Рішення № 41153593, 28.10.2014, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2-о/734/45/14 Справа № 734/2780/14

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28 жовтня 2014 року смт Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Бузунко О.А.

при секретареві Галюк Л.В.

у присутності ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1; заінтересована особа: Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області про встановлення факту проживання за певною адресою у визначений проміжок часу,

В С Т А Н О В И В:

Заявниця звернулася до суду з заявою та просить встановити факт її постійного проживання у м. Ладижин Вінницької області в період з 03.06.1987 року по 27.01.1989 року. На обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що вона з 1977 року проживала в м. Ладижин Вінницької області. В 1983 році вона разом з чоловіком поїхала в Магаданську область, куди він влаштувався за трудовим договором на роботу. Заявник там також працювала. В травні 1987 року в її чоловіка закінчився термін трудового контракту і він з сім'єю повернувся в м. Ладижин Вінницької області на постійне місце проживання. З роботи в Магаданській області вона не звільнялась, так як була вагітна і їй потрібно було отримати всі соціальні виплати за місцем роботи. У зв'язку з вищевикладеними обставинами вона була прописана в Магаданській області, а не за місцем свого фактичного місця проживання в м. Ладижин. З червня 1987 року вона народила в пологовому будинку в м. Ладижин доньку ОСОБА_2, а 20.06.1987 року вона зареєструвала її народження в Ладижському відділенні ЗАГСу і ввесь час проживала в м. Ладижин Вінницької області. Після закінчення по догляду за дитиною вона звільнилась з роботи та з 27.01.1989 року зареєструвалась за місцем свого проживання в м. Ладижин. 04.12.1992 року відповідно до довідки № 7 Тростянецької райдержадміністрації вона була визнана потерпілою від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, так як проживала в м. Ладижин, яке відноситься до території зони посиленого радіоекологічного контролю і їй було видане чорнобильське посвідчення. Заявник має право отримувати доплату до пенсії, як потерпіла від Чорнобильської катастрофи 4 категорії, але для цього необхідно мати за станом на 1 січня 1993 року не менше 4 років проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Згідно реєстрації ОСОБА_1 не вистачає 27 днів до 4 років. Установлення факту постійного проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю в м. Ладижин з 03.06.1987 року по 27.01.1989 року їй необхідно для нарахування доплати в Управлінні пенсійного фонду України в Козелецькому районі, як потерпілій в Чорнобильській катастрофі 4 категорії. Тому, вона вимушена звернутись до суду за захистом своїх прав і законних інтересів.

ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала вимоги заяви та просила їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи - Управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області в судове засідання не з'явився, подавши через канцелярію Козелецького районного суду Чернігівської області заяву про розгляд справи за його відсутності.

В ч. 1 ст. 256 ЦПК України визначено чіткий перелік фактів, що мають юридичне значення, які можуть бути встановлені судом, в той же час ч. 2 цієї ж статті передбачає, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Тобто, законодавець визначає дві умови для встановлення юридичних фактів:

1) встановлюваний факт повинен бути юридичним, тобто від його встановлення у особи виникають, змінюються або припиняються особисті чи майнові права;

2) якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до довідки, виданої за підписом начальника ЖКХ та паспортиста від березня 1994 року, копія якої міститься в матеріалах справи, ОСОБА_1 за станом на час видачі довідки - березень 1994 року - постійно проживала в АДРЕСА_1 і на її ім'я був відкритий особовий рахунок. Зі змісту довідки вбачається, що ОСОБА_1 прописана в квартирі в 1980 році, в населеному пункті - з 1977 року; членами сімї заявника на той час були: ОСОБА_3 - чоловік (прописаний в квартирі з 1980 року, в населеному пункті - з 1979 року), ОСОБА_4 - син (прописаний в квартирі з 1980 року, в населеному пункті - з 1977 року), ОСОБА_2 - донька (прописана в квартирі з 1987 року, в населеному пункті - з 1987 року).

Згідно довідки № 7 від 05.10.1992 року ОСОБА_1 проживала в АДРЕСА_2, та вносила квартплату за житло по вказаній адресі з червня 1987 року по 05 жовтня 1992 року.

Згідно з довідкою № 7 від 04 грудня 1992 року виконавчого комітету народних депутатів Тростянецької райдержадміністрації виданої ОСОБА_1 постійно працювала та проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю в м. Ладижин Тростянецького району.

Відповідно до Чорнобильського посвідчення серії НОМЕР_1, виданого 03 березня 1993 року, та оригінал якого було судом оглянуто в судовому засіданні, ОСОБА_1 належить до 4 категорію осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

ІНФОРМАЦІЯ_6 року у ОСОБА_1 народилася донька - ОСОБА_2, про що зроблено відповідний запис Ладижинським відділенням РАЦС Тростянецького району Вінницької області (свідоцтво про народження серії НОМЕР_2).

Відповідно до довідки Ладижинського міського територіального медичного об'єднання від 12 травня 14 року ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 року в пологовому будинку ЛТМО, проживала і знаходилась під медичним наглядом до повноліття.

В судовому засіданні було оглянуто історію розвитку дитини - ОСОБА_2, заведену ЛТМО, з якої вбачається, що в період з 12 по 30 червня 1987 року тричі було проведено огляд дитини - ОСОБА_2 вдома; згідно з карткою профілактичних щеплень в період з 17 вересня 1987 року по 13 квітня 1989 року ОСОБА_2 в ЛТМО було здійснено щеплення 7 разів з певними інтервалами; відповідно до листка заочної школи материнства ОСОБА_1 таку школу відвідувала з 15 червня 1987 року по 03 травня 1988 року.

Відповідно до ст. 17 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла в період 1987-1989 років) місцем проживання неповнолітніх, що не досягли п'ятнадцяти років, або громадян, які перебувають під опікою, визнається місце проживання їх батьків (усиновителів) або опікунів.

Даний факт також був підтверджений в судовому засіданні свідком ОСОБА_3, який підтвердив факт проживання ОСОБА_1 в період з 3 червня 1987 року по 27 січня 1989 року в місті Ладижин Вінницької області.

Суд приймає ці докази до уваги, так як вони зібрані з дотриманням закону, не суперечать один одному та ніким не оскаржуються.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та співставленні, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, достатності та їх взаємному зв'язку, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 проживала в м. Ладижин Тростянецького району Вінницької області в період з ІНФОРМАЦІЯ_6 року по 27 січня 1989 року, з огляду на що заява підлягає до задоволення.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212-215, 256-259 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, в період з 3 червня 1987 року по 27 січня 1989 року постійно проживала в м. Ладижин Вінницької області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Чернігівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення через Козелецький районний суд Чернігівської області.

Суддя Бузунко О.А.