Ухвала суду № 41150957, 09.10.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2014 р. м. Київ К/9991/36852/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Степашка О.І.

Суддів Карася О.В.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012

у справі №2а-2209/10/0770

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад»

до Мукачівської об'єднаної Державної податкової інспекції Закарпатської області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Мукачівський завод «Точприлад» (далі по тексту - позивач, ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад») звернулося в суд з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції у Закарпатській області (далі по тексту - відповідач, Мукачівська ОДПІ у Закарпатській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000282340/0 від 18.02.2010, №0000682340/0/9411 від 02.04.2010, №0000752340/0 від 20.04.2010.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.07.2010 позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 05.02.2010 по 11.02.2010 була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за період жовтень-грудень 2009 року про що було складено акт №225/23-01/14307452 від 15.02.2010 та на підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282340/0 від 18.02.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за листопад 2009 року в розмірі 7813,00 грн. та за грудень 2009 року в розмірі 101037,00 грн. В період з 16.03.2010 по 25.03.2010 була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за січень 2010 року про що було складено акт №461/23-01/14307452 від 25.03.2010 та на підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682340/0/9411 від 02.04.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за січень 2010 року в розмірі 37862,00 грн. В період з 09.04.2010 по 15.04.2010 була проведена виїзна позапланова перевірка ВАТ «Мукачівський завод «Точприлад» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування за період лютий 2010 року про що було складено акт №567/23-01/14307452 від 15.04.2010 та на підставі цього акту було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752340/0 від 25.04.2010, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за лютий 2010 року в розмірі 316752,00 грн.

Висновки податкового органу у актах перевірки, з якими погодився суд апеляційної інстанції, ґрунтувались на тому, що ввезене позивачем обладнання не є придбаним, а лише отриманим у користування, отже сума ПДВ, сплачена при його ввезенні до податкового кредиту не відноситься. На думку колегії суддів, така позиція не відповідає вірному застосуванню норм матеріального права у зазначеному спорі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання з фірмою «VT IMS Kft» (орендодавець) від 20.02.2009 №251, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно виключно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини №250 від 20.02.2009 та сплачує йому за користування орендну плату в розмірів 1000 Євро в місяць не залежно від вартості всього майна, орендна плата проводиться на розрахунковий рахунок протягом 15 днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку на оплату. Вартість майна що орендується становить 2000000 Євро. В пп. 5.1 розділу 5 даного договору зазначено, що юридичний власник є та завжди залишатиметься єдиним та виключним власником майна; орендар не має права власності на майно, він лише має право користуватися ним на умовах договору.

Позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання з ТОВ «EPCOS» (орендодавець) від 06.11.2009 №261, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування майно виключно з єдиною метою: виготовлення продукції згідно договору про переробку давальницької сировини №260 від 06.11.2009 та сплачує йому за користування орендну плату в розмірі 100 Євро в місяць не залежно від вартості всього майна, орендна плата проводиться на розрахунковий рахунок протягом 30 днів з моменту отримання від орендодавця відповідного рахунку на оплату. Вартість майна що орендується становить 15000 Євро. В п. п. 5.1 розділу 5 даного договору зазначено, що юридичний власник є та завжди залишатиметься єдиним та виключним власником майна; орендар не має права власності на майно, він лише має право користуватися ним на умовах договору.

Крім того, позивачем (орендар) укладено договір оренди обладнання з компанією «Lear corporation Hungary automotive manufacturing limited liability company» (орендодавець) від 01.12.2009 №2, згідно якого орендодавець надає, а орендар приймає в користування обладнання, яке є основними фондами орендодавця та сплачує йому за користування орендну плату в розмірі, який має визначатися за формулою: Орендна плата = Базова ставка А х Індекс К + ПДВ, де «Базова ставка А» означає базову ставку за оренду обладнання, що становить 1050 гривень, що є еквівалентом 100 Євро відповідно до офіційного обмінного курсу, встановленого Національним банком України на дату підписання цього договору, «Індекс К»означає офіційний курс обміну Євро до гривні, встановлений Національним банком України на дату виставлення рахунку на сплату Орендної Плати, поділений на офіційний курс обміну Євро до гривні, встановлений Національним банком України на дату підписання цього договору, «ПДВ» означає податок на додану вартість.

Позивачем належним чином сплачено до бюджету суми ПДВ при імпорті товарів на митну територію України, що підтверджено оформленими належним чином вантажними митними деклараціями.

Згідно з ст. 188 Митного кодексу України, імпорт - це митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України для вільного обігу без обмеження строку їх перебування на цій території та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень.

У відповідності до ст. 189 Митного кодексу України ввезення товарів на митну територію України в режимі імпорту передбачає: подання митному органу документів, що засвідчують підстави та умови ввезення товарів на митну територію України; сплати податків і зборів, якими обкладаються товари під час ввезення на митну територію України відповідно до законів України; дотримання вимог, передбачених законом, щодо заходів нетарифного регулювання та інших обмежень.

Як правильно встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, переміщення товару позивачем у всіх випадках було здійснено в митному режимі імпорту і відповідає умовам, визначеним ст. 189 Митного кодексу України.

Відповідно до п. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість», об'єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту. З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що виходячи з положень пп. 3.1.2 п. 3.1 ст. 3 та пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», ввезення товарів за межі митного кордону України на підставі договору оренди з метою оподаткування прирівнюється до імпорту, а суми ПДВ, сплачені при такому імпорті товарів, включаються до складу податкового кредиту звітного періоду.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Оскільки, апеляційний суд під час розгляду справи неправильно застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення, а суд першої інстанції вирішив спір з додержанням норм матеріального та процесуального права, то зазначена обставина відповідно до ч. 1 ст. 226 232 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування постанови апеляційного суду, та залишення в силі постанови суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 226, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Мукачівський завод «Точприлад» задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.05.2012 скасувати та залишити в силі постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 28.07.2010.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)О.В. Карась (підпис)М.О. Федоров