Постанова № 41155714, 07.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

07 жовтня 2014 року 08:15 № 826/11524/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Саніна Б.В., Скочок Т.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом доДержавного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Державної фінансової інспекції Українипровизнання протиправними та скасування п. 6, п. 7 вимоги від 07.02.2014

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» (далі по тексту - позивач) звернулось з позовом до Державної фінансової інспекції України (далі по тексту - відповідач) про визнання протиправним та скасування п.п. 6, 7 вимоги від 07.02.2014 № 05-14/148.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.08.2014 відкрито провадження та призначено справу до розгляду в попередньому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 16.09.2014 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду в судовому засіданні на 01.10.2014, яке в подальшому було відкладено з метою отримання додаткових доказів для вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.

Під час розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та зазначив, що не погоджується з висновками акта ревізії щодо порушення позивачем відповідних положень цивільного та господарського законодавства, оскільки висновки відповідача за наслідками проведеної ревізії щодо порушень позивачем положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України при провадженні господарської діяльності є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення ревізії встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємствами, внаслідок яких ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» завдано значних збитків. За таких обставин, контролюючий орган просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України за клопотанням сторін про розгляд справи за їх відсутності в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

07 лютого 2014 відповідачем на підставі акта ревізії від 27.12.2013 № 05-21/341, прийнято вимогу про усунення порушень № 5-14/148, відповідно до п.п. 6, 7 якої позивача зобов'язано:

1) у встановленому чинним законодавством України порядку стягнути з ТОВ «Склад РКД» суму заподіяних збитків в розмірі 22439,2 тис. грн.., у т.ч. шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми;

2) у встановленому законодавством України порядку відшкодувати збитки в сумі 6014,72 грн. за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких і було понесено такі збитки.

Як вбачається з акта ревізії та письмових заперечень відповідача, застосування до позивача юридичної відповідальності у формі вимоги про усунення порушень, ґрунтується на наступних обставинах.

Так, згідно п. 6 вимоги, в ході ревізії встановлено порушення умов контракту від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1, в частині поставки ТОВ «Склад РКД» на ВП «Автокомплект» (відокремлений підрозділ позивача) обладнання, яке виявилось непридатним для використання, прийняття ВП «Атомкомплект» цього обладнання та перерахування на користь ТОВ «Склад РКД» коштів в сумі 22439205,14 грн., що призвело до матеріальної шкоди (збитків) для ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» на вказану суму, у зв'язку із чим від позивача вимагається у встановленому чинним законодавством порядку стягнути з ТОВ «Склад РКД» суму в розмірі 22439205,14 грн., шляхом проведення претензійно-позовної роботи щодо забезпечення у повному обсязі стягнення зазначеної суми.

Правова позиція позивача стосовно зазначеного питання полягає в тому, що суму в розмірі 22439205,14 грн. не можна вважати збитками, адже станом на дату розгляду і вирішення даної справи в суді, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект», починаючи з 2010, вживає необхідні заходи для подальшого належного використання придбаного обладнання згідно контракту від 19.11.2007 № 32231.

При цьому, дефектність придбаного обладнання позивачем не заперечується.

Не погоджуючись з висновками, зазначеними Державною фінансовою інспекцією України в п.п. 6, 7 вимоги, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні».

Відповідно до ст. 1 зазначеного закону, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Президентом України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю (далі - орган державного фінансового контролю).

Згідно ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 4, 11 зазначеного закону, інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Плановою виїзною ревізією вважається ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані роботи органу державного фінансового контролю і проводиться за місцезнаходженням такої юридичної особи чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна ревізія.

Зустрічні звірки, які проводяться органами державного фінансового контролю, не є контрольними заходами і проводяться у разі виникнення потреби у їх проведенні на підставі направлення, виписаного керівником органу державного фінансового контролю.

Процедуру проведення інспектування в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували в період, яки й перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у період, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), а на підставі рішення суду - в інших суб'єктів господарювання визначає Порядок проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550.

Інспектування полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності об'єкта контролю і проводиться у формі ревізії, яка повинна забезпечувати виявлення фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб (п.2 Порядку).

Так, в ході перевірки встановлено, що між ТОВ «Склад РКД» (постачальник) в особі директора Бурака І.Б. та ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі директора Відокремленого підрозділу «Атомкомплект» Бондаренко О.О. (покупець) укладено Договір від 19.11.2007 № 11161207416 (Контракт від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1) (надалі - Контракт) (а.с. 99 Том ІІ Додатків) на поставку у власність покупця товарів та супутніх послуг системи діагностики посилень в арматурних канатах системи переднапруги захисної оболонки для Хмельницької АЕС-2 та Рівненської АЕС-4 на загальну суму 41 927 194,89 грн. (в т.ч. ПДВ 6 987 865,81 грн.)

Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до виконання гарантійних зобов'язань постачальника.

Згідно тендерної заявки від 20.08.2007 до Контракту (а.с. 103 Том ІІ Додатків) вказано, що в разі прийняття тендерних пропозицій ТОВ «Склад РКД», доставка всіх найменувань, вказаних в Контракті, буде здійснена протягом 330 днів після дати укладання договору, а всі супутні послуги, зазначені в договорі, буде закінчено протягом 365 днів від дати його укладання.

Відповідно до п. 15 «Гарантії» Особливих умов договору (а.с. 123 Том ІІ Додатків) постачальник гарантує, що товари та послуги, які поставляються згідно з Контрактом є новими, такими, що не були у використанні, останніми або поточними моделями та вміщають всі останні досягнення в конструкції та процесі виготовлення та матеріалах. Постачальник також гарантує, що всі Товари, запасні частини, послуги, поставляються згідно з Контрактом не містять дефектів, які виникають в зв'язку з конструкцією, матеріалами або виготовленням тощо.

Пунктом 22 «Затримка в виконанні Контракту Постачальником» Особливих умов договору (а.с. 143 Том ІІ Додатків) передбачено, що поставка товару та виконання умов виконуються постачальником у відповідності з графіком, передбаченим в тендерній заявці, прийнятій покупцем.

Згідно «Календарного плану виконання робіт» (а.с. 135 - 136 Том ІІ Додатків), посилення армоканатів 2-го блоку Хмельницької АЕС та 4-го блоку Рівненської АЕС мало відбутись до кінця грудня 2008 та до кінця серпня 2008 відповідно.

Пунктом 38 Особливих умов контракту (а.с. 128 Том ІІ Додатків) визначено, що термін дії договору починається з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами обов'язків по даному контракту.

У відповідності до пп. 15.2 п. 15 «Гарантія» загальних умов Контракту (а.с. 143 Том ІІ Додатків) вказано, що «Ця гарантія зберігає свою силу протягом 12 місяців після того, як товари або будь-яка їх частина буде поставлена або прийнята в кінцевому пункті, вказаному в Контракті, або протягом 18 місяців після дати відправки з порту погрузки в країні виробника в залежності від того, який період закінчується раніше.

В пп. 15.3 п. 15 Контракту зазначено, що покупець не зволікаючи, в письмовій формі, ставить до відома постачальника про будь - які претензії, пов'язані з цією гарантією.

Підпунктом 15.4 п. 15 Контракту також передбачено, що при отриманні такого повідомлення (претензії) протягом періоду зазначеного в особливих умовах контракту, в розумно короткі строки (п.п. 15.2), постачальник повинен відремонтувати чи замінити дефектні товари або частину їх без витрат покупця тощо.

Як зазначає представник відповідача та не заперечується представником позивача, згідно з інформацією, що міститься у відповідних актах приймання - передачі товарів, ТОВ «Склад РКД» поставлено позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 29 932 444,70 грн., а позивачем перераховано за отримані товарно-матеріальних цінностей кошти в сумі 22 439 205,14 грн.

Під час ревізії встановлено, що станом на 30.09.2013 за позивачем обліковується кредиторська заборгованість в сумі 7 493 239,63 грн. (а.с. 100 Том ІІІ Додатків).

Листом ВП Хмельницька АЕС від 30.06.2010 № 25-308/5590 (а.с. 39 Том ІІІ Додатків) повідомив позивача про те, що за наслідками огляду силових елементів датчиків ДС-01 встановлені дефекти, про що складено протокол № 2 ЦНД257-10 та прийнято рішення про демонтаж датчиків, які мають зауваження при огляді, для їхнього обстеження.

Згідно листа від 16.02.2011 № 25-66/1462 (а.с. 44 Том ІІІ Додатків), демонтоване обладнання знаходиться в ХВ ВП «Складське господарство».

З матеріалів справи також вбачається, що листом ВП Рівненська АЕС від 21.08.2013 № 141/8517 (а.с. 1 Том ІІІ Додатків) повідомив ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» про те, що згідно контракту від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1, в 2008 була проведена поставка обладнання системи дистанційного контролю зусиль в арматурних канатах системи попереднього контролю напруження захисної оболонки для блоку № 4 ВП Рівненська АЕС з датчиками підкладного типу. Після виникнення відмови (руйнування) датчиків (перший випадок у жовтні 2008, другий у вересні 2009) наказом ДП «НАЕК «Енергоатом» від 15.10.2008 № 1007 та розпорядженням ДП «НАЕК «Енергоатом» від 21.10.2009 № 904-р створювалися комісії з розслідування причин руйнування. В п. 4 вказаного листа зазначено, що в травні 2010 ВП «Атомпроектінжиніринг» направив до позивача, як утримувача договору, проект претензії для організації претензійно - позовної роботи, необхідність якої зумовлена поставленим ТОВ «Склад РКД» обладнанням СДКЗ за контрактом від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1. Необхідність проведення позовно-претензійної роботи підтверджена і на нараді в ДП «НАЕК «Енергоатом» 18.11.2010 за участі кредиторів від ЄБРР, що представником позивача не заперечується.

