Ухвала суду № 41150963, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/30642/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012

у справі №2а/2370/8358/11

за позовом Катеринопільської об'єднаної державної податкової інспекції Черкаської області

до Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал»

про стягнення податкового боргу

ВСТАНОВИВ:

Катеринопільська об'єднана державна податкова інспекція Черкаської області (далі по тексту - позивач, Катеринопільська ОДПІ Черкаської області) звернулася з адміністративним позовом про стягнення з Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» (далі по тексту - відповідач, Ватутінське КВП «Водоканал») податкового боргу у розмірі 263692,00 грн.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012, позов задоволено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що сума податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 263692,00 грн., які є предметом стягнення у даній справі, була самостійно визначена Ватутінським КВП «Водоканал» у податкових деклараціях №9004882548 від 18.07.2011, №9006848287 від 18.08.2011 та № 9007567792 від 16.09.2011.

Згідно вимог абз. 2 пп. 10.1.1 п. 10.1 ст. 10 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України позивач надав копії першої податкової вимоги №1/45/1870 від 05.10.2001 та другої податкової вимоги №2/123/2166/24-023 від 05.11.2001.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання такому платнику податкової вимоги (п. 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 59.1 ст. 59 названого Кодексу передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно з п. 59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Відповідно до вимог пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 цього ж Кодексу податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо, зокрема сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.

Таким чином, надіслана платникові податків податкова вимога на податковий борг, що не погашений, не втрачає своєї правової дії. При цьому чинним податковим законодавством України не передбачено необхідності повторного відправлення платнику податків податкової вимоги у разі збільшення податкового боргу. Податковий кодекс України не містить також і приписів, які б дозволяли дійти висновку про недійсність податкових вимог, надісланих до часу набрання цим Кодексом законної сили в порядку п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий борг відповідача з дати формування першої податкової вимоги не переривався. Податковий борг по податку на додану вартість згідно декларації №9004882548 від 18.07.2011, №9006848287 від 18.08.2011 та №9007567792 від 16.09.2011 не погашено, тому у податкового органу не виникло обов'язку надсилати платникові податку податкову вимогу на суму збільшення.

Стосовно доводів скаржника, що позивачем не дотримано спеціальної процедури стягнення боргу з комунальних підприємств, що передбачена ст. 96 Податкового кодексу України, суди зазначили наступне

Приписи п. 96.1, п. 96.3 ст. 96 Податкового кодексу України (яким встановлені особливості погашення податкового боргу комунальних підприємств) підлягають застосуванню лише після вчинення контролюючим органом заходів, передбачених ст. 95 цього Кодексу (а саме, - у разі, коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено).

Так, згідно матеріалів справи 10.04.2007 начальником ДПІ у м. Ватутіне прийнято рішення №17/24-014/24359125 про стягнення податкового боргу та продаж інших активів Ватутінського КВП «Водоканал» в рахунок погашення його податкового боргу. В подальшому, 26.04.2007 проведено опис майна Ватутінського КВП «Водоканал», за результатами чого складено акт опису. При цьому докази продажу майна відповідача матеріали справи не містять, а отже правомірним є висновок судів попередніх інстанцій про неможливість застосування у даному спорі положень ст. 96 Податкового кодексу України.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України, встановлено що у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

За таких обставин, з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров