Вирок № 41159597, 28.10.2014, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1416/14 Справа № 175/1971/14-к Головуючий у 1 й інстанції - Воздвиженський О. Л. Доповідач - Дігтярь Н.В.

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Дігтярь Н.В.

суддів - Руських К.Г., Слоквенко Г.П.

при секретарі - Дерев'янко І.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровськ кримінальне провадження №12012040000000099 за апеляційною скаргою прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Смирнова В.Р. на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2014 року щодо

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м.Дніпропетровська,

проживає за адресою АДРЕСА_1,

відносно якого ухвалено обвинувальний вирок за ч.2 ст.286 КК України,

за участю прокурора - Смирнова В.Р.

обвинуваченого - ОСОБА_3

Прокурором принесена апеляційна скарга, в якій він просить вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2014 року відносно ОСОБА_3 скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з іспитовим строком 3 роки. На підставі п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого відповідні обов'язки. В іншій частині вирок суду залишити без змін. В обґрунтування доводів своєї апеляційної скарги прокурор зазначає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки суд, в порушення норм кримінального закону України, звільнив обвинуваченого від відбування як основного так і додаткового покарання, тоді як норма ст.75 КК України передбачає чіткий перелік видів тільки основних покарань, відносно яких застосовується ст.75 КК України .

Згідно вироку суду обвинуваченого ОСОБА_3 засуджено за ч 2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки. На підставі до ст.75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки. Відповідно до п.п.2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України на обвинуваченого покладені відповідні обов'язки.

Вироком суду встановлено, що 14 грудня 2012 року приблизно о 15 годині 15 хвилин, ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ-21074» державний номерний знак НОМЕР_1, рухався по автомобільній дорозі «Знам'янка-Луганськ-Ізварине», зі сторони м.Кривого Рогу у напрямку м.Дніпропетровська.

Рухаючись на 189 км + 550 м вищевказаної автомобільної дороги, ОСОБА_3 не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров'я громадян та виявляючи крайню неуважність до дорожньої обстановки, не обрав у встановлених межах безпечну швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та виїхав за межі проїжджої частини, де скоїв наїзд на не рухомий об'єкт - дерево, чим грубо порушив вимоги п.п.1.3. 1.5; 2.3 «б»,12.1 Правил дорожнього руху України.

Невиконання обвинуваченим ОСОБА_3 п.12.1 Правил дорожнього руху України, відповідно до якого «під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним», знаходяться з технічної точки зору в причинному зв'язку з настанням дорожньої-транспортної пригоди, в результаті якої пасажир автомобіля «ВАЗ-21074» ОСОБА_4 згідно висновку експертизи №2490/257-Е від 21 грудня 2012 року отримав тяжкі тілесні ушкодження, у виді відкритої черепної мозкової травми, яка супроводжувалась переломами черепу з крововиливами під оболонки та речовину головного мозку, від яких настала смерть потерпілого.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, що підтримав доводи апеляційної скарги та просив задовольнити її, вислухавши обвинуваченого, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, в судових дебатах учасники підтримали такі ж позиції, від останнього слова обвинувачений відмовився, вислухавши думки учасників процесу, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у порушенні правил безпеки дорожнього руху обґрунтовані сукупністю одержаних по справі і досліджених судом доказів, кваліфікація його дій є правильною.

Встановлені судом фактичні обставини скоєного злочину, винуватість обвинуваченого в його скоєнні та кваліфікація дій за ч.2 ст.286 КК України в апеляції не оскаржуються, а тому відповідно до вимог ст.404 КПК України, апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ст.ст.50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів якщо обвинуваченим, так і іншими особами. Суд, при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначення покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

На думку колегії, суд виконав вимоги закону щодо призначеного обвинуваченому виду та розміру основного та додаткового покарання, яке є достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, враховуючи грубе порушення обвинуваченим правил дорожнього руху та тяжкі наслідки скоєного кримінального правопорушення, але в той же час судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність в частині застосування ст.75 КК України та звільнення ОСОБА_3 від відбування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на певний строк.

Згідно вимог ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до ст.77 КК України - у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

З вироку суду вбачається, що обвинуваченого ОСОБА_3 засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, та на підставі ст.75 КК України звільнено від призначеного покарання з встановленням іспитового строку і покладено на обвинуваченого відповідні обов'язки передбачені ст.76 КК України.

Звільнивши обвинуваченого від відбування додаткового покарання, суд першої інстанції неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність - ст.75 КК України, що суперечить вимогам ст.77 КК України.

Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно п.4 ч.1 ст.420 КПК України - суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування вироку суду відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 409, 420 КК України колегія суддів, -

ЗАСУДИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції Смирнова В.Р. - задовольнити.

Вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 31 липня 2014 року відносно ОСОБА_3 в частині призначеного покарання - скасувати.

ОСОБА_3 за ч.2 ст.286 КК України призначити покарання у виді п'яти років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від призначеного основного покарання за умови, що на протязі трьох років іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі пунктів 2, 3, 4 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання, роботи; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції за місцем свого проживання.

В решті вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення.

Вирок може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді