціях з ТОВ «СК «Вардат Сервіс» за вказаними договорами.

Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до частини другої статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "Булвес" АД проти Болгарії (заява №3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки для отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Керуючись вимогами статей 69-71, 94, 160-165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві № 0007142203 від 15.07.2014 та № 0007152203 від 15.07.2014.

3.В решіт позовних вимог - відмовити.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов