Постанова № 41152978, 06.10.2014, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2014 р. Справа № 820/6526/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання - Дудки О.А.,

представників позивача - Іванова О.В., Каплоух В.О.,

представників відповідача - Лук'янцева С.О., Гуда К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 820/6526/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08.04.2014 року позивач - ТОВ «Мікротехсервіс Україна» - звернувся до суду з позовною заявою, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 28.11.2013 року №0001922201 та від 29.01.2014 року №0000202201 винесені відносно ТОВ "Мікротехсервіс Україна" (код ЄДРПОУ 38383438).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014 року в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна" відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі, просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов.

Представники відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просили постанову суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, переглянувши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач - ТОВ «Мікротехсервіс Україна» зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 38383438, взято на податковий облік 12.10.2012 року за №75258 в ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, за який проводилась перевірка, підприємство було зареєстровано платником податку на додану вартість.

Фахівцями державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на підставі наказу № 673 від 21.10.2013 року, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України в період з 21.10.2013 року по 25.10.2013 року проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ "Мікротехсервіс Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Мегаторг 2013" за період квітень, травень 2013 року, за результатами якої складено акт від 29.10.2013 року №1127/20-30-22-01/38383438. (Т. 1 а.с. 70-95)

Згідно висновків акту перевірки від 29.10.2013 року №1127/20-30-22-01/38383438 контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет в розмірі 387236 грн., в тому числі у квітні 2013 року на 204375 грн., у травні 2013 року на 175338 грн., у червні 2013 року на 7523 грн.

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 28.11.2013 року №0001922201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 484045,00 грн. , в тому числі : за основним платежем - 387236,00 грн. та за штрафними санкціями - 96809,00 грн. (т. 1 а.с. 96).

Не погодившись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням - рішенням від 28.11.2013 року №0001922201, позивач скористався правом адміністративного оскарження та 16.12.2013 року подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Харківській області. (Т. 1 а.с.97-106)

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 10.02.2014 року за № 903/10/20-40-10-04-17 скарга ТОВ "Мікротехсервіс Україна" на податкове повідомлення - рішення від 28.11.2013 року №0001922201 залишена без задоволення, а податкове повідомлення - рішення залишено без змін. (Т. 1 а.с. 107-110)

Не погодившись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням - рішенням від 28.11.2013 року №0001922201, позивач 14.02.2014 року подав скаргу до Міністерства доходів і зборів України. (Т. 1 а.с. 111-120)

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 07.04.2014року №6096/6/99-99-10-01-15 скарга ТОВ "Мікротехсервіс Україна" на податкове повідомлення - рішення від 28.11.2013 року №0001922201 залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення залишено без змін. (Т. 1 а.с. 121-123)

Також, на підставі наказу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №21 від 10.01.2014 року, згідно з пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, п. 82.2 ст. 82 Податкового кодексу України контролюючим органом 21.01.2014 року проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Мікротехсервіс Україна" щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Мегаторг 2013" за червень 2013 року, за результатами якої складено акт від 21.01.2014 року №212/20-30-22-01/38383438. (Т.1 а.с. 9-28)

Згідно висновків акту перевірки від 21.01.2014 року №212/20-30-22-01/38383438 податковим органом встановлені порушення ТОВ "Мікротехсервіс Україна" п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (з урахуванням змін та доповнень), внаслідок чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті в бюджет, в розмірі 94651 грн., в тому числі у червні 2013 року на 87418 грн., у липні 2013 року на 7233 грн. (Т. 1 а.с. 27)

За результатами перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 29.01.2014 року №0000202201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 141976,50 грн., в тому числі: за основним платежем - 94651,00 грн. та за штрафними санкціями - 47325,50 грн. (Т. 1 а.с. 29)

Не погодившись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням - рішенням від 29.01.2014 року №000020220, позивач скористався правом адміністративного оскарження та 05.02.2014 року подав скаргу до Головного управління Міндоходів у Харківській області. (Т. 1 а.с. 30-36)

Рішенням Головного управління Міндоходів у Харківській області від 24.02.2014 року за № 1277/10/20-40-10-04-17 скарга ТОВ "Мікротехсервіс Україна" на податкове повідомлення - рішення від 29.01.2014 року №0000202201 залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення залишено без змін. (Т. 1 а.с. 37-40)

Не погодившись з прийнятим податковим органом податковим повідомленням - рішенням від 29.01.2014 року №000020220, позивач 03.03.2014 року подав скаргу до Міністерства доходів і зборів України. (Т. 1 а.с. 41-47)

Рішенням Міністерства доходів і зборів України від 26.05.2014 року №5319/6/99-99-10-01-15 скарга ТОВ "Мікротехсервіс Україна" на податкове повідомлення - рішення від 29.01.2014 року №0000202201 залишена без задоволення, податкове повідомлення - рішення залишено без змін. (Т. 1 а.с. 48-50)

Не погодившись із податковими повідомленнями - рішеннями від 28.11.2013 року №0001922201 та від 29.01.2014 року №0000202201, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у платника податку товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна" видаткових та податкових накладних з ПДВ, виданих продавцем товару ТОВ "Мегаторг 2013", та оплата вартості товару не є достатніми підставами для формування податкового кредиту з ПДВ. Відтак, операція з поставки товару не мала реального товарного характеру. Господарська операція здійснювалася виключно для формування податкового кредиту для інших суб'єктів підприємницької діяльності.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів апеляційної інстанції зважає на наступне.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення №0001922201 від 28.11.2013 року слугували висновки податкового органу, викладені в акті перевірки №1127/20-30-22-01/38383438 від 29.10.2013 року про те, що до перевірки ТОВ "Мікротехсервіс Україна" не надав товарно - транспортні накладні або будь - які документи, які б свідчили про транспортування товару від ТОВ "Мегаторг 2013". Крім того, контролюючий орган посилався на акт Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегаторг 2013» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за квітень 2013 року» від 30.08.2013 року №29/20-11-22-03/38509344 та на акт Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегаторг 2013» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за травень 2013 року» від 30.07.2013 року №70/20-11-22-03/38509344.

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення - рішення "0000202201 від 29.01.2014 року слугували висновки, викладені в акті перевірки від 21.01.2014 року №212/20-30-22-01/38383438 про те, що до перевірки ТОВ "Мікротехсервіс Україна" не надав товарно - транспортні накладні або будь - які документи, які б свідчили про транспортування товару від ТОВ "Мегаторг 2013". Крім того, відповідач посилався на акт Дергачівської ОДПІ ГУ Міндоходів Харківської області «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Мегаторг 2013» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, липень 2013 року» від 14.10.2013 року №55/20-11-22-01/38509344, згідно якого податковим органом встановлено відсутність факту реального здійснення фінансово-господарських операцій вказаного постачальника, в тому числі з покупцем ТОВ «Мікротехсервіс Україна».

Відповідно до п.п. 14.1.181. п. 14.1. ст. 4 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. ст. 198 Податкового кодексу передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, відповідно до п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Приписами пункту 201.4. ст. 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на викладені норми Податкового кодексу України можна дійти висновку про існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника ПДВ виникає право на податковий кредит.

З матеріалів справи убачається, що ТОВ «Мікротехсервіс Україна» здійснювало господарські операції з ТОВ «Мегаторг 2013» у квітні, травні та червні 2013 року.

Так, між ТОВ «Мікротехсервіс Україна» та ТОВ «Мегаторг 2013» укладено договір №133 від 20.03.2013 року, згідно п. 1.1 якого ТОВ «Мегаторг 2013» (продавець) зобов'язується передати у власність ТОВ «Мікротехсервіс Україна» (покупець) меблеву заготівлі, вироби із деревини, пиломатеріали, будівельні та інші матеріали, в подальшому «Товар». (Т.1 а.с. 174)

21.03.2013 року сторонами підписано додаткову угоду №2 до договору №133 від 20.03.2013 року, яким доповнено п.2.1, розділ 2 Договору №133 від 20.03.2013 року пунктом 2.1, згідно умов якого продавець зобов'язується здійснювати передачу товарів на склад Покупця, зі складу Продавця - власними силами. (Т. 3 а.с. 95).

ТОВ «Мегаторг 2013» у квітні та травні 2013 року поставлено на адресу ТОВ «Мікротехсервіс Україна» меблеві заготівлі, вироби із деревини, пиломатеріали.

Передача цього товару ТОВ «Мікротехсервіс Україна» від ТОВ «Мегаторг 2013 » здійснювалась на складі за адресою: м. Харків, вул. Греківська,81-б. Вказане приміщення орендовано позивачем згідно договору оренди складу від 03.01.2013 року №27а з ТОВ «МД Центр» . (Т. 2 а.с. 15). Судовим розглядом встановлено, за вказаною адресою складські приміщення орендувались також і ТОВ "Мегаторг 2013".

На виконання вказаного правочину ТОВ «Мегаторг 2013» виписано видаткові накладні №114 від 02.04.2013 року, №115 від 03.04.2013 року, №117 від 04.04.2013 року, №133 від 05.04.2013 року, №199 від 08.04.2013 року, №200 від 09.04.2013 року, №206 від 10.04.2013 року, №207 від 11.04.2013 року, №208 від 12.04.2013 року, №277 від 15.04.2013 року, №281 від 16.04.2013 року, №278 від 17.04.2013 року, №279 від 18.04.2013 року, №280 від 19.04.2013 року, №289 від 22.04.2013 року, №290 від 23.04.2013 року, №291 від 23.04.2013 року, №309 від 25.04.2013 року, №310 від 25.04.2013 року, №314 від 26.04.2013 року, №315 від 27.04.2013 року, №316 від 29.04.2013 року, №323 від 30.04.2013 року, №347 від 02.05.2013 року, №348 від 03.05.2013 року, №349 від 04.05.2013 року, №350 від 06.05.2013 року, №351 від 07.05.2013 року, №352 від 08.05.2013 року№353 від 10.05.2013 року, №354 від 13.05.2013 року, №371 від 14.05.2013 року, №372 від 15.05.2013 року, №373 від 16.05.2013 року, №374 від 17.05.2013 року, №409 від 18.05.2013 року, №410 від 20.05.2013 року, №411 від 21.05.2013 року, №412 від 22.05.2013 року, №424 від 24.05.2013 року, №425 від 27.05.2013 року, №455 від 28.05.2013 року, №456 від 29.05.2013 року, №457 від 30.05.2013 року, №458 від 31.05.2013 року. (Т. 1 а.с. 175-219), а також податкові накладні №26 від 01.04.2013 року, №27 від 02.04.2013 року, №28 від 03.04.2013 року, №29 від 04.04.2013 року, №33 від 05.04.2013 року, №62 від 08.04.2013 року, №63 від 09.04.2013 року, №66 від 10.04.2013 року, №67 від 11.04.2013 року, №68 від 12.04.2013 року, №105 від 15.04.2013 року, №109 від 16.04.2013 року, №106 від 17.04.2013 року, №107 від 18.04.2013 року, №108 від 19.04.2013 року, №116 від 22.04.2013 року, №117 від 23.04.2013 року, №119 від 34.04.2013 року, №139 від 25.04.2013 року, №140 від 25.04.2013 року, №144 від 26.04.2013 року, №145 від 27.04.2013 року, №146 від 29.04.2013 року, №153 від 30.04.2013 року, №8 від 02.05.2013 року, №9 від 03.05.2013 року, №10 від 04.05.2013 року, №11 від 06.05.2013 року, №12 від 07.05.2013 року, №13 від 08.05.2013 року, №14 від 10.05.2013 року, №15 від 13.05.2013 року, №25 від 14.05.2013 року, №26 від 15.05.2013 року, №27 від 16.05.2013 року, №28 від 17.05.2013 року, №57 від 18.05.2013 року, №58 від 20.05.2013 року, №59 від 21.05.2013 року, №60 від 22.05.2013 року, №72 від 24.05.2013 року, №73 від 27.05.2013 року, №104 від 28.05.2013 року, №105 від 29.05.2013 року, №106 від 30.05.2013 року, №107 від 31.05.2013 року. (Т.1 а.с.225-250, т. 2 а.с. 1-14)

На виконання умов вищезазначеного договору ТОВ «Мегаторг 2013» у червні 2013 року поставлено на адресу ТОВ «Мікротехсервіс Україна» меблеві заготівлі, вироби із деревини, пиломатеріали та виписано видаткові накладні №565 від 01.06.2013 року, №566 від 03.06.2013 року, №567 від 04.06.2013 року, №568 від 05.06.2013 року, №569 від 06.06.2013 року, №570 від 07.06.2013 року, №571 від 08.06.2013 року, №572 від 10.06.2013 року, №654 від 12.06.2013 року, №655 від 13.06.2013 року, №656 від 14.06.2-13 року, №674 від 17.06.2013 року, №675 від 19.06.2013 року, №676 від 20.06.2013 року, №677 від 21.06.2013 року, №690 від 26.06.2013 року, №702 від 27.06.2013 року. (Т. 3 а.с. 11-27), а також податкові накладні №23 від 01.06.2013 року, №25 від 04.06.2013 року, №26 від 05.06.2013 року, №27 від 06.06.2013 року, №28 від 07.06.2013 року, №29 від 08.06.2013 року, №30 від 10.06.2013 року, №44 від 12.06.2013 року, №45 від 13.06.2013 року, №46 від 14.06.2013 року, №67 від 17.06.2013 року, №68 від 19.06.2013 року, №69 від 20.06.2013 року, №70 від 21.06.2013 року, №82 від 26.06.2013 року, №96 від 27.06.2013 року. (Т. 3 а.с. 28-42)