Враховуючи зазначене, вбачається за можливе прийти до висновку, що станом на жовтень 2008 позивач достовірно володів інформацією про дефектність придбаного обладнання. Втім, починаючи з 2008, позивач у формі ВП «Атомкомплект», претензійно - позовної роботи з ТОВ «Склад РКД» щодо відшкодування завданих збитків не вів та витрачені кошти на дефектне обладнання не повернув. Доказів, що доводять зворотне, позивачем до матеріалів справи не надано.

Згідно Протоколу від 08.10.2012 засідання регулювання проблемних питань по контракту № 32231 GOODS-1 на поставку СДКУ для енергоблоків ХАЕС-2, РАЕС-4 (а.с. 98 Том ІІІ Додатків), заступник керуючого директора Соколов Д.Д. повідомив, що контракт виконано з порушенням його умов, адже поставлена продукція (датчики ДС-01) є дефектною. Директор по розвитку ТОВ «НДІ «Контрольприлад» повідомив про конструктивні доопрацювання датчиків сили ДС-01, які поставлялись згідно умов Контракту.

Суд звертає увагу на те, що згідно п. 4 Протоколу від 08.10.2012, присутніми вирішено, що ДП «НАЕК «Енергоатом» за наслідками проведеної експертизи зобов'язано прийняти рішення про можливість подальшого виконання контракту, укладеного з ТОВ «Склад РКД», до 08.12.2012.

Згідно службової записки ДП «НАЕК «Енергоатом» від 29.08.2013 № 03-02/188, позивач проінформував ВП «Атомкомплект» про те, що станом на вказану дату листа, офіційних результатів державної експертизи до Дирекції Компанії не надходило. Згідно інформації, яка отримана в робочому порядку, надання результатів експертизи очікується до кінця вересня 2013 року.

Згідно листів ВП «Атомкомплект» до ТОВ «Склад РКД» від 11.09.2013 № 7609/43 (а.с. 81 Том ІІІ Додатків), від 11.09.2013 № 7607/43 (а.с. 80 Том ІІІ Додатків) та від 30.09.2013 № 8110/43 (а.с. 78 Том ІІІ) щодо надання інформації про результати експертизи та погодження програми випробувань в ДІЯРУ, відповідей від ТОВ «Склад-РКД» не отримано.

Втім, як станом на 08.12.2012 так і станом на дату вирішення даної справи в Окружному адміністративному суді міста Києва, ДП «НАЕК «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» не надано доказів прийняття рішення про можливість виконання спірного контракту. Дана обставина позивачем не заперечена. При цьому, представник позивача не зміг пояснити суду доцільність існування взаємовідносин з контрагентом, який постачає дефектне обладнання. Не зміг також представник позивача пояснити суду і доцільність відтягування строків прийняття відповідного рішення про подальшу співпрацю з недобросовісним контрагентом у випадку очевидності дефектності обладнання, що поставлено таким контрагентом.

Згідно доповнення до службової записки від 09.12.2013 начальника відділу з правового забезпечення вбачається, що претензійно-позовна робота з ТОВ «Склад РКД» не проводилась, оскільки не була ініційована підрозділом - куратором (а.с. 126 Том ІІІ Додатків).

Разом з тим, позивач в адміністративному позові зазначає, що станом на сьогоднішній день існують обставини, внаслідок яких фактично призупинене виконання сторонами контракту від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1, а самі датчики сили ДС-1 демонтовані, внаслідок виявлених випадків руйнувань таких датчиків, пов'язаних з недостатніми показниками міцності верхніх силонесущих напівкілець та з'єднувальних планок.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, які погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Пунктом 1 ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В позовній заяві позивач визнає, що на виконання умов контракту від 19.11.2007 № 32231 GOODS-1, ТОВ «Склад РКД» поставлено датчики сили ДС-1, а позивачем сплачено кошти в сумі 22 439 205,14 грн. Крім того, позивач сам зазначає, що вказані датчики, станом на теперішній час, демонтовані та визнані такими, що не підлягають експлуатації.

