Рішення № 411553, 05.12.2006, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа №22 -10534 2006 рік Категорія 42

Голов. в 1-й інстан.Ступін І.М. Доповідач Пономарьова О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Пономарьової О.М.

суддів Бабенка П.М., Бондаренко Л.І. при секретарі Баклановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 серпня 2006 року, -

встановив:

20 квітня 2006 року ОСОБА_1, яка діяла за довіреністю в інтересах ОСОБА_3., - звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення шкоди і зазначала , що з 20 жовтня 2005 року по січень 2006 року відповідачка працювала учнем продавця, а з січня 2006 року з ОСОБА_2. укладена трудова угода як з продавцем на реалізацію товарів з повною матеріальною відповідальністю. Проведеною ревізією 7 лютого 2006 року у відповідачки виявлена недостача на суму 633 грн., куди також увійшла вартість продуктів харчування на суму 137,90 грн., які відповідачка взяла в магазині. В добровільному порядку відповідачка не бажає відшкодувати шкоду. Просила стягнути з відповідачки заподіяну шкоду в сумі 819,74 грн., враховуючи ставку кредиту 29,5 %. який погашає магазин, та державне мито 51 грн..

Рішенням Мар'їнського районного суду Донецької області від 29 серпня 2006 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 і з ОСОБА_2 стягнуто 633 грн. на користь позивачки.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2. просила скасувати рішення суду як незаконне та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні вимог, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги її заперечення, ухвалив рішення при відсутності доказів, неправильно застосував норми матеріального права, не мотивував свої висновки .

В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2. підтримала доводи апеляційної скарги і просила її задовольнити, скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, зазначала, що судом правильно задоволенні позовні вимоги, просила рішення суду залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з таких підстав.

Частково задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідачки матеріальної шкоди, суд виходив з того, що шкода заподіяна з вини відповідачки, яка несе

повну матеріальну відповідальність за збереження товару, і ці обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Між тим такий висновок суду не відповідає встановленим по справі обставинам та вимогам закону і суд вважав встановленими обставини, що мають значення для справи, які не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 134 ч.1 п.1 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

З позовної заяви ОСОБА_1 вбачається , що відповідачка працювала спочатку учнем продавця, а потім продавцем з повною матеріальною відповідальністю у продуктовому магазині ПП „ІНФОРМАЦІЯ_1" з 20 жовтня 2005 року по січень 2006 року, і у лютому 2006 року у неї виявлена недостача в сумі 633 грн., яку вона просила стягнути з відповідачки і що суд першої інстанції вважав доведеним, задовольняючи вимоги ОСОБА_1..

З матеріалів справи видно, що приватний підприємець ОСОБА_3. та ОСОБА_2. уклали трудову угоду, за якою, ОСОБА_2. приймає до виконання реалізацію товарів, оплата проводиться з розрахунку 2 % від суми виручки за день. Пункт 6 вказаної угоди передбачає , що робітник несе повну матеріальну відповідальність за збереження товару, який отриманий для реалізації. Строк дії угоди з січня 2006 року.

Ця угода підписана від імені ОСОБА_3. - позивачкою ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2., дата укладання угоди відсутня, не зазначено на який строк вона укладена.

Згідно зі ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати кладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання у порядку, визначеному Міністерством праці та соціальної політики України.

В порушення зазначений вимог закону вищезазначена трудова угода не зареєстрована у державній службі зайнятості.

Крім цього, позивачкою не надані докази, який товар і в якій кількості отримала відповідачка для реалізації, чим підтверджений факт недостачі товару на суму 633 грн. . Апеляційний суд вважає, що надані чорнові записи не можуть свідчити про наявність недостачі і не підтверджують факт отримання товару позивачкою.

Відповідно до вимог ст. 309 ч.1 п.2 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

За викладених обставин, апеляційний суд вважає, що в судовому засіданні позивачкою не надано переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволення вимог позивачки про стягнення з відповідачки матеріальної шкоди.

При подачі апеляційної скарги апелянт не сплачував державний збір в сумі 25,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.. Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, то відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України зазначені суми підлягають стягненню з позивачки ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,

вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 .задовольнити.

Рішення Мар"їнського районного суду Донецької області від 29 серпня 2006 року

скасувати.

ОСОБА_1 відмовити в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1, яка мешкає АДРЕСА_1, судовий збір в сумі 25,50 грн. на розрахунковий рахунок 31414537600004, отримувач місцевий бюджет Ворошилівського району м. Донецька код 22090100, банк УДК в Донецькій області, ОКПО 24164870, МФО 834016, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Апеляційному суді Донецької області в розмірі ЗО грн. на р/р 35228011000992 УДК в Донецькій області МФО 834016 ОКПО 02891428 отримувач Апеляційний суд Донецької області.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .