Ухвала суду № 41162479, 14.10.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

14 жовтня 2014 р.м.ОдесаСправа № 815/1772/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Аракелян М. М.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Єршовій А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційними скаргами Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін-Агро» до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, скасування рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Грін-Агро» звернулось до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби (далі ГУДКС) України в Одеській області, в якому позивач просив суд: визнати протиправними дії Південної митниці щодо коригування митної вартості товарів позивача за ВМД № 500060006/2014/000396 від 17.02.2014 року; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060006/2014/00010 від 12.02.2014 року та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000005/2 від 12.02.2014 року; зобов'язати повернути позивачеві з Державного бюджету України надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 45 427,74 грн.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року вказаний адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправними дії Південної митниці Міндоходів щодо коригування митної вартості товарів позивача за ВМД № 500060006/2014/000396 від 17.02.2014 року. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 500060006/2014/00010 від 12.02.2014 та рішення про коригування митної вартості товарів № 500060006/2014/000005/2 від 12.02.2014 року. Зобов'язано ГУДКС України в Одеській області повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Грін-Агро» надмірно сплачену суму мита у розмірі 10 621,59 грн. та ПДВ у розмірі 34 806,15 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач, Південна митниця Міндоходів, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, зазначивши, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості Південна митниця Міндоходів діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підстави для задоволення адміністративного позову.

Відповідач - ГУДКС України в Одеській області, також, не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, що останнім висновок від Південної митниці Міндоходів про повернення з Державного бюджету на користь позивача надмірно сплачені кошти в загальній сумі 45427,74 грн. не отримувало, тому не мало жодних правових підстав для здійснення операцій щодо повернення спірної грошової суми.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що подані апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

02.12.2013 року між ТОВ «Грін-Агро» (Покупець) та компанія «Shankar Soya Concepts» (Індія) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт № 1, відповідно до якого Продавець зобов'язаний поставити Товар, а покупець отримати та оплатити Товари, у відповідності до умов вказаного контракту. Точне найменування Товарів, кількість та ціни визначені у Специфікації № 1 до даного контракту, яка являється невід'ємною частиною контракту.

Згідно Специфікації №1 продавець зобов'язаний поставити, а покупець - прийняти та оплатити соєвий рідкий лецитин (Поліетиленові бочки з верхньою кришкою) без ГМО за ціною 1,165 USD за один кілограм, 19200 кілограмів загальною вартістю 22 368 USD.

Згідно інвойсу № SSC/2013-14/0016 від 07.12.2013 року позивачем отримано соєвий рідкий лецитин кількістю 19,2 тонни по 1 165 дол. США за тону, загальною вартістю 22 368 дол. США.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана до Південної митниці електронна вантажна митна декларація № 500060006/2014/000249 від 03.02.2014 року.

Вказана декларація була подана разом з пакетом супровідних документів.

У вказаній ВМД митна вартість товару була визначена за першим методом (за ціною договору) у сумі 178 787,42 грн. (22 368 дол. США).

Електронним повідомленням інспектора митного органу від 03.02.2014 року позивачу було запропоновано надати додаткові документи, а саме: виписку з бухгалтерської документації, згідно приписів ст. 53 (п.3) Митного кодексу України.

Крім того, у вказаному повідомленні митниця вказує про наявність розбіжностей у поданих документах, зокрема, у коносаменті визначено номер інвойсу (від 02.12.2013 року № SSC/pi/2013-14/010) інший ніж надано декларантом до митного оформлення (інвойс від 07.12.2013 року № SSC/2013-14/0016); у контракті від 02.12.2013 року № 1 та доповнені до контракту від 02.12.2013 року № 1 немає чіткого зображення печатки іноземного підприємства контрагента; у сертифікаті походження від 17.12.2013 року № 005914 є посилання на інвойс від 02.12.2013 року № SSC/pi/2013-14/010 інший ніж надано декларантом до митного оформлення (інвойс від 07.12.2013 року № SSC/2013-14/0016); у експортній декларацій від 07.12.2013 року № 0007337 немає посилання на реквізити зовнішньоекономічного контракту від 02.12.2013 року №1.

