Ухвала суду № 41159448, 30.10.2014, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2055/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 51,53 Зайончковська І. А. Доповідач в апеляційній інстанції Дмитренко М. І. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоДмитренка М. І.суддівХрапка В. Д. , Новікова О. М. при секретаріОвчаренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» - Самари І.С. на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2014 року ОСОБА_7 звернулася в суд з вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з 07.05.2010 року по 08.05.2013 року вона працювала у ТОВ «СмілаЕнергоінвест» оператором котельної 3-го розряду. Зазначала, що в листопаді 2012 року її було незаконно звільнено з роботи за п.3 ст. 40 КЗпП України, але рішенням суду від 25.03.2013 року поновлено на роботі з оплатою вимушеного прогулу. У зв'язку з тим, що підприємство не виконало належним чином рішення суду, вона подала заяву про звільнення з роботи.

Наказом від 08.05.2013 року №33-к її було звільнено з роботи на підставі ч.3 ст. 38 КЗпП України. Всупереч ст. 116 КЗпП України підприємство не розрахувалося в день звільнення, в зв'язку з чим ОСОБА_7 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2013 року відповідач зобов'язаний був сплатити на користь ОСОБА_7 заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 5985 грн. 82 коп. та заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1322 грн. 71 коп.

Проте, відповідач тривалий час не виконував рішення суду і розрахувався лише 14 квітня 2014 року, затримавши розрахунок на 10 місяців і 23 дні.

Враховуючи викладене, позивач просила суд стягнути з ТОВ «СмілаЕнергоінвест» середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 08.05.2013 року по 01.04.2014 року в розмірі 21 432грн. 98 коп.

В судовому засіданні позивач доповнила свої позовні вимоги та просила суд стягнути середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні з 08.05.2013 року по 01.04.2014 року в розмірі 21 432грн. 98 коп. та витрати по справі за надання правової допомоги в сумі 1000 грн.

Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2014 року позов задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СмілаЕнергоінвест» на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 8 травня 2013 року по 14 квітня 2014 року в сумі 21 432, 98 грн. та витрати за надання правової допомоги в сумі 600 грн.

Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СмілаЕнергоінвест» на користь держави 243 грн. 60 коп. судового збору.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» - Самара І.С. подав апеляційну скаргу, в яків посилається на те, що рішення є необ'єктивним, необґрунтованим та винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить визнати укладеною мирову угоду між сторонами, постановити ухвалу про визнання мирової угоди та скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2014 року і закрити провадження у даній справі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, виходячи з наступних підстав.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 червня 2014 року відповідає вказаним вимогам закону.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_7, суд виходив з того, що ТОВ «Сміла Енергоінвест» провело розрахунок зі звільненим позивачем з порушенням строків, зазначених у ст. 116 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Судом встановлено, що з 07.05.2010 року по 08.05.2013 року позивач працювала у ТОВ «СмілаЕнергоінвест» оператором котельної 3-го розряду.

Під час звільнення позивачки розрахунок з нею проведений не був, в зв'язку з чим вона звернулася до суду і згідно рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 жовтня 2013 року відповідач зобов'язаний був сплатити на користь ОСОБА_7 заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 5985 грн. 82 коп. та заборгованість з компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1322 грн. 71 коп.

Вказане судове рішення було виконане відповідачем лише 14 квітня 2014 року, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду стосовно того, що затримка розрахунку виникла з вини товариства та становить 10 місяців і 23 дні.

Суд першої інстанції вірно зазначив розмір середнього заробітку, який вже був встановлений під час розгляду у суді позову про стягнення вихідної допомоги в розмірі 1995,27 грн., а тому виходячи з нього загальна сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 21 432, 98 грн.

Колегія суддів вважає вірними посилання на ст. 116 КЗпП України з якої вбачається, що при звільненні працівника власник чи уповноважений ним орган повинен виплатити в день звільнення всі належні йому кошти або ту їх частину, що ним не оспорюється.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України підприємство, установа, організація повинні виплатити йому його середній заробіток за весь час затримки по день його фактичного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Судова колегія критично оцінює посилання апелянта на те, що позивач надала заяву, яка фактично свідчить про мирне врегулювання питання та відсутність у неї в подальшому будь-яких вимог до товариства, оскільки, як вірно зазначив суд першої інстанції, чинне законодавство не передбачає обмеження особи у праві, яке їй належить, в тому числі і щодо звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку з працівником.

Таким чином судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не є суттєвими і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому підстави для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст. ст. 205, 303, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2014 року - відхилити.

Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 травня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сміла Енергоінвест» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з часу проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :