Постанова № 41155716, 17.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 жовтня 2014 року 08:35 № 826/12970/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючий суддя Кобилянський К.М., судді Санін Б.В., Скочок Т.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.»до1) Міністра фінансів України Шлапака Олександра Віталійовича 2) Кабінету Міністрів Українипро встановлення відсутності компетенції, визнання протиправними дій, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (надалі - позивач, ТОВ «М.С.Л.») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міністра фінансів України Шлапака Олександра Віталійовича (далі - відповідач-1) та Кабінету Міністрів України (далі - відповідач-2), в якій просить суд:

1. Встановити відсутність компетенції (повноважень) у Міністра фінансів України, Кабінету Міністрів України закликати громадян України до бойкоту суб'єктів господарювання.

2. Визнати протиправними дії Міністра фінансів України Шлапака Олександра Віталійовича з поширення заклику до бойкоту операторів державних лотерей, який виголошено ним 15.08.2014 на брифінгу у Будинку Уряду на тему лотерейної діяльності в Україні.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Міністр фінансів України Шлапак Олександр Віталійович в ході брифінгу 15.08.2014 публічно закликав громадян України бойкотувати учасників ринку державних лотерей. Позивач посилався на опубліковані в засобах масової інформації цитати з виступу відповідача та зазначив, що на його думку, вони дискримінують позивача, а відповідачу законом не надано повноважень оголошувати такі заклики.

Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечив. Представник Міністерства фінансів України посилався на те, що висловлювання міністра фінансів є оціночними судженнями, які відповідно до Закону України «Про інформацію» не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Зазначив, що зі змісту опублікованих статей вбачається, що вони не направлені на приниження ділової репутації позивача і не порушують його прав та інтересів, а спрямовані на доведення до широкого кола людей оцінки лотерейної діяльності в Україні.

Відповідач-2 позовні вимоги не визнав. Зазначив, що позовна вимога до Кабінету Міністрів України не відповідає завданням адміністративного судочинства, а висловлювання міністра є оцінкою дій та не містить фактичних даних. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні 13.10.2014 представники сторін заявили клопотання про розгляд справи за їх відсутності, на підставі чого суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ТОВ «М.С.Л.» є оператором державних лотерей, який здійснює господарську діяльність з випуску та проведення лотерей.

Міністерством фінансів України надано до матеріалів справи аналітичні матеріали щодо ситуації із ігровим бізнесом, зі змісту якого вбачається, що в Україні державні лотереї проводять наступні оператори: ТОВ «М.С.Л.», ПрАТ «Патріот», ПП «УНЛ», ПАТ «Ощадбанк» (а.с. 56-69 Т. І).

15.08.2014 в Будинку Уряду відбувся брифінг Міністра фінансів України Шлапака Олександра Віталійовича, на якому розглядалися питання лотерейної діяльності в Україні.

Позивач зазначив, що із засобів масової інформації йому стало відомо про зміст інформації оголошеної відповідачем-1 на брифінгу.

Зокрема, позивач вказав на те, що на веб-сайті інформаційного агентства «УНІАН» (unian.net) опубліковано повідомлення: «Министерство финансов Украины назвало незаконной деятельность трех крупнейших операторов государственных лотерей в Украине, а именно «МСЛ», «Патриот» и «УНЛ», а также призвало граждан бойкотировать эти лотереи, заявил в ходе брифинга министр финансов Украины Александр Шлапак».

Також на вказаному сайті наведено цитату Міністра фінансів України: «Я хочу обратиться к гражданам: на сегодняшний день в Украине сложился абсолютно нездоровый рынок. Ваши средства, скорее всего, идут в карман не совсем прозрачным структурам, поэтому я призываю бойкотировать, чтобы эти структуры, которые за время своей деятельности набрались мощности и денег, стали партнерами для изменения правового поля. И пусть потом работают в новом правовом поле», - сказал Шлапак» (а.с. 18-19 Т. І).

Аналогічні за змістом публікації були розміщені на інших веб-сайтах, зокрема, liga.net, podrobnosti.ua, zn.ua, newsru.ua, news.meta.ua, finance.memax.com.ua та інших (а.с. 18, 101-105, 112, 113 Т. І).

До матеріалів справи Міністерством фінансів України надано оптичний диск з відеозаписом брифінгу, який відбувся 15.08.2014 (а.с. 111 Т. І).

Дослідивши зазначений відеозапис, суд встановив, що він триває 17 хв. 38 сек. Водночас, згідно пояснень представників відповідачів, брифінг тривав понад 4 години. Повного відеозапису брифінгу, витребуваного судом, відповідачами не надано. З огляду на зазначене, наданий Міністерством фінансів України оптичний диск з відеозаписом брифінгу не є належним доказом того, що Міністр не закликав громадян бойкотувати вищезазначені державні лотереї, оскільки тривалість наданого відеозапису значно менша від тривалості самого брифінгу, а тому не може підтверджувати позицію відповідача-1 щодо того, що Міністр фінансів України Шлапак Олександр Віталійович в ході брифінгу 15.08.2014 публічно не закликав громадян України бойкотувати учасників ринку державних лотерей. .

Із відеозапису брифінгу та повідомлень у засобах масової інформації вбачається, що Шлапак Олександр Віталійович під час брифінгу діяв як суб'єкт владних повноважень, а саме: посадова особа - Міністр фінансів України. Відповідно, особи присутні на брифінгу, мали всі підстави сприймати відповідача саме як посадову особу - Міністра фінансів України.

Позивач наполягав на тому, що дії Міністра фінансів України, як суб'єкта владних повноважень, з оголошення заклику бойкотувати діяльність операторів державних лотерей, який був адресований необмеженому колу осіб, порушує його право здійснювати без обмежень підприємницьку діяльність не заборонену законом.

Згідно інформації з тлумачних словників української мови (uktdic.appspot.com, www.lingvo.ua, www.mova.info) бойкот - спосіб політичної та економічної боротьби, що припускає повне або часткове припинення стосунків з якою-небудь державою, організацією, установою або окремою особою. Припинення стосунків з ким-небудь як міра покарання, знак протесту та ін.

Суд дійшов висновку, що оголошений відповідачем заклик щодо бойкотування державних лотерей, стосується в тому числі діяльності позивача, оскільки відповідач-1 озвучив назви чотирьох операторів державних лотерей, серед яких названо і ТОВ «М.С.Л.». Вказане дає підстави вважати, що такий заклик був сприйнятий громадськістю як такий, що стосується позивача, про що також свідчить зміст опублікованих статей у засобах масової інформації.

Оцінюючи зміст висловлювання Міністра фінансів України, як суб'єкта владних повноважень, суд дійшов висновку, що таке висловлювання є негативним відносно позивача, оскільки характеризує його діяльність як незаконну.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність дій суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності своєї дії покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Представниками відповідачів не надано суду жодних об'єктивних доказів на підтвердження правомірності дій відповідача-1, як суб'єкта владних повноважень, з поширення заклику бойкотувати державні лотереї, як і належних та допустимих доказів на підтвердження фактів, вказаних відповідачем-1 під час виступу щодо позивача, які суд міг би розцінювати як спростування доводів позивача.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи роздруківок із засобів масової інформації та фрагменту відеозапису брифінгу на оптичному диску, судження про незаконність діяльності позивача та інших операторів державних лотерей слідує із того, що за твердженням міністра, останні провадять діяльність з випуску та проведення лотерей без ліцензій, термін дії яких закінчився.

У відповідності до підпункту 24 частини 3 статті 9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» господарська діяльність з випуску та проведення лотерей підлягає ліцензуванню відповідно до цього закону.

Відповідно до Закону України «Про державні лотереї в Україні», що є спеціальним законом у регулюванні лотерейної сфери, господарська діяльність з випуску та проведення лотерей на території України підлягає ліцензуванню. Ліцензування діяльності з випуску та проведення лотерей, згідно із частиною 1 статті 2 цього закону, здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Таким чином, господарська діяльність з випуску та проведення державних лотерей на території України підлягає ліцензуванню, яке здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

У відповідності до частини 1 статті 7 Закону України «Про державні лотереї в Україні» організація державних лотерей центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну фінансову політику, політику у сфері випуску і проведення лотерей, здійснюється шляхом видачі ліцензії на випуск і проведення лотерей у порядку, визначеному законодавством про ліцензування. Суб'єкт господарювання набуває статусу оператора державних лотерей безстроково з моменту видачі ліцензії. Видача ліцензії здійснюється на безоплатній основі.

Частиною 2 статті 15 Закону України «Про державні лотереї в Україні» передбачено, що оператори лотерей, що провадили діяльність з випуску і проведення державних лотерей до моменту набрання чинності цим Законом на підставі виданих ліцензій, діють на підставі цих ліцензій до моменту закінчення терміну їх дії. У разі відсутності нормативно-правових актів, необхідних для отримання нових ліцензій, оператори лотерей, що провадили діяльність з випуску і проведення державних лотерей до моменту набрання чинності цим Законом на підставі виданих ліцензій, продовжують свою діяльність до отримання нових ліцензій, але не більше як на три місяці з моменту набрання чинності зазначеними нормативно-правовими актами.

Тобто, в силу приписів частини другої статті 15 Закону України «Про державні лотереї в Україні», оператори лотерей, які провадили господарську діяльність з випуску та проведення державних лотерей до моменту набрання чинності зазначеним законом (до 06.10.2012), у разі закінчення строку дії їх ліцензій на провадження даного виду господарської діяльності та за умови відсутності нормативно-правових актів, які необхідні для отримання нових ліцензій на цей вид діяльності, мають право продовжувати здійснювати господарську діяльність з випуску та проведення державних лотерей без ліцензії, але не більше як на три місяця з моменту набрання чинності нормативно-правовими актами, які необхідні для видачі відповідних ліцензій.