Враховуючи зазначені обставини, з урахуванням положень цивільного та господарського законодавства України, вбачається за можливе прийти до висновку, що за умовами контракту ТОВ «Склад РКД» свої зобов'язання не виконано.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. ст. 598, 599 Цивільного кодексу України зобов'язання за договором припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 218 Господарського кодексу України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Однак, станом як на час перевірки, так і на час судового розгляду позивачем не надано інформації щодо здійснення заходів по усуненню вищезазначеного порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Виходячи з системного аналізу вищенаведених правових норм, в даному випадку позивачем фактично мав бути ініційований цивільно-правовий спір про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу, шляхом стягнення коштів з ТОВ «Склад РКД», оскільки доказів щодо врегулювання спірних питань за контрактом в досудовому порядку позивачем не надано.

Стосовно доводів позивача про те, що визначена в п. 6 вимоги сума не є збитками, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України збитками є: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 1.3 Порядку взаємодії державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом ГоловКРУ, МВС, СБУ та Генпрокуратури від 19.10.2006 № 346/1025/685/53, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1166/13040, матеріальна шкода (збитки) це вартість втрачених активів або недоотриманих доходів, яка визначається за даними бухгалтерського обліку і фінансової звітності об'єкта контролю або експертною оцінкою та іншими визначеними законодавством способами.

При цьому під втратою активів розуміється безповоротне зменшення активів через: перерахування (сплату) коштів; відчуження, недостачу, знищення (псування) чи придбання неліквідного (зіпсованого) майна; втрату боржника у зобов'язанні.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення умов контракту № 32231 GOODS-1 при виконанні господарських зобов'язань призвело до неправомірного зменшення активів державного підприємства через перерахування (сплату) коштів на придбання неліквідного (зіпсованого) майна, внаслідок чого ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергоатом» завдано матеріальної шкоди (збитків) на суму в розмірі 22439205,14 грн., а дана сума має бути стягнута з нерезидента в примусовому порядку, внаслідок чого позовна вимога про визнання протиправним та скасування п. 6 вимоги задоволенню не підлягає.

Стосовно доводів контролюючого органу, викладених в п. 7 вимоги від 07.02.2014 № 05-14/148, з приводу того, що в порушення ст. 231 Господарського кодексу України, ст. 629 Цивільного кодексу України, ВП «Атомкомплект» ДП «НАЕК «Енергатом» за наявності підстав для проведення претензійно-позовної роботи щодо стягнення з ТОВ «Склад РКД» та ТОВ «Кабельтехпостач» штрафних санкцій за неякісне виконання договірних зобов'язань, відокремленим підрозділом протягом року з моменту виникнення таких підстав було втрачено можливість із стягнення пені та штрафних санкцій, що призвело до недоотримання доходів на загальну суму 6 014,72 тис. грн. і, як наслідок, до матеріальної шкоди (збитків) на зазначену суму, у зв'язку з чим у встановленому порядку позивачу необхідно відшкодувати за рахунок осіб, внаслідок дій/бездіяльності яких було допущено виявлене порушення, матеріальну шкоду (збитки) в сумі 6 014,72 тис. грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 цього Кодексу передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною другою ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 3 ст. 232 цього Кодексу вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Враховуючи положення ст. 232 Господарського кодексу України суд доходить висновку, що заявлення вимоги про сплату штрафних санкцій є правом а не обов'язком, в даному випадку, позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У той же час, положеннями ст. 130 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.1992 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, крім випадків, коли законодавством вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі матеріальної відповідальності були визначені в укладеному з працівником контракті, вона покладається на нього відповідно до умов контракту.

Під прямою дійсною шкодою, зокрема, слід розуміти втрату, погіршення або зниження цінності майна, необхідність для підприємства, установи, організації провести затрати на відновлення, придбання майна чи інших цінностей або провести зайві, тобто викликані внаслідок порушення працівником трудових обов'язків, грошові виплати. Згідно зі ст. 130 КЗпП не одержані або списані в доход держави прибутки з підстав, пов'язаних з неналежним виконанням працівником трудових обов'язків (так само як і інші неодержані прибутки) не можуть включатися до шкоди, яка підлягає відшкодуванню.

Оскільки відповідачем, в даному випадку, не доведено з посиланням на належні докази того, що виявлені порушення фінансової дисципліни призвели до заподіяння позивачеві прямих збитків, відшкодування яких має здійснюватися за рахунок винних матеріально-відповідальних осіб, а не отримані за договорами штрафні санкції та пеня у результаті бездіяльності посадових осіб позивача є саме не одержаними прибутками, суд вважає неправомірним п. 7 вимоги від 07.02.2014 № 05-14/148 в частині зобов'язання стягнення шкоди в сумі 1 653,57 тис. грн. з працівників.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Атомкомплект» - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати п. 6 вимоги від 07.02.2014 № 05-14/148 Державної фінансової інспекції України.

3. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

4. Судові витрати в сумі 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. присудити на користь ДП «НАЕК «Енергоатом» (код ЄДРПОУ 26251923) з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленим статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

судді Б.В. Санін

Т.О. Скочок