Ухвала суду № 41154002, 21.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2014 р.Справа № 818/1581/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бершова Г.Є.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представника позивача Пархоменко І.В.

представника відповідача Соловей Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі № 818/1581/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром"

до Сумської митниці Міндоходів

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Сумихімпром" (далі - позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці Міндоходів (далі по тексту - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати рішення Сумської митниці Державної митної служби України від 23.12.2013 року №805130000/2013/000209/1 про коригування митної вартості товарів.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а також неврахування всіх обставин справи просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги, а саме скасувати рішення відповідача від 23.12.2013 року №805130000/2013/000209/1 про коригування митної вартості товарів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 29 880,04 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 304 776,47 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на судовий збір в розмірі 487,20 грн. за розгляд справи в суді І інстанції

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати на судовий збір в розмірі 243,60 грн. за подання апеляційної скарги

У відповідності до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що 23.12.2013 року Сумською митницею було прийнято рішення №805130000/2013/000209/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 110 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б) та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення №805130000/2013/00218.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості оскаржуваного рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції на підставі наступного.

Згідно ст.318 Митного кодексу України (далі - МК України), митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1-3 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею ст. 49 МК України, передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 5. ст. 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Відомості про митну вартість застосовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (ст. 50 МК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні, зокрема: ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 МК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом, або уповноваженою ним особою, митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Крім того, відповідно до ч.2 статті 334 МК України, особи, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, в усній, письмовій та/або електронній формі.

Згідно пп. 2.4 - 2.7, 2.9 - 2.10 пункту 2 розділу 2 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної митної служби України від 13.07.2012 № 362 (далі - Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів), робота посадових осіб з аналізу, виявлення та оцінки ризиків здійснюється шляхом, зокрема:

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартість прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини, матеріалів та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів.

- порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

- перевірки наявності взаємозв'язку продавця та покупця.

- перевірки інформації, наданої декларантом або уповноваженою особою, при продажу товарів між пов'язаними особами, щодо наближеності митної вартості товарів, визначеної основним методом до однієї з операцій, які наведені у частині вісімнадцятій статті 58 Кодексу.

- перевірки наявності знижок/нарахувань з/до ціни оцінюваних товарів, перевірки наявності продажу оцінюваних товарів на експорт в Україну.

Як вбачається з матеріалів справи 14.09.2012 року між позивачем (покупець) та компанією „Tolexis Iternational" (продавець) було укладено контракт №1409 RPT, відповідно до якого продавець зобов'язується поставити покупцю фосфорити виробництва Алжир на умовах CIF порт Миколаїв/Бердянськ (в редакції ІНКОТЕРМС-2000 метричних.

В межах виконання господарських зобов'язань між позивачем та компанією "Tolexis International" укладено додаткову угоду №11 від 16.10.2013 р., згідно якої сторони визначили ціну товару 1 (фосфорити виробництва Алжир) в розмірі 95,00 доларів США за 1 метричну тону.

З метою митного оформлення 12460920,00 кг фосфоритів (виробництва Алжир) позивачем до Сумської митниці було подано митну декларацію (МД) від 13.12.2013 р. №805130000/2013/016037 з визначенням митної вартості товару в розмірі 9462012,69 грн. за методом 1, тобто за ціною договору щодо товару, який імпортується (95,00 доларів США за 1 метричну тону).

23.12.2013 року відповідачем було прийнято рішення №805130000/2013/000209/1 про коригування митної вартості товарів на рівні 110 доларів США за 1 тону метричну, другорядним методом - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (б) (ст. 57 МК України).

За заявою позивача придбаний товар (фосфорити виробництва Алжир) митним органом було випущено у вільний обіг з визначенням митної вартості в розмірі 95,00 доларів США за 1 метричну тону, що підтверджується митною декларацією від 13.12.2013 року №805130000/2013/016037.

Колегія суддів зазначає, що в процесі дослідження інформаційних даних товаросупровідних документів та перевірки достовірності складових митної вартості товарів, заявлених позивачем у митній декларації року, посадовою особою митного поста "Суми-центральний" Сумської митниці було встановлено наступні обставини.

Поставка даного товару здійснювалась за зовнішньоекономічним контрактом купівлі-продажу № 1409 RPT від 14 вересня 2012 року, укладеним позивачем із "Tolexis International Limited".

Відповідно до Додаткової угоди №2 від 23.10.2012 року до контракту №1409RPT від 14.09.2012 року покупець здійснює попередню оплату товару у розмірі 100% вартості партії, яка підлягає відвантаженню на протязі 5-ти календарних днів з дня відвантаження або передплата.

Згідно з пунктом 5.13 зазначеного контракту датою постачання є дата прибуття судна в порт розвантаження. Дата відвантаження - дата коносамента.

Згідно матеріалів справи встановлено, що момент здійснення відвантаження товару, вказаного у коносаменті №71/2013, а саме 25.10.2013 року.

Рахунок-фактура від 29.10.2013 року №04449 наданий декларантом позивача під час митного оформлення товару містить інформацію щодо необхідності здійснення розрахунку покупця за товар впродовж 5-ти днів з дати відвантаження.

Згідно рахунку-фактури від 29.10.2013 року №04449 загальна вартість партії товару складає 1449890,00 дол. США, тоді як сума попередньої оплати за товар, відповідно до платіжного доручення від 21.10.2013 року №571 складає 1350000,00 дол. США.

Колегія суддів зазначає, що платіжне доручення №571 від 21.10.2013 року, яке надавалося декларантом позивача на підтвердження сплати товару за митною декларацією № 805130000/2013/016037 від 13.12.2013 року, також було надано до інших поставок товару: за митною декларацією № 805130000/2013/015172.

Надане позивачем платіжне доручення не містить посилання на інвойс, тобто неможливо ідентифікувати зазначену проплату партії товару, який заявлений у МД № 805130000/2013/016037 .

Таким чином на час здійснення митного оформлення у відповідача були відсутні дані, на підставі яких можливо встановити, що платіжним дорученням №571 здійснено саме передплату по цій поставці товару.

Також згідно пункту 5.2 контракту від 14.09.2012 року №1409RPT передбачено, що постачання товару здійснюється на умовах поставки CIF, згідно правил Інкотермс 2000 - порт Миколаїв/Бердянськ, або інший український порт Чорного моря.

Згідно Правил Інкотермс 2000 термін CIF передбачає забезпечення морського страхування під час перевезення. Страхових документів під час митного оформлення декларантом позивача не надавалося.

Пунктом 5.8 контракту від 14.09.2012 року №1409RPT передбачено сертифікат погодження відповідної форми, який також не надавався.

Згідно ч.3 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані декларувати достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Отже, колегія суддів вважає, що на момент декларування позивачем імпортованої партії товару, подання до митного органу недостовірного платіжного документу було з боку позивача в особі його декларанта порушенням вимог частини другої статті 53 Митного кодексу України. На підставі виявлених розбіжностей, а також згідно ч.3 ст . 53 МК України, посадовою особою митного органу були письмово запитані у позивача додаткові документи на підтвердження заявленою митної вартості (перелік зазначений на зворотній стороні основного аркуша декларації митної вартості), а саме:

- договір із третіми особами пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- рахунки про сплату платежів третім особам на користь продавця якщо такі платежі здійснюються за умовами визначені договором;

- виписку з бухгалтерської документації;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;

- рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору;

- каталоги, специфікації прейскуранти (прайс - листи) виробника товару;

- копію митної декларації країни відправлення.

Декларант ознайомився із письмовою вимогою митного органу щодо надання додаткових документів.

Між митним органом та декларантом з метою вибору підстав та методу визначення митної вартості було проведено процедуру консультації.

Зазначена обставина зафіксовано записами посадової особи митного органу та декларанта на зворотному боці декларації митної вартості.

Відповідно до ч.9 ст. 58 МК України розрахунки згідно із цією статтею (для застосування методу визначення митної вартості за ціною договору) робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з ч.2 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (частина п'ята статті 54 МК України).

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати додаткові документи.

Згідно ч. 21 статті 58 МК України, використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

У відповідності до ч.5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Разом з тим, пунктом 6 Указу Президента України від 25 серпня 1994 року встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції. Відповідальність за обґрунтування цін за зовнішньоекономічними контрактами покладається на суб'єктів підприємницької діяльності.

Отже, колегія суддів вважає, що декларантом позивача заявлені неповні та непідтверджені документально відомості про митну вартість товару.

Відповідно до ч.2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом застосовуються другорядні методи.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

Колегія суддів зазначає, що між митним органом і декларантом було проведено консультацію, про що зроблено відповідний запис на зворотному боці вищезазначеної декларації митної вартості. Декларантом було власноручно вчинено запис про те, що консультацію проведено.

Відповідно до ч.1-2 статті 59 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація на ринку; країна виробництва; виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому, їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідачем на підставі ст.ст. 51, 53-55, 59, 61 МК України, враховуючи неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, було обґрунтовано ухвалено рішення про коригування митної вартості товарів від 23.12.2013 року №805130000/2013/000209/1 відповідно за другорядним методом .

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог позивача по справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2014р. по справі №818/1581/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Бершов Г.Є.Судді Катунов В.В. Ральченко І.М. Повний текст ухвали виготовлений 27.10.2014 р.