Постанова № 41160082, 13.10.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2014 року 810/5633/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства "ВіВ"доСтавищенського відділення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової службипровизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватне підприємство "ВіВ" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Ставищенського відділення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.02.2013 №0000032200, №0000042200, №0000052200 та №0000062200.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, у задоволенні адміністративного позову ПП "ВіВ" було відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.09.2014 касаційну скаргу ПП "ВіВ" задоволено частково. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 у справі № 810/1072/13-а скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи вказані судові рішення, суд касаційний інстанції звернув увагу на таке.

Відмовляючи у задоволенні позову суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач при проведенні перевірки не подав відповідачу первинних документів, які б свідчили про дійсність господарських операцій, проведених між позивачем та контрагентами та, зокрема, податкових накладних, які є підставою для нарахування податкового кредиту з ПДВ.

В той же час, Вищий адміністративний суд України звернув увагу на те, що судами не було витребувано та досліджено належних доказів, як то відповідних документів бухгалтерського, складського обліку, інших первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження або спростування доводів позивача щодо періоду та обсягу вчинення останнім порушень норм чинного податкового законодавства у межах спірних правовідносин. Судами попередніх інстанцій не встановлено обставини втрати позивачем первинних фінансово-господарських документів та навіть їхній перелік.

Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначив, що судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи в підтвердження здійснення господарських операцій позивачем контролюючим органом не досліджувалися. У разі встановлення судом обставин, що свідчать про обґрунтованість причин відсутності первинних документів під час перевірки, висновки контролюючого органу про заниження податкового кредиту та безпідставного збільшення валових витрат є формальними.

Разом з тим, суд касаційної інстанції вказав, що під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір відповідно до норм матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

До Київського окружного адміністративного суду вказана справа з Вищого адміністративного суду України для нового розгляду надійшла 29.09.2014.

Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, приймаючи висновки щодо безтоварності господарських операцій, проведених позивачем, не досліджувались первинні документи, а тому такі висновки податкового органу не можуть бути об'єктивними та достовірними.

Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовував тим, що позивачу було надано належний термін для відновлення втрачених первинних господарських документів, а тому відсутність цих документів при перевірці є достатньою підставою для висновків про безтоварність господарських операцій та, відповідно, - для винесення оскаржуваних рішень.

До початку розгляду справи по суті представники сторін подали до суду заяви про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

За таких обставин, судом визнано за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що начальником Тетіївської МДПІ Київської області ДПС видано Наказ від 31.08.2012 №149 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ВіВ", код за ЄДРПОУ 31542453".

Згідно даного наказу посадовим особам податкового органу доручено з 03.09.2012, тривалістю 5 робочих днів, провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВіВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 30.06.2012.

На підставі направлень від 03.09.2012 №68, №69, №70 посадовими особами відповідача було здійснено вихід на ПП "ВіВ" з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак до перевірки не надано всі необхідні документи для її проведення.

У зв'язку з зазначеним посадовими особами відповідача складено Акт від 03.09.2012 №19/220/31542453 про неможливість розпочати документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВіВ" з 03.09.2012.

На підставі вказаного Акту відповідачем видано наказ від 03.09.2012 №151 "Про перенесення термінів проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ВіВ", згідно з яким терміни проведення перевірки перенесено на 90 календарних днів та зобов'язано розпочати перевірку з 03.12.2012 тривалістю 5 робочих днів.

В подальшому, Тетіївською МДПІ Київської області 30.11.2012 видано накази №285 та №286, згідно з якими поновлено проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ВіВ", здійснено зміну складу перевіряючих та доручено посадовим особам відповідача провести з 03.12.2012 таку перевірку.

На підставі направлень від 03.12.2012 №131, №133, №134 посадовими особами відповідача було здійснено вихід за юридичною адресою ПП "ВіВ" з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки, однак перевірку неможливо було розпочати у зв'язку з відсутністю директора ПП "ВіВ" за юридичною адресою, у зв'язку з чим було складено відповідні Акти від 03.12.2012 №35/220/31542453 та №36/220/31542453.

23 січня 2013 року начальником Тетіївської МДПІ Київської області ДПС видано наказ від 23.01.2013 №26 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ВіВ", код за ЄДРПОУ 31542453", згідно з яким посадовим особам податкового органу доручено з 23.01.2013, тривалістю 5 робочих днів, провести документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВіВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012.

Наказом Тетіївської МДПІ від 28.01.2013 №47 продовжено терміни проведення документальної позапланової виїзної перевірки ПП "ВіВ" на 2 робочих дні з 30.01.2013.

Так, в період з 23.01.2013 по 31.01.2013 посадовими особами Тетіївської МДПІ Київської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП "ВіВ" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 30.09.2012, за результатами якої складено Акт від 07.02.2013 №47/220/31542453 (далі - Акт перевірки).

За висновками Акта перевірки позивачем було порушено:

- ст. 5 та ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 №334/94-ВР, ст. 138, ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем було занижено податок на прибуток за 4 квартал 2009 року на суму 97894 грн., за 1 квартал 2010 - на суму 16250 грн., за 2 квартал 2010 - на суму 247406 грн., за 3 квартал 2010 - на суму 148436 грн., за 4 квартал 2010 - на суму 91251 грн., за 2 квартал 2011 року - на суму 215876 грн., за 3 квартал 2011 року - на суму 66150 грн., за 4 квартал 2011 року - на суму 29150 грн., за 3 квартал 2012 року - на суму 121374 грн.;

- ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело за заниження позивачем податку на додану вартість всього в сумі 867172 грн.;

- ст. 15 та ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України від 20.05.1993 №56-93/ВР "Про місцеві податки та збори", оскільки позивачем в підзвітний період не нараховувався комунальний податок, в результаті чого позивачем було занижено зазначений податок всього на суму 59,5 грн.;

- ст. 4 Закону України від 21.12.2000 №2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами", оскільки позивачем у підзвітний період не подавались обов'язкові розрахунки комунального податку;

- ст. 44 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не було надано до перевірки всього пакету документів з питань обчислення і сплати податків і зборів, необхідних для проведення перевірки у зв'язку з їх втратою.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на використаних під час аналізу господарських операцій позивача матеріалів перевірки його контрагентів, а саме: Актів ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.10.2012 №914/22-8/33996576 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтернет в кожен дім" з питань законності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.10.2011 по 31.12.2011" та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 28.09.2012 №2451/15-2/35270735 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" з питань взаємовідносин з контрагентами за травень, липень 2012 року".

Відповідач зазначає, що вказаними актами перевірок встановлено нереальність здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" з контрагентами.

Між тим, як вбачається зі змісту вищевказаних актів, під час перевірки ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності, оскільки у ході перевірок встановлено відсутність адміністративно-господарських можливостей, необхідних для виконання взятих на себе зобов'язань та не підтверджено господарські операції, здійснені вказаними товариствами з їх контрагентами.

З наведених підстав податковий орган дійшов висновку, що господарські операції підприємств не підтверджуються щодо врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, яке економічно необхідне для здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, у зв'язку з чим ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" не могло фактично здійснювати господарські операції.

На думку податкового органу, діяльність вказаних підприємств здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про нікчемність укладених ним угод, як із постачальниками, так і з покупцями та відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів (послуг). З огляду на вказане, надані до перевірки первинно-бухгалтерські документи позивача не взято до уваги, що в свою чергу призвело до встановлення недостатнього документального підтвердження виконання умов за договорами, та, як наслідок, призвело до встановлення відповідачем порушень формування позивачем податкового кредиту по податку на додану вартість та валових витрат.

Крім того, податковий орган в Акті перевірки зазначає про порушення позивачем формування валових витрат та податкового кредиту з його контрагентами - ТОВ "Самброс", ТОВ "Ракана", ТОВ "Бассет", ТОВ "Автор-Студія", ТОВ "Аврораттейд", ТОВ "ТД Агрохім", ТОВ "Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ "Трейд-Агро-К", ПП "Інформзв'язок", ТОВ "Термо Вуд", оскільки у позивача відсутні будь-які первинні документи, в тому числі видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні, а також по операціях з придбання ПММ, оскільки до перевірки не надано документи, які підтверджують використання ПММ у межах господарської діяльності.

На підставі висновків Акту перевірки Тетіївської МДПІ Київської області ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

- від 25.02.2013 №0000032200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" у сумі 939144,75 грн., з яких: 788857 грн. - за основним платежем; 150287,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 25.02.2013 №0000042200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств" у сумі 1092072,25 грн., з яких: 935893 грн. - за основним платежем; 156179,25 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- від 25.02.2013 №0000052200, згідно з яким до позивача застосовано адміністративний штраф за порушення п. 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України в розмірі 510 грн.;

- від 25.02.2013 №0000062200, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "комунальний податок" у сумі 737,36 грн., з яких: 45,90 грн. - за основним платежем; 691,46 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

У той же час, позивач вважає вказані податкові повідомлення-рішення такими, що суперечать вимогам чинного податкового законодавства, а тому оскаржив їх, звернувшись із позовом до суду.

Щодо висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що 03.05.2011 між ТОВ "Інтернет в кожен дім" (Продавець) та ПП "ВіВ" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу №144, згідно умов якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити фумігант фостоксин, найменування, кількість і ціна яких вказується в накладних документах на товар.

На підтвердження виконання договору та реальності здійснення операцій представником позивача надано до суду наступні документи:

- договір купівлі-продажу від 03.05.2011 №144;

- накладні від 17.06.2011 №131/06, від 04.05.2011 №21/05;

- податкові накладні від 17.06.2011 №54, від 04.05.2011 №23;

- квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.05.2011 №48, від 05.05.2011 №49, від 13.06.2011 №110, від 10.06.2011 №108, від 08.06.2011 №104, від 07.06.2011 №102, від 06.06.2011 №99, від 03.06.2011 №95, від 02.06.2011 №94, від 01.06.2011 №91, від 31.05.2011 №89, від 30.05.2011 №87, від 26.05.2011 №83, від 27.05.2011 №85, від 25.05.2011 №81, від 24.05.2011 №79, від 16.05.2011 №64, від 17.05.2011 №69, від 12.05.2011 №58, від 13.05.2011 №61, від 20.05.2011 №75, від 23.05.2011 №77, від 18.05.2011 №70, від 19.05.2011 №72, від 10.05.2011 №53, від 06.05.2011 №51, від 11.05.2011 №55, від 14.06.2011 №113, від 22.06.2011 №123, від 17.06.2011 №120, від 16.06.2011 №118, від 15.06.2011 №115, від 01.07.2011 №141, від 30.06.2011 №140, від 05.07.2011 №145, від 04.07.2011 №143, від 23.06.2011 №126, від 24.06.2011 №128, від 27.06.2011 №132, від 29.06.2011 №135, від 22.08.2011 №215, від 23.08.2011 №217, від 25.08.2011 №219, від 26.08.2011 №222, від 30.08.2011 №227, від 01.09.2011 №233, від 30.08.2011 №227, від 29.08.2011 №225, від 18.08.2011 №211, від 19.08.2011 №213, від 16.08.2011 №207, від 17.08.2011 №209, від 11.08.2011 №201, від 10.08.2011 №199, від 15.08.2011 №205, від 12.08.2011 №203, від 08.08.2011 №195, від 09.08.2011 №196, від 04.08.2011 №192, від 05.08.2011 №193, від 01.08.2011 №185, від 29.07.2011 №183, від 03.08.2011 №188, від 02.08.2011 №187, від 07.07.2011 №149, від 06.07.2011 №147, від 08.07.2011 №150, від 11.07.2011 №151, від 12.07.2011 №153, від 13.07.2011 №155, від 15.07.2011 №159, від 14.07.2011 №157, від 19.07.2011 №164, від 18.07.2011 №160, від 21.07.2011 №170, від 20.07.2011 №168, від 25.07.2011 №174, від 22.07.2011 №172, від 27.07.2011 №179, від 26.07.2011 №176, від 28.07.2011 №181.

Також, судом встановлено, що між ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" (Перевізник) та ПП "ВіВ" (Відправник) укладено договори перевезення вантажів, згідно умов яких Перевізник бере на себе зобов'язання доставити автомобільним транспортом довірений йому Відправником вантаж з місця відправлення, і видати вантаж уповноваженій на одержання особі, а Відправник бере на себе зобов'язання сплатити плату за перевезення вантажу.

На підтвердження виконання договорів та реальності здійснення операцій представником позивача надано до суду наступні документи:

- договори перевезення вантажу від 02.07.2012 №1, від 03.07.2012 №2, від 04.07.2012 №3, від 05.07.2012 №4, від 06.07.2012 №5, від 09.07.2012 №6, від 10.07.2012 №7, від 11.07.2012 №8, від 12.07.2012 №9, від 13.07.2012 №10, від 16.07.2012 №11, від 18.07.2012 №13;

- Акти виконаних робіт, наданих послуг від 02.07.2012 №1, від 03.07.2012 №2, від 04.07.2012 №3, від 05.07.2012 №4, від 06.07.2012 №5, від 09.07.2012 №6, від 10.07.2012 №7, від 11.07.2012 №8, від 12.07.2012 №9, від 13.07.2012 №10, від 16.07.2012 №11, від 18.07.2012 №13;

- податкові накладні від 02.07.2012 №17, від 03.07.2012 №50, від 04.07.2012 №72, від 05.07.2012 №93, від 06.07.2012 №117, від 09.07.2012 №176, від 10.07.2012 №199, від 11.07.2012 №213, від 12.07.2012 №234, від 13.07.2012 №253, від 16.07.2012 №317, від 18.07.2012 №388;

- квитанціями до прибуткового касового ордеру від 05.07.2012 №78, від06.07.2012 №83, від 07.07.2012 №85, від09.07.2012 №89, від 10.07.2012 №92, від 11.07.2012 №98, від 12.07.2012 №102, від 13.07.2012 №108, від 14.07.2012 №110, від 16.07.2012 №111, від 17.07.2012 №115, від 17.07.2012 №118, від 19.07.2012 №123, від 20.07.2012 №126, від 21.07.2012 №129, від 23.07.2012 №133, від 24.07.2012 №141, від 25.07.2012 №148, від 26.07.2012 №153, від 27.07.2012 №158, від 28.07.2012 №162, від 30.07.2012 №178, від 31.07.2012 №185, від 01.08.2012 №193, від 02.08.2012 №203, від 03.08.2012 №205, від 04.08.2012 №207, від 06.08.2012 №212, від 08.08.2012 №221, від 09.08.2012 №223, від 11.08.2012 №230, від 13.08.2012 №234, від 14.08.2012 №236, від 15.08.2012 №239, від 16.08.2012 №242, від 17.08.2012 №248, від 18.08.2012 №250, від 20.08.2012 №252, від 21.08.2012 №253, від 22.08.2012 №259, від 23.08.2012 №263, від 27.08.2012 №269, від 28.08.2012 №271, від 29.08.2012 №274, від 30.08.2012 №275, від 31.08.2012 №279, від 01.09.2012 №283, від 03.09.2012 №286, від 05.08.2012 №292, від 07.09.2012 №298, від 08.09.2012 №299, від 10.09.2012 №302, від 11.09.2012 №305, від 12.09.2012 №308, від 13.09.2012 №310, від 14.09.2012 №311, від 15.09.2012 №313, від 17.09.2012 №314, від 18.09.2012 №317, від 19.09.2012 №320, від 20.09.2012 №322, від 22.09.2012 №328.

Крім того, на підтвердження виконання господарських операцій між ПП "ВіВ" та ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" позивачем надано суду докази подальшого використання придбаних товарів (послуг) у своїй господарській діяльності, а саме: договори, акти виконаних робіт.

Судом оглянуто оригінали вищеназваних документів, приєднано їх завірені копії та встановлено, що вони оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників, відтиски мокрих печаток та відповідають законодавчим нормам.

Судом встановлено, що станом на час проведення перевірки заборгованості позивача перед контрагентом немає.

Суми податку на додану вартість, підтверджені зазначеними податковими накладними, позивач включив до складу податкового кредиту за відповідні періоди, відобразив у реєстрі отриманих податкових накладних та відобразив у податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди.

В той же час, як вбачається з Акту перевірки, позивачем надавались належним чином засвідчені копії зазначених вище первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо купівлі у ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" товарів (послуг).

При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Таким чином, зазначене підтверджує фактичне здійснення позивачем господарської операції щодо купівлі у ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" товарів (послуг).

Крім того, судом встановлено, що на час укладання та виконання зазначених правочинів, ТОВ "Інтернет в кожен дім" та ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" були зареєстровані як юридичні особи та були платниками податку на додану вартість.

Також, в Акті перевірки немає жодних посилань на те, що свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ "Інтернет в кожен дім" та ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду на момент укладання чи виконання договору.

Таким чином, фінансово-господарські операції позивача з ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" підтверджені первинними документами, які були надані податковому органу на перевірку, та копії яких наявні в матеріалах справи.

За результатом здійснення господарських операцій з ТОВ "Інтернет в кожен дім" та ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" позивач сформував податковий кредит з податку на додану вартість та визначив валові витрати.

Як вже зазначалося судом, за наслідками розгляду матеріалів перевірки відповідач дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" є нікчемними.

Згідно положення ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Для здійснення своєї господарської діяльності юридичні особи укладають договори, що за змістом є домовленістю, внаслідок якої виникають взаємні права і обов'язки. Укладення договорів купівлі-продажу, поставки товарів, надання послуг в даному випадку вже само по собі є ознакою господарської діяльності.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, ст. 215 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч. 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч. 1 ст. 208 ГК України якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст.228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами - ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як вбачається з Акту перевірки, на час проведення перевірки, а також станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", пов'язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов'язаних із порушенням податкового законодавства.

Проте, з огляду на те, що відповідач стверджував про нікчемність господарських операцій, здійснених між позивачем та ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", з підстав відсутності реальності надання послуг, судом досліджено дане питання та встановлено таке.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 4 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як було встановлено судом, придбані у ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" товари та послуги були використані позивачем у власній господарській діяльності, а відтак у суду є підстави вважати, що господарські операції позивача з ТОВ "Інтернет в кожен дім" та з ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" підтверджуються необхідними документами, а зазначені вище товари та послуги було використано позивачем у власній господарській діяльності.

Між тим, суд не бере до уваги посилання відповідача, як на обґрунтування своїх висновків, на відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності у контрагентів позивача, оскільки такі висновки неможливо зробити без належної перевірки діяльності суб'єкта господарювання. Відповідно до акту перевірки позивача, податковим органом не здійснювалось належної перевірки первинно-бухгалтерських документів ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон"; не перевірялася наявність господарсько-правових стосунків з іншими суб'єктами господарювання по оренді основних засобів виробництва, складських приміщень, транспортних засобів; наявність правовідносин по зберіганню матеріальних цінностей; наявність укладених цивільно-правових угод з іншими суб'єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт.

В той же час, суд критично ставиться до посилання відповідача, як на єдиний доказ правомірності своїх висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, на акти перевірок інших податкових органів.

Суд звертає увагу на те, що оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовано дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Крім того, будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, їх "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відтак, Акти ДПІ у Печерському районі м. Києва від 29.10.2012 №914/22-8/33996576 "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Інтернет в кожен дім" з питань законності формування податкового кредиту та податкових зобов'язань за період з 01.10.2011 по 31.12.2011" та ДПІ у Куйбишевському районі м. Донецька Донецької області ДПС від 28.09.2012 №2451/15-2/35270735 "Про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" з питань взаємовідносин з контрагентами за травень, липень 2012 року" не є належними та допустимими доказами у справі, а висновки про відсутність умов у ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" для здійснення фінансово-господарської діяльності зроблені на підставі службової інформації, що є недостатньою для визнання угод, укладених з позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Між тим суд звертає увагу на те, що жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

Таким чином, твердження відповідача з посиланням на матеріали перевірок про те, що діяльність контрагентів позивача - ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням остатньому податкової вигоди у вигляді безпідставного формування податкового кредиту, судом оцінюються критично, оскільки вони ґрунтуються на припущеннях, що суперечить статті 159 КАС України. Факт наявності у сторін правочину протиправного умислу при його укладенні відповідачем не доведено.

Крім того, головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а не актами податкової перевірки. Вказані ж в актах податкових органів недоліки, допущені суб'єктами господарювання при укладенні та виконанні договорів, не є підставою для визнання правочинів нікчемними, оскільки чинне законодавство не встановлює таких підстав нікчемності правочину.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в силу закону отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, позаяк ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не має преюдиціального значення та не є документами, що достовірно та безсумнівно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Враховуючи наведене суд дійшов до висновку, що спірні правочини не можуть визнаватись нікчемними, оскільки відповідають волевиявленню та внутрішній волі його учасників і спрямовані на реальне настання правових наслідків, а зміст правочинів не суперечить чинним нормам законодавчих актів та не порушує моральних засад суспільства.

Окрім того, правовідносини між платником і державою з приводу оподаткування результатів господарських операцій (правочинів) є адміністративними, публічно-правовими, а тому мета особи на несплату податків, не може бути підставою для висновку про нікчемність договору як такого, що порушує публічний порядок, за умови фактичного виконання цивільно-правових зобов'язань та реальності вчинених господарських операцій.

За наведених обставин твердження податкового органу про порушення позивачем вимог Цивільного кодексу України, що виявилось в недодержанні вимог зазначених норм в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, є безпідставними, а відтак, правочини, укладені позивачем із ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон", відповідають нормам чинного законодавства України, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення дослідженої судом господарської діяльності позивача із вказаними підприємствами, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами та податковими накладними, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше, або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, право платника податку на податковий кредит пов'язано з виникненням визначеної законом події та наявністю належним чином оформленого документа, який засвідчує суму сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість по дійсній операції, пов'язаній з господарською діяльністю платника податку.

Крім цього, за змістом положень ПК України, наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування витрат.

Витрати у розумінні ПК України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (п.п.14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

До складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачу у зв'язку з формуванням податкового кредиту за рахунок сум податку, сплачених ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" у складі вартості придбаних послуг та товарів, а також віднесення до складу витрат, витрати на їх придбання.

Суд звертає увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку підтверджується первинними документами платника податків.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, податковий облік формують не самі по собі цивільні правочини, а саме господарські операції, тобто фактичний рух активів та/або зміни власного капіталу чи зобов'язань платника податку.

У ході розгляду справи позивачем спростовано висновки відповідача щодо відсутності реальних операцій, шляхом надання первинних документів.

Крім того, відповідач не ставив під сумнів правильність здійснення позивачем розрахунку податкового кредиту і витрат за первинними документами податкового і бухгалтерського обліку.

Так, наявні в матеріалах справи договори, акти виконаних робіт, накладні, податкові накладні, квитанції до прибуткового касового ордеру, в силу Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", є первинними документами, та мають всі необхідні встановлені законом обов'язкові реквізити. Докази того, що вказані накладні, розрахункові (платіжні) документи не мають юридичної сили або визнані в установленому порядку недійсними - відсутні.

Із системного аналізу положень Податкового кодексу України вбачається висновок, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Судом на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності встановлено, що факт отримання товару та послуг за спірними правочинами документально підтверджується. Твердження податкового органу про відсутність факту надання послуг та поставки товару під час розгляду справи не були доведені, а надані позивачем докази є переконливими і достатніми для висновку суду щодо реальності господарських операцій.

Крім того, суд звертає увагу на ту обставину, що нормами чинного законодавства на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки відповідності законодавству правил ведення іншим учасником правовідносин господарської діяльності та дотримання ним вимог податкового законодавства.

Окремо суд звертає увагу на те, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту та формування валових витрат поставлено в залежність від добросовісності його контрагентів, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов'язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження показників податкового обліку, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїм рішенням відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам статті 19 Конституції України.

Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що будь-яка неправомірна діяльність контрагентів (наприклад, його "фіктивність", відносини з іншими контрагентами) не впливає на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки згідно статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має. зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом. Більш того, у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 у справі "Інтерсплав проти України").

За наведених норм та обставин, суд приходить до висновку про правомірність віднесення позивачем сум податкового кредиту та валових витрат, що виникли за господарськими операціями з його контрагентами - ТОВ "Інтернет в кожен дім", ТОВ "ІГ "Каспій-Дон" в перевіряємий період.

З приводу висновків податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту по господарським операціям з ТОВ "Самброс", ТОВ "Ракана", ТОВ "Бассет", ТОВ "Автор-Студія", ТОВ "Аврораттейд", ТОВ "ТД Агрохім", ТОВ "Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ "Трейд-Агро-К", ПП "Інформзв'язок", ТОВ "Термо Вуд", а також по операціях з придбання ПММ, слід зазначити наступне.

З Акту перевірки вбачається, що такі висновки податкового органу ґрунтуються на відсутності у платника податків первинних документів фінансово-господарської діяльності підприємства, які б підтвердили фактичне здійснення господарських операцій ПП "ВіВ" з його контрагентами - ТОВ "Самброс", ТОВ "Ракана", ТОВ "Бассет", ТОВ "Автор-Студія", ТОВ "Аврораттейд", ТОВ "ТД Агрохім", ТОВ "Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ "Трейд-Агро-К", ПП "Інформзв'язок", ТОВ "Термо Вуд", а саме до перевірки не було надано податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт.

В той же час, судом встановлено, що директор ПП "ВіВ" Денисюк В.Д. повідомляв податковий орган про неможливість подання документів до перевірки у зв'язку з їх втратою, що підтверджується відповідними поясненнями та відповідями, копії яких є в матеріалах справи.

Так, згідно пояснень директора ПП "ВіВ" Денисюка В.Д., останній пояснив, що 03 вересня 2012 року при позаплановій виїзній перевірці Тетіївської МДПІ було виявлено, що більша частина бухгалтерських документів ПП "ВіВ" зникли разом із макулатурою, яку було вивезено на сміттєзвалище по закінченню ремонту будівельниками по проханню власника будинку №24 ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, де зареєстровано ПП "ВіВ". Крім того, директор ПП "ВіВ" пояснив, що відновити первинні документи не було можливості, оскільки не всі контрагенти знаходяться за колишніми юридичними адресами.

Отже, з наведеного слідує, що станом з 23.01.2013 по 31.01.2013, тобто на момент проведення позапланової виїзної перевірки, первинна документація по взаємовідносинам з контрагентами була відсутня у зв'язку з їх втратою.

Крім того, як вбачається з листа позивача від 07.12.2012 №115, останнім повідомлено Тетіївську МДПІ про те, що всі первинні документи не можуть бути надані у зв'язку з їх втратою. Також у даному листі позивач зазначив, що після відновлення документів він повідомить про можливість їх представлення на перевірку.

В той же час, матеріалами справи підтверджено, що позивач неодноразово звертався з листами до контрагентів з проханням надати первинну документацію по фінансово-господарським взаємовідносинам останніх із позивачем.

Однак, вказані запити були повернуті позивачу у зв'язку з тим, що його контрагенти не знаходяться за юридичною адресою або за закінченням терміну зберігання рекомендованого листа.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Ставищенського відділення Правекс Банку із вимогою про надання банківських виписок ПП "ВіВ" за період з 01.07.2009 по 01.06.2012, однак ніякої відповіді на вказаний запит позивача не надійшло.

Отже, з наведеного слідує, що позивач здійснив всі залежні від нього дії для відновлення первинних документів по господарським операціям з ТОВ "Самброс", ТОВ "Ракана", ТОВ "Бассет", ТОВ "Автор-Студія", ТОВ "Аврораттейд", ТОВ "ТД Агрохім", ТОВ "Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ "Трейд-Агро-К", ПП "Інформзв'язок", ТОВ "Термо Вуд", а також по операціях з придбання ПММ, а відтак, суд вважає, що на момент проведення перевірки позивач не міг надати податковому органу первинні документи з поважних причин.

В той же час, суд вважає, що твердження податкового органу про те, що позивачем не було надано до перевірки запитувані документи, що підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності, не є достатньою підставою вважати відсутніми господарські операції та неправомірним формуванням валових витрат та податкового кредиту.

Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із способів перевірки інформації по діях платника податків є проведення органом державної податкової служби зустрічної звірки.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Проте, Тетіївською МДПІ Київської області ДПС не проведено жодної зустрічної звірки з контрагентами ПП "ВіВ" для з'ясування реальності господарських відносин та повноти відображення в обліку платника податків.

Попри зазначене відповідачем в Акті перевірки жодного разу не досліджувались господарські операції позивача з ТОВ "Самброс", ТОВ "Ракана", ТОВ "Бассет", ТОВ "Автор-Студія", ТОВ "Аврораттейд", ТОВ "ТД Агрохім", ТОВ "Аван-Тайм. Зовнішторг", ТОВ "Трейд-Агро-К", ПП "Інформзв'язок", ТОВ "Термо Вуд", а також по операціях з придбання ПММ, не описано жодної з них.

Враховуючи зазначене, судом встановлені поважні обставини, що свідчать про обґрунтованість причин відсутності первинних документів під час перевірки, а тому висновки податкового органу про завищення позивачем валових витрат та податкового кредиту є формальними та ґрунтуються на припущеннях.

З приводу висновків податкового про неподання позивачем розрахунків комунального податку та щодо не нарахування комунального податку, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 15 Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 № 56-93 (далі - Декрет № 56) комунальний податок справляється з юридичних осіб, крім бюджетних установ, організацій, планово-дотаційних та сільськогосподарських підприємств. Його граничний розмір не повинен перевищувати 10 відсотків річного фонду оплати праці, обчисленого виходячи з розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Статтею 18 Декрету № 56 встановлено, що органи місцевого самоврядування самостійно встановлюють і визначають порядок сплати місцевих податків і зборів відповідно до переліку і в межах установлених граничних розмірів ставок.

Згідно ст. 19 Декрету № 56 місцеві податки і збори перераховуються до бюджетів місцевого самоврядування в порядку, визначеному Радами народних депутатів, якими вони встановлюються. Стягнення не внесених в установлений термін місцевих податків і зборів здійснюється згідно з чинним законодавством.

Отже, з наведених норм вбачається, що органи місцевого самоврядування встановлюють і визначають порядок сплати комунального податку.

В Акті перевірки податковим органом зазначено, що у період з 01.10.2009 по 31.12.2010 середньооблікова чисельність працюючих визначалась відповідно до Інструкції зі статистики чисельності працівників зайнятих у народному господарстві України, затвердженої наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823. Нарахування комунального податку проводилося на підставі Декрету Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори" від 20.05.1993 № 56-93/ВР.

Так, перевіркою правильності визначення суми комунального податку за період з 01.10.2009 по 31.12.2010 встановлено неподання ПП "ВіВ" податкового розрахунку комунального податку, в результаті чого занижено суми податку всього на суму 59,50 грн., у т.ч. за ІV квартал 2009 року на суму 11,90 грн., І квартал 2010 року на суму 11,90 грн., ІІ квартал 2010 року на суму 11,90 грн., ІІІ квартал 2010 року на суму 11,90 грн., ІV квартал 2010 року на суму 11,90 грн.

Однак, суд вважає висновок податкового органу про заниження комунального податку в сумі 59,50 грн. є суб'єктивними, нічим не обґрунтованим та документально не підтвердженим, адже, з Акта перевірки взагалі неможливо встановити, яким чином особи, які проводили перевірку вирахували вищезазначену суму, на підставі яких даних вони робили подібні розрахунки, оскільки такі розрахунки в Акті відсутні, як і посилання на конкретні документи при дослідженні яких податковий орган дійшов таких висновків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що Інструкція зі статистики чисельності працівників зайнятих у народному господарстві України, затверджена наказом Міністерства статистики України від 07.07.1995 № 171 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за № 287/823, втратила чинність на підставі Наказу Державного комітету статистики від 28.09.2005 №286.

Отже, викладені обставини, свідчать про те, що Акт перевірки не відповідає вимогам Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, який затверджений наказом ДПС України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772 (далі - Порядок).

Так, відповідно до п. 4 вказано Порядку акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пунктами 5, 6 цього Порядку за результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

У п.п. 5.2 п. 5 Порядку чітко наведено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Проте, зі змісту Акта перевірки не можливо встановити яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов подібних висновків.

Крім того, в Акті перевірки при нарахуванні комунального податку відсутні будь-які посилання податкового органу на рішення місцевого самоврядування, яким встановлено і визначено порядок сплати комунального податку в смт. Ставище.

Слід зазначити, що суд не наділений повноваженнями замість податкового органу проводити перевірку суб'єктів господарської діяльності та в ході судового розгляду фактично проводити перевірку. Такі функції належать виключно відповідачу як суб'єкту владних повноважень та фіскальному органу.

Статтею 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 11, 14, 69-71, 94, 122, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов Приватного підприємства "ВіВ" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Тетіївської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби від 25.02.2013 №0000032200, №0000042200, №0000052200 та №0000062200.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "ВіВ" (код за ЄДРПОУ 31542453) сплачений судовий збір у розмірі 2328 (дві тисячі триста двадцять вісім) грн. 41 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.