Постанова № 41163214, 30.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 вересня 2014 року 13:36 № 826/7183/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області

про

визнання протиправними дій, скасування постанови №74-44 від 02.12.2013 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса», (далі - позивач), звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області, (далі - відповідач), про визнання протиправними дій, скасування постанови №74-44 від 02.12.2013 р.

У позовних вимогах позивач просив:

- визнати дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області щодо винесення постанови про накладення штрафних санкцій №74-44 від 02.12.2013 року в сумі 10200,00 грн. протиправними;

- скасувати винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області Постанову №74-44 від 02.12.2013 року про накладення штрафних санкцій на ТОВ «Дієса» в сумі 10200,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що посадовими особами Інспекції в процесі проведення перевірки діяльності позивача порушено процедуру її здійснення, а при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем безпідставно, як стверджує представник позивача, накладено штраф на ТОВ «Дієса» з підстав відсутності національного знаку відповідності на товарі.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з’являвся, письмових заперечень на позовну заяву не подавав.

Необхідність у заслуховуванні свідка чи експерта у справі відсутня, так само, як і відсутні перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Приймаючи до уваги викладене, розгляд справи здійснюється у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

28.11.2013 р. Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Харківській області на підставі наказу від 27.11.2013 року №122, направлення від 27.11.2013 року №226, згоди Держспоживінспекції України від 26.11.2013 р. №5469-3-7/6 було проведено позапланову виїзну перевірку характеристик продукції – побутової техніки, у магазині "Ельдорадо" ТОВ "Дієса", розташованого в м. Харків, пр-т Гагаріна, 165, за наслідками якої було складено Акт перевірки характеристик продукції №202 від 28.11.2013 року, (далі – Акт перевірки №202), в якому зафіксовано неналежне нанесення національного знаку відповідності на продукцію, відсутність національного знаку відповідності.

За результатами перевірки позивача відповідачем були складені проекти рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, у вигляді тимчасової заборони реалізації продукції та приведення продукції у відповідність згідно вимог діючого законодавства.

Також, у зв’язку з виявленням посадовими особами відповідача порушення позивачем п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» постановою про накладення штрафних санкцій №74-44 від 02.12.2013 р. ТОВ «Дієса» постановлено сплатити у 15-денний строк штраф у розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян у сумі 10200,00 грн.

Не погоджуючись з висновками Інспекції, на підставі яких винесено оскаржувану постанову №74-44 від 02.12.2013 р., позивач звернувся до Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів зі скаргою за вих.№384 від 01.04.2014 року, за результатами розгляду якої позивача листом від 10.04.2014 року №2159-2-11/8 повідомлено про можливість оскарження рішень, приписів, дій чи бездіяльності органів ринкового нагляду або їх посадових осіб до суду.

Вважаючи оскаржувану постанову №74-44 від 02.12.2013 р. необґрунтованою, а дії щодо її винесення протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.

Нормативно-правовим актом, який встановлює правові та організаційні засади здійснення державного ринкового нагляду і контролю нехарчової продукції, є Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 року №2735-VІ (надалі – Закон №2735).

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону №2735, ринковий нагляд здійснюється органами ринкового нагляду в межах сфер їх відповідальності. Органи ринкового нагляду становлять єдину систему.

Згідно Переліку органів державного ринкового нагляду та сфер їх відповідальності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 року №573, сферою відповідальності Держспоживінспекції України є, зокрема, низьковольтне електричне обладнання та електрообладнання побутового призначення.

Відповідно до Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 року №465/2011, Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (надалі – Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, відповідно до п. 7 вищевказаного Положення, а також п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №206 від 09.11.2011 року, (надалі – Положення №206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Положенням №206 зафіксовано основні завдання територіальних органів Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів є інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до яких, у тому числі, віднесено здійснення державного ринкового нагляду у межах сфери відповідальності відповідно до повноважень, визначених Законами України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», «Про загальну безпечність нехарчової продукції», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (п. 6.2.1 Положення №206); проведення перевірок характеристик продукції, в тому числі відбирати зразки продукції та забезпечувати проведення їх експертизи (випробування) (п. 6.2.2 Положення №206).

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року №877-V (надалі – Закон №877).

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону №877, підставою для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення.

Приписами ч.ч. 1 та 2 ст. 7 Закону №877 передбачено, що для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.

Вказане вище також кореспондується з положеннями ч. 5 ст. 23 та пп. «а» п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону №2735.

Так, представник позивача під час судового розгляду справи наголошував на тому, що у відповідача були відсутні підстави для проведення перевірки магазину ТОВ «Дієса», оскільки згода Держспоживінспекції від 26.11.2013 року №5469-2-7/6 та направлення від 27.11.2013 року №0226, які слугували підставою для вказаної перевірки, визнані протиправними та скасовані постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі №826/18856/13-а. Разом з тим, суд вважає необґрунтованими вказані твердження, оскільки, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2014 року у справі №826/18856/13-а вказана вище постанова Окружного адміністративного суду міста Києва скасована та прийнято нову постанову, якою у задоволенні вимог ТОВ «Дієса» відмовлено, а, відтак, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2014 року у справі №826/18856/13-а, якою представник позивача обґрунтовує заявлені позовні вимоги, не набрала законної сили у встановленому законодавством порядку.

Водночас, як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови №74-44 від 02.12.2013 р., остання винесена у зв’язку з виявленими посадовими особами Інспекції порушення ТОВ «Дієса» п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 44 Закону №2735, положеннями якого передбачено, що до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції, зокрема, у разі розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, – у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, – у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; за розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

В свою чергу, положеннями ст. 33 Закону України «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності» від 01.12.2005 року №3164-ІV, (надалі – Закон №3164), врегульовано, що Кабінет Міністрів України визначає зразок (опис) та затверджує правила застосування Національного знака відповідності, що використовується для засвідчення відповідності технічним регламентам. Національний знак відповідності, визначений у технічному регламенті, застосовується до всієї продукції, яка є об'єктом та відповідає вимогам цього технічного регламенту. У разі оцінки відповідності продукції, що є об'єктом технічних регламентів, призначеним органом оцінки відповідності до Національного знака відповідності додається ідентифікаційний код цього органу. Національний знак відповідності наноситься на упаковку або етикетку продукції та на рекламні матеріали для процесів або послуг, що відповідають вимогам технічних регламентів. На продукцію, процеси і послуги, які не відповідають технічним регламентам, на продукцію, процеси і послуги, які не придатні для застосування Національного знака відповідності або знаків відповідності стандартам, пакувальні або рекламні матеріали не наносяться знаки або інші позначення, подібні до визначеного Національного знака відповідності, чи інші позначення. Забороняється застосування Національного знака відповідності до продукції, процесів або послуг, що є об'єктами технічного регулювання, якщо це не визначено в технічних регламентах.

Національний знак відповідності, згідно з Описом національного знака відповідності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року №1599, має форму незамкненого з правого боку основного кола, усередині якого вміщено стилізоване зображення трилистника.

При цьому, п. 5 Правил застосування національного знака відповідності, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року №1599 (надалі – Правила №1599), визначено, що знак відповідності наноситься на виріб та/або на етикетку, тару, пакування, експлуатаційну та товаросупровідну документацію тощо, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом. Місце та спосіб нанесення (друкування, наклеювання, гравірування, травлення, штампування, лиття тощо) знака відповідності визначається виробником продукції.

Технічними регламентами можуть встановлюватися особливості застосування знака відповідності (п. 7 Правил №1599).

З акту перевірки вбачається, що посадовими особами Інспекції при перевірці позивача вказано про порушення Технічного регламенту низьковольтного електричного обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.10.20009 року №1149 (надалі – Технічний регламент №1149), та Технічного регламенту з електромагнітної сумісності обладнання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.2009 року №785 (надалі – Технічний регламент №785).

Відповідно до п. 7 Технічного регламенту №1149, перед введенням в обіг на електрообладнання повинен бути нанесений національний знак відповідності, який підтверджує відповідність електрообладнання вимогам цього Технічного регламенту, включаючи виконання процедури оцінки відповідності (внутрішній контроль виробництва) згідно з додатком 3 до цього Технічного регламенту.

Разом з тим, національний знак відповідності має відповідати вимогам, наведеним у додатку 4 до цього Технічного регламенту. Національний знак відповідності наноситься виробником чи уповноваженим представником виготовлювача продукції в Україні на кожний виріб електрообладнання або, якщо це неможливо, на пакування, інструкцію або документ, в якому визначені гарантійні зобов'язання, у спосіб, що забезпечує його видимість, розбірливість та незмивність. (п. 10 Технічного регламенту №1149).

Приписами п.19 Технічного регламенту №785 визначено, що національний знак відповідності наносять на апаратуру або на табличку з її технічними даними згідно з правилами застосування національного знака відповідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. N 1599.

У разі коли його нанесення на апаратуру неможливе або невиправдане через її конструкцію, національний знак відповідності повинен бути нанесеним на пакування, якщо таке наявне, та на супровідні документи.

Як вже було встановлено вище судом, посадовими особами Інспекції під час перевірки характеристик продукції ТОВ «Дієса» встановлено неналежне нанесення національного знаку відповідності на продукцію, а також відсутність національного знаку відповідності на продукції.

Суд звертає увагу, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження наявності належного нанесення національного знаку відповідності на продукцію, зазначену в Акті перевірки №202.

Так, неналежне нанесення національного знаку відповідності на продукцію, а також відсутність національного знаку відповідності на продукції встановлено посадовими особами відповідача під час здійснення позапланової перевірки торговельного об’єкту ТОВ «Дієса», про що зазначено в акті перевірки.

Натомість, надані представником позивача під час судового розгляду справи копії фотокарток та декларацій про відповідність, які за твердженнями останнього, вказують на наявність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, яка була об’єктом перевірки, не спростовують висновків відповідача, зроблених під час перевірки позивача, оскільки не дають підстав стверджувати, що дані факти існували під час проведення посадовими особами Інспекції позапланової перевірки ТОВ «Дієса», результати якої оскаржуються. При цьому, інших доводів на обґрунтування власної позиції представником позивача не надано, а з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене у сукупності, керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Харківській області про визнання протиправними дій, скасування постанови №74-44 від 02.12.2013 р. відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Ю.Т. Шрамко