Позивач посилався на те, що у зв'язку з відсутністю нормативно-правових актів, якими має бути врегульовано порядок отримання ліцензії на здійснення діяльності з випуску і проведення державних лотерей, оператори лотерей, які до 06.10.2012 здійснювали даний вид господарської діяльності, мають право без ліцензії продовжувати здійснювати на території України діяльність з випуску та проведення лотерей, але не більше строку, визначеного абзацом 2 частини 2 статті 15 Закону України «Про державні лотереї в Україні», а саме не більше трьох місяців з дня набрання чинності нормативно-правовими актами, які необхідні для видачі ліцензії на випуск та проведення лотерей.

Згідно із частиною 6 статті 15 Закону України «Про державні лотереї в Україні», до приведення у відповідність із цим Законом закони України, інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить цьому Закону. Таким чином, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», інші закони та підзаконні нормативно-правові акти України, які передбачають необхідність наявності ліцензії для провадження ліцензованого виду господарської діяльності, діють в частині, що не суперечить Закону України «Про державні лотереї в Україні».

Доводи відповідачів про те, що висловлювання Міністра фінансів України носять характер оціночного судження, а також те, що висловлювання направлені виключно на доведення до широкого кола людей оцінки лотерейної діяльності в Україні, суд відхиляє з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Оцінюючи зміст висловлювання відповідача-1, як суб'єкта владних повноважень, суд не вбачає підстав вважати його оціночним судженням, оскільки останнє не є суб'єктивною оцінкою та/або критикою, натомість містить спонукання громадськості відмовитися від послуг конкретних суб'єктів господарювання.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 №446/2011 (далі - Положення №446/2011) Мінфін України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної фінансової, бюджетної, а також податкової і митної політики (крім адміністрування податків, зборів, митних платежів та реалізації податкової і митної політики), політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку, випуску і проведення лотерей, організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, видобутку, виробництва, використання та зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, їх обігу та обліку, у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму.

Пунктом 9 Положення №446/2011 визначено, що Мінфін України очолює Міністр, який призначається на посаду за поданням Прем'єр-міністра України і звільняється з посади Президентом України.

Оскільки на Міністра фінансів України покладено обов'язок представляти Мінфін України у публічно-правових відносинах з іншими органами, підприємствами, установами і організаціями в Україні та за її межами (підпункт 28 пункту 10 Положення №446/2011), він зобов'язаний дотримуватись Конституції України та вимог законодавства України, в тому числі не допускати порушення прав та інтересів підприємств, установі організацій.

На думку суду, заклики Міністра фінансів України до бойкотування діяльності операторів державної лотереї підривають авторитет органів державної влади та, зокрема, Міністерства фінансів України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що відповідачем не спростовано доводи позивача і не надано доказів, які свідчать, що суб'єкт владних повноважень - відповідач-1 у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень - Міністра фінансів України Шлапака Олександра Віталійовича з поширення заклику до бойкоту операторів державних лотерей, який виголошено ним 15.08.2014 на брифінгу у Будинку Уряду на тему лотерейної діяльності в Україні.

Щодо позовної вимоги про встановлення відсутності компетенції (повноважень) у Міністра фінансів України, Кабінету Міністрів України закликати громадян України до бойкоту суб'єктів господарювання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенцію державного органу чи посадової особи становлять їхні повноваження, визначені законом. Внаслідок різного тлумачення законодавства компетенція суб'єктів владних повноважень може перетинатися, внаслідок чого виникає компетенційний спір.

Під компетенційними спорами розуміються спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі делегованих повноважень.

Завданням суду у компетенційних спорах, з урахуванням загального завдання адміністративного судочинства, є розв'язання законодавчих колізій, а також, усунення наслідків дублювання повноважень суб'єктів владних повноважень.

Як наслідок, позивачем у компетенційних спорах є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень, відповідач, своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або у випадку, коли прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Таким чином, спори, визначені пунктом 3 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління.

Пунктом 6 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що адміністративний позов може містити вимогу про встановлення компетенції, однак, така вимога може мати місце лише у спорі між близькими за функціями суб'єктами владних повноважень, що виник з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Оскільки, у даній позовній вимозі відсутній спір про розподіл повноважень між суб'єктами владних повноважень, позовна вимога ТОВ «М.С.Л.» про визнання відсутності компетенції, як спосіб захисту порушеного права (інтересу), не відповідає змісту цього права (інтересу), а отже, вищевказана позовна вимога задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, під час прийняття постанови суд вирішує наступні питання, зокрема:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів та висновків експертів.

Згідно положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Міністра фінансів України Шлапака Олександра Віталійовича з поширення заклику до бойкоту операторів державних лотерей, який виголошено ним 15 серпня 2014 року на брифінгу у Будинку Уряду на тему лотерейної діяльності в Україні.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «М.С.Л.» (код ЄДРПОУ 30109292) судові витрати в сумі 36,54 грн. (тридцять шість гривень 54 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок