Рішення № 411557, 05.12.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22 -10944 2006 р. Голов.в 1-й інстан. Тітова Т.А.

Категорія 21 Доповідач Пономарьова О.М,

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.,

суддів Бабенка П.М., Бондаренко Л.І.,

при секретарі Баклановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області про відшкодування моральної шкоди, за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 ОСОБА_2. та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року, -

встановив:

В вересні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування моральної шкоди і зазначав, що він працював на ВП „Шахта Білозерська" ДП „Добропіллявугілля" і 15 березня 2006 року під час виконання трудових обов'язків з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму у вигляді забито-скальпованої рани лівої голені та стопи, перелом лівої п'яточної кості, що підтверджено актом розслідування нещасного випадку. Висновком МСЕК від 1 серпня 2006 року йому вперше встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 50% у зв'язку з отриманою травмою і він визнаний інвалідом 3 групи. Просив стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 35000 грн., оскільки у зв'язку з отриманою травмою він став інвалідом, постійно відчуває моральні та фізичні страждання, не може виконувати тяжку роботу, відчуває дискомфорт при ходьбі, погіршився стан його здоров'я і він часто вимушений звертатись до лікарні та купувати ліки. В добровільному порядку відповідач не бажає виплачувати моральну шкоду.

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року на користь ОСОБА_1. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області стягнуто 10000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, -ОСОБА_2, просила скасувати рішення суду та задовольнити вимоги в повному обсязі, стягнути моральну шкоду на користь позивача 35000 грн., оскільки суд не в повному обсязі врахував всі обставини справи,

В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області просило скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки судом не враховані всі обставини справи, позивач

не довів втрати морального характеру, рішення суду грунтується лише на поясненнях позивача, висновком МСЕК не підтверджено заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок отриманої ним травми. Крім того, п. 27 ст.77 Законом України „ Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена норма Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей.

В судовому засіданні представник позивача підтримала доводи своєї апеляційної скарги , просила її задовольнити і стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 35000 грн,, а апеляційну скаргу відповідача відхилити.

Представник відповідача в судовому засіданні просив відхилити апеляційну скаргу позивача, підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити та скасувати рішення суду і відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1..

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

За змістом ст.ст. 1,21,28,34 Закону України „ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1. 15 березня 2006 року під час виконання трудових обов'язків отримав травму у вигляді забито-скальпованої рани лівої голені та стопи, перелом лівої п'яточної кості, що підтверджено актом розслідування нещасного випадку. Висновком МСЕК від 1 серпня 2006 року йому вперше у зв'язку з отриманою травмою встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 50% і він визнаний інвалідом 3 групи .

За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди , заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності."

При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача на Закон України „Про Державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим особам чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди.

Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду згідно зі ст. 46 вищевказаного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету, кошти на страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.

Суд також не може прийняти до уваги доводи апелянта відносно того, що моральна шкода не повинна відшкодовуватися у зв'язку з тим, що висновком МСЕК не підтверджено заподіяння позивачу моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.

При встановленні зазначених фактів і ухваленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги відповідача не є переконливими і не спростовують висновків суду.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної / немайнової/ шкоди", розмір відшкодування моральної /немайнової / шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань , з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд не в повній мірі врахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань ОСОБА_1., що він став інвалідом, стан його здоров'я, позивач вимушений звертатись до лікарні, йому протипоказана фізична праця, довга ходьба та перебування на ногах, він вимушений користуватися при ходьбі допоміжними засобами.

За таких підстав апеляційний суд вважає можливим рішення суду змінити і збільшити розмір стягнутої моральної шкоди ОСОБА_1. до 17000 грн. і вважає, що це становить справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану позивачу внаслідок ушкодження здоров'я умовами виробництва.

Оскільки при подачі апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області не оплачувало витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути такі витрати в сумі 1,50 грн..

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

вирішив:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1. частково задовольнити.

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області відхилити.

Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2006 року змінити, збільшивши розмір моральної шкоди , стягнутої з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області на користь ОСОБА_1 до 17000 грн..

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропіллі Донецької області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі 1,50 грн. на р/р 35228011000992 УДК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 02891428 отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути

оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом

двох місяців з дня набрання ним законної сили .