Постанова № 41162397, 28.10.2014, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2014 р.Справа № 916/2342/14Одеський апеляційний господарський суд у складі:

Головуючого судді: Ліпчанської Н.В.

Суддів: Лисенко В.А., Гладишевої Т.Я..

При секретарі судового засідання Молодові В.С.

За участю представників сторін:

від позивача - Фоменко О.М., довіреність № 183, дата видачі : 26.09.14

від відповідача - Слюсар М.М., довіреність № 508, дата видачі : 08.07.14

Розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця"

на рішення господарського суду Одеської області від 24 липня 2014 року

у справі № 916/2342/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані"

до Державного підприємства "Одеська залізниця"

про стягнення 47.192,77 грн..

Встановив:

В червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" (Далі - Товариство) звернулось до господарського суду Одеської області із позовом до Державного підприємства "Одеська залізниця" (Далі - Залізниця) про стягнення заборгованості в сумі 47192,77 грн., яка складається із суми основного боргу - 44360,16 грн.; 3% річних в розмірі 357,31 грн.; інфляційних витрат в сумі 2475,30 грн. та судового збору в розмірі 1827,00 грн..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Товариство вказує на неодноразові виявлені факти часткової втрати вантажу (вугілля марок Г, Д, ДГ, Ж) під час перевезення засобами залізничного транспорту, загальною кількістю 41,4023 тонн, що документально зафіксовано та підтверджено належними доказами.

Враховуючи дані обставини, керуючись п.п.110; 113; 114; 115; 130; 131 Статуту залізниць України, ст.ст. 924; 925 Цивільного Кодексу України, а також ст.ст. 222; 314; 315 Господарського Кодексу України, позивач в порядку досудового врегулювання господарського спору направив на адресу відповідача відповідні претензії про відшкодування вартості частково втраченого вантажу, загальною сумою 44360,16 грн..

Відповідач розглянув дані претензії та визнав їх обґрунтованими у повному обсязі.

11.02.2014р. Товариство направило до Підприємства письмові вимоги щодо перерахування грошових коштів, що складають вартість частково втраченого під час перевезення вантажу, на відповідний поточний банківський рахунок.

Однак, Залізниця грошові кошти на рахунок Товариства не перерахувала, в зв'язку чим не виконала взяті на себе грошові зобов'язання.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про місце та час судових засідань був повідомлений належним чином, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому справа була розглянута за наявними в ній матеріалами на підставі положень статті 75 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 24 липня 2014 року (суддя Рога Н.В.) позовна заява Товариства задоволена у повному обсязі.

Господарський суд стягнув із Залізниці суму основного боргу в розмірі 44360,16 грн.; 357,31 грн. - 3% річних; 2475,30 грн. - інфляційні витрати та судовий збір в сумі 1827,00 грн..

Не погоджуючись із даним рішенням, Залізниця звернулась із апеляційною скаргою в якій просить рішення скасувати частково в частині стягнення 357,31 грн. 3% річних та 2475,30 грн. інфляційних витрат.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, Залізниця вказує на положення ст.ст. 110; 113; 114; 127 Статуту Залізниць України, відповідно до яких Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

За збереження вантажу, Залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрати чи нестачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі.

У відзиві на апеляційну скаргу, Товариство вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, оскільки відповідач не виконав у встановлений термін свої грошові зобов'язання та не перерахував до 25.02.2014р. грошові кошти на поточний рахунок позивача. А тому відповідно до положень ст.ст. 610; 612 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, Договором поставки № 13/08-2 від 13.08.2013р., укладеним між Товариством та ПП "Донуглеторг", а також укладеної до нього сторонами Специфікації № 1 від 13.08.2013р., ПП "Донуглеторг" зобов'язалось поставити та передати у власність Товариства Товар - (вугілля українського походження марки Г, Д, ДГ, Ж), що відповідає наступним умовам: фракція 13-50; зольність - не більше 12%; волога - не більше 10%; вихід легких речовин - 33-44%, в кількості 5 000 метричних тонн, за загальною вартістю товару - 5 400 000 грн., у тому числі ПДВ -20% у розмірі 900 000 грн. (а.с.81-83)

На підставі рахунків-фактури, пред'явлених ПП "Донуглеторг" до сплати, ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" перерахувало на поточний банківський рахунок ПП "Донуглеторг" кошти у сумі 5 400 000 грн., що складає вартість 5000 метричних тонн вугілля українського походження марки Г, Д, ДГ, Ж. Перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями № 3809 від 11.11.2013р., № 3545 від 17.10.2013р., № 3831 від 11.11.2013р., № 3544 від 17.10.2013р., № 3686 від 28.10.2013р., № 3953 від 14.11.2013р., № 3662 від 24.10.2013р., № 4009 від 22.11.2013р., № 2595 від 27.08.2013р., № 2893 від 12.09.2013р., № 3832 від 11.11.2013р., № 3714 від 28.10.2013р., № 3933 від 14.11.2013р., № 3768 від 31.10.2013р., № 3950 від 14.11.2013р., № 3614 від 24.10.2013р., № 3713 від 28.10.2013р., № 3714 від 28.10.2013р., № 3933 від 14.11.2013р., № 3712 від 28.10.2013р., № 3949 від 14.11.2013р., № 3712 від 28.10.2013р., № 3949 від 14.11.2013р., № 3662 від 24.10.2013р., № 3711 від 28.10.2013р..

За Договором поставки № 14/08-2 від 14.08.2013р., укладеним між ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" та ТОВ "Шанс", а також укладеної до нього сторонами Специфікації № 1 від 14.08.2013р., ТОВ "Шанс" зобов'язалось поставити та передати у власність ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" Товар - вугілля українського походження марки Г, Д, ДГ, Ж, що відповідає наступним умовам: фракція 13-50; зольність - не більше 12%; волога - не більше 10%; вихід легких речовин - 33-44%, в кількості 5 000 метричних тонн, за загальною вартістю товару - 5 300 000 грн., у тому числі ПДВ -20% у розмірі 883 333 грн. 33 коп.. (а.с.84-86)

На підставі рахунків-фактури пред'явлених ТОВ "Шанс" до сплати, ТОВ "ЮКРЕЙНІАН ШУГАР КОМПАНІ" перерахувало на поточний банківський рахунок ТОВ "Шанс" кошти у сумі 5 300 000 грн., що складає вартість 5 000 метричних тонн вугілля українського походження марки Г, Д, ДГ, Ж. Перерахування коштів підтверджується платіжними дорученнями № 3091 від 24.09.2013р., № 3620 від 24.10.2013р.

Згідно взятих на себе зобов'язань за Договорами №13/08-2 від 13.08.2013р., №14/08-2 від 14.08.2013р. та Специфікації до них, згідно з відомостями, що містяться у залізничних накладних, ПП "Донуглеторг" відвантажило на користь Позивача 5 000 метричних тонн Товару та ТОВ "Шанс" відвантажило на користь Позивача 5000 метричних тонн Товару.

Вантаж був завантажений у вагони засобами контрагентів - ДП "Луганськвугілля", ТОВ ГЗФ "Білоріченська", ТОВ "ЦЗФ "Селидівська", ТОВ "Демакс-Медстрой", ТОВ "Збагачувальна фабрика № 105" та прийнятий залізницею до перевезення.

При прийманні - передачі вагонів на станції призначення Товариством неодноразово були виявлені факти часткової втрати вантажу під час його перевезення, загальною кількістю 41,4025 тонн, що документально зафіксовано та підтверджено Комерційними актами АА № 021576/30 від 04.11.2013р., АА № 021569/19 від 19.10.2013р., АА № 021575/29 від 04.11.2013р., АА № 021567/17 від 15.10.2013р., АА № 021568/18 від 17.10.2013р., АА № 021562/13 від 22.09.2013р., АА № 021573/27 від 31.10.2013р., АА № 044449/195 від 28.10.2013р., АА № 021572/26 від 31.10.2013р., АА № 044450/196 від 28.10.2013р., АА № 021574/28 від 04.11.2013р., АА № 021578/32 від 06.11.2013р., БК № 404638/79 від 07.11.2013р., БК № 404627/61 від 27.08.2013р., АА № 021580/34 від 19.11.2013р., БК № 404636/77 від 06.11.2013р., БК № 404637/78 від 06.11.2013р., БК № 404635/76 від 06.11.2013р., БК № 404634/75 від 06.11.2013р., БК № 404632/73 від 26.10.2013р. (а.с. 88-124)

Загальна кількість недостачі Товару склала 41,4025 метричних тонн на суму 44 360 грн. 16 коп..

Позивач направив на адресу Одеської залізниці претензії за вих. № 1764 від 26.11.2013р., № 1765 від 26.11.2013р., № 1771 від 27.11.2013р., № 1773 від 27.11.2013р., № 1774 від 27.11.2013р., № 1775 від 27.11.2013р., № 1855 від 10.12.2013р., № 1854 від 10.12.2013р., № 1853 від 10.12.2013р., № 1856 від 10.12.2013р., № 1864 від 11.12.2013р., № 1865 від 11.12.2013р., № 1866 від 11.12.2013р., № 1877 від 12.12.2013р., № 1876 від 12.12.2013р., № 1875 від 12.12.2013р., № 1874 від 12.12.2013р., № 1873 від 12.12.2013р. про відшкодування вартості частково втраченого під час перевезення вантажу.

Зазначені претензії були прийняті відповідачем до розгляду. Згідно повідомлень відповідача № 147/4 від 09.01.2014р., № 152/4 від 09.01.2014р., № 151/4 від 09.01.2014р., № 150/4 від 09.01.2014р., № 153/4 від 09.01.2014р., № 155/4 від 09.01.2014р., № 171/4 від 22.01.2014р., № 160/4 від 22.01.2014р., № 167/4 від 22.01.2014р., № 165/4 від 22.01.2014р., № 166/4 від 22.01.2014р., № 168/4 від 22.01.2014р., № 170/4 від 22.01.2014р., № 162/4 від 22.01.2014р., № 174/4 від 22.01.2014р., № 164/4 від 22.01.2014р., № 163/4 від 22.01.2014р., № 169/4 від 22.01.2014р. він визнав їх обґрунтованими у сумі 44360грн.16коп.

На підставі зазначеного позивач просить стягнути з відповідача вартість частково втраченого вантажу у сумі 44 360 грн. 16 коп..

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

На підставі зазначеної норми закону відповідачу нараховано 3% річних у сумі 357 грн. 31 коп. та інфляційні у сумі 2 475 грн. 30 коп..

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з частиною 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 110. Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Обов'язки збереження, супроводження та охорони особливо цінних та небезпечних вантажів, перелік яких встановлюється Правилами, покладаються на відправника.

Згідно з п. 113. Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до п. 114. Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі; б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості; в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Згідно зі ст. 130 Статуту залізниць України, пред'явленню залізниці позову, який випливає із цього Статуту, може передувати пред'явлення до неї претензії. Право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів мають: а) у разі втрати вантажу: відправник - за умови пред'явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу; одержувач - за умови пред'явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред'явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу; б) у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу: одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Враховуючи вищезазначене, судова колегія апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги стосовно стягнення з Підприємства вартості частково втраченого вантажу у сумі 44360,16 грн. є правомірними та обґрунтованими, що в свою чергу підлягають повному задоволенню.

Що стосується стягнення з Підприємства інфляційних збитків та 3% річних, судова колегія не може погодитись із даним висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань.

У силу положень статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.

Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти.

У справі, яка є предметом перегляду, встановлено, що Підприємство взяло на себе зобов'язання перевезти вантаж (вугілля) Товариства.

Однак, при прийманні - передачі вищезазначеного вантажу, Позивачем неодноразово були виявлені факти часткової втрати вантажу, яка відбулась під час його перевезення відповідачем.

Відповідачем в претензійному порядку були визнані всі вимоги Позивача, щодо втраченого вантажу.

Таким чином, спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, що виразилось у частковій втраті вантажу (вугілля) під час його перевезення, а не внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання.

Враховуючи викладене, правовідношення, яке виникло між сторонами, не є грошовим зобов'язанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України, у зв'язку із чим виключається можливість вимагати від Залізниці сплати трьох процентів річних та інфляційних витрат.

Слід також зазначити, що аналогічні положення містяться в Постанові Верховного Суду України від 25.06.2014р. №6-25цс14.

Таким чином, колегія суддів вважає, що фактичні обставини, які входять до предмета доказування у цій справі, з'ясовані судом першої інстанцій з достатньою повнотою, однак місцевим господарським судом Одеської області допущені помилки у застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим зроблений ним висновок про задоволення позовних вимог в частині стягнення із Залізниці інфляційних збитків та трьох відсотків річних на підставі положень статті 625 ЦК України, не відповідає даним обставинам, відтак, рішення місцевого господарського суду підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга Залізниці - задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99; 101-105 ГПК України, суд -

Постановив:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Одеська залізниця" - задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 24.07.2014р. по справі № 916/2342/14 скасувати частково, в частині стягнення з Державного підприємства "Одеська залізниця" - інфляційних збитків в сумі 2475,30 грн. та 357,31 грн. - 3% річних.

Стягнути з Державного підприємства "Одеська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" судовий збір в сумі 1717,19 грн..

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані" на користь Державного підприємства "Одеська залізниця" судовий збір за розгляд апеляційної скарги в розмірі 913,50 грн..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 30.10.2014р.

Головуючий суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя В.А. Лисенко

Суддя Т.Я. Гладишева