Рішення № 41162095, 02.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/16040/14 02.10.14

за позовом Комунального підприємства "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності"

до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України

про стягнення заборгованості

Суддя Полякова К.В.

Представники:

від позивача: не з'явився

від відповідача: Зулинський О.В. (дов. №19 від 15.01.2014),

від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств про стягнення заборгованості.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2014 порушено провадження у справі №910/16040/14 та призначено її до розгляду на 04.09.2014 року.

04.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи для долучення до матеріалів справи.

У судовому засіданні 04.09.2014 оголошено перерву до 11.09.2014 року.

10.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Міністерство аграрної політики та продовольства України.

За наслідками судового засідання 11.09.2014 судом постановлено ухвалу про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України, у зв'язку із чим розгляд справи відкладений на 02.10.2014 року.

29.09.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду міста Києва позивачем подано клопотання про розгляд справи без участі представника.

До судового засідання 02.10.2014 з'явився представник відповідача та надав пояснення по суті спору, пояснень, які б свідчили про заперечення проти задоволення позовних вимог представником відповідача не надано.

Третя особа до судового засідання не з'явилась, причини неявки суду не повідомили, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомленні належним чином.

Приписи статті 22, 27 Господарського процесуального кодексу України зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Нормами ст. 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихсь обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, надані у судових засіданнях, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

07.03.2012 між Комунальним підприємством "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" (орендодавець, балансоутримувач) та Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (орендар) укладено Договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до обласної комунальної власності № 34-2012 (Договір оренди).

Відповідно до п. 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення № 25, 26 на 4-му поверсі (далі - Майно), корисною площею 31,7 кв.м, загальною площею 44,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131/1. Майно передається в оренду з метою розміщення службових приміщень.

Згідно з п. 3.3. Договору крім орендної плати Орендар відшкодовує Орендодавцю наступні фактично отримані послуги пропорційно займаній площі: за користування водою, каналізацією, опаленням, електромережею, вивіз та знешкодження твердих побутових відходів та інші експлуатаційні витрати згідно договору про відшкодування витрат з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

07.03.2012 позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове, платне користування майно, на підтвердження чого позивач надав суду Акт прийому-передачу в оренду приміщення від 03.07.2012 року.

У подальшому до вказаного договору оренди, шляхом укладання додаткових угод внесені зміни, щодо строку дії договору1, а також Додатковою угодою № 5 від 16.09.2013 внесено зміни у пункт 1.1. та викладено у такій редакції: «Орендодавець передає, а орендар приймає» в строкове платне користування приміщення №26 на 3-му поверсі, корисною площею 19,9 кв.м, загальною площею 27,7 розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131/1. Майно передається в оренду з метою розміщення службових приміщень».

У зв'язку із внесеними змінами, сторонами складено та підписано акт прийому-передачі в оренду приміщення від 16.09.2013 року.

Надалі, 03.03.2014 між сторонами укладено договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до обласної комунальної власності № 26-2014, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування приміщення № 25, 26 на 4-му поверсі (далі - Майно), корисною площею 31,7 кв.м, загальною площею 44,1 кв.м, розміщене за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131/1. Майно передається в оренду з метою розміщення службових приміщень. Строк дії вказаного договору погоджений сторонами до 31.03.2014 року.

Позивачем передано, а відповідачем прийнято у строкове, платне користування майно, на підтвердження чого позивач надав суду Акт прийому-передачу в оренду приміщення від 01.01.2014, який є невідомою частиною договору оренди від 03.03.2014 року.

Додатковою угодо № 1 від 13.05.2014 продовжено дію договору оренди від 03.03.2014 до 31.05.2014 року.

До того ж, 07.03.2012 між сторонами було укладено Договір про відшкодування витрат з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій № 34-2012 (договір про відшкодування витрат).

Відповідно до п. 1.1. Договору2 предметом договору є утриманням Балансоутримувачем будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, освітлення місць загального користування, обслуговування, експлуатація та ремонт будівлі тощо (надалі - утримання орендованого майна), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 131/1. (надалі - Будівля), а Орендар, згідно наданих рахунків, відшкодовує витрати Балансоутримувача за виконання вказаних робіт, пропорційно до займаної ним площі у Будівлі.

Згідно з п. 2.3. Договору про відшкодування витрат орендар щомісячно відшкодовує Балансоутримувачу вартість комунальних послуг, а саме: електроенергія, водопостачання та водовідведення, опалення приміщення, вивіз твердих побутових відходів та витрати по утриманню орендованого майна.

Розмір щомісячного відшкодування витрат Балансоутримувача по утриманню орендованого майна, на момент укладення цього договору становить 26,00 грн. за 1 кв.м. орендованої площі. Балансоутримувач залишає за собою право збільшувати розмір відшкодування витрат по утриманню орендованого майна в разі зміни індексу інфляції та з інших підстав, передбачених законодавством.

На ідентичних умовах сторонами укладені договори про відшкодування витрат з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 05.04.2013 №34-2013, від 01.07.2013 №34-2013, від 03.03.2014 № 26-2014 та від 13.05.2014 № 26/1-2014, єдиною умовою, яка підлягала зміні у вказаних правочинах є строк їх дії.

Як слідує із наданих до суду документів та долучених до матеріалів справи, внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасності та повноти внесення плати на рахунок Балансоутримувача за утримання будинку і прибудинкової території та надання комунальних послуг орендарю згідно умов Договору оренди та Договору про відшкодування витрат, у останнього за період з 01 січня 2013 року по 01 липня 2014 року перед позивачем виникла заборгованість з відшкодування витрат з утримання будинків і споруд і прибудинкових територій в розмірі 16 336,35 грн., на спростування вказаних обставин до суду належних та допустимих доказів не надано.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Нормами частини 1 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, якими зокрема є договори та інші правочини.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України (далі ГК України) як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Ст. 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦКУ з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші ), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зазначені вище норми Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями статті 193 ГК України.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, надавав орендарю послуги з утриманням Балансоутримувачем будинків і споруд та прибудинкових територій за відповідну плату згідно умов Договору оренди та Договору про відшкодування витрат, а відповідач у порушення умов Договору оренди та Договору про відшкодування витрат у період з 01 січня 2013 року по 01 липня 2014 року не вносив плату на рахунок Балансоутримувача Будівлі за надані послуги.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у частині стягнення основного боргу у розмірі 16 336,35 грн. нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32-34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" до Українського державного фонду підтримки фермерських господарств за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Міністерство аграрної політики та продовольства України про стягнення заборгованості - задовольнити повністю.

Стягнути з Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (04112, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Олени Теліги, будинок 8, кімната 58А, 59; ідентифікаційний код 20029342) на користь Комунального підприємства "Управління по експлуатації Будинку рад і об'єктів обласної комунальної власності" (18000, Черкаська область, місто Черкаси, Соснівський район, бульвар Шевченка, будинок 185; ідентифікаційний код 04014200) 16 336 (шістнадцять тисяч триста тридцять шість) гривень 35 копійок основного боргу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 02.10.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 07.10.2014 року.

Суддя К.В. Полякова