10.02.2014 року позивачем до Південної митниці надано лист №74, де позивач вказує, що у коносаменті № ZIMUBOM6024818 від 17.12.2013 року та сертифікаті походження №005914 від 17.12.2013 року відправник вказав проформу інвойсу № SSC/PI/2013-14/010 від 02.12.2013 року, яка була виставлена відправником на адресу ТОВ «Грін-Агро» у відповідності з правилами міжнародної торгівлі для здійснення повної передоплати двома частинами згідно з контрактом № 1 від 02.12.2013 року. Для митного оформлення зазначеного вантажу в Україні відправник відправив оригінальний комерційний інвойс № SSC/2013-14/0016 від 07.12.2013 року з посиланням на оплачену проформу інвойсу. Копію зазначеної проформи з оригінальними відмітками банку про здійснення оплати, а також її переклад позивачем додано до вказаного листа-відповіді.

Щодо відсутності чіткого зображення печатки іноземного контрагента в електронних копіях контракту №1 від 02.12.2013 року та специфікації №1 від 02.12.2013 року до зазначеного контракту, позивачем додано для оформлення оригінальний банківський примірник контракту і специфікації.

Щодо відсутності в експортній декларації №0007377 від 07.12.1013 року посилання на реквізити контракту №1 від 02.12.2013 року позивачем додано офіційне роз'яснення відправника про правила заповнення експортної декларації на території спеціальної економічної зони м. Індор (Індія), на території якої розташовується завод виробника.

У відповідності до приписів п.3 ст. 53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості позивачем додані додаткові документи, а саме: прайс-лист виробника, калькуляцію виробника № RG178543 від 29.01.2014 року з посиланням на біржову вартість сировини в момент виробництва зазначеного товару; офіційний лист Індійської асоціації виробників сої (S0PA) з інформацією про біржових цінах на сою на території штату Мадхья-Прадеш на початок лютого 2014 року; бухгалтерські та банківські документи виробника: платіжне доручення в системі платежів RTGS на покупку сировини, інвойс на оплату транспортно-експедиторських послуги інструкції доставки зазначеного товару, висновок торгово-промислової палати про ціну, товарний каталог виробника.

Південною митницею за результатами опрацювання поданої ВМД та доданих документів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 12.02.2014 року №500060006/2014/000005/2, яким митну вартість за одиницю товару визначено у розмірі 2,15 дол. США за 1 кг., загальна сума - 41280 дол. США.

Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості товарів «обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості» зазначено: Розділ ІІI Митного кодексу України, Митна вартість товарів та методи її визначення, глава 9, ст. 52-64 Митного кодексу України, у зв'язку з виявленими розбіжностями у поданих декларантом документів, відповідачем запропоновано надати виписку з бухгалтерської документації. 11.02.2014 року електронним повідомленням №74 декларант надіслав відповідь, однак витребуваних документів для підтвердження заявленої митної вартості в електронному вигляді не надіслав. З метою забезпечення повноти оподаткування зазначеного товару було проведено аналіз бази даних ЄАІС Міндоходів та встановлено, що рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, що продавалися на експорт в Україні з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього, за контрактами з виробниками товарів є більшим - по товару «Соєвий рідкий лецитин» - МД від 25.12.2013 року №100270001/2014/272252 - 2, 15 США за кг., ніж рівень митної вартості, який було заявлено декларантом - 1,165 США за кг. За результатами проведеного аналізу було обрано метод визначення митної вартості - резервний.

Тобто, відповідачем при визначенні митної вартості товарів згідно рішення від 12.02.2014 року № 500060006/2014/000005/2 застосований шостий, резервний, метод визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну.

Південною митницею 12.02.2014 року видана ТОВ «Грін-Агро» картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон № 500060006/2014/00010.

Не погоджуючись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 12.02.2014 року № 500060006/2014/000005/2 та карткою відмови у прийнятті митної декларації від 12.02.2014 року № 500060006/2014/00010, позивач оскаржив їх до суду, вимагаючи, також, визнання відповідних дій митниці з коригування митної вартості товару протиправними.

Вирішуючи спірне питання та задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Грін-Агро», суд першої інстанції виходив з того, що будь-яких фактичних доказів щодо наявності у Південної митниці сумнівів щодо застосування основного методу (за ціною договору) визначення митної вартості товару позивача, представником відповідача до суду не надано. Також, суд першої інстанції зазначив, що представником Південної митниці не було обґрунтовано правомірності митного оформлення товару позивача за митною вартістю, визначеною не за першим, а за шостим (резервним) методом визначення митної вартості товару, не доведено неможливість застосування послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Згідно ч.1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено ч.2 ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За правилами ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані на підтвердження митної вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначений положеннями даної статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України).

Як встановлено ч.1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч.2,3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст. 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 6 ст. 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно вимог ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Митниця може вимагати, а суб'єкт господарювання має надати лише належні документи для перевірки та підтвердження правильності зазначеної митної вартості товару.

У разі відсутності даних, що підтверджують правильність визначення заявленої декларантом митної вартості товарів, або за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, митний орган може самостійно визначити митну вартість товарів, що декларуються, послідовно застосовуючи методи визначення митної вартості, встановлені Митним кодексом, на підставі наявних у нього відомостей, у тому числі цінової інформації щодо ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів з коригуванням, що здійснюється згідно з цим Кодексом.

Поряд з цим, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, так і під час апеляційного провадження, Південною митницею не надано достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не визначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару, відповідач витребував додаткові документи не вказуючи підстави їх витребування, Південною митницею не було ні в рішенні, ні у картці відмови обґрунтовано, в чому полягали об'єктивні сумніви у митній вартості, заявленій позивачем, неточності у визначеній митній вартості.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Грін-Агро» (одержувач) та декларантом ТОВ «Віздом сервіс» до митного оформлення був поданий пакет супровідних документів за ВМД № 500060006/2014/000249 від 03.02.2014 року на заявлений товар, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 02.02.2013 року №1 з доповненням від 02.12.2013 року №1; пакувальний лист від 07.12.2013 року № SSC/2013-14/0016; калькуляція від 03.12.2013 року № RG178543; платіжні доручення від 04.12.2013 року №46, від 08.01.2014 року №79; коносамент від 17.12.2013 року № ZIMUBOM6024818; цінова довідка від 28.01.2014 року № 000043; прайс-лист від 02.12.2013 року №б/н; копія вантажної митної декларації країни відправлення від 07.12.2013 року № 0007337.

Також, електронним повідомленням №74 від 11.02.2014 року позивач надіслав митному органу повну відповідь стосовно усіх зауважень до наданих документів та стосовно додаткових документів. Лист та усі додаткові документи на 50 аркушах, включаючи оригінальний контракт та специфікацію, були надані позивачем митному органу та зареєстровані у загальному відділі за номером 3447/03-01-33. Позивачем були надані митному органу усі додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: прайс-лист виробника; калькуляцію виробника № RG178543 від 29.01.2014 року з посиланням на біржову вартість сировини на момент виробництва вказаного товару; офіційний лист Індійської асоціації виробників сої (SOPA) з інформацією про біржові ціни на сою на території штату Мадхья-Прадеш на початок лютого 2014 року; бухгалтерські та банківські документи виробника; платіжне доручення за системою платежів RTGS на придбання сировини; інвойс на оплату транспортно-експедиторських послуг та інструкції доставки вказаного товару; висновок торгівельно-промислової палати про ціну; товарний каталог виробника (п.4 листа №74 від 10.02.2014 року).

Відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в недостовірності наданої інформації.

Крім того, як вірно наголошено судом першої інстанції, відповідач у оскаржуваному рішенні послався на неможливість застосування другого та третього методів у зв'язку з відсутністю інформації, проте, в цьому ж рішенні відповідач послався на визначення митної вартості з застосуванням митної вартості товарів подібних (аналогічних) товарів. Тобто, оскаржуване рішення містить взаємовиключні висновки про відсутність інформації щодо подібних товарів та застосування такої інформації одночасно.

Окрім цього, незважаючи на вимогу суду, відповідачем не надані докази джерела походження інформації про митну вартість товару на рівні 2,15 США за кг, зокрема, ВМД від 25.12.2013 року № 100270001/2014/272252.

Враховуючи вищевикладене, оскільки під час розгляду справи Південною митницею не спростована обґрунтованість визначення позивачем митної вартості згідно з контрактною ціною оцінюваного товару, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 Митного кодексу України, тобто правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення заявленого адміністративного позову, визнання протиправними та скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару і картки відмови в прийнятті митної декларації та зобов'язання ГУДКСУ в Одеській області повернути з Державного бюджету України позивачу надмірно сплачену суму мита у розмірі 10 621,59 грн. та ПДВ у розмірі 34 806,15 грн.

Доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційних скарг на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Південної митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв