Ухвала суду № 41159953, 23.07.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 липня 2014 рокусправа № 2а/0470/4101/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Проценко О.А.

суддів: Дурасової Ю.В. Туркіної Л.П.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. у справі № 2а/0470/4101/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус"

до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області

про скасування податкових повідомлень-рішень ,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бонус" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бонус") звернулося до адміністративного суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровської області (далі по тексту - відповідач, податковий орган) за номерами 0000392320 та 0000382320.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що данні податкові повідомлення-рішення суперечать нормам чинного законодавства. Позивач вважає помилковим висновок податкового органу, що ТОВ "Бонус" безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість (ПДВ) в розмірі 137732,69грн.

Постановою суду першої інстанції позов задоволено. При цьому суд зазначив, що позивачем не було допущено порушень податкового законодавства під час формування валових витрат та податкового кредиту на підставі правочинів, укладених ТОВ "Бонус" з його контрагентами у перевіряємому періоді, тому податкові повідомлення-рішення відповідача від 12.03.2012 р. за номерами 0000382320 та 0000392320 є протиправними.

Не погодившись з висновками суду першої інстанції, відповідач оскаржує постанову суду в апеляційному порядку, вважає судове рішення незаконним, просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову. На обґрунтування апеляційних вимог зазначається, що лише наявність первинних документів за умови відсутності доказів реального здійснення господарських операцій недостатня для спростування висновків податкового органу про нікчемність правочину.

Позивач заперечує проти задоволення апеляційної скарги, судове рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін.

Під час апеляційного розгляду справи, у зв'язку з реорганізацією в органах Державної податкової служби, згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №229 від 20.03.2013р. «Про утворення територіальних органів Міністерства доходів і зборів», на підставі ст..55 КАС України здійснено заміну Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції ДПС її правонаступником - Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, державну реєстрацію юридичної особи ТОВ "Бонус" здійснено рішенням виконавчого комітету Нікопольської міської ради Дніпропетровської області 04 серпня 1995 р., про що видано відповідне свідоцтво.

Матеріали справи підтверджують, що з 08 по 16 лютого 2012 р. відповідно до направлень від 07.02.2012 р. №78/232 та №79/232 та наказів про проведення документальної позапланової перевірки від 07.02.2012 р. №158 та про продовження терміну проведення документальної позапланової перевірки від 14.02.2012 р. №174 Нікопольською ОДПІ на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку ТОВ "Бонус" з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки Нікопольською ОДПІ складено акт від 23.02.2012 р. №218/232/21941296.

В акті перевірки зазначається про порушення позивачем як платником податків:

- п.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону України від 22.05.1997 р. за №283/97-ВР із змінами та доповненнями, що діяла на момент вчинення правопорушення, п.135.1, п.п.135.5.4 п.135.5 ст.135 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями), в результаті чого, встановлено заниження податку на прибуток всього на суму 212 922, 56 грн., в тому числі: 3 квартал 2010 р. - 77 146, 5 грн.; 4 квартал 2010 р. - 87 844, 40 грн.; 2 квартал 2011 р. - 47 931, 66 грн.

-п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР зі змінами та доповненнями, в редакції Закону України, що діяла на момент вчинення правопорушення, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 розділу 5 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього на суму 137 732, 69 грн., в тому числі: за серпень 2010 р. - 11 169, 20 грн.; за вересень 2010 р. - 2 136 грн.; за листопад 2010 р. - 64 270, 30 грн.; за січень 2011 р. - 285, 44 грн.; за лютий 2011 р. - 25 138, 69 грн.; за травень 2011 р. - 6073, 20 грн.; за червень 2011 р. - 28 659, 86 грн.

На підставі акту перевірки 12.03.2012 р. податковим органом прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000382320, яким позивачу донараховано податок на додану вартість в сумі 137732,69грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 19394,87грн., та

- №0000392320, яким донараховано податок на прибуток в сумі 212 922, 56 грн. та 41247,72 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Нарахування податковим органом вищевказаних сум пов'язані з наступними обставинами.

14.06.2010 р. між ТОВ "Бонус" та ТОВ "Фаворит-груп" укладено договір поставки №57/10, на виконання якого поставлено товар та виписані відповідні видаткові, податкові та товарно-транспортна накладні;

11.01.2010р. між позивачем та ТОВ "Пром-Груп" укладено договір поставки №52/10, на виконання якого здійснено поставку товар та, відповідно, виписано видаткові, податкові та товарно-транспортна накладні;

між позивачем та ТОВ "Вектрас" було укладено договір на виконання робіт та послуг з зачистки та шліфовки поковок, про що складено акти прийому-передачі робіт, виписано видаткові та податкові накладні;

між позивачем та ТОВ "Верона НВФ" укладено угоду на виконання робіт та послуг з зачистки та шліфовки поковок, про що складено акти прийому-передачі робіт, виписано видаткові та податкові накладні;

30.03.2011 р. між позивачем та ТОВ "Пром-Груп" було укладено договір поставки №Т267, на виконання даного договору було поставлено товар та виписано видаткові, податкові та товарно-транспортна накладні.

Матеріали справи підтверджують, що позивач використав придбані за вищезазначеними договорами та угодами товари, роботи та послуги в своїй подальшій господарській діяльності з метою отримання прибутку, що підтверджується наказами на відпуск готових виробів, актами виконаних робіт, видатковими накладними, довіреностями на отримання продукції, рахунками-фактурами ЗАТ "Елста", АТЗТ "Феріт", ВАТ Азовзагальмаш", АТЗТ "Машинобудівний завод "Червоний жовтень", ПП "Підшипниксбуд", ВАТ "МЗТМ".

Аналіз матеріалів справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, показав наступне.

Доводи податкового органу ґрунтуються на висновках актів перевірок контрагентів позивача щодо нікчемності правочинів. Відповідач стверджує про безтоварність операцій, в результаті яких позивачем були визначені показники податкового обліку. Проте суд не погодився з такою позицією відповідача.

Так, відповідно до пунктів 44.1. та 44.2. ст.44 Податкового кодексу України (ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. №996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцію є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. №334/94-ВР, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

За приписами пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Крім того до спірних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. №168/97-ВР, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, відповідно до пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 даного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як передбачає п.198.6 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Разом з тим, матеріали справи містять первинні бухгалтерські документи, на підставі яких позивачем як платником податку визначалися дані податкового обліку, суми податкових зобов'язань з податку на прибуток та показники ПДВ. Будь-яких зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку відповідач не навів; факту порушення позивачем вищевказаних норм податкового законодавства не доведено.

За встановлених обставин висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та нормам матеріального права. Рішення суду є законним та обґрунтованим. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195,196,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. у справі №2а/0470/4101/12 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.06.2012р. у справі №2а/0470/4101/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили у відповідності до ст.254 КАС України та може бути оскаржена згідно зі ст.212 КАС України.

Головуючий: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна