Ухвала суду № 41160135, 13.10.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2014 року Справа № 9104/50878/11

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Большакової О.О., Ільчишин Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року у справі за позовом головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И В :

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Львівській області, відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області, підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області в якому просило визнати протиправними дії та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2011р. ВП №26427316.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись таким рішенням суду першої інстанції головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що 20.05.2011 головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області отримало постанову від 17.05.2011 ВП №26427316 підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-4572/2009, виданого Шевченківським районним судом м.Львова 21.02.2011, про зобов'язання головного управління ПФУ у Львівській області провести донарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 29 грудня 2010 року з врахуванням підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абз.1 ч.І ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції Закону України від 04.11.2010 №2677) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі листи, що видаються судами.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначені обов'язкові вимоги до виконавчого документа.

Апелянт вважає, що виконавче провадження відкрите з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки у виконавчому документі відсутні дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано виконавчий документ та ідентифікаційний номер стягувача.

У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження - п. 6 ч. 1 ст. 26 Закону.

Згідно із ст.20 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Відповідно до п. 3.2.1. Інструкції про проведення виконавчих дій, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5 виконавчі дії проводяться державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби, який розташований: за місцем проживання, роботи боржника - фізичної особи або за місцезнаходженням його майна; за місцезнаходженням постійно діючого керівного органу або майна боржника - юридичної особи; за місцем здійснення певних дій, які зобов'язаний вчинити боржник за відповідним рішенням суду або іншого органу (посадової особи).

Відповідно до ст.21 Закону на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими: 1) боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; 2) за якими сума зобов'язання становить від трьох до десяти мільйонів гривень або еквівалента сума в іноземній валюті.

Відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.06.2002 №11-2 (в редакції постанови правління ПФУ від 25.02.2008 №5-5) зі змінами, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі разом з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах утворюють систему територіальних органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

При цьому апелянт зазначає, що, ні в даному Положенні, ні в інших нормативних документах не визначено, що головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є територіальним підрозділом центрального органу державної влади, як визначено в ст.21 Закону.

Відповідно до ст.8 Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» міністр утворює, ліквідовує, реорганізовує за погодженням з Кабінетом Міністрів України територіальні органи міністерства як структурні підрозділи апарату міністерства, що не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до ст.21 Законом України «Про центральні органи виконавчої влади» територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.

Головне управління ГУПФУ у Львівській області, як юридична особа є територіальним органом центрального органу виконавчої влади Пенсійного фонду України, а не територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, як визначає ст.21 Закону.

Апелянт зазначає, що судом залишено поза увагою, що виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №2а-45 72/2009, виданого Шевченківським районним судом м.Львова 21.02.2011, про зобов'язання головного управління ПФУ у Львівській області провести донарахування і виплату пенсії ОСОБА_1 з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року; з 22 травня 2008 року по 29 грудня 2010 року з врахуванням підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», враховуючи мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абз.1 ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не підвідомче підрозділу (відділу) примусового виконання рішень відділу (управління) державної виконавчої служби головного управління юстиції у Львівській області.

На підставі наведеного просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що Шевченківським районним судом м.Львова 21.02.2011р. видано виконавчий лист у справі № 2а-1578/2009 року, на підставі, якого, головним державним виконавцем ППВР винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2011р. ВП №26427316. В даній постанові в графі назва документу вказано - виконавчий лист № 2а-1578/2009р. виданий 21.02.2011р., в графі стягувач - ОСОБА_1, в графі боржник - Головне Управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Постановляючи рішення судом першої інстанції вірно враховано, що ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. У відповідності до ст.19 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону.

Згідно ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до статті 18 цього Закону у виконавчому документі повинні бути зазначені: найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо.

Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону; якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону; наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки виконавчий документ відповідав вимогам ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому головним державним виконавцем ППВР правомірно винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.05.2011р. ВП №26427316 та надав строк позивачу (боржнику) для добровільного виконання рішення суду.

Крім того суд першої інстанції правильно вказав, що відповідно до ч. 2 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» на відділ примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі покладається виконання рішень, за якими боржниками є територіальні підрозділи центральних органів виконавчої влади, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, міські, районні, міжрайонні, інші прирівняні до них прокуратури, військові прокуратури гарнізонів, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи.

У відповідності п. 1.1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України 27.06.2002р. № 11-2 з наступними змінами - головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі утворюють систему органів Пенсійного фонду України, який є центральним органом виконавчої влади.

Суд вірно вважав, що оскільки боржником по оспорюваному виконавчому провадженні є Головне управління Пенсійного Фонду України у Львівській області, яке входить в структуру Пенсійного Фонду України, а відтак виконавче провадження згідно вищезазначеного виконавчого листа відкрито правомірно.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що виконавче провадження ВП № 26427316 з виконання виконавчого листа Шевченківського районного суду м. Львова № 2а-1578/09, виданого 21.02.2011 року, відкрито у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому у позові слід відмовити.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а постанова відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ч.3 ст. 160, ч. 4 ст. 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2011 року по справі № 2а-6317/11/1370- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя М.А. Пліш

Судді О.О. Большакова

Н.В. Ільчишин

Повний текст ухвали виготовлений 17.10.2014 року