Постанова № 41162054, 09.09.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/3484/14

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Транчуковій О.С.,

за участю:

представника позивача - Ткаченка О.С.,

представників відповідача - Пєріна А.Є., Нарті Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001602200 та № 0001592200,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Олеся" (далі - позивач, ТОВ "Олеся") звернулося з адміністративним позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, Новокаховська ОДПІ), у якому просить визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 р. № 0001592200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 479749 грн., з яких за основним платежем на 336666 грн., за штрафними санкціями на 168333 грн., № 0001602200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 504999 грн., з яких за основним платежем на 336666 грн., за штрафними санкціями на 168333 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено на підставі протиправних висновків відповідача щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "А Буд", які ґрунтуються на припущеннях, а не на фактично встановлених обставинах. Вказує на те, що підприємством на підставі належним чином оформлених документів правомірно відображено у обліку операції з придбання будівельно-монтажних робіт у ТОВ "А Буд", які використано у господарській діяльності. Розрахунки за виконані роботи проведені у повному обсязі у безготівковій формі. Чинне законодавство не передбачає обов'язку позивача контролювати господарську діяльність його контрагента. Зазначає, що визнавати договори недійсними і визначати спрямовані вони на реальне настання правових наслідків може тільки суд, а не податковий орган.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити із зазначених підстав.

Представники відповідача заперечували проти задоволення позову, так як ТОВ "Олеся" протиправно формувало податковий кредит та валові витрати по господарських операціях з ТОВ "А Буд". Вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення господарської діяльності, а тому не могло виконувати будівельно-монтажні роботи позивачу. Просять відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 07.07.2014 р. по 11.07.2014 р. відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Олеся" щодо підтвердження господарських відносин з контрагентом постачальником ТОВ "А Буд" за період з 01.11.2013 р. по 01.06.2014 р., за результатами якої складено акт від 25.07.2014 р. № 966/220-21273392.

У висновках акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.138.1 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у сумі 319833 грн., у т.ч. за: листопад 2013 року у сумі 254916 грн., грудень 2013 року у сумі 64916 грн.;

2. п.198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у сумі 336666 грн., у т.ч. за: листопад 2013 року у сумі 268333 грн., грудень 2013 року у сумі 68333 грн.

На підставі акту перевірки Новокаховською ОДПІ прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 р. № 0001592200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на прибуток на 479749 грн., з яких за основним платежем на 336666 грн., за штрафними санкціями на 168333 грн., № 0001602200, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 504999 грн., з яких за основним платежем на 336666 грн., за штрафними санкціями на 168333 грн.

Фактичною підставою для донарахування сум грошових зобов`язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток стали висновки відповідача щодо безтоварності операцій позивача з ТОВ "А Буд".

Під час перевірки Новокаховською ОДПІ використано акт перевірки ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 20.06.2014 р. № 659/26-54-22-2-36567362 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "А Буд" щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, з якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит, за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р.", яким встановлено, що вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою, не має необхідних матеріальних та трудових ресурсів для здійснення операцій із виконання робіт.

З метою надання правової оцінки спірним правовідносинам, суд зазначає про наступне.

Правила формування податкового кредиту та валових витрат врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктом 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до п.п.198.2, 198.3 ст.198 ПК України податковий кредит платника ПДВ визначається виходячи із сум ПДВ сплачених (нарахованих) постачальникам товарів/послуг, підтверджених належним чином складеними податковими накладними та при умові, якщо ці товари/послуги призначені для використання в оподатковуваній господарській діяльності такого платника податку.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч.2 ст.3 вищевказаного Закону, на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарських операцій є основою для податкового обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту, а понесених витрат до валових витрат обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до ч.1 ст.138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ та з податку на прибуток.

Недоведеність наявності цих чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту та валових витрат, зокрема, недоведеність факту придбання товарів (робіт, послуг) (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи та податкові накладні юридичної значимості (сили) для цілей формування податкового кредиту та валових витрат, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товару (послуг) з ПДВ, якщо рух коштів не забезпечений зв'язком з господарською діяльністю позивача.

Ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст.3 ГК України є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Таким чином, відповідно про відсутність реального характеру господарських операцій в залежності від їх предметності можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Як вже зазначалося, підставами для нарахування ТОВ "Олеся" грошових зобов'язань з податку на додану вартість та з податку на прибуток за спірними податковими повідомленнями-рішеннями стали висновки Новокаховської ОДПІ про безтоварність господарських операцій позивача з ТОВ "А Буд".

Судом встановлено, що у листопаді, грудні 2013 року ТОВ "Олеся" документувало отримання від ТОВ "А Буд" будівельно-монтажних робіт на проекті вітроенергетики ВЕС "Берегова" № 18-07/13. За результатами відносин з цим контрагентом ТОВ "Олеся" сформувала витрати у розмірі 1683333,33 грн. та податковий кредит у розмірі 336666,67 грн. На підтвердження господарських відносин з ТОВ "А Буд" позивачем надано договори субпідряду від 20.11.2013 р. № 207/11-13 та від 16.12.2013 р. № 215/12-13, акти приймання виконаних робіт за листопад, грудень 2013 року, довідки про вартість виконаних робіт за листопад, грудень 2013 року, податкові накладні від 25.11.2013 р. №№ 7, 8, від 26.11.2013 р. №№ 9, 10, від 17.12.2013 р. № 4, виписки з банківських установ про рух коштів.

Однак суд вважає, що вказані документи не спростовують доводи Новокаховської ОДПІ щодо безтоварності цих операцій.

Так, згідно умов зазначених договорів Субпідрядник (ТОВ "А Буд") приймає на себе обов'язок виконати на свій ризик власними чи залученими силами на будівництві вітроелектростанції ВЕУ-4 "Берегова" на території Тарасівської сільської ради Скадовського району Херсонської області роботи по виготовленню і монтажу арматурних каркасів для фундаментів у відповідності з проектом та завданням Генпідрядника (ТОВ "Олеся). Генпідрядник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи.

Тобто, договорами передбачено види робіт, які повинно виконати ТОВ "А Буд" - виготовлення і монтаж арматурних каркасів для фундаментів.

Суд зазначає, що для виконання цих робіт виконавець повинен мати кваліфікований персонал, відповідне обладнання. Разом з цим, у ТОВ "А Буд" відсутні основні фонди, транспортні засоби, складські приміщення, виробниче обладнання, трудові ресурси (чисельність працюючих складає 3 особи), що унеможливлює здійснення ним господарських операцій з виконання вищевказаних робіт.

Про відсутність відповідної матеріально-технічної бази свідчать наступні обставини.

Так, згідно наказу ДПА України від 12.10.2005 р. № 448 "Про затвердження змін до форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку складання декларацій з податку на прибуток підприємства, затверджених наказом ДПА України від 29.03.2003 р. № 143" підприємство надає до державного податкового органу додаток до Декларації про прибуток підприємства К1/1 до рядків 01.2, 01.5, 04.2, 04.10, 04.12 та 07 декларації, який містить інформацію про балансову вартість запасів; розрахунок амортизаційних відрахувань; витрати на поліпшення основних фондів, що включаються до складу валових витрат.

ТОВ "А Буд" протягом періоду, що перевірявся, не надавало до ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м.Києві жодного додатку К1/1 до декларації про прибуток підприємств.

Крім того, ТОВ "А Буд" протягом листопада, грудня 2013 року здійснювало будівельні роботи на різній території України, що унеможливлює фізичне знаходження працівників у містах, які розташовані на значній відстані один від одного. Зокрема, працівники ТОВ "А Буд" фактично не мали змоги одночасно виконувати будівельно-монтажні роботи для ТОВ "Олеся" у Скадовському районі Херсонської області та для інших суб'єктів господарювання - ТОВ "ДЖАНКОЙСЬКА НИВА", що розташоване за адресою: Автономна республіка Крим, Джанкойський район, с.Ярке; ТОВ "АРХІГРАД ПРОЕКТ", яке розташоване за адресою: Автономна республіка Крим, м.Сімферополь, вул.Маяковського, 14; ТОВ "ВОСХОД", що розташоване за адресою: Автономна республіка Крим, с.Севастополь, вул.Хрустальова, 173/13, з урахуванням часу, оперативності операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, враховуючи кількість працівників - 3 особи, при цьому не маючи обладнання, устаткування, власного або найманого транспорту.

Окремо суд звертає увагу на те, що підписи директора ТОВ "А Буд" Оженка О.Г. на довідках про вартість виконаних робіт, актах виконаних робіт, податкових накладних відрізняються від підпису Оженка О.Г. на договорах субпідряду. Особливо це стосується податкових накладних від 25.11.2013 р. №№ 7, 8, від 26.11.2013 р. №№ 9, 10, від 17.12.2013 р. № 4.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем документи підтверджують лише документування операції з придбання у ТОВ "А Буд" будівельно-монтажних робіт, а сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що роботи мали місце, тому наявні у позивача первинні документи, зокрема, податкові накладні, акти виконаних робіт не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відповідно до ст.86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 69 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Оцінюючи подані сторонами докази суд приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ "Олеся" є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Суд також зазначає, що наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.87 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Пунктом 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Оскільки ТОВ "Олеся" просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 05.08.2014 р. № 0001592200 на суму 479749 грн., № 0001602200 на суму 504999 грн., судовий збір за адміністративний позов майнового характеру складає 4872 грн. (максимальний розмір судового збору).

Згідно із ч.3 ст.4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Так, при подачі адміністративного позову ТОВ "Олеся" було сплачено судовий збір у сумі 487,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 18.08.2014 р. № 6689.

Таким чином, сума судового збору, яка підлягає стягненню з ТОВ "Олеся" у зв'язку з відмовою у задоволенні позову складає 4384,80 грн. (4872 грн. - 487,20 грн.).

Керуючись ст.ст.8, 9, 12, 19, 71, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.08.2014 р. №№ 0001592200, 0001602200.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олеся" (код ЄДРПОУ 21273392) судовий збір у сумі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 вересня 2014 р.

Суддя Бездрабко О.І.

кат. 8.3.3