Приймання товару позивачем проводилось на складі за адресою: м. Харків, вул. Греківська,81-б, яким позивач користується згідно договору оренди від 03.01.2013 року №27- а, укладеному з ТОВ «МД Центр» . (Т. 2 а.с. 15)

Розрахунки за придбаний товар проводились у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ «Мегаторг 2013», що підтверджується випискою по рахунку (Т. 3 а.с. 61), оборотно - сальдовими відомостями. (Т. 3 а.с. 46-60, 62-64)

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вказані первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань з оплати вартості товарів за вказаним правочином шляхом перерахування грошових коштів.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зауважити на той факт, що відповідачем ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не було надано доказів на підтвердження фальшивості зазначених документів, або на невідповідність відомостей, зазначених в цих первинних документах, фактичним обставинам, або на відсутність у контрагента статусу платника ПДВ на момент вчинення та виконання правочину, або на завищення вартості робіт чи послуг, або на несумісність зазначених в документах робіт чи послуг з власною господарською діяльністю ТОВ «Мікротехсервіс Україна». У ході перевірки відповідачем не встановлено проведення ТОВ «Мікротехсервіс Україна» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товарів (послуг), отриманих від контрагента, взаємопов'язаності позивача та вказаного контрагента, обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої вигоди (в тому числі і податкової).

З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобов'язань за спірним правочином. Копії первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, які в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", ст.ст.44, 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентом і правомірність нарахування податкового кредиту, відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов викладених вище договірних відносин.

Крім того, відповідно до вимог ст. 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є превалювання суті над формою, тобто операції обліковуються відповідно до їх суті, а не лише з урахуванням юридичної форми.

Реальність вказаної господарської операції підтверджується наданими підприємством позивача первинними бухгалтерськими документами, перелік яких зазначено вище.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що в силу закону отримання податковим органом акту про неможливість проведення зустрічної звірки, в якому викладені висновки про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, акт про неможливість проведення зустрічної звірки не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

Крім того, зазначені відповідачем обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Адже, Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. І в разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи, оскільки позивач та його контрагент є окремими суб'єктами господарювання зі статусом юридичної особи, окремими платниками податку на додану вартість, кожен з яких має свої межі юридичної відповідальності, яка є індивідуальною, виходячи з вимог ст. 61 Конституції України.

В силу ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Колегія суддів також акцентує увагу і на тому, що чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ «Мегаторг 2013» мали реальний характер, діяльність позивача була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали, що зумовлює хибність висновків податкового органу.

За таких обставин колегія суддів вважає правомірним віднесення позивачем до складу податкового кредиту у квітні - червні 2013 року за господарськими операціями з ТОВ "Мегаторг 2013". Зважаючи на те, що відсутні підстави для донарахування суми податкового зобов'язання за основним платежем, тому відсутні підстави для застосування відносно позивача штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 28.11.2013 року №0001922201 та від 29.01.2014 року №0000202201 є такими , що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 26.05.2014 року не відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог.

Згідно ч.2 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.

Судові витрати по справі підлягають розподілу відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, ст. 202, ч.2 ст. 205, ст.ст. 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.05.2014р. по справі № 820/6526/14 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна" задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області від 28.11.2013 року №0001922201 та від 29.01.2014 року №0000202201, винесені відносно ТОВ "Мікротехсервіс Україна".

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікротехсервіс Україна" (код 38383438) витрати зі сплати судового збору за подачу позову в розмірі 283,95 грн. (двісті вісімдесят три грн. 95 коп.) та за подачу апеляційної скарги - в розмірі 2436,00 грн.(дві тисячі чотириста тридцять шість грн. 00 коп.).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Курило Л.В.Судді Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений 13.10.2014 р.