Ухвала суду № 41155203, 28.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11413/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Бужак Н. П.

Суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.

За участю секретаря Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суд міста Києва від 05 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києва про визнання незаконними постанов,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві про визнання незаконними постанов Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 27 листопада 2012 року ВП № 34184367 та № 34184272 та від 21 січня 2013 року № ВП 36038655 про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчих листів.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2013 року позовні вимоги задоволено частково.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України подало апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та прийняти нову постанову, якою в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

В ході апеляційного розгляду справи представник апелянта уточнила заявлені в апеляційній скарзі вимоги, вказавши, що просить скасувати постанову суду в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову. В решті постанову суду залишити без змін.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з»явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 травня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року у справі № 2а-4477/09/2670 адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ № 49 "ос" від 01 лютого 2007 року про звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України. Стягнено з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року в сумі 118 104,00 гривень. Визначено звільненим ОСОБА_2 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі п. 3 ч. ст. 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України задоволено частково. Скасовано ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2010 року та змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2010 року, а саме: абзац третій резолютивної частини постанови суду викладено в наступній редакції: «Стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року, з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів». Виключити з резолютивної частини постанови суду четвертий абзац щодо визнання звільненим ОСОБА_2 з роботи з 01 травня 2010 року на підставі пункту 3 статті 30 Закону України «Про державну службу» у зв'язку із досягненням ним граничного віку проходження державної служби. Доповнити резолютивну частину постанови суду абзацом наступного змісту: «Поновити ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01 лютого 2007 року».

У червні 2011 року ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року, задоволено заяву ОСОБА_2 та замінено боржника у виконавчому провадженні ВП № 26858570 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Окружним адміністративним судом м. Києва 20 травня 2011 року щодо примусового виконання постанови Вищого адміністративного суду України від 29 березня 2011 року, з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (код ЄДРПОУ 37471928, адреса: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 9).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2012 року касаційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України задоволено.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 липня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2011 року про заміну сторони у виконавчому провадженні у справі за позовом ОСОБА_2 до Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства з питань житлово-комунального господарства України, Голови ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання протиправним наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, скасовано. Прийнято нову ухвалу, якою відмовлено ОСОБА_2 в задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві перебували виконавчі провадження боржником по яких є Ліквідаційна комісія Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, а стягувачем - ОСОБА_2, а саме:

- виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 09 червня 2010 року Окружним адміністративним судом м. Києва, про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 боргу у розмірі 3108, 00 грн.;

- виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 10 травня 2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва, про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва та архітектури та житлово-комунального господарства України, з 01 лютого 2007 року.

Вищезазначені виконавчі провадження 27 листопада 2012 року закінчені на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов про закінчення виконавчих проваджень разом з оригіналами виконавчих документів направлено до суду 05 грудня 2012 року, згідно реєстру відправлення поштової кореспонденції.

Виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-4477/09/2670, виданого 20 травня 2011 року Окружним адміністративним судом м. Києва, про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01 лютого 2007 року по 01 травня 2010 року з відрахуванням отриманої ним допомоги по безробіттю, обов'язкових зборів та платежів, яке завершено 21 січня 2013 року на підставі пункту 4 частини 1 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». Копію постанови про закінчення виконавчого провадження разом з оригіналом виконавчого документа направлено до суду 08 лютого 2013 року, згідно реєстру відправлення поштової кореспонденції.

Постановами Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві від 27 червня 2012 року повернено виконавчі листи № 2а-4477/09/2670 видані 09 червня 2010 року, 10 травня 2011 року та 20 травня 2011 року стягувану.

Надаючи правову оцінку відносинам що склалися між сторонами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-IV (далі по тексту - Закон «Про виконавче провадження»), Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 15 грудня 1999 року за N 865/4158 (далі по тексту - Інструкція № 74/5), Конституцією України, тощо.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, до яких відносяться, зокрема, виконавчі написи нотаріусів.

Статтею 49 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено виключний перелік підстав, коли виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

З матеріалів справи вбачається, що, посилаючись на пункт 4 частини 1 статті 49 Закону № 606-IV та з огляду на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 09 серпня 2012 року, відповідачем винесено спірні постанови про закінчення виконавчих проваджень.

Так, постановою ВАСУ від 29.03.2011 року змінено постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.05.2010 року, абзац 3 резолютивної частини постанови викладено в наступній редакції: «стягнути з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 1.05.2010 року».

Доповнено резолютивну частину постанови «Поновити ОСОБА_2.» на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 року».

У зв»язку з ухваленням Вищим адміністративним судом України вищезазначеної постанови, Окружним адміністративним судом м. Києва 20 травня 2011 року видано виконавчі листи від 20.05.2011 року: про стягнення з Ліквідаційної комісії Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 01.02.2007 року по 1.05.2010 року та про поновлення ОСОБА_2 на посаді начальника Контрольно-ревізійного відділу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України з 01.02.2007 року.

У виконавчому листі про стягнення середнього заробітку зазначено, що виконавчий лист №2а-4477/09/2670, виданий Окружним адміністративним судом м. Києва 17.11.2010 року вважати відкликаним.

Проте, як зазначено судом вище, Вищим адміністративним судом Україн рішення суду відповідно до якого замінено сторону виконавчого провадження та на підставі якого було видано новий виконавчий лист, який перебував на виконанні у ВДВС, скасовано.

Суд першої інстанції вірно не прийняв до уваги посилання відповідача на ухвалу ВАСУ від 09.08.2012 року як на підставу для закінчення виконавчого провадження, оскільки відповідно до даної ухвали у задоволенні заяви ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження було відмовлено, проте саме рішення суду виконано не було Отже, оскаржувані постанови ВДВС, відповідно до яких повернуто виконавчі листи є протиправними і підлягають скасуванню.

Крім того, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо безпідставності вимог позивача про повернення йому виконавчих листів.

Частиною 2 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у випадках, передбачених п.1-6,8,9,11-13 частини 1 цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу, який його видав.

Відповідно до ст. 51 Закону у разі, якщо постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувану визнана судом незаконною чи скасована начальником відділу або керівником відповідного органу ДВС або, якщо до державного виконавця надійшло рішення суду про скасування заходів до забезпечення позову, а також у разі повернення виконавчого документа з іншого відділу ДВС, виконавче провадження підлягає відновленню протягом 3 робочих днів з дня надходження рішення суду, виконавчого документа чи постанови керівника відповідного органу ДВС.

Таким чином, вищезазначена норма Закону чітко визначає, що в разі скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, виконавче провадження підлягає відновленню.

В даному випадку, оскільки, виконавчі документи направлені до Окружного адміністративного суду м. Києва, вимога про повернення позивачу виконавчих документів задоволенню не підлягає.

Доводи представника апелянта про те, що Міністерство ніякого відношення до даної справи та до позивача не має, а тому виконавчі листи не можуть бути на виконанні у виконавчій службі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки виконавчі листи видаються на підставі рішення суду, а отже у виконавчому листі повина бути зазначена в якості боржника та особа, з якої за рішенням суду стягнуто кошти чи зобов'язано вчинити певні дії.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя: Бужак Н.П.

судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.

Повний текст виготовлено: 29 жовтня 2014 року.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Троян Н.М.