Ухвала суду № 41156918, 19.09.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 465/5325/13-к Головуючий у 1 інстанції: Козюренко Р.С.

Провадження № 11-кп/783/247/14 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2014 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої Гончарук Л.Я.

суддів Белени А.В., Партики І.В.

при секретарі Сеньківу А.Р.

розглянувши кримінальне провадження № 12013190540000005 про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Великий Березний Великоберезнянського райну Закарпатської області, громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого

- за ч. 1 та ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю прокурора Воронки Р.І.

захисника ОСОБА_2

за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2014 року,-

встановила:

Вироком Франківського районного суду м. Львова від 27.01.2014 року ОСОБА_1, визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:

- ч.1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді 1 (одного) року позбавлення волі;

- ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Остаточне покарання обвинуваченому визначено з урахуванням положень ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та засуджено ОСОБА_1 до покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу змінено із застави на утримання під вартою, взявши його під варту з залу суду.

Внесену заставу на рахунок банку ГУ ДКУ у Львівській області, МФО 825014, д/р 37313005000789, ЄДРПОУ 26306742 в розмірі 25234,00 гривень, згідно квитанції №372.79.1 від 14.01.2013 року - повернуто гр. ОСОБА_4

Вирішено питання з речовими доказами та судовими витратами.

Згідно вироку суду, обвинувачений ОСОБА_1 03.01.2013 в період з 07:00 год. по 08:00 год., перебуваючи у вагоні №2 поїзду №14 сполученням «Ужгород-Київ» та маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_5 хутряну шубу фірми-виробника «RILZZENN», вартістю 5000 гривень, чим заподіяв останній матеріальну шкоду на вказану суму.

Крім того, аналогічним чином, 04.01.2013 року близько 05:00 год. ОСОБА_1, перебуваючи у вагоні №15 поїзду №49 сполученням «Київ-Трускавець» таємно викрав у потерпілої ОСОБА_6 гаманець, вартістю 50 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 1200,0 гривень та 100 євро, що у гривневому еквівалентні згідно курсу НБУ становить 1047,24 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 2297,24 гривень.

07.01.2013 року о 00:35 год. обвинувачений перебуваючи у вагоні №18 поїзду №107 сполученням «Одеса - Ужгород», таємно викрав у потерпілої ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Самсунг», ІМЕІ НОМЕР_1, із сім карткою мобільного оператора «Київстар», без вартості, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на суму 1000 гривень.

07.01.2013 близько 05:40 год. обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи у вагоні №4 поїзду №107 сполученням «Одеса - Ужгород», таємно викрав у потерпілої ОСОБА_8 мобільний телефон марки «Нокія» моделі «С7-00», із сім карткою «Київстар», без вартості, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду в сумі 3000 гривень.

07.01.2013 в період часу з 05:00 год. до 06:00 год. обвинувачений перебуваючи у вагоні №16 поїзду №107 сполученням «Одеса-Ужгород» таємно викрав у потерпілої ОСОБА_9 її гаманець, вартістю 300 гривень, в якому знаходились гроші в сумі 2000 гривень, 2000 російських рублів, що згідно курсу НБУ, становить 526,32 гривень, кредитну картку «Ощадбанку», вартістю 15 гривень, на якій знаходились кошти в сумі 70 гривень, пластикова картка на 15% знижку «Подружка», без вартості, пластикову картку «Будь в плюсі», без вартості, невикористаний проїзний квиток на пасажирський потяг сполученням «Ужгород-Москва», вартістю 800 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 3641,32 гривень.

07.01.2013 року близько 12:30 год. ОСОБА_1, шляхом вільного доступу у квартиру АДРЕСА_1, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_10, мобільний телефон марки «Нокія С2-01» ІМЕІ НОМЕР_2, вартістю 765 гривень, в якому знаходилась картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень,чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 790 гривень.

07.01.2013 близько 15:20 год. обвинувачений, шляхом вільного доступу у квартиру АДРЕСА_3, таємно викрав у потерпілої ОСОБА_11, мобільний телефон марки «Самсунг», моделі Телексі S3, ІМЕІ НОМЕР_3, в якому знаходилась картка мобільного оператора «Київстар», вартістю 20 гривень, на рахунку якої знаходились кошти в сумі 15 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 6035,00 гривень.

На вирок суду захисник ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить змінити вирок, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк відповідно до ст. 75 КК України.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до невідповідності призначеного судом покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого.

Звертає увагу на те, що ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні злочинів. Має на утриманні малолітню дитину. Потерпілим шкода відшкодована повністю, позовів про відшкодування моральної та майнової шкоди не заявлено.

На вирок суду захисник ОСОБА_2 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить винести рішення, яким вирок щодо ОСОБА_1 змінити та звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не було враховано ряд істотних обставин, у зв'язку із наявністю яких, апелянт просить змінити вирок суду.

Підкреслює, що ОСОБА_1 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався та не судимий, вчинені ним злочини не являються тяжкими, обставини, які пом'якшують відповідальність являються щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутність матеріальних претензій зі сторони потерпілих.

Заслухавши доповідь судді, думку захисника ОСОБА_2, який підтримав свою апеляційну скаргу та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, та заяви про застосування амністії, думку обвинуваченого, який підтримав апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2 та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3, та заяви про застосування амністії , прокурора, який заперечив проти апеляційних скарг захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 та задоволення заяв про застосування амністії, обговоривши доводи наведені в апеляційних скаргах та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не підлягають до задоволення виходячи із наступного.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1, 2 ст. 185 КК України, за встановлених судом обставин, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи.

Доведеність вини та кваліфікація дій обвинуваченого в апеляційних скаргах не оспорюються.

Щодо покарання, з яким захисники ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не погоджуються, воно призначене судом з дотриманням вимог ст. 65 КК України: відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину (згідно з ч.4 ст. 12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 185 КК України, є середньої тяжкості); особи обвинуваченого, котрий раніше не судимий, проте вчинив повторно злочин, 6 разів, не працює та не має постійного джерела прибутку, при обранні покарання судом першої інстанції враховано відсутність матеріальних претензій зі сторони потерпілих. Згідно акту амбулаторної судової-психіатричної експертизи №43 від 25.01.2013 року, ОСОБА_1 психічним захворюванням не страждає та може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а у період інкримінованих останньому дій також психічним захворюванням чи недоумством не страждав (Т.2 а.с.149-150).

Суд правильно дійшов висновку про необхідність обрання ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі та своє рішення мотивував у вироку.

Ті обставини, на які в апеляційних скаргах покликається сторона захисту, як на підставу зміни вироку, повністю враховані судом першої інстанції при призначенні покарання, яке є справедливим і за своїм видом, і за розміром.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1, 2 ст. 185 КК України, суд призначив обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, передбачене санкцією цієї статті КК, врахувавши особу обвинуваченого, його сімейний стан та усі пом'якшуючі обставини, в тому числі й ті, які зазначені в апеляційних скаргах.

З урахуванням в сукупності усіх обставин справи та особи обвинуваченого колегія суддів приходить до висновку про відсутність правових підстав для застосування щодо ОСОБА_1 положень ст. 75 КК України при призначенні йому покарання.

Підстав вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості та особі обвинуваченого через суворість, немає. Доводи апеляційних скарг безпідставні, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.

З огляду на викладене колегія суддів визнає апеляційні скарги необґрунтованими й приходить до висновку, що призначене обвинуваченому остаточне покарання у вигляді трьох років позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

В ході апеляційного розгляду захисник ОСОБА_3, обвинувачений ОСОБА_1 та захисник ОСОБА_2 подали заяви про застосування до обвинуваченого ОСОБА_1 Закону «Про амністію в 2014 році», мотивуючи тим, що той має на утриманні неповнолітніх дітей ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимий, потерпілі претензій до нього не мають.

Колегія суддів, вислухавши учасників процесу, приходить до висновку, що заяви захисників та обвинуваченого до задоволення не підлягають, оскільки відповідно до п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р., - звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, засуджені за умисні злочини, які не є тяжкими або особливо тяжкими, особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Суду апеляційної інстанції, жодних підтверджуючих документів про те, що на момент набрання чинності Законом України «Про амністію в 2014 році» ОСОБА_1 має на утриманні дітей, яким не виповнилось 18 років, надано не було, представлені свідоцтва про народження ОСОБА_12 та ОСОБА_13 не підтверджують, що ОСОБА_1 є батьком цих дітей, а відтак ОСОБА_1 не підпадає під дію пункту «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р.

Керуючись ст. ст. 404, 407, 419 КПК України, п. «в» ст. 1, ст. 9 Закону України «Про амністію в 2014 році» № 1185-VІІ від 08.04.2014 р., ст. 85 КК України, колегія суддів, -

постановила:

вирок Франківського районного суду м. Львова від 27 січня 2014 року відносно ОСОБА_1 - залишити без змін, апеляційні скарги захисника ОСОБА_3 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

В задоволенні заяв про застосування до ОСОБА_1 п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію в 2014 році» відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який утримується під вартою в той самий строк з дня вручення копії судового рішення.

Судді:

Гончарук Л.Я. Белена А.В. Партика І.В.