Ухвала суду № 41155913, 29.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 359/4752/14-а Головуючий у 1-й інстанції: Кабанячий Ю.В. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

29 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Петрика І.Й.,

Собківа Я.М.,

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року у справі за заявою Міністерства оборони України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання у адміністративній справі №2-а-372/09, -

В С Т А Н О В И В:

Стягувач Міністерство оборони України звернулося до Бориспільського міськрайонного суду Київської області із заявою про поновлення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа у адміністративній справі № 2-а/372/09 щодо стягнення коштів з ОСОБА_3

Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року заяву про поновлення пропущеного строку задоволено та поновлено Міністерству оборони України пропущений строк пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-а/372/09 у справі про зобов'язання ОСОБА_3 повернути Міністерству оборони України коштів на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2010 р.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу постановити нову - про відмову в задоволенні заяви, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм процесуального права

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник Міністерства оборони України заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважає ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року законною і обґрунтованою, ухваленою судом з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, зважаючи на рішення Київського апеляційного адміністративного суду, час видання виконавчого листа та акт службового розслідування, кількість боржників, дійшов висновку, що причини пропуску строку звернення до виконання виконавчого листа є поважними.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного адміністративного суду з наступних мотивів.

З матеріалів справи судом встановлено, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року зобов'язано, зокрема, ОСОБА_3 повернути Міністерству оборони України безпідставно стягнуту грошову компенсацію замість продовольчого пайка.

Листом Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України за №287/3/1085 від 20.04.2011 року завдання на отримання виконавчих листів та пред'явлення їх до виконання було покладено на помічника командира військової частини А2215 з правової роботи майора юстиції ОСОБА_5 Наказом командира військової частини А2215 від 09.06.2011 року №108, майор юстиції ОСОБА_5 виключений зі списків особового складу частини та направлений до нового місця служби.

Службовим розслідуванням, яке було проведено по факту неналежної організації реєстрації, опрацювання та зберігання матеріалів по судових справах було встановлено, що помічник командира частини з правової роботи майор юстиції ОСОБА_5 позовні матеріали, що надійшли з Департаменту правового забезпечення Міністерства оборони України, нікому не передав та їх збереження не забезпечив. Будь-які заходи для належного представництва інтересів МО України не здійснив.

Про цей факт Міністерству оборони України стало відомо наприкінці 2013 року, після чого було вжито заходів з метою ознайомлення зі справами та здійснення виконання рішення суду про поворот виконання.

На початку березня 2014 року представником Міністерства оборони України було подано заяву на видачу виконавчих листів по справі № 2а/372/09 та на початку травня цього ж року їх було отримано.

Після отримання виконавчих листів з'ясувалося, що термін пред'явлення їх до виконання закінчився 31.03.2013 року. Тобто, представнику Міністерства оборони України було видано виконавчий лист вже після закінчення строку на пред'явлення його до виконавчої служби для примусового виконання.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Аналогічне правило міститься і в частині 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч.2, 3 ст. 14 КАС України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

За змістом статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами.

Частиною 1 статті 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, видається один виконавчий лист.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час набрання законної сили рішенням суду, на виконання якого було видано виконавчий лист, було передбачено, що виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання.

Наведеним нормам Закону України «Про виконавче провадження» кореспондують положення ст.261 КАС України, відповідно до яких стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку подається до адміністративного суду, який видав виконавчий лист, або до адміністративного суду за місцем виконання.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що поважними причинами пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Приписами ч.2 ст.8 КАС України, передбачено, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6 Конвенції, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

У рішенні від 25.07.2013 року у справі «Хворостяной та інші проти України», з посиланням на рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України», Європейський Суд з прав людини констатував порушення п.1 статті 6 Конвенції та статті 12 Першого протоколу до Конвенції у зв'язку з тривалим невиконанням рішень, ухвалених на користь заявників. Суд також вважає, що мало місце порушення статті 13 Конвенції, оскільки заявники не мали ефективного засобу юридичного захисту, за допомогою якого вони могли б отримати відшкодування шкоди, завданої таким невиконанням.

Як роз'яснив Верховний Суд України, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід'ємна частина судового розгляду в розумінні ст.6 Конвенції. Невиконання судових рішень негативно впливає на авторитет судової влади, оскільки в цьому разі не досягається кінцева мета правосуддя. Це призводить до ситуації, несумісної з принципом верховенства права.

Враховуючи, що Міністерство оборони України отримало виконавчий лист після закінчення строку для пред'явлення його до виконання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягувач був позбавлений можливості вчасно пред'явити виконавчий лист до виконання, а тому така обставина є поважною.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2014 року у справі № К/800/52812/14 (номер в ЄДРСР 41013908).

Щодо посилання апелянта на невиконання Міністерством оборони України пунктів 2.5, 3.11 та 5 Інструкції з організації представництва інтересів Міністерства оборони України, органів військового управління, армійських корпусів, повітряних командувань, об'єднань, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України під час розгляду справ судами загальної юрисдикції, ведення претензійно - позовної роботи та виконання рішень судів, затвердженої наказом Міністра оборони України від 14.12.2007 року № 686, колегія суддів зазначає, що дана Інструкція не зареєстрована в Міністерстві юстиції України відповідно до ст.3 Указу Президента України від 03.10.92р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно- правових актів міністерств і других органів виконавчої влади», а тому посилання апелянта на неї є необґрунтованими.

Враховуючи, що причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання, наведені заявником, у зв'язку з отриманням виконавчого листа вже після закінчення строку на пред'явлення його до виконавчої служби для примусового виконання є поважними, а тому колегія суддів суду апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 199, 200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 26 червня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 31.10.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: І.Й. Петрик

Я.М. Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Петрик І.Й.

Собків Я.М.