Ухвала суду № 41157044, 23.10.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 671/1435/13-ц

Провадження № 22-ц/792/2047/14

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2014 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Гринчука Р.С.,

суддів: Костенка А.М., Грох Л.М.,

при секретарі Гриньовій А.М.,

з участю представника відповідача - територіальної громади с. Вочківці в особі Вочковецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області - Банашко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку „Надра" до територіальної громади с. Вочківці в особі Вочковецької сільської ради Волочиського району Хмельницької області, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки з апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 3 липня 2014 року, -

встановила:

В липні 2013 року ПАТ КБ „Надра" (далі - Банк) звернулось в суд з позовом до територіальної громади с. Вочківці Вочковецької сільської ради Волочиського району (далі - територіальна громада), ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором. В обґрунтування позову посилався на те, що відповідно до кредитного договору від 23 листопада 2007 року №16/АУ/2007-980 СВК „Вогник-1" отримав кредит у вигляді кредитної лінії траншем 100000 грн. та 500000 грн. на строк до 22.10.2007 року та до 22.11.2011 року відповідно зі сплатою процентів за користування кредитними коштами 17% річних. З метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 23.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований за № 6554, відповідно до якого ОСОБА_2 поручилася перед Банком за виконання зобов'язань СВК „Вогник-1", передбачених кредитним договором.

В зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки, майновий комплекс, розташований за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входить: кладова площею 42,1 кв.м., коптильний цех з гаражем площею 170,6 кв.м., склад-баня площею 112,9 кв.м., зерносховище площею 106,6 кв.м., склад будівельних матеріалів площею 129 кв.м., зерносховище площею 463,2 кв.м., склад ядохімікатів площею 99,9 кв.м., склад зерновий площею 531,7 кв.м., автовагова площею 6,7 кв.м., корівник площею 910 кв.м., свинарник площею 796,3 кв.м., свинарник площею 899 кв.м., корівник площею 1794,5 кв.м., кормоцех площею 334 кв.м., артсвердловина площею 4,8 кв.м., артсвердловина площею 4,9 кв.м. в рахунок задоволення грошових вимог ПАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 16/АУ/2007-980 від 23 листопада 2007 року в загальній сумі 1494229 грн. 47 коп.; встановити спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною в межах виконавчого провадження.

Рішенням Волочиського районного суду від 3 липня 2014 року у задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ КБ «Надра» подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

На обґрунтування своїх вимог апелянт зазначив, що суд допустив порушення норм матеріального права, прийшов до необґрунтованого висновку про відмову в позові. При цьому не врахував, що на час укладення договору іпотеки 23.11.2007 року ОСОБА_2 була власником переданого в іпотеку майна на підставі рішення Волочиського районного суду від 19.08.2006 року. Право власності було зареєстровано КП Волочиське районне БТІ 01.12.2006 року та в електронному реєстрі права власності на нерухоме майно. Тому у неї були відповідні повноваження на передачу спірного майна в іпотеку. Оскільки до цього часу вказаний договір іпотеки не скасовано, тому обов'язок по задоволенню вимог кредитора повинен бути покладений на нового власника майна - територіальної громади.

В судове засідання представник Банку не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Представник територіальної громади в суді проти апеляційної скарги заперечила та пояснила, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

Заслухавши пояснення учасника процесу, дослідивши матеріали справи колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до кредитного договору від 23 листопада 2007 року №16/АУ/2007-980, СВК „Вогник-1" отримав в Банку кредит у вигляді кредитної лінії траншами 100000 грн. та 500000 грн. на строк до 22.10.2007 року та до 22.11.2011 року відповідно зі сплатою процентів за користування кредитними коштами 17% річних.

З метою забезпечення виконання вказаного зобов'язання, між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки від 23.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу ОСОБА_3, зареєстрований за № 6554, відповідно до якого ОСОБА_2 поручилася перед Банком за виконання зобов'язань СВК „Вогник-1", передбачених кредитним договором шляхом передачі в іпотеку наступного майна, яке знаходиться по АДРЕСА_1 кладова площею 42,1 кв.м., коптильний цех з гаражем площею 170,6 кв.м., склад-баня площею 112,9 кв.м., зерносховище площею 106,6 кв.м., склад будівельних матеріалів площею 129 кв.м., зерносховище площею 463,2 кв.м., склад ядохімікатів площею 99,9 кв.м., склад зерновий площею 531,7 кв.м., автовагова площею 6,7 кв.м., корівник площею 910 кв.м., свинарник площею 796,3 кв.м., свинарник площею 899 кв.м., корівник площею 1794,5 кв.м., кормоцех площею 334 кв.м., артсвердловина площею 4,8 кв.м., артсвердловина площею 4,9 кв.м.

В зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань кредитна заборгованість позичальника перед Банком становить1 494 229 грн. 47 коп.

Відмовляючи в задоволенні позову суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що іпотекодавець ОСОБА_2 не мала повноважень на укладення договору іпотеки, оскільки рішення суду, на підставі якого вона набула право власності на спірне майно, було скасовано, а в задоволенні позову про визнання за нею права власності на це майно було відмовлено. На час розгляду справи в суді докази того, що ОСОБА_2 є законним власником іпотечного майна відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України „Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України „Про іпотеку" у разі невиконання чи неналежного виконання боржником свого зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 3 статті 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Волочиського районного суду від 19 серпня 2006 року договір купівлі-продажу майнового комплексу від 08.12.2005 року, покупцем якого була ОСОБА_2 визнано дійсним та визнано право власності останньої на спірне майно, яке в подальшому було зареєстровано Волочиським БТІ.

Ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 19.02.2008 року вказане вище рішення Волочиського районного суду було скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду 1-ї інстанції.

При новому розгляді справи судом було відмовлено в позові ОСОБА_2 про визнання вищевказаного договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на спірне майно та встановлено, що перешкодою для нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу майнового комплексу №28/09-04 від 08.12.2005 року та реєстрації стала не відмова ліквідатора ДСП „Вочковецьке" від нотаріального посвідчення, а відсутність правовстановлюючих документів на спірне майно, тому вказаний договір купівлі-продажу є неукладеним і таким, що не породжує прав та обов'язків сторін.

В подальшому рішеннями судів спірне майно було передано у комунальну власність територіальної громади в особі Вочковецької сільської ради, державна реєстрація права власності була проведена КП Волочиське БТІ 27.03.2012 року, а ОСОБА_2 було відмовлено у вимогах про визнання за нею право власності на спірне майно.

Та обставина, що договір іпотеки від 23.11.2007 року на даний час є чинним, оскільки не був визнаний судом недійсним лише в зв'язку з пропуском позивачем строку звернення до суду (строку позовної давності), не свідчить про те, що на нового власника переданого за вказаним договором в іпотеку майна - територіальну громаду, покладено обов'язок по задоволенню майнових вимог кредитора - Банку.

Рішенням Волочиського районного суду від 18.03.2014 року, яке набрало законної сили 04.04.2014 року, було встановлено підстави для визнання недійсним іпотечного договору, оскільки ОСОБА_2 відповідно до ст. 203 ЦК України не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, тому на думку суду, відповідно до ст. 215 ЦК України є підстави для визнання правочину недійсним.

Застосування в даному випадку приписів ч. 1 ст. 23 Закону України „Про іпотеку" неможливе, оскільки територіальна громада отримала право власності на предмет іпотеки не шляхом його переходу від іпотекодавця ОСОБА_2, а на підставі рішення Волочиського районного суду від 25 липня 2011 року, відповідно до якого в комунальну власність територіальної громади в особі Вочковецької сільської ради передано безхазяйне нерухоме майно. Статус „безхазяйного" спірне майно отримало після того, як судом було встановлено незаконність визнання права власності на нього за ОСОБА_2

Не спростовують висновків суду першої інстанції й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «Надра» відхилити.

Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 3 липня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук

_____________

Головуючий у першій інстанції - Бабій О.М. Доповідач - Гринчук Р.С.

Категорія № 